817/3243/15 Про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення особи із займаної посади заступника начальника митниці ДФС, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 08.11.2016 Прийняття

- визнати протиправним та скасувати абзац 2 підпункту 1.1 пункту 1 наказу Державної фіскальної служби України від 18 вересня 2015 року № 718 про звільнення із займаної посади заступника начальника Рівненської митниці ДФС;

- поновити позивача на посаді заступника начальника Рівненської митниці ДФС з 18 вересня 2015 року;

- стягнути з Рівненської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 вересня 2015 року по день поновлення на посаді.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 18 вересня 2015 року № 718 в частині звільнення позивача з посади заступника начальника Рівненської митниці ДФС (абзац 2 підпункту 1.1. пункту 1 наказу). Поновлено позивача на посаді заступника начальника Рівненської митниці ДФС з 19 вересня 2015 року. Стягнуто з Рівненської митниці ДФС на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 14 721,84 грн.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року змінено рішення суду першої інстанції в частині дати поновлення позивача на посаді та суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, поновлено позивача на посаді заступника начальника Рівненської митниці ДФС з 25 вересня 2015 року та стягнуто з Рівненської митниці ДФС на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 13 441 грн. 68 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ДФС України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 05 грудня 2014 року ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника Рівненської митниці ДФС в порядку переведення з Рівненської митниці Міндоходів.

Наказом голови ДФС від 18 вересня 2015 року № 718 звільнено позивача із займаної посади згідно вимог пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (одноразове грубе порушення трудових обов'язків), за неналежні виконання службових обов'язків з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів, зокрема, при митному контролі та митному оформленні товарів, перевірці правильності визначення митної вартості товарів, що призвело до порушень частини 1 статті 54 Митного кодексу України, пунктів 2.4 - 2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України та підпункту 11.2 пункту 11 Положення про Рівненську митницю ДФС.

Підставою для прийняття оспорюваного наказу та звільнення із займаної посади слугувала доповідна записка за результатами проведеної службової перевірки відповідно до наказу Державної митної служби України від 10 липня 2012 року № 179-в з метою перевірки фактів порушень законодавства з питань державної митної справи у зоні діяльності Львівської митниці.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Статтею 14 Закону України "Про держану службу" встановлено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, зокрема те, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до положень статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що а ні ДФС України, а ні Рівненською митницею рішення про проведення службового розслідування не приймалось та обов'язкове службове розслідування не проводилось, тобто, оспорюваний наказ прийнято без врахування результатів службового розслідування.

Тоді як, проведення службового розслідування повинно передувати виданню наказу про притягнення працівника до відповідальності, а посилання на обставини, встановлені актом перевірки, на обґрунтування законності підстав звільнення, не допускається.

Крім цього, відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України, чинного на час існування спірних правовідносин, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу" (3723-12) та/або Кодексом законів про працю України (322-08) , тобто норми КЗпП України (322-08) можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі, і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.

В преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Тобто і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України "Про державну службу" (3723-12) враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено, що згідно оспорюваного наказу голови ДФС від 18 вересня 2015 року № 718 та відомостей, наведених в мотивувальній частині даного наказу, позивачу ставиться провина щодо незадовільної організації та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів при здійсненні посадовими особами цих підрозділів митного контролю та митного оформлення товарів, перевірці правильності визначення ними митної вартості товарів.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що в оспорюваному наказі та акті "Про результати перевірки Рівненської митниці", відповідачем не конкретизовано в чому саме полягало одноразове грубе порушення трудових обов'язків ОСОБА_1, а висновки викладені в зазначеному наказі та акті перевірки ґрунтується на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи. Тоді як, з матеріалів перевірки та пояснень відповідача вбачається, що неналежне виконання обов'язків було допущено позивачем під час всього періоду перевірки, тобто мало тривалий характер.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку скасувавши наказ голови ДФС від 18 вересня 2015 року № 718 та поновивши ОСОБА_1, на посаді, оскільки при винесенні Державною фіскальною службою України оспорюваного наказу про звільнення було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, з огляду на те, що відповідачем було застосовано крайній захід - звільнення, без урахування ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, що в свою чергу свідчить про упередженість та необ'єктивність висновків, які стали підставою для винесення спірного наказу про звільнення, а також у зв'язку з тим, що службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку відповідачем проведено не було, що свідчить про винесення спірного наказу за відсутності необхідних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача.

Також, судом апеляційної інстанції було правильно вирішено питання щодо стягнення з Рівненської митниці на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25 вересня 2015 року по 24 листопада 2015 року у розмірі 13 441,68 грн.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, - без змін.