СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 07.05.98
(Витяг)
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах
Кіровоградського обласного суду від 10 лютого 1998 р. кримінальну
справу за обвинуваченням А. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3
ст. 81, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ч. 3 ст. 142, ст. 17, ч. 2 ст.
140, пунктами "а" і "ж" ст. 93 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
, було направлено на
додаткове розслідування. А. було пред'явлено обвинувачення у тому,
що з 9 грудня 1996 р. по 24 березня 1997 р. він вчинив ряд
крадіжок колективного й індивідуального майна, умисне вбивство К.
за обтяжуючих обставин та інші злочини.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд дійшов
висновку, що органи попереднього слідства допустили порушення
процесуального законодавства, яким істотно обмежили право А. на
захист і яке не може бути усунено в судовому засіданні. Зокрема,
після перекваліфікації дій А. в частині обвинувачення в умисному
вбивстві К. з ч. 3 ст. 101 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
на п. "ж" ст. 93, якою
передбачено покарання у вигляді смертної кари, А. на порушення п.
4 ч. 2 ст. 46 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
не був забезпечений захисником і всі
наступні слідчі дії були проведені без участі останнього. Крім
того, при виконанні вимог ст. 217 КПК ( 1002-05 ) (1002-05)
потерпілим були
пред'явлені для ознайомлення не всі матеріали справи, а в
протоколах про виконання цих процесуальних дій є підчистки і
виправлення.
У зв'язку з викладеним суд запропонував органу попереднього
слідства провести необхідні процесуальні дії з додержанням вимог
п. 4 ст. 46 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
та належним чином виконати дії,
пов'язані із закінченням попереднього слідства.
Розглянувши окреме подання прокурора, в якому порушено
питання про скасування ухвали і направлення справи на новий
судовий розгляд, судова колегія в кримінальних справах Верховного
Суду України залишила його без задоволення, зазначивши в ухвалі
таке.
Із матеріалів справи видно, що А. після його затримання
неодноразово давав показання щодо обставин позбавлення ним життя
К. Під час попереднього слідства проводилися й інші слідчі дії,
після чого А. було пред'явлено обвинувачення в цій частині за ч. 3
ст. 101 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
. При цьому як після затримання, так і при
пред'явленні обвинувачення А. було роз'яснено право мати
захисника, але він від останнього відмовився, вину визнав.
1 квітня 1997 р. органами попереднього слідства дії А. були
перекваліфіковані з ч. 3 ст. 101 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
на п. "ж" ст. 93
КК як умисне вбивство за обтяжуючих обставин. Оскільки даним
законом передбачено покарання й у вигляді смертної кари, саме з
цього моменту, відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 46 КПК
( 1001-05 ) (1001-05)
, участь захисника у справі стала обов'язковою. Однак
обвинувачений А. повідомлений про це не був і відповідне право
йому не роз'яснювалося. Без участі адвоката А. був повторно
допитаний, було проведено його очну ставку зі свідком Т., були
призначені та проведені чотири експертизи, частину висновків яких
А. заперечував.
Наведене свідчить про те, що органи попереднього слідства, не
роз'яснивши право А. на обов'язкову участь адвоката у його справі
та провівши ряд важливих слідчих дій без участі адвоката, істотно
порушили право обвинуваченого на захист, а тому суд обгрунтовано
дійшов висновку, що лише з цих підстав справа підлягає поверненню
на додаткове розслідування.
Крім того, судова колегія визнала, що при додатковому
розслідуванні підлягають з'ясуванню й інші обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, дії А. були
перекваліфіковані з ч. 3 ст. 101 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
на п. "ж" ст. 93
КК постановою слідчого від 1 квітня 1997 р., яку долучено до
справи. Будь-які дані про те, що після цього А. було роз'яснено
його право на обов'язкову участь адвоката, у справі відсутні.
Немає в ній даних і про те, чи запрошувався адвокат із цього
моменту для участі у слідчих діях, про що зазначено у постанові
суду.
Разом з тим у справі є повідомлення слідчого прокуратури на
адресу начальника Новоархангельського РВ МВС України в
Кіровоградській області про те, що А. дозволяються без обмеження у
кількості й часі побачення з адвокатом Б. Після цього повідомлення
до справи було долучено копію свідоцтва адвоката Б. про заняття
адвокатською діяльністю, засвідчену тим же слідчим 3 квітня 1997
р.
Таке розташування цих документів у справі як за
послідовністю, так і за датами ніби свідчить про те, що адвокат
вступив у справу зразу ж після того, як дії А. були
перекваліфіковані на закон, який передбачає покарання й у вигляді
смертної кари. Проте у судовому засіданні А. заявив, що після
перекваліфікації його дій на п. "ж" ст. 93 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
слідчий
не роз'ясняв йому право на захист, а в задоволенні клопотання
надати йому адвоката при виконанні слідчих дій відмовив.
Зважаючи на наведене та беручи до уваги, що фактично адвокат
Б. взяв участь у захисті А. лише при пред'явленні останньому
кінцевого варіанта обвинувачення - 21 липня 1997 р., залучення
адвоката до справи органом попереднього слідства після
перекваліфікації вчиненого А. з ч. 3 ст. 101 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
на п.
"ж" ст. 93 КК, викликає сумнів.
Тому при додатковому розслідуванні необхідно також з'ясувати,
коли фактично адвокат пред'явив слідчому копію свідоцтва про
заняття адвокатською діяльністю і з якого часу він фактично брав
участь у справі.
Доводи прокурора про те, що суд може сам усунути прогалини
слідства і не брати до уваги ті слідчі дії, які проводилися без
участі адвоката, є безпідставними.
З урахуванням наведеного судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України окреме подання прокурора залишила
без задоволення і доповнила постанову обласного суду вказівкою, що
при додатковому розслідуванні справи треба з'ясувати, коли саме
адвокат Б. пред'явив органу досудового слідства копію свідоцтва
про заняття адвокатською діяльністю і з якого часу він фактично
взяв участь у справі.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1999 р.