СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 17.11.98
(Витяг)
Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від
4 березня 1996 р. Ш. засуджено за ч. 3 ст. 144 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
на
шість років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії
посиленого режиму з конфіскацією всього майна, яке є його
особистою власністю. Постановлено конфіскувати в дохід держави як
знаряддя злочину легковий автомобіль, а також 370 доларів США і 9
млн. 200 тис. крб.
Цим самим вироком засуджено З., протест щодо якого не
приносився.
Згідно з вироком Ш. визнано винним у тому, що він за
попереднім зговором із З. та іншою особою, матеріали щодо якої
виділено в окреме провадження, 15 вересня 1995 р. під погрозою
застосування насильства вчинив вимагательство 5 тис. доларів США у
потерпілого М., заподіявши йому велику шкоду.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Закарпатського
обласного суду від 15 травня 1996 р. вирок залишено без зміни.
Президія Закарпатського обласного суду постановою від 22
січня 1997 р. змінила судові рішення щодо Ш., виключивши з них
вказівку про конфіскацію автомобіля як знаряддя злочину.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного
Суду України від 8 липня 1997 р. за протестом заступника Голови
Верховного Суду України постанову президії обласного суду щодо Ш.
скасовано через допущені процесуальні порушення, а вирок
Тячівського районного суду та ухвалу судової колегії в
кримінальних справах обласного суду щодо Ш. змінено - виключено з
них вказівку про визнання автомобіля речовим доказом у справі і
про його конфіскацію як знаряддя злочину.
За протестом голови Закарпатського обласного суду президія
цього суду постановою від 13 квітня 1998 р. вирок Тячівського
районного суду та ухвалу судової колегії обласного суду щодо Ш.
також змінила - застосувавши ст. 44 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
, пом'якшила
призначене йому за ч. 3 ст. 144 КК основне покарання до трьох
років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого
режиму.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування зазначеної постанови президії у зв'язку з
перевищенням останньою своїх повноважень.
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 388 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
ухвалу судової колегії
в кримінальних справах Верховного Суду України може переглянути
лише Пленум Верховного Суду України.
Незважаючи на зазначені вимоги закону, президія
Закарпатського обласного суду 13 квітня 1998 р. за наявності
ухвали судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду
України від 8 липня 1997 р., якою вирок Тячівського районного суду
від 4 березня 1996 р. та ухвалу судової колегії в кримінальних
справах названого обласного суду від 15 травня 1996 р. в частині
обраної Ш. міри покарання було залишено без зміни, а постанову
президії обласного суду скасовано, перевищила свої повноваження і
змінила вирок та ухвалу касаційної інстанції.
Крім того, відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного
Суду України від 22 грудня 1989 р. N 11 ( v0011700-89 ) (v0011700-89)
"Про
застосування судами України законодавства, що регламентує перегляд
у порядку нагляду судових рішень у кримінальних справах" суд
наглядної інстанції не вправі вдруге розглядати справу за
протестом на ті самі вирок, ухвалу, постанову щодо того ж
засудженого (виправданого), хоча б і внесеним з інших підстав.
Президія Закарпатського обласного суду 22 січня 1997 р. і 13
квітня 1998 р. розглядала справу щодо одного й того ж засудженого
- Ш., що є недопустимим.
Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України протест задовольнила і постанову президії
Закарпатського обласного суду від 13 квітня 1998 р. щодо Ш.
скасувала.
"Рішення Верховного Суду України", 1999 р.