ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 287/749/20
провадження № 51-5414км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2023 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Застугна Васильківського району Київської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ), в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК та
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2022 року ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 185 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки, за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Початок строку відбування ОСОБА_6 покарання вирішено рахувати з 15 січня 2020 року (з урахуванням ухвали від 07 грудня 2022 року про виправлення описки).
Цим же вироком ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 17 січня 2020 року по 27 січня 2022 року та вирішено вважати призначене покарання відбутим.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
За встановлених фактичних обставин судом першої інстанції та детально викладених у вироку, 07 січня 2020 року ОСОБА_6 перебував за місцем свого проживання в приміщенні будинку АДРЕСА_2, де в приміщенні кухні розпивав алкогольні напої з ОСОБА_7 . Того ж дня близько 20:00 до будинку ОСОБА_6 прийшов ОСОБА_11, щоб запропонувати придбати в нього монети та медалі. ОСОБА_7 погодився та придбав у ОСОБА_11 монети за 30 грн та медалі за 1800 грн, які передав останньому. Під час обговорення вартості медалей, між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, який продовжився під час того, як ОСОБА_11 залишив приміщення будинку родини Куроченків, а ОСОБА_6 супроводжував його. Залишаючи будинок ОСОБА_6, ОСОБА_11 висловив погрозу, яка була сприйнята ОСОБА_6 як погроза фізичної розправи з ним знайомими ОСОБА_11 за його попередню поведінку. Вказана висловлена ОСОБА_11 погроза призвела до того, що у ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_11, реалізовуючи який ОСОБА_6 у веранді свого будинку взяв металевий цвяходер, наздогнав ОСОБА_11 за порогом будинку та вказаним цвяходером наніс один удар в потилицю ОСОБА_11, внаслідок якого останній не втримався на ногах та впав на землю обличчям донизу. Після цього ОСОБА_6 перевернув ОСОБА_11 на спину та наніс ще декілька ударів вказаним металевим цвяходером в лобну частину голови ОСОБА_11, вважаючи, що вбив останнього. В цей момент з приміщення веранди будинку на вулицю вийшов ОСОБА_7, який став очевидцем того, як ОСОБА_6 завдає ударів металевим цвяходером в голову ОСОБА_11, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_6 щодо вбивства ОСОБА_11 . Після вчинення дій, які ОСОБА_6 вважав достатніми для спричинення ОСОБА_11 смерті, з метою приховання тіла потерпілого від сторонніх осіб, ОСОБА_6 почав відтягувати тіло ОСОБА_11 до господарського приміщення сараю, яке знаходиться на території вказаного домоволодіння, та звернувся до ОСОБА_7 з проханням надати йому допомогу в транспортуванні тіла потерпілого. ОСОБА_7, не будучи обізнаним про намір ОСОБА_6 щодо вбивства ОСОБА_11, заздалегідь не пообіцявши тому приховати сліди вчиненого кримінального правопорушення або іншим чином його приховати, надав ОСОБА_6 допомогу в переміщенні тіла ОСОБА_11 до приміщення сараю як місця, де воно не мало бути виявлено сторонніми особами, після чого повернувся до будинку. Залишаючись біля тіла потерпілого, ОСОБА_6 виявив, що ОСОБА_11 подає ознаки життя, тому з метою доведення свого злочинного наміру, спрямованого на вбивство до кінця, пішов до приміщення веранди, де взяв викрутку, повернувшись до підсобного приміщення приклав викрутку до грудної клітини ОСОБА_11 в ділянку серця та здійснив декілька ударів рукою по руків`ю викрутки таким чином, що металева частина викрутки проникла в грудну клітину останнього, після чого дістав викрутку з грудної клітини потерпілого та завдав одного удару в ліве око з метою ушкодження головного мозку для остаточного позбавлення життя ОСОБА_11 та умисно вбив його. Після вбивства ОСОБА_11, ОСОБА_6 обшукав одяг потерпілого, де виявив в його кишенях грошові кошти в сумі 1830 грн, якими таємно заволодів та в подальшому розпорядився на власний розсуд. Далі ОСОБА_6 з метою приховання події злочину та слідів його вчинення змив кров потерпілого, яка залишались на покритті подвір`я домоволодіння, та разом з ОСОБА_7 в наступні три доби після вбивства в приміщенні сараю по черзі копали яму, в якій захоронили труп ОСОБА_11, приховавши подію та сліди вчинення злочину.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 05 червня 2023 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог
ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) не надав обґрунтованих відповідей на доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення та безпідставно погодився з кваліфікацією дій засуджених, обмежившись переліченням доказів, при цьому не проаналізував їх у контексті з доводами апеляційної скарги сторони обвинувачення.
На думку прокурора, зібрані докази у справі свідчать про доведеність органом досудового розслідування наявності корисливого мотиву в діях засуджених та конклюдентних дій ОСОБА_7, що виразилися у попередній мовчазній злочинній змові з ОСОБА_6, направленої на розбій та умисне вбивство ОСОБА_11 з корисливих мотивів.
Додає, що апеляційний суд, задовольняючи клопотання сторони обвинувачення про дослідження відеозаписів слідчих експериментів за участі підозрюваних та свідка, фактично дослідив лише відеозаписи слідчих дій лише за участі підозрюваного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_12, а відеозапис за участі підозрюваного ОСОБА_7 не досліджувався взагалі, що, на думку прокурора, є істотним порушенням.
Крім іншого, вказує на розбіжності в показаннях вищезазначених осіб під час слідчих експериментів за їх участю та безпосередньо в судовому засіданні щодо наявності корисливого мотиву в діях засуджених, чим фактично заперечує встановлені фактичні обставини справи.
Підсумовуючи, зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам прокурора щодо неправильної кваліфікації судом дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 396 КК та ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК, що, як наслідок, призвело до призначення засудженим надто м`якого покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень не надходило.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала доводи, наведені в касаційній скарзі та просила її задовольнити, засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7, захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9 заперечили проти задоволення касаційної скарги і просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є: істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Тобто, касаційний суд не перевіряє судові рішення щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Оспорювання прокурором установлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій, зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, що, враховуючи вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі прокурор, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо зміни кваліфікації дій ОСОБА_6 з ч.5 ст. 27, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК на ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК та ОСОБА_7 на ч. 1 ст. 396 КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено в їх сукупності відповідно до закону та дійшов обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано жодних переконливих доказів, які б підтвердили наявність попередньої змови та корисливого мотиву в засуджених на вчинення вбивства.
Обґрунтовуючи вказаний висновок, місцевий суд урахував показання обвинувачених, свідків, висновки експертиз, письмові докази, досліджені безпосередньо судом в судовому засіданні.
При цьому докази винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на які посилалась сторона обвинувачення, перевірено судом та згідно зі статтями 86, 87, 94 КПК належним чином оцінено з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7, належним чином перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення щодо необґрунтованої перекваліфікації дій обвинувачених: ОСОБА_6 із ч. 5 ст. 27 - пунктів 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК на ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК та ОСОБА_7 із ч. 5 ст. 27 - пунктів 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК на ч. 1 ст. 396 КК, і вмотивовано визнав їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам. Апеляційний суд проаналізував ці доводи, дав на них вичерпні відповіді та, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, згідно з вимогами ст. 419 КПК зазначив в ухвалі достатні підстави, на яких визнав їх необґрунтованими.
Разом з тим, Верховний Суд акцентує на тому, що суди попередніх інстанцій встановили, що намір вчинити вбивство ОСОБА_11 в ОСОБА_6 виник на ґрунті раптово виниклої неприязні через поведінку потерпілого під час обговорення вартості продажу медалей ОСОБА_7, через що між ними виник конфлікт, під час якого ОСОБА_11 висловив ОСОБА_6 погрозу можливої фізичної розправи, що викликало в ОСОБА_6 раптовий гнів та сформувало намір застосувати до потерпілого фізичне насильство, який він реалізував, проводжаючи ОСОБА_11 зі свого будинку, не повідомляючи про свої наміри ОСОБА_7 та діючи на власний розсуд, в тому числі і обираючи знаряддя вбивства, місце та спосіб його вчинення.
Намір заволодіти майном вбитого ОСОБА_11 в ОСОБА_6 виник через певний проміжок часу після вбивства, під час того, як він обшукував одяг трупа перед його захороненням. Доказів того, що ОСОБА_7 був співучасником чи пособником вказаної події або скористався її результатами, стороною обвинувачення не надано.
Таким чином, районний суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які в своїй сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_7 був обізнаний про намір ОСОБА_6 вчинити вбивство ОСОБА_11, що вони заздалегідь домовилися про спільне виконання будь-яких дій, спрямованих на заподіяння смерті ОСОБА_11, будучи об`єднаним з ОСОБА_6 єдиним умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого, виконав хоча б частину того обсягу дій, які вони вважали необхідним для реалізації цього умислу.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правильними. Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість цих висновків касаційна скарга прокурора не містить, а отже дії засуджених ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК та ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 396 КК кваліфіковано правильно.
Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 419 КПК, оскільки залишено без відповідної уваги доводи апеляційної скарги, є безпідставними.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, який перевіряється в апеляційному порядку, воно повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Із приписів статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на них вичерпну відповідь.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в скарзі доводам, які аналогічні доводам касаційної скарги сторони обвинувачення, обґрунтовано спростував їх, навів підстави, з яких дійшов такого висновку.
Водночас під час апеляційного провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК, в присутності обвинувачених, їх захисників та прокурора досліджено відеозаписи слідчих експериментів за участі підозрюваного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_12 . Після перегляду слідчих дій, обвинувачені кожен окремо пояснили та підтримали свої показання, надані ними в суді першої інстанції, та зазначили про відсутність у них умислу та попередньої змови на вбивство ОСОБА_11 . Разом з тим, ОСОБА_6 наполягав, що він одноособово вчинив вбивство ОСОБА_11 зі злості на ґрунті раптово виниклого конфлікту з потерпілим з приводу нетактовної поведінки останнього, категорично заперечував наявність корисливого мотиву на момент вбивства ОСОБА_11 та акцентував, що ОСОБА_7 був лише очевидцем події, допомагав йому перетягувати тіло ОСОБА_11 та приховувати сліди вбивства. Ці обставини підтвердив також ОСОБА_7 .
Що стосується вибірковості перегляду відеозаписів слідчих дій, то колегія суддів акцентує, що такий спосіб був запропонований прокурором ОСОБА_10, а на дослідженні відеозапису слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_7 прокурор не наполягала, що підтверджується відеозаписами судових засідань від 03 травня і 05 червня 2023 року, а тому доводи в цій частині є непереконливими.
Твердження прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засуджених внаслідок м`якості колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. При його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Як убачається з оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд указаних вимог дотримався.
За наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції не установив, що місцевий суд допустив будь-які порушення. Під час призначення покарання він погодився з висновками суду попередньої інстанції та зазначив мотиви, з яких залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
На думку колегії суддів, призначене судом покарання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК та ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 396 КК, є законним, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації, справедливості та співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винних й попередження вчинення ними нових злочинів.
Доводи касаційної скарги прокурора є аналогічними доводам, що були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який ретельно перевірив та проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, на яких визнав ці доводи необґрунтованими, та не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції правильно встановити обставини вчиненого.
З огляду на викладене, Суд уважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК, а тому аргументи викладені в касаційній скарзі сторони обвинувачення не знайшли свого підтвердження.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, як того просить прокурор, під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив.
Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурораОСОБА_10, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,- без задоволення.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3