Вироком Центрального районного суду м. Одеси від 3 лютого 1997 р. Б. засуджено за ст. 167 КК (2002-05) до позбавлення волі строком на дев'ять місяців 13 днів і звільнено з-під варти у зв'язку з відбуттям покарання. За ст. 70 (2001-05) , ч. 2 ст. 165, ст. 172 КК Б. виправдано за відсутністю складу злочину.

Цим самим вироком засуджено К., щодо якого протест не приносився.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Одеського обласного суду від 15 квітня 1997 р. вирок щодо Б. залишено без зміни.

Як визнав суд, у вересні 1993 р. К., будучи директором МП і не маючи ліцензії на експортне перевезення вантажів, домовився з працівником асоціації "Одеса" К-ком про те, що останній за винагороду в сумі 4 тис. 350 доларів США перемістить через кордон України товари туристичної групи.

Коли автомобіль КамАЗ був завантажений у м. Вінниці товарами загальною вартістю 676 млн. 938 тис. 765 крб. і під керуванням болгарських водіїв доставлений до поромного комплексу Іллічівського морського порту, К. прийшов в Одеське проектно-конструкторське бюро автоматизованих систем управління, де викрав печатку профспілкового комітету цієї організації.

Для здійснення запланованої контрабанди він підробив міжнародний шляховий лист і міжнародну товарно-транспортну накладну, зазначивши в них, що автомобіль завантажено товарами названого проектно-конструкторського бюро для перевезення в Болгарію фірмі "Хілті Домобуд", і поставив на цих документах відбиток раніше викраденої печатки.

Увечері 7 жовтня 1993 р. К., який супроводжував зазначений автомобіль, на митному кордоні України - поромному комплексі Іллічівського морського порту - передав старшому інспектору митниці Б. підроблені документи.

Б. недобросовісно поставився до своїх службових обов'язків, не оглянув належним чином завантажений автомобіль, не перевірив відповідність підроблених К. документів, проставив у них свою печатку і повернув їх К., не знаючи про його злочинний намір. Після цього Б. передав інспектору митниці К-чуку дані про те, що автомобіль КамАЗ пройшов митний контроль і не був завантажений, і той заніс їх у журнал реєстрації автотранспорту за 1993 р. Як визнав суд, внаслідок допущеної Б. халатності державним інтересам було заподіяно істотну шкоду, оскільки товари загальною вартістю 676 млн. 938 тис. 765 крб., якими було завантажено автомобіль, були переміщені через митний кордон України без сплати митного збору.

8 жовтня 1993 р. зазначений автомобіль у супроводі К. був доставлений у Болгарію, де в порту Варна його було затримано працівниками митниці.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування судових рішень щодо Б. у частині засудження його за ст. 167 КК (2002-05) і про закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК (1001-05) .

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що Б. було пред'явлено обвинувачення в контрабанді, вчиненій у змові з К., зловживанні посадовим становищем та в посадовому підлогу. Органи слідства кваліфікували ці дії за ст. 70, ч. 2 ст. 165 і ст. 172 КК (2001-05, 2002-05) .

Суд же визнав таке обвинувачення недоведеним і на підставі п. 2 ст. 6 КПК (1001-05) виправдав Б. за відсутністю складу злочинів, передбачених зазначеними статтями.

У той же час суд кваліфікував ці самі дії Б. за ст. 167 КК (2002-05) , визнавши його винним у халатності, яка виявилась у неналежному виконанні ним своїх службових обов'язків, внаслідок чого державним інтересам було завдано істотної шкоди у вигляді несплати К. митного збору.

Таким чином, суд допустив у вироку істотну суперечність, оскільки, з одного боку, визнав пред'явлене Б. обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. 70, ч. 2 ст. 165, ст. 172 КК (2001-05, 2002-05) , недоведеним, і виправдав його за всіма цими статтями, а з другого боку - що ті самі дії Б. містять склад злочину, передбаченого ст. 167 КК, хоча таке обвинувачення йому не пред'являлось.

Розглядаючи дану справу в касаційному порядку, судова колегія обласного суду не звернула уваги на цю суперечність і залишила незаконний обвинувальний вирок без зміни.

Виходячи з цього судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила і відповідно до статей 369, 373 КПК (1003-05) судові рішення щодо Б. у частині його засудження за ст. 167 КК (2002-05) скасувала із закриттям справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК (1001-05) .