335/5277/15 Про розтрату та привласнення коштів комунального підприємства, скоєне директором комунального підприємства зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам підприємства, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на особисте збагачення та розтрату коштів - 29.02.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанцій, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 травня 2023 року в кримінальному провадженні № 12015080010000025 за обвинуваченням

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя

АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік із позбавленням права обіймати керівні посади на комунальних і державних підприємствах на строк 1 рік.

2. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

3. Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь КП "Центр управління інформаційними технологіями" матеріальну шкоду в розмірі 118 943,16 грн.

4. Оскарженою ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 травня

2023 року вищевказаний вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 скасовано. Провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284, ст. 417 КПК України у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

5. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі КП "Центр управління інформаційними технологіями" (код ЄДРПОУ 13620112) до ОСОБА_7 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 118 943,16 грн відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України постановлено залишити без розгляду.

6. Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він за обставин, детально наведених в ухвалі апеляційного суду, в період часу з 01 квітня 2013 року по 31 березня 2014 рік, обіймаючи посаду директора КП "Центр управління інформаційними технологіями", пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, та будучи службовою особою, діючи умисно, всупереч вимогам чинного законодавства, шляхом зловживання своїм службовим становищем, маючи доступ до розпорядження грошовими коштами підприємства та будучи заздалегідь ознайомленим із його фінансовим станом, при збиткових результатах роботи підприємства, підписав та видав накази щодо нарахування робітникам підприємства премій у розмірах, передбачених штатним розкладом, на підставі яких їм були зайво нараховані та сплачені премії, тим самим своїми діями вчинив розтрату грошових коштів КП "Центр управління інформаційними технологіями" на загальну суму 118 943,16 грн, чим завдав матеріальну шкоду підприємству, власником котрого є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, на вказану суму.

7. Крім того, у той самий період часу та за тих самих обставин, ОСОБА_7, обіймаючи посаду директора КП "Центр управління інформаційними технологіями", являючись службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно, підписав та видав накази щодо нарахування робітникам підприємства премій у розмірах, передбачених штатним розкладом, на підставі яких йому як директору підприємства були зайво нараховані та сплачені премії, тим самим своїми діями вчинив привласнення грошових коштів КП "Центр управління інформаційними технологіями" на загальну суму 16 569,71 грн, чим завдав матеріальну шкоду підприємству, власником котрого є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, на вказану суму.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

8. У касаційній скарзі прокурора порушується питання про скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Прокурор стверджує, що апеляційний суд усупереч вимогам статей 9, 22, 350, 405 КПК України не створив необхідні умови для реалізації стороною обвинувачення її процесуальних прав. Порушуючи принцип змагальності, апеляційний суд позбавив прокурора можливості висловити думку з приводу клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів. Крім цього, задовольнивши вказане клопотання, повторно дослідив зазначені у ньому докази, однак, не дослідивши решту доказів обвинувачення, усупереч вимогам ст. 23 КПК України надав їм іншу оцінку, відмінну від їх оцінки судом першої інстанції. Внаслідок цього апеляційний суд, на переконання прокурора, дійшов необґрунтованих висновків про відсутність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

9. Зокрема прокурор не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що очолюване ОСОБА_7 підприємство не було збитковим в інкримінованому періоді, нарахування премій працівникам підприємства було обов`язковим, а корисливі мотив і мета в діях ОСОБА_7 відсутні. Також вважає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено показання свідка ОСОБА_8, отримані в порядку ст. 225 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

10. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу.

11. Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

12. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

13. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

14. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

15. Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

16. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

17. Частиною 2 ст. 17 КПК України регламентовано, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

18. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

19. Статтею 62 Конституції України передбачено, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

20. Так, у цьому кримінальному провадженні було встановлено, що очолюване ОСОБА_7 Комунальне підприємство "Центр управління інформаційними технологіями" було засновано Запорізькою міською радою і належить до комунальної власності територіальної громади міста.

21. Положенням про оплату праці на підприємстві та умовами колективного договору на 2012-2015 роки між адміністрацією підприємства та представником трудового колективу було передбачено виплату премій відповідно до штатного розкладу підприємства у разі отримання ним прибутку від господарської діяльності у розрахунковому періоді.

22. Актами планової та позапланової ревізій фінансово-господарської діяльності КП "Центр управління інформаційними технологіями" було встановлено, що у період з 01.04.2013 по 31.03.2014 директором підприємства нараховувалась та сплачувалась премія собі та працівникам підприємства при збиткових результатах роботи останнього.

23. Висновками проведених у кримінальному провадженні судових економічних експертиз № 123 від 19.12.2014 та № 163 від 09.04.2015 документально підтверджено висновки зазначених актів ревізій в частині зайво нарахованих і сплачених премій директору і працівникам підприємства.

24. Однак, як було встановлено судом апеляційної інстанції під час апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на обвинувальний вирок щодо нього, під час проведення вищевказаних ревізій та експертиз не досліджувались документи фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.04.2014 по 31.12.2014, оскільки вони були прийняті вже після досліджуваного періоду.

25. Водночас згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 534 від 26.12.2014 визначено джерело покриття витрат за послуги із забезпечення роботи і ремонту комп`ютерної техніки та програмних комплексів, що використовуються в роботі органів місцевої влади та її підрозділів, виконані КП "Центр управління інформаційними технологіями" у 2013-2014 роках, у сумі 313 600,00 грн. Адже підприємство мало дебіторську заборгованість виконавчих органів перед комунальним підприємством, яка протягом 2013 року поквартально збільшувалась у зв`язку з тим, що органи казначейства не проводили платежі на користь підприємства та не реєстрували в повному обсязі фінансових зобов`язань контрагентів (виконавчих органів). Зазначені обставини підтвердили також численні свідки у справі.

26. При цьому показання свідка ОСОБА_8, яка в інкримінований період працювала бухгалтером КП "Центр управління інформаційними технологіями", отримані в порядку ст. 225 КПК України під час досудового розслідування за участі слідчого судді, апеляційний суд обґрунтовано відхилив, як сумнівні та такі, що порушують право ОСОБА_7 на захист. Як з`ясовано апеляційним судом, запитання прокурора були спрямовані лише на встановлення винуватості ОСОБА_7, а зміст клопотання про допит на підставі ст. 225 КПК України повністю співпадає з текстом повідомлення про підозру та обвинувального акту. Водночас сторона захисту була позбавлена можливості допитати вказаного свідка у судовому засіданні суду, зокрема, з приводу наявності дебіторської заборгованості перед підприємством, обставин її покриття, обставин відображення у звітах діяльності комунального підприємства, нарахування і виплати заробітної плати та премій.

27. Відтак, встановивши, що КП "Центр управління інформаційними технологіями" є бюджетною організацією і в повному обсязі виконало послуги, передбачені бюджетом міста, однак своєчасно не отримало розрахунок за них через дії державного казначейства, внаслідок чого у нього утворилася дебіторська заборгованість, апеляційний суд обґрунтовано визнав сумнівним висновок сторони обвинувачення про існування у підприємства негативної збитковості.

28. Тим більше, що органами місцевого самоврядування, зокрема міською радою, через дії казначейства були вжиті відповідні заходи, в результаті яких згадане комунальне підприємство отримало грошові кошти для виплати заробітної плати та обов`язкових премій працівникам підприємства. Зазначені грошові кошти були надані за цільовою програмою та не могли бути використані директором комунального підприємства на будь-які інші цілі, тому ОСОБА_7 був зобов`язаний виплатити заробітну плату і премію працівникам, що було зроблено в повному обсязі.

29. За таких обставин апеляційний суд дійшов цілком підставного висновку, що стороною обвинувачення не доведено незаконність, безповоротність та безоплатне витрачання чужого майна шляхом розтрати та привласнення особою, якій воно було ввірене чи перебувало у його віданні, шляхом використання наданих повноважень всупереч інтересам служби, тобто всупереч тим завданням та цілям, для розв`язання і досягнення яких на особу покладено виконання функцій службової особи. Не було встановлено наслідків розтрати, яким є зменшення майнових фондів власника в розмірі протиправно витраченого майна, а також таких обов`язкових елементів інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, як корисливі мотив і мета, оскільки він фактично здійснив дії, які були обов`язковими до виконання, як директором комунального підприємства - нарахування та виплату обов`язкової заробітної плати та премії. З огляду на вищенаведене колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

30. При цьому апеляційний суд не вдався до встановлення фактів в інший спосіб, ніж суд першої інстанції, а надав їм іншу кримінально-правову оцінку, тому передбачений ст. 23 КПК України принцип безпосередності дослідження доказів, на що покликається у касаційній скарзі прокурор, порушено не було. Також під час прослуховування аудіозапису судового засідання апеляційного суду не встановлено обмеження процесуальних прав сторони обвинувачення. Зокрема прокурору, який брав у ньому участь, була надана можливість висловити думку з приводу клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, проти задоволення якого він заперечив.

31. Під час касаційного провадження колегією суддів не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні.