676/5013/22 Про таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне в умовах воєнного стану - 29.02.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_7 і засудженого ОСОБА_8 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022242000000881, за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від

23 липня 2019 року за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн, який сплачено 24 липня 2019 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

2. Скасовано обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

3. За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно та в умовах воєнного стану.

4. Так, за вироком суду, ОСОБА_8 у період дії воєнного стану в Україні 12 червня 2022 року близько 12:30, перебуваючи у квартирі ОСОБА_9, що на АДРЕСА_2, викрав зі столу мобільний телефон марки "Redmi 9С NFC Twilight Blue" у чохлі та із сім-карткою, чим завдав потерпілому майнової шкоди на загальну суму 2895 грн.

5. Хмельницький апеляційний суд 25 квітня 2023 року скасував вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2022 року в частині звільнення від відбування покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок щодо ОСОБА_8 апеляційний суд залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

6. Захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_8, ухваливши рішення про застосування до нього положень ст. 75 КК. Не оспорюючи правильності встановлення фактичних обставин провадження, доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його злочинних дій, скаржник стверджує, що призначене його підзахисному апеляційним судом покарання у виді реального позбавлення волі не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого і є явно несправедливим через суворість. Вважає вирок апеляційного суду незаконним і немотивованим. Зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 і дають підстави для висновку про можливість його виправлення в умовах без ізоляції від суспільства.

7. Засуджений ОСОБА_8 у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про застосування до нього ст. 75 КК, не врахував обставин, на які вказав суд першої інстанції, зокрема того, що він позитивно характеризується, на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, визнав свою вину і щиро розкаявся, своїми діями завдав потерпілому незначної шкоди, яку повністю відшкодував, і останній не має до нього жодних претензій. Зауважує, що хоча раніше був неодноразово судимим, проте всі призначені раніше покарання повністю відбув і з часу вчинення інкримінованого злочину повністю змінився, став на шлях виправлення, що свідчить про доцільність його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Позиції учасників судового провадження

8. Засуджений ОСОБА_8 та його захисники ОСОБА_7 і ОСОБА_6 підтримали касаційні скарги, просили задовольнити їхні вимоги.

9. Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційні скарги сторони захисту не підлягають задоволенню, просив залишити вирок апеляційного суду без змін.

10. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

11. Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

12. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

13. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

14. Обґрунтованість засудження ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК у касаційних скаргах не заперечується. Водночас захисник і засуджений вважають вирок суду апеляційної інстанції немотивованим, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Зазначають, що апеляційний суд не застосував до ОСОБА_8 закону, який підлягав застосуванню, а саме ст. 75 КК.

15. Суд вважає хибними доводи сторони захисту про незаконність вироку апеляційного суду, за яким скасовано рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.

16. Статтею 420 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

17. Вирок суду апеляційної інстанції, як регламентовано ч. 2 ст. 420 КПК, повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

18. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

19. Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

20. Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині звільнення винуватого від відбування покарання з випробуванням, дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції про звільнення засудженого від відбування покарання - скасуванню.

21. Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про можливе звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням. За змістом ст. 75 КК всі зібрані у справі дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу винуватого мають спонукати до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

22. Призначаючи ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК, суд першої інстанції не зазначив, за наявності яких підстав він дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, та не мотивував свого рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

23. Апеляційний суд звернув увагу на те, що суд першої інстанції послався на визнання вини і щире каяття засудженого, добровільне відшкодування ОСОБА_8 збитків і відсутність претензій до нього з боку потерпілого, а також на те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, крім того, відсутні обставини, які б обтяжували покарання ОСОБА_8 . Водночас місцевий суд належним чином не врахував, що обвинувачений, будучи раніше неодноразово судимим, у тому числі за злочини проти власності, судимість за які не знято і не погашено у встановленому законом порядку, належних висновків для себе не зробив і не став на шлях виправлення, не має міцних соціальних зв`язків, не працевлаштувався, а знову з метою власного збагачення вчинив умисний тяжкий корисливий злочин. Згідно з даними досудової доповіді Кам`янець-Подільського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Хмельницькій області ризик вчинення повторно кримінального правопорушення ОСОБА_8 оцінюється як високий; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній.

24. Указані обставини свідчать про підвищений рівень суспільної небезпеки винуватого та спростовують висновок суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбування покарання в умовах застосування до нього положень статей 75, 76 КК.

25. З урахуванням наведеного апеляційний суд обґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції через неправильне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, установлених у санкції ч. 4 ст. 185 КК. Саме такі вид і міру покарання апеляційний суд визнав необхідними й достатніми для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.