723/3940/22 Про порушення Правил дорожнього руху, неуважне керування автомобілем, виїзд автомобіля на узбічча дороги та його перекидання, внаслідок чого пасажир цього автомобіля загинув на місці пригоди - 28.03.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 12 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12022260000000350 за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 286-1 КК, з застосуванням правил ст. 69 цього Кодексу, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.

Районний суд установив, що ОСОБА_7 22.08.2022 близько 12:35, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем "Volkswagen Touran" д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі "Криворівня-Вижниця-Сторожинець-Чернівці" зі сторони м. Вижниця в напрямку м. Сторожинець на швидкості більше 120 км/год, у порушення вимог п. 10.1 та 12.6. (г) Правил дорожнього руху України проявив неуважність до дорожньої обстановки і самовпевненість у своїх діях, неправильно застосував прийоми керування транспортним засобом та допустив виїзд керованого ним автомобіля вліво за межі проїзної частини дороги з подальшим його перекиданням, унаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_8 загинув на місці.

При апеляційному перегляді вироку Чернівецький апеляційний суд 12 травня 2023 року скасував його в частині покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. У решті судове рішення залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуваний вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про призначення групи прокурорів, що ставить під сумнів законність повноважень прокурора у провадженні.

Вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає вимогам статей 50 та 65 КК, адже поза увагою судів обох інстанцій залишились дані про його особу, а саме те, що він активно сприяв у розкритті злочину, повністю визнав свою вину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, потерпіла не має до нього жодних претензій, ініціював перерахування застави на потреби Збройних сил України.

Зауважує на те, що в зв`язку зі збройною агресією російської федерації ОСОБА_7 був призваний на військову службу і його професія артилериста на даний час є вкрай важливою, а тому вважає, що з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про особу ОСОБА_7 є всі підстави для призначення йому покарання з застосуванням положень ст. 58 КК, оскільки саме таке покарання буде відповідати його меті визначеній у статтях 50 і 65 КК.

Відтак вважає, що вирок апеляційного суду у справі не є належним чином обґрунтованим та вмотивованим, й таким, що відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Позиція учасників в суді касаційної інстанції

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити оскаржувані рішення без зміни.

У поданій письмовій заяві захисник підтримав вимоги касаційної скарги та просив розглянути її без його участі.

Мотиви Суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.

За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги і вправі вийти за її межі, якщо цим не погіршується становище засудженого.

Твердження захисника в касаційній скарзі щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого через суворість колегія суддів вважає безпідставними.

Так, не погодившись із вироком місцевого суду сторони оскаржили його в апеляційному порядку.

За приписами статей 404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, а у разі необхідності і шляхом повторного дослідження доказів.

Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК цей суд зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

У своїй апеляційній скарзі прокурор зазначав про невідповідність призначеного місцевим судом покарання ОСОБА_7 загальним засадам призначення покарання, оскільки поза увагою цього суду залишились фактичні обставини вчинення злочину, а саме характер допущених ним порушень вимог Правил дорожнього руху України, адже останній свідомо сів за кермо транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння та рухався зі значною швидкістю - понад 120 км/год, чим поставив під загрозу не тільки своє життя та життя пасажирів автомобіля, а й інших учасників дорожнього руху. Окрім того, вважав помилковим врахування судом, як обставини, яка пом`якшує покарання, зарахування внесеної застави у кримінальному провадженні на потреби Збройних сил України.

Захисник в апеляційній скарзі вказував на суворість покарання призначеного судом першої інстанції засудженому та просив застосувати до нього положення ст. 58 КК і призначити покарання у виді службового обмеження на строк 1 рік з відрахуванням у дохід держави 10 % від грошового забезпечення.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. При його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Відповідно до принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій та даним про особу засудженого.

Згідно з вимогами ст. 69 КК за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

За приписами ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема й ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Приймаючи рішення про скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалення нового вироку апеляційний суд вказав на те, що при призначенні покарання засудженому місцевий суд не врахував повністю всіх обставин справи, зокрема характер допущених ОСОБА_7 порушень вимог Правил дорожнього руху України - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та значне перевищення швидкості руху автомобіля (понад 120 км/год), що призвело до загибелі людини.

Тому апеляційний суд погодився з доводами скарги прокурора щодо м`якості покарання призначеного засудженому судом першої інстанції та призначив йому інше покарання в мінімальному розмірі, яке передбачено санкцією кримінального закону за вчинений ним злочин.

Обставини, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків наведених у вироку апеляційного суду.

Призначене ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого злочину та є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і не суперечить вимогам статей 65- 67 КК. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.

Безпідставними є і доводи захисника щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження процесуального рішення про призначення групи прокурорів. Як убачається з матеріалів провадження, постановою керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_9 від 22 серпня 2022 року у кримінальному провадженні було визначено групу в складі прокурорів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, старшим групи визначено прокурора ОСОБА_13 (т. 1, а. к. п. 7).

Таким чином, наведені в касаційній скарзі захисника доводи не знайшли свого підтвердження в суді касаційної інстанції.

Вирок апеляційного суду є законним та обґрунтованим і за своїм змістом відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 КПК.

Під час касаційної перевірки цього рішення судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би могли бути підставами для зміни чи скасування вказаного вироку, а тому підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Чернівецького апеляційного суду від 12 травня 2023 року стосовно ОСОБА_7 без зміни.