191/4737/14 Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння на грунті неприязних відносин, та умисне вбивство двох осіб, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 28.03.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040390001392, за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що судимостей не має,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено: за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років; за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вирішено питання речових доказів у провадженні.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року вирок суду першої інстанції змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку визнання судом обставини, що обтяжує покарання "вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку". На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII (838-19) зараховано ОСОБА_7 в строк відбутого покарання термін його попереднього ув`язнення з 27 липня 2014 року по день набрання вироку законної сили - 11 липня 2023 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 засуджено за те, що він, 26 липня 2014 року, приблизно о 21:30 год, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, прийшов з кухонним ножем на подвір`я до місця проживання ОСОБА_8, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, де умисно наніс останній чотири удари ножем в область голови спереду, в шию спереду, праве плече та зовнішню поверхню правого променево-зап`ясткового суглобу, від яких потерпіла ОСОБА_8 померла на місці вчинення злочину.

В цей час - мати ОСОБА_8 - ОСОБА_9, вийшла з будинку на подвір`я та побачила, що ОСОБА_7 тримає рукою ОСОБА_8, на тілі якої були тілесні ушкодження та сліди крові. З метою припинити протиправні дії ОСОБА_7, ОСОБА_9 нанесла ОСОБА_7 в область голови декілька ударів господарською сапою, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_7, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, умисно наніс вищевказаним ножем три тичкові колючі удари в область обличчя та в ділянку шиї справа та зліва ОСОБА_9, внаслідок чого потерпіла померла на місці вчинення злочину.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Обґрунтовуючи скаргу зазначає, що ОСОБА_7 беззаперечно визнав свою вину і розкаявся у скоєному, проте суд безпідставно не визнав ці обставини такими, що пом`якшують покарання. Вважає, що поведінка ОСОБА_7 після вчинених злочинів, який сказав викликати швидку допомогу, чекав на її прибуття та приїзду поліції, усвідомлював вчинені ним злочини та не переховувався, свідчить про критичне ставлення до вчиненого ним злочину. ОСОБА_7 активно сприяв слідству, добровільно надавав біологічні зразки для дослідження, надавав пояснення під час слідчого експерименту і не намагався уникнути покарання. Зазначає, що з урахуванням виключення апеляційним судом обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та даних про особу засудженого, у суду є достатньо підстав для призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу та просила її задовольнити, скасувавши ухвалу апеляційного суду і призначивши новий розгляд у вказаному суді.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор, яка брала участь в суді касаційної інстанції, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі доводів, просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, винуватість ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 115 та п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь не оспорюється.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Згідно зі ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

У касаційній скарзі захисник не погоджується з призначеним ОСОБА_7 покаранням у виді довічного позбавлення волі та вважає його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

У цій справі, як видно з її матеріалів, суд при призначенні ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі врахував тяжкість скоєних злочинів, які класифікуються як особливо тяжкі, дані про особу засудженого, зокрема, те що в силу ст. 89 КК України він вважається таким, що судимостей не має, за місцем мешкання характеризувався негативно, має неповнолітню доньку, наприкінці судового розгляду визнав повністю свою вину, залишився на місці скоєння злочинів до приїзду працівників поліції, а також позицію потерпілої, яка наполягала на найсуворішому покаранні. Визнав обставинами, які обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Враховуючи обставини та спосіб вчинення злочинів, а саме: спочатку вбивство ОСОБА_8 та через короткий проміжок часу виникнення умислу та вбивство потерпілої ОСОБА_9, характер та локалізацію нанесених тілесних ушкоджень, які різнились по інтенсивності та об`єму нанесення, агресивні дії ОСОБА_7 розтягнуті у часі, зневагу до соціальних правил та зобов`язань, його асоціальну поведінку, зухвалість та цинізм його дій, зневажливе ставлення до людського життя і загальноприйнятих норм моралі, що суд розцінив як виключну небезпеку його особи для суспільства та неможливість виправлення протягом певного строку покарання, та обрав ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки покарання у виді позбавлення волі на певний строк не матиме належного виховного впливу на нього та не забезпечить безпеку людей і суспільства після його звільнення з місць позбавлення волі.

Суд апеляційної інстанції погодився з призначеним судом першої інстанції покаранням. При цьому, перевіряючи доводи сторони захисту про необхідність визнання обставиною, яка пом`якшує покарання - активне сприяння розкриттю злочину, обґрунтовано визнав їх безпідставними. Зважаючи на всі наявні в справі відомості про особу засудженого, конкретні обставини даного кримінального правопорушення, у тому числі обставини та спосіб вчинення ОСОБА_7 злочинів, який з підготовленим заздалегідь знаряддям злочину прийшов до місця проживання потерпілих, розуміючи при цьому, що смерть матері та сестри буде тяжкою і непоправною втратою для його співмешканки - ОСОБА_10, яка через два тижні після поховання потерпілих, покінчила життя самогубством, проте неминучі психологічні страждання його ж співмешканки не змусили ОСОБА_7 шукати цивілізований шлях вирішення малозначного конфлікту, апеляційний суд не знайшов підстав для пом`якшення останньому покарання.

Тому, врахувавши холоднокровний характер та спрямованість дій ОСОБА_7, якого не зупинили навіть наявність дітей за місцем проживання потерпілих, один з яких - ОСОБА_11 став свідком вчинених злочинів, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, апеляційний суд виснував, що засуджений підлягає постійній ізоляції від суспільства, якою відповідно до положень Кримінального кодексу України (2341-14) є довічне позбавлення волі.

При цьому, обґрунтовано погодившись із доводами апеляційної скарги захисника про безпідставність визнання обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку (п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України), оскільки останньої не було зазначено стороною обвинувачення в обвинувальному акті і посилання суду на цю обставину правильно виключивши з мотивувальної частини вироку, змінивши його в цій частині, одночасно залишивши обраний судом першої інстанції вид покарання - довічне позбавлення волі, без зміни.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що досліджуючи матеріали кримінального провадження, суди в цій справі дійшли правильного та обґрунтованого висновку, що саме довічна ізоляція ОСОБА_7 від суспільства відповідає вимогам справедливості при застосуванні даного виду покарання і відображає співмірність вчинених ним злочинів та кару. Суди попередніх інстанцій вмотивовано виснували, що покарання у виді позбавлення волі на певний строк, в даному випадку, не забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та не слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.

Призначене ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для призначення менш суворого покарання, як про це ставить питання сторони захисту, колегія суддів не вбачає.

Жодних переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_7 менш суворого покарання у касаційній скарзі не наведено, в зв`язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, підстав немає.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог захисника слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.