ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 759/5728/20

провадження № 51-3636 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

виправданого ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020100080001099 від 23 лютого 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що 22 лютого 2020 року, близько 23 год 50 хв, перебуваючи на території парку, розташованого біля будинку АДРЕСА_1, умисно на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин заподіяв працівникові правоохоронного органу ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження під час виконання ним службових обов`язків (тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК) за таких обставин.

22 лютого 2020 року, близько 20 год 00 хв, інспектори полку № 1 батальйону № 4 роти № 5 Управління патрульної поліції в м. Києві ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заступили на чергування Святошинського району м. Києва в складі екіпажу "РУБІН - 817". Цього ж дня близько 23 год 33 хв вони, перебуваючи на маршруті патрулювання в Святошинському районі м. Києва, отримали від чергового чергової частини по місту "Київ-55" інформацію про те, що на території парку біля будинку АДРЕСА_1 відбувається порушення громадського порядку. З метою перевірки отриманої інформації відразу після отримання виклику працівники поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 попрямували на службовому автомобілі за вказаною адресою.

Прибувши на місце, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виявили близько 15 невідомих осіб чоловічої та жіночої статі, які розпивали спиртні напої та голосно слухали музику. Побачивши це, вони разом, перебуваючи у форменому одязі, підійшли до вказаних осіб, серед яких знаходився ОСОБА_6, представились працівниками поліції, пред`явили свої службові посвідчення та зробили усне зауваження з приводу порушення громадського порядку, яке виражалось у порушенні тиші та розпитті спиртних напоїв у громадському місці. На дане зауваження працівників поліції ОСОБА_6 відреагував зухвало, почав висловлюватися в їх бік нецензурно, провокував виникнення конфліктної ситуації та розпочав їх штовхати.

У подальшому, ОСОБА_6, не зважаючи на зауваження вказаних працівників поліції щодо припинення протиправних дій, продовжував агресивно поводити себе стосовно них, не припинив свої протиправні дії та не виконав їх законні вимоги, у зв`язку з чим працівниками поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було застосовано до ОСОБА_6 спеціальний засіб сльозоточивої дії "Терен-4м". Після цього ОСОБА_6, не припиняючи свої протиправні дії, розуміючи, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є працівниками правоохоронного органу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно з метою нанесення тілесних ушкоджень, повалив працівника поліції ОСОБА_9 на землю та наніс декілька ударів ногою по голові останнього, в результаті чого заподіяв йому тілесне ушкодження у вигляді садна в правій підочній ділянці, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання прокурора про повторне дослідження доказів та допит осіб, погодився з доводами прокурора про те, що суд першої інстанції належної оцінки певним доказам не дав, чим порушив ч. 1 ст. 94 КПК, однак судом апеляційної інстанції під час повторного дослідження доказів в порушення ч. 3 ст. 404 КПК не досліджено їх у повному обсязі, у зв`язку з чим були відсутні підстави для надання ним оцінки.

Крім цього, прокурор зазначає, що в даному випадку суд апеляційної інстанції проаналізував спосіб нанесення ОСОБА_6 удару ОСОБА_9 зі слів свідка ОСОБА_10 та з результатів проведеного за його участю слідчого експерименту, і встановив, що ОСОБА_10 в одному випадку показав, що удар був нанесений із силою ногою в обличчя, а в іншому випадку - з розмаху ногою в обличчя, і на підставі цього зробив висновок про очевидну неузгодженість таких подій з характером спричиненого тілесного ушкодження потерпілому, що було виявлено в день події, тобто 22 лютого 2020 року, у вигляді садна в правій підочній ділянці відповідно до висновку експерта № 042-595-2020 від 18 березня 2020 року.

При цьому суд апеляційної інстанції, визнавши необ`єктивним вказаний висновок експерта, не навів в ухвалі в чому полягає невідповідність обставин, про які розповів ОСОБА_10, висновку експерта і що саме суперечить зазначеному висновку експерта (механізм нанесення удару, кількість ударів або інші обставини) та визнав показання свідка ОСОБА_10 щодо обставин перебігу конфлікту та їхнього з ОСОБА_9 способу його врегулювання мінливими, такими, що мають дещо перебільшений характер.

Водночас, прокурор зазначає, що свідок ОСОБА_10 під час допиту в суді апеляційної інстанції надав показання, які узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_9 та результатами слідчих експериментів, проведених за їх участю, на що суд апеляційної інстанції, на його думку, уваги не звернув та відповідної оцінки не надав.

На думку прокурора, судом апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 94 КПК не надано відповідної оцінки таким доказам, зокрема: показанням свідка ОСОБА_10, даним слідчого експерименту за його участю та висновку експерта № 042-595-2020 від 18 березня 2020 року, як того вимагає вищенаведене положення КПК (4651-17) , а саме щодо їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

Крім цього, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції:

- в порушення п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК в ухвалі не зазначив, які обставини встановлені за результатами допиту свідка ОСОБА_10, дослідження показань потерпілого ОСОБА_9, даних слідчих експериментів за їх участю та не послався на ці докази, а також не визнав дані докази недопустимими та неналежними;

- в порушення вимог статей 86, 89 КПК не вирішив питання щодо належності та допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення та, відповідно, не вказав про це в рішенні.

На зазначену касаційну скаргу захисник ОСОБА_7, яка діє в інтересах виправданого ОСОБА_6, подала заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність зазначених у скарзі прокурора доводів, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

У вказаних запереченнях, захисник, серед іншого, зазначає, що в ході судового слідства ОСОБА_9 не зміг підтвердити, що саме ОСОБА_6 завдав йому удар, внаслідок якого утворилося тілесне ушкодження, зазначивши, що бив натовп.

Також захисник вказує, що з відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 без жодних тілесних ушкоджень одягає кайданки ОСОБА_6 .

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити;

- виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як передбачено ст. 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положення ст. 17 КПК регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Суд першої інстанції надав оцінку зібраним та дослідженим у кримінальному провадженні доказам, у зв`язку з чим дійшов висновку про недоведеність вчинення інкримінованого кримінального правопорушення саме ОСОБА_6 та обґрунтовано виправдав останнього, посилаючись на підставу, передбачену п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК.

При цьому таких висновків місцевий суд дійшов на підставі безпосередньо досліджених в ході судового розгляду доказів, а саме показань:

- обвинуваченого ОСОБА_6, який свою винуватість за висунутим обвинуваченням не визнав у повному обсязі, при цьому пояснив, що ввечері 22 лютого 2020 року він святкував день народження в компанії своєї знайомої, потім вони вирішили поїхати в кафе, вийшли на вулицю в парк, там він випадково зустрів своїх батьків. Невдовзі під`їхала машина патрульної поліції, з якої вийшли два поліцейських - свідок ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_9, які спочатку підійшли до його батьків і спілкувалися з ними. Потім ОСОБА_10 направився в бік основної компанії, з ним поруч йшла його, обвинуваченого, мати. Коли ОСОБА_10 підійшов до них, мати заспокоювала його, але той дістав газовий балончик, використав його в обличчя матері і штовхнув її від себе, вона впала. Обвинувачений обурився такими діями ОСОБА_10, спочатку допоміг матері піднятися на ноги, після чого підбіг до ОСОБА_10 і висловив з цього приводу претензії. До ОСОБА_10 приєднався ОСОБА_9, який гумовим кийком збив його, обвинуваченого, з ніг, надягнув кайданки, після цього прибули інші патрулі. Обвинувачений також уточнив, що вони розташовувалися групками в парку, щоб грала музика, він не чув та не бачив, щоб хтось з його друзів вживав спиртні напої в парку, він сам та його батьки алкоголь в парку не розпивали; ні до кого насильства не застосовував, коли на нього наділи кайданки, не міг бачити, що відбувалося довкола, оскільки його тримали на землі і не давали підняти голови, крики при цьому чув, люди обурювалися поведінкою поліції, він також висловлював з цього приводу невдоволення;

- свідка ОСОБА_13 - матір обвинуваченого ОСОБА_6, яка, будучи обізнаною із своїм правом не свідчити проти свого сина, показала, що ввечері 22 лютого 2020 року, близько 23 год, вона з чоловіком з кафе поверталася додому вздовж парку, в якому зустріли компанію друзів сина та його самого. Через декілька хвилин під`їхав патруль поліції у складі двох поліцейських, спочатку вони підійшли до неї з чоловіком з претензією, що порушується спокій громадян, а потім поліцейський ОСОБА_10 попрямував до молоді, тому вона почала його супроводжувати і казати, що ніхто порядку не порушує і всі вже розходяться. Раптом ОСОБА_10 застосував в її бік газовий балон і відштовхнув від себе. Почалися крики, коли вона змогла відкрити очі, то побачила свого сина поруч з ОСОБА_10, син кричав на нього, навіщо той вдарив мене. Вона підбігла і стала між сином та ОСОБА_10, який намагався вдарити сина. Потім ОСОБА_10 сказав своєму напарнику ОСОБА_9 "вдар його", вказуючи на її сина, і знову відштовхнув її. Коли вона піднялася, її син вже лежав на землі, його бив ОСОБА_9 і надів кайданки. Також вона побачила, що її чоловік - ОСОБА_14 поруч також лежить на землі обличчям до низу і ОСОБА_10 б`є його ногами. Її син - обвинувачений ОСОБА_6 був постійно в її полі зору і не наносив ударів поліцейським ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Свідок ОСОБА_13 також уточнила, що на момент прибуття поліції молодь стояла групками та розмовляла; коли правоохоронці били її сина, що в цей час робили інші вона не може згадати через стрес, який пережила; за результатами цих подій свідок зверталася до травмпункту; вона не може пояснити походження виявленого на обличчі потерпілого ОСОБА_9 садна, не може назвати конкретну особу, дії якої могли спровокувати конфлікт із поліцією;

- свідка ОСОБА_14 - батька обвинуваченого ОСОБА_6, який будучи обізнаним зі своїм правом не свідчити проти свого сина, дав аналогічні показанням своєї дружини ОСОБА_13 показання щодо їх спільної зустрічі увечері 22 лютого 2020 року з компанією сина в парку на перехресті вулиць Петрицького та Котельникова в Києві. Також свідок показав, що через декілька хвилин, коли він з дружиною в стороні спілкувався із другом сина, під`їхав поліцейський автомобіль, з якого вийшло два поліцейських - ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які повідомили їм, що надійшла скарга про те, що в парку гучно грає музика. Це було дивним, адже музики не було, тому він поцікавився, хто зробив виклик. Поліцейські нічого не відповіли і пішли далі в бік молоді, дружина пішла з ОСОБА_10 і почала його заспокоювати, раптом він використав газовий балончик у бік молоді та відштовхнув його дружину на землю. Він, свідок, відразу з обуренням та претензіями звернувся до вказаного поліцейського, який "задув" газом і його. Далі певний час він ні чого не міг бачити, чув тільки крики та обурення людей діями поліції. Коли відкрив очі, то побачив сина, який спілкувався із ОСОБА_10 на підвищених тонах, син кричав: "навіщо ти вдарив маму?", а той йому у відповідь - "давай сюди руки, ти зараз їдеш", між ними намагалася стати дружина. ОСОБА_9 бігав кругами. Раптом від ОСОБА_10 пролунала команда "ОСОБА_9 вдар його" і ОСОБА_9 почав бити кийком сина, вони разом впали. Він, свідок, намагався підійти, але отримав удар кийком по голові від ОСОБА_10, тому теж впав на землю. Поліцейські ОСОБА_10 та ОСОБА_9 їх скрутили та надягли їм на руки кайданки. Одночасно під`їхали інші наряди поліції. Також свідок ОСОБА_14 уточнив, що коли вперше до них підійшли поліцейські з повідомленням про скарги, ніяких конфліктів не виникало, ніхто їх не ображав, самі скарги викликали здивування; в компанії сина музика не грала, молодь стояла групками та розмовляла; перед тим, як застосувати газовий балончик ОСОБА_10 ніяких вимог не висував, попередження про застосування спецзасобу не виголошував; його, свідка, під час цих подій поліцейські били кийком та ногами по голові, тому на відео він закривавлений; затриманими за результатами цих подій виявилися він, син та ОСОБА_15 ; не може пояснити походження виявленого на обличчі потерпілого ОСОБА_9 садна; не зміг назвати конкретну особу, дії якої могли спровокувати конфлікт із поліцейськими ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ;

- свідка ОСОБА_16, яка показала що з обвинуваченим знайома, 22 лютого 2020 року вони разом в одній компанії святкували день народження спільної знайомої. Близько 23 год вони вийшли на вулицю в парк чекали таксі. Через декілька хвилин до них підійшли батьки ОСОБА_6, ще хвилин через п`ять під`їхав автомобіль патрульної поліції, з якого вийшли два поліцейських - ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які спочатку підійшли до батьків ОСОБА_6, а потім і до їх компанії і повідомили, що надійшла скарга, що вони слухають гучну музику, чого насправді не було. Матір ОСОБА_6 почала заспокоювати поліцію і казати, що зараз всі будуть йти. Раптом, ОСОБА_10 застосував газ в обличчя матері ОСОБА_6 та штовхнув її, від чого вона не втрималась на ногах і впала. ОСОБА_6 допоміг матері встати, а потім почав висловлювати претензії на адресу ОСОБА_10, який розбризкував газ на всіх без розбору, це всіх обурило. ОСОБА_6 кричав на поліцію, ОСОБА_9 почав бити його гумовим кийком, ОСОБА_6 впав, на нього наділи кайданки. Далі ОСОБА_10, наносячи удари, повалив на землю батька ОСОБА_6, на якого також надягли кайданки. У цей момент почали з`їжджатися інші патрулі. Також затримали ОСОБА_15 . Після цього затриманих відвезли до райвідділку. Свідок ОСОБА_16 також уточнила, що під час святкування дня народження обвинувачений алкоголь не вживав взагалі, на момент прибуття поліції в їх компанії музика не грала, всі стояли групками та розмовляли, ніяких конфліктів не було, чекали таксі, ОСОБА_6 стояв біля неї; у розмову поліцейських з батьками ОСОБА_6 ніхто не втручався, на повідомлення з їх боку про скарги на гучну музику ніхто з присутніх агресивно не реагував, було оголошено мамою ОСОБА_6, що вони скоро їдуть; коли ОСОБА_10 першим став наближатися до основної компанії, то з ним поруч йшла мати ОСОБА_6, потім вона стала перед ним та почала його переконувати, що всі вже йдуть, поліцейський у відповідь нічого не пояснюючи "задув" її газом в обличчя і відштовхнув, хоча матір ОСОБА_6, як і будь-хто інший, поліцейського не торкалася; після застосування газу поліцією почалися крики, ОСОБА_6 кричав навіщо штовхали його маму, проте поліцейських і тоді ніхто не бив; внаслідок даного конфлікту на працівниках поліції тілесних ушкоджень вона не бачила, такі ушкодження мав лише батько ОСОБА_6 на голові; вона не може назвати конкретну обставину, яка, на її думку, могла спровокувати конфлікт із поліцією, конфлікт розпочався по суті із дій самої поліції, яка застосувала газ;

- свідків ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_19, які надали пояснення, аналогічні показанням свідка ОСОБА_16 щодо спільного святкування дня народження та перебування в парку в очікуванні таксі, та в цілому щодо обставин конфлікту, який виник з працівниками поліції.

Крім того, судом першої інстанції було допитано:

- потерпілого ОСОБА_9, який показав, що він на час подій був інспектором полку № 1 батальйону № 4 роти № 5 Управління патрульної поліції в м. Києві, тобто працівником поліції, обвинуваченого раніше не знав. Близько 12 години ночі під час чергування у складі екіпажу патрульної поліції разом з напарником ОСОБА_10 він отримав виклик про те, що в парку вживають алкогольні напої, порушують тишу та заважають відпочивати. Прибувши на місце виклику, разом з напарником підійшли до порушників громадського порядку, представилися та зробили їм зауваження. Однак, з боку цих осіб почалася агресія, батько обвинуваченого почав вимагати інформацію про заявника. Відмова поліцейських надати таку інформацію спричинила ще більше агресію, намагання заспокоїти порушників результату не дали. Оцінивши обстановку, він, потерпілий, повернувся до службового автомобіля за радіостанцією для виклику інших екіпажів на допомогу. Повертаючись до напарника з радіостанцією, він побачив, що ОСОБА_10 вже штовхають, шарпають руками за одяг, через що той застосовує спеціальний засіб - газ сльозоточивої дії. Він, потерпілий, підбіг до напарника та почав йому допомагати захищатися, також застосувавши спеціальний засіб - газ "Терен-4м". Застосуванням газу мети досягнуто не було, тому він повернувся до службового автомобіля і почав викликати патрулі на допомогу, після чого із застосуванням гумового кийка почав відбивати напад на напарника та на себе. Люди били їх руками та ногами. Людей було багато, всі кидалися на них та завдавали їм ударів, він навіть не встигав дивитися звідки хто їх наносить. Він знову підбіг до службового автомобіля та рацією попросив прискорити надання допомоги, а коли повернувся до напарника, у цей момент хтось невідомий потягнув його, потерпілого, за капюшон та повалив на землю, він відчув удари з усіх сторін по корпусу, по ногах, по голові. Коли він намагався встати, то отримав удар від обвинуваченого ногою в голову в правий бік, після цього почав відходити, втративши кийок, але в цей момент під`їхали інші екіпажі і відбулося затримання учасників конфлікту. Потерпілий також уточнив, що ці події відбувалися вночі наприкінці лютого 2020 року у парковій зоні біля бювету по вул. Петрицького в м. Києві; вказана компанія з 15 осіб на початку розмови розташовувалася на лавочках у самому парку, освітлення там було поганим, відстань від службового авто до місця активних дій було до десяти метрів; під час гострої фази конфлікту удари з усіх боків наносило в цілому до п`яти осіб, а конкретно удар ногою в обличчя, коли він, потерпілий, вставав, наніс обвинувачений; оскільки він, потерпілий, декілька разів повертався до автомобіля, найбільше діставалося ударів напарнику, який фактично перебував в оточенні; протягом всього конфлікту найбільш активними були обвинувачений та його батько; до того як він, потерпілий, пішов за рацією між вказаною компанією та ними фізичних контактів ще не було, але коли повернувся, то побачив ОСОБА_6 серед тих, хто вже штовхав напарника, газ ОСОБА_10 і він, потерпілий, застосовував в тому числі до обвинуваченого, гумовий кийок був застосований ним по корпусу обвинуваченого, потім останній наніс удар ногою в обличчя, він продовжував виявляти агресію і після свого затримання, перебуваючи в кайданках обурювався тим, що його маму хтось з поліцейських зачепив, у зв`язку із цим висловлював погрози загального характеру; ОСОБА_10 мав на собі портативний відеореєстратор, але увімкнув його не відразу, а лише тоді, коли почалися затримання, оскільки на даний час існує вимога про те, що по прибуттю на місце виклику включається такий реєстратор, але тоді цієї вимоги не було;

- свідка ОСОБА_10, який уточнивши, що раніше з ОСОБА_6 знайомим не був, дав аналогічні свідченням потерпілого показання щодо їх обох статусу на час подій як працівників поліції, спільного з ним чергування в ніч з 22 на 23 лютого 2020 року, отримання виклику про гучну компанію в парку по АДРЕСА_1 та прибуття на службовому автомобілі поліції на місце такого виклику. Також свідок показав, що прибувши за викликом з`ясувалося, що в парку було фактично дві компанії, вони розпивали спиртні напої, гучно грала на колонці музика. Вони з напарником підійшли, представилися, попросили припинити правопорушення, а саме, виключити музику, оскільки була пізня година. Але до них почали агресивно ставитися, люди мали ознаки сп`яніння, припиняти правопорушення не збиралися, почали ставити під сумнів виклик поліції і те, що вони комусь заважають, далі в якийсь момент почалася шарпанина, люди почали фізично впливати на ОСОБА_9, тому він застосував спецзасіб - сльозогінний газ. Після прибуття допомоги найбільш активних осіб було затримано. Свідок також уточнив, що у листопаді 2020 року він звільнився з лав поліції; фізичний вплив по відношенню до ОСОБА_9 полягав у тому, що його почали хапати за формений одяг і штовхати, чи брав у цьому участь обвинувачений, він не пам`ятає, але той точно став активним після застосування газу; ОСОБА_6 намагався завдавати ударів йому, свідку, та ОСОБА_9, а коли ОСОБА_9 впав і намагався піднятися на руки, вдарив потерпілого ногою в обличчя; він, свідок, бачив садно на обличчі ОСОБА_9 після цих всіх подій, але синців під очима по типу окулярів в нього не було; він не пам`ятає застосування ОСОБА_9 гумового кийка; серед людей в парку були і чоловіки, і жінки, хто саме стояв перед ним, коли він вперше застосував газ, не пам`ятає, це була велика кількість людей; насильство до них, поліцейських, застосовував не тільки обвинувачений, виявлені на його, свідка, тілі ушкодження, не були значними.

При цьому, місцевий суд зазначив, що у показаннях потерпілого ОСОБА_9 виявлені суперечності. Зокрема, потерпілий вказав, що побачив вже триваючу штовханину з ОСОБА_10, у зв`язку з чим той застосовував газ, відтак потерпілий не бачив подій, які безпосередньо передували застосуванню ОСОБА_10 газу. Не зважаючи на це, ОСОБА_9 повідомив і те, що ОСОБА_10 перед застосуванням газу попередив про це осіб, які до нього чіплялися, таких було сім - вісім, серед них був обвинувачений.

При цьому, як зауважив суд першої інстанції, ця невідповідність в показаннях потерпілого ОСОБА_9 має явно взаємовиключний характер.

Крім того, місцевий суд вказав, що показання потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10, маючи в цілому узгоджений та взаємодоповнюючий характер, не позбавлені суперечностей між собою, які суд визнав значимими для оцінки вказаних подій, зауваживши, що, з одного боку, потерпілий стверджував, що ще на стадії виникнення агресії він залишив напарника, пішов до службового автомобіля за рацією і лише повертаючись вперше побачив контакт ОСОБА_10 із цивільними особами, які штовхали останнього і той вже застосовував газ, тому він, потерпілий, зміг лише приєднатися до дій напарника. З іншого боку, свідок ОСОБА_10 в суді першої інстанції повідомив, що люди почали хапати за одяг і штовхати саме ОСОБА_9, тому він вперше і застосував газ для захисту свого напарника.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вказав, що ця невідповідність в показаннях обох поліцейських має взаємовиключний характер щодо таких ключових даних: до кого вперше з них було застосовано фізичний вплив з боку цивільних осіб, чи то до ОСОБА_10 за відсутності ОСОБА_9, чи то до ОСОБА_9 за присутності ОСОБА_10 ; яка була підстава для застосування спеціального засобу - газу з боку ОСОБА_10 вперше, чи то для захисту ОСОБА_9, чи то для захисту себе за відсутності ОСОБА_9 . Також місцевий суд вказав, що потерпілий та свідок, описуючи у вказаний взаємовиключний спосіб початок конфлікту, намагалися його кожний по своєму деталізувати, спільно акцентуючи увагу на ролі обвинуваченого. Так, потерпілий ОСОБА_9 наполягав, що бачив обвинуваченого серед тих, хто на початку конфлікту нападав на ОСОБА_10, натомість, ОСОБА_10 повідомив, що не пам`ятає, чи на початку брав участь обвинувачений в нападі на ОСОБА_9, відзначив його активність лише після того, як був вперше застосований газ.

Крім цього судом першої інстанції було зазначено, що з одного боку, потерпілий стверджував, що люди били їх обох з напарником руками та ногами, людей було багато, всі кидалися на них та завдавали їм ударів, найбільше діставалося ударів напарнику, який фактично перебував в оточенні, а, з іншого боку, свідок ОСОБА_10 повідомив, що його лише намагалися вдарити, що, як зауважив місцевий суд, не узгоджується з характером подій, які описував потерпілий.

За таких обставин, суд першої інстанції відхилив показання потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 про те, що коли ОСОБА_9 після падіння намагався піднятися на руки, потерпілий вдарив його ногою в обличчя, і саме цей удар перебуває у причиновому зв`язку із фактично виявленим садном на обличчі потерпілого, врахувавши при цьому і відсутність безумовних судово медичних та документованих даних.

Таким чином, за результатом допиту обвинуваченого, потерпілого та свідків, місцевий суд:

- визнав достовірними показання обвинуваченого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_15 та ОСОБА_19 в частині, в якій вони не мають між собою суперечливого характеру, підтверджені та не спростовані іншими документованими доказами;

- визнав достовірними показання потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 лише щодо обставин прибуття за викликом та виявлення порушень громадського порядку;

- зазначив, що повідомлені потерпілим та свідком ОСОБА_10 дані про їх групове побиття не знайшли свого підтвердження, та ставлять під очевидний сумнів причетність до завданого потерпілому тілесного ушкодження саме обвинуваченого;

- взяв до уваги те, що в умовах нібито прямого та активного нападу з боку осіб, кількість яких значно переважала двох працівників поліції, як про це свідчив потерпілий ОСОБА_9, йому за його ж показаннями вдавалося декілька разів безперешкодно полишати місце нападу, у службовому автомобілі вчиняти певні дії, при цьому даних про його переслідування під час таких маневрів чи про пошкодження службового автомобіля, коли він в ньому перебував, з боку нападників немає, що додатково ставило під сумнівну достовірність повідомлених потерпілим обставин події, окремі з яких, як зазначив суд першої інстанції, суперечать навіть показанням його напарника;

- визнав достовірними показання обвинуваченого та всіх свідків захисту щодо обставин застосування працівниками поліції спеціальних засобів.

Також судом першої інстанції було враховано фактичні дані, що містяться у наданих стороною обвинувачення письмових доказах, а саме у:

- службовому рапорті від 23 лютого 2020 року, відповідно до якого 22 лютого 2020 року о 23 год 31 хв по лінії "102" від особи, яка не допитувалася, надійшла заява про гучну компанію навпроти будинку АДРЕСА_1, цей виклик прийняв поліцейський ОСОБА_10 у складі патруля "РУБІН-0817" о 23 год 35 хв 22 лютого 2020 року;

- службовому рапорті від 23 лютого 2020 року, відповідно до якого 23 лютого 2020 року о 00 год 47 хв по лінії "102" від лікаря бригади швидкої медичної допомоги надійшло повідомлення про виявлення поліцейського ОСОБА_9 при виконанні обов`язків з діагнозом: садно рана правої виличної ділянки, гостра реакція на стрес, допомога надана на місці, останній повідомив про масову бійку, яка мала місце приблизно о 23 год 40 хв 22 лютого 2020 року на перехресті вул. Петрицького та Котельникова;

- заяві потерпілого ОСОБА_9 про побиття групою осіб, яка знайшла своє підтвердження під час дослідження судом інших службових рапортів від 23 лютого 2020 року, зокрема, особисто доповідаючи по службі про подію та під час самозвернення за медичною допомогою ОСОБА_9 також повідомляв про те, що під час виконання службових обов`язків був побитий групою осіб, про побиття працівників поліції групою невідомих осіб заявив у своєму рапорті і ОСОБА_10 ;

- протоколі слідчого експерименту від 23 лютого 2020 року та безпосередньо досліджених судом даних відео фіксації цієї слідчої дії, за результатами якого, потерпілий під час згаданого конфлікту через те, що його потягнули за капюшон, впав на спину, потім перевернувся обличчям до землі і коли з такого положення намагався піднятися на руках, отримав від обвинуваченого ОСОБА_6 один удар підйомом стопи правої ноги в правий бік обличчя. Потерпілий також підтвердив, що загалом під час вказаного конфлікту він отримав багато ударів по тулубу та по голові від різних осіб - активних учасників конфлікту;

- протоколі слідчого експерименту від 23 лютого 2020 року та безпосередньо досліджених судом даних відео фіксації цієї слідчої дії, за результатами якого, зі слів свідка ОСОБА_10 потерпілий ОСОБА_9 під час згаданого конфлікту, будучи звернутим обличчям до землі, намагаючись піднятися на руках, отримав від обвинуваченого ОСОБА_6 один удар з розмаху підйомом стопи правої ноги в обличчя.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що:

- ОСОБА_10, відновлюючи під час слідчого експерименту черговість подій, повідомив що саме з ним першим почався контакт (шарпанина) з боку цивільних осіб, тому він застосував газ для свого захисту, лише потім до нього приєднався ОСОБА_9, удари по них наносили різні особи, яких він ідентифікувати не може, при цьому місцевий суд зауважив, що у цих частинах показання свідка суперечать його показанням в суді, хоча і узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_9 ;

- показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 знайшли своє підтвердження під час дослідження судом службових рапортів від 23 лютого 2020 року, також лікарями під час їх огляду в порядку самозвернення встановлені діагнози: закрита черепно-мозкова травма (далі - зчмт), забійна рана нижньої губи, струс головного мозку та зчмт, струс головного мозку, забійні рани голови, множинні садна обличчя - відповідно.

Таким чином, судпершої інстанції, дослідивши вищенаведені докази, встановив, що як за показаннями ОСОБА_9 та ОСОБА_10, так і за всіма вказаними первинними документами, о 23 год 40 хв 22 лютого 2020 року на перехресті вул. Петрицького та Котельникова в м. Києві в парковій зоні навпроти будинку АДРЕСА_1 мала місце бійка, під час якої саме групою осіб були завдані обом працівникам поліції, зокрема ОСОБА_9, тілесні ушкодження під час виконання ними службових обов`язків, та зазначив, що такі дані не можна оцінити такими, що прямо вказують на те, що саме обвинувачений ОСОБА_6 був єдиним, хто міг завдати ушкодження на обличчі потерпілого, а причетність до цього інших осіб повністю виключається.

Крім того, в основу вироку судом першої інстанції було покладено протоколи огляду відеозаписів від 23-24 лютого 2020 року та додатків до них у виді DVD-R диску, роздруківок розмов учасників події, даними переглянутих судом цих відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції подій, які відбувалися в ніч з 22 на 23 лютого 2020 року у парку на перехресті вул. Петрицького та Котельникова, навпроти будинку АДРЕСА_1.

Місцевий суд зазначив, що обвинувачений ідентифікував себе, свою матір та свого батька як учасників подій, а також поліцейських ОСОБА_10 та ОСОБА_9, а прокурор визнав, що на них не зафіксовано подій, які є предметом судового розгляду, а саме, початку конфлікту та нанесення тілесних ушкоджень працівнику поліції ОСОБА_9, як власне про це повідомив суду і сам потерпілий.

Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції, дані, зафіксовані на досліджених судом відео, узгоджуються між собою, є належними, такими, що повністю узгоджуються з вже одержаними судом даними про конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин за вказаних в обвинувальному акті часу та місці між працівниками поліції ОСОБА_9, ОСОБА_10 під час виконання ними службових обов`язків та групою громадян, серед яких були особи, які, дійсно, розпивали спиртні напої, а також обвинувачений ОСОБА_6, про застосування працівниками поліції по відношенню до цих громадян спеціальних засобів під час цього конфлікту, а саме сльозогінного газу та гумових кийок, про одержання працівником поліції ОСОБА_9 за наслідками цього конфлікту тілесного ушкодження.

Водночас, суд першої інстанції прийшов до висновку, що:

- на вказаних відеозаписах відсутні докази того, що саме обвинувачений ОСОБА_6 розпивав спиртні напої в парку та завдав потерпілому удар в обличчя ногою, наслідком якого стала зафіксована на обличчі потерпілого єдина виявлена рана у виді садна;

- не знайшли свого підтвердження і показання потерпілого про те, що він із застосуванням гумового кийка відбивав напад на напарника та на себе, а зафіксоване на відео застосування ОСОБА_9 гумового кийка як спеціального заходу з метою примусу особи до виконання вимог працівника поліції "руки за спину" не має ознак захисту від нападу з боку такої особи, як власне і така непокора не містить ознак нападу.

Крім того, судом першої інстанції в основу вироку також було покладено висновок судового експерта медика № 042-595-2020 від 18 березня 2020 року на підставі дослідження первинних медичних даних (службові рапорти від 23 лютого 2020 року щодо реєстрації заяв лікарів про подію "тілесні ушкодження", довідки КМКЛ № 7 (травмпункт) № 2030 від 23 лютого 2020 року, відповідно до яких, у потерпілого ОСОБА_9 виявлено одне легке тілесне ушкодження у виді садна в правій підочній ділянці (первинні розміри біля 1,0 х 1,0 см), яке перебуває у причиновому зв`язку із подіями 22 лютого 2020 року та спричинено однократною травмуючою дією тупого предмету за механізмом ковзання-тертя, не виключно у спосіб, на якій вказали потерпілий та свідок ОСОБА_10 під час слідчого експерименту.

Водночас, проаналізувавши зазначені документи, місцевий суд зауважив, що всупереч показанням потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10, відомості про групове побиття потерпілого в різні місця його тіла (тулуб, голова) та завдання йому у зв`язку з цим множинних тілесних ушкоджень свого підтвердження за наведеними об`єктивними медичними даними не знайшли. Зокрема вказав, що потерпілий був оглянутий лікарем відразу після інциденту (тієї ж ночі 23 лютого 2020 року), а тому припущення про можливе загоєння невиявлених при цьому ран суд першої інстанції відкинув як неспроможне.

При цьому, місцевий суд також визнав недостовірними та відхилив через відсутність документального підтвердження показання потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10, дані проаналізованих вище первинних документів та заяв про злочин про групове побиття потерпілого в різні місця його тіла (тулуб, голова) та завдання йому у зв`язку з цим множинних тілесних ушкоджень, та зазначив, що вказані обставини не охоплюються межами обвинувачення за поданим до суду обвинувальним актом.

Разом з тим, суд першої інстанції зауважив, що вказані дані цілком узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність факту нападу та групового побиття працівників поліції.

Крім того, надаючи оцінку висновку експерта медика № 042-595-2020 про те, що можливість заподіяння виявленого у ОСОБА_9 садна не виключно у спосіб, на якій вказали потерпілий та свідок ОСОБА_10 під час слідчого експерименту, тобто внаслідок удару з розмаху підйомом стопи взутої ноги в правий бік обличчя, місцевий суд зазначив, що в цій частині вони викликають обґрунтовані сумніви.

В основу вироку судом також було покладено:

- постанову Святошинського районного суду міста Києва від 25 травня 2020 року (ун. № 759/5536/20) та рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 7 червня 2020 року (ун. № 760/13298/20), досліджені судом першої інстанції в порядку ч. 11 ст. 290 КПК за клопотанням сторони захисту, якими провадження у справі про адмінпорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, стосовно ОСОБА_6 (обвинуваченого) закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього правопорушення, а також скасовано постанову у справі про адмінпорушення, передбачене ч. 2 ст. 178 КУпАП, про його притягнення до адмінвідповідальності. Так, суди вважали недоведеним звинувачення у тому, що він нібито вночі 23 лютого 2020 року, перебуваючи у парку по вул. Петрицького в м. Києві, розпивав спиртні напої та перебував у п`яному вигляді, на законні вимоги поліцейського припинити правопорушення не реагував, висловлював погрози в його бік, чим нібито вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків та порушував громадський порядок;

- постанову Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року (ун. № 759/5507/20) та рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року (ун. № 760/13284/20), досліджені судом в порядку ч. 11 ст. 290 КПК за клопотанням сторони захисту, якими провадження у справі про адмінпорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, стосовно ОСОБА_14 (батька обвинуваченого) закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього правопорушення, а також скасовано постанову у справі про адмінпорушення, передбачене ч. 2 ст. 178 КУпАП, про його притягнення до адмінвідповідальності. Так, суди вважали недоведеним звинувачення у тому, що він нібито вночі 23 лютого 2020 року, перебуваючи у парку по вул. Петрицького в м. Києві, розпивав спиртні напої та перебував у п`яному вигляді, на законні вимоги поліцейського припинити правопорушення не реагував, висловлював погрози в його бік, чим нібито вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків та порушував громадський порядок;

- постанову Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року (ун. № 759/5534/20), якою провадження у справі про адмінпорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, стосовно ОСОБА_15 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього правопорушення. Так, суд вважав недоведеним звинувачення у тому, що і він нібито вночі 23 лютого 2020 року, перебуваючи у парку по вул. Петрицького в м. Києві, розпивав спиртні напої та, перебуваючи у стані сп`яніння, вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського.

Як зауважив місцевий суд, ці дані тільки додатково підсилюють показання обвинуваченого, його батьків - свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а також свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_15 та ОСОБА_19 .

Також суд першої інстанції зазначив, що:

- всупереч твердженням потерпілого ОСОБА_9 вимоги щодо обов`язкової фіксації за допомогою портативного відеореєстратора порядку виконання поліцейським своїх службових обов`язків у разі прибуття на виклик про правопорушення на виконання положень п. 9 ст. 31, ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" прямо містяться в п. п. 4 та 5 Розділу ІІ діючої на час подій Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція). Зокрема, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. Згідно з правилами Розділу VІІ цієї Інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб тощо. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції;

- такі вимоги для працівників поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не були новими, адже відтворені з відповідною деталізацією у методичних рекомендаціях, які мають назву "стандартні операційні процедури", що є загально відомим фактом, існували вони і раніше за наказом (не чинним на момент події) Департаменту патрульної поліції НПУ від 3 лютого 2016 року № 100, яким також була затверджена подібна Інструкція.

Підсумовуючи свої висновки за результатами допитів обвинуваченого, потерпілого, свідків, а також дослідження наданих стороною обвинувачення письмових доказів, суд першої інстанції вважав, що пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 2 ст. 345 КК не знайшло свого безспірного підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати доведеною причетність обвинуваченого до вчинення цього злочину - заподіяння працівникові правоохоронного органу ОСОБА_9 легкого тілесного ушкодження, тим більше у множині, як про це вказано в обвинувальному акті, під час виконання ним службових обов`язків, тим більше шляхом нанесення декількох ударів ногою по голові потерпілого, як про це також вказано в обвинувальному акті.

З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції.

Так, дослідивши показання потерпілого та безпосередньо допитавши:

-виправданого ОСОБА_6, який надав показання, аналогічні наданим в суді першої інстанції;

- свідка ОСОБА_10, який, як зазначив суд апеляційної інстанції, в суді першої інстанції надав дещо інші показання стосовно обставин перебігу подій, а будучи допитаним в суді апеляційної інстанції знову змінив свої показання стосовно обставин перебігу конфлікту та показав відомості, ідентичні до тих, що були надані потерпілим ОСОБА_9 в суді першої інстанції. Зокрема, свідок показав, що спочатку неправомірні дії застосувалися до нього, коли ОСОБА_9 пішов за рацією, а тому він вимушений був застосувати сльозогінний газ, що особисто бачив як ОСОБА_6 наніс із силою удар ногою в обличчя ОСОБА_9 .

Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про те, що показання ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 містять значимі суперечності та розбіжності між собою стосовно обставин перебігу конфлікту з громадянами у парку і не в повній мірі узгоджуються із даними висновку судово-медичної експертизи, який, в свою чергу, ґрунтується на вибіркових відомостях у справі.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що описана потерпілим та свідком обстановка конфлікту із громадянами, яких загалом було приблизно 15 осіб, викликає обґрунтовані сумніви у достовірності тверджень ОСОБА_9 про те, що коли він намагався піднятися з землі, опираючись на руки та повернутий обличчям донизу, то бачив, що саме ОСОБА_21 з-поміж інших наніс йому удар ногою в обличчя і саме цей удар знаходиться в причинному зв`язку з виникненням єдиного садна на обличчі.

Також зазначив, що показання свідка ОСОБА_10, які в ході кримінального провадження є мінливими щодо обставин перебігу конфлікту та їхнього з ОСОБА_9 способу його врегулювання, мають дещо перебільшений характер.

Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- в ході слідчого експерименту свідок показував про те, що ОСОБА_6 з розмаху наніс ОСОБА_9 мінімум один удар ногою в обличчя, а в суді апеляційної інстанції ОСОБА_10 показав про нанесення такого удару із силою;

- між тим, описаний свідком спосіб нанесення ОСОБА_6 удару ОСОБА_9 (навіть одного, але із силою чи з розмаху ногою в обличчя) очевидно не узгоджується із характером тілесного ушкодження потерпілого, що було виявлено в день події, у вигляді садна в правій підочній ділянці, заподіяння якого і ставиться у провину обвинуваченому на підставі висновку експерта № 042-595-2020 від 18 березня 2020 року.

Також апеляційний суд, дослідивши висновок експерта № 042-595-2020 від 18 березня 2020 року, зазначив, що такий висновок не можна назвати об`єктивним, оскільки він:

- ґрунтується на вибіркових відомостях зі справи, а саме поза увагою та аналізом експерта залишилися відображені у протоколах проведених слідчих експериментів відомості про те, що потерпілому ще наносились удари, а лише акцентовано увагу на показаному ударі ОСОБА_6 ;

- не виключає інших способів утворення виявленого у ОСОБА_9 садна на обличчі.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що інші докази у справі ні окремо, ні в сукупності та взаємозв`язку із тими, що наведені вище, не доводять причетності саме ОСОБА_6 до інкримінованих йому дій, а саме:

- первинні документи про злочин: протоколи прийняття заяв ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про вчинене кримінальне правопорушення від 23 лютого 2020 року, службовий рапорт інспектора патрульної поліції ОСОБА_9, рапорти операторів служби "102" містять інформацію про нанесення невідомими особами потерпілому та свідку ударів (по голові, тулубу, ногах), про масову бійку, про побиття невідомими особами;

- відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять повного перебігу подій і на них зафіксовано вже кінець конфлікту, коли приїхали інші екіпажі патрульної поліції, та затримання осіб, в ході чого інспектор поліції ( ОСОБА_9 ) говорить, серед іншого, про групове побиття, при цьому аналогічний зміст, як зазначив суд апеляційної інстанції, містять і протоколи огляду цих відеозаписів від 23 та 24 лютого 2020 року;

- протоколи огляду місця події від 23 лютого 2020 року та протокол затримання ОСОБА_6 від 23 лютого 2020 року не містять жодної інформації, яка б підтверджувала інкримінованих обвинуваченому дій.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції цілком погодилася та вважала правильними висновки суду першої інстанції про те, що прокурором не було надано суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження сформульованого ОСОБА_6 обвинувачення у тому, що він умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легке тілесне ушкодження у вигляді садна на обличчі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що будь-яких конкретних доводів, які б спростовували такі висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга прокурора не містить, а апелянтом фактично перераховані ті докази, що були надані суду та були предметом дослідження в судовому засіданні, і формально вказано про те, що вони доводять винуватість ОСОБА_6, однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зазначене не відповідає дійсності, з наведених мотивів.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги прокурора про те, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 94 КПК, не надано відповідну оцінку доказам, є необґрунтованими.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення та без змін вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 (у якому детально викладено показання потерпілого, виправданого, свідків, та наведено мотиви, з яких суд першої інстанції відкинув доводи сторони обвинувачення), в цілому належним чином мотивував свої висновки, у зв`язку з чим, відсутні підстави для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено таке порушення ст. 419 КПК, яке перешкодило чи могло перешкодити постановити суду законне та обґрунтоване рішення.

Водночас, прокурор, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції, визнавши необ`єктивним вказаний висновок експерта, не зазначив в ухвалі в чому полягає невідповідність обставин, про які розповів ОСОБА_10, висновку експерта, і що саме суперечить висновку експерта (механізм нанесення удару, кількість ударів, або інші обставини), та визнав показання свідка ОСОБА_10 щодо обставин перебігу конфлікту та їхнього з ОСОБА_9 способу його врегулювання мінливими, такими, що мають дещо перебільшений характер, не зазначає, яким чином вказане спростовує обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції з огляду на всі вищезазначені обставини, які були встановлені, в тому числі, судом першої інстанції про те, що у кримінальному провадженні не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене саме обвинуваченим.

Що стосується доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції під час дослідження протоколів слідчих експериментів та огляду відеозаписів з нагрудних камер поліцейських досліджено лише додатки до зазначених протоколів у виді відеофайлів, а сам зміст протоколів не досліджувався, у зв`язку з чим, на думку прокурора, суд апеляційної інстанції в порушення ч. 3 ст. 404 КПК зазначені докази не дослідив, і відповідно не мав підстав надавати їм оцінку, то вони є необґрунтованими з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів провадження та копії технічного звукозапису судового засідання, 25 серпня 2022 року колегією суддів Київського апеляційного суду задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 про дослідження доказів, які ним оголошено в судовому засіданні.

В подальшому, під час судового засідання 6 жовтня 2022 року, головуючим суддею оголошено про перехід до дослідження письмових доказів та досліджено, в тому числі, протокол проведення слідчого експерименту від 23 лютого 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_9 .

Так, головуючим суддею було оголошено про дату та час початку слідчого експерименту, ким та де його проведено, за чиєї участі, оголошено, що поняті не залучались, однак проведено відеозапис.

При цьому, головуючим суддею було повідомлено про можливість оголошення тексту зазначеного протоколу, однак зазначено про наявність додатку до нього у виді відеозапису та з`ясовано в учасників провадження щодо наявності заперечень про дослідження лише відеозапису протоколу слідчого експерименту, на що, як убачається зі змісту журналу судового засідання та копії технічного звукозапису судового засідання, заперечень від учасників провадження, в тому числі і від прокурора ОСОБА_8, не надійшло, у зв?язку з чим колегія суддів суду апеляційної інстанції, порадившись на місці, ухвалила обмежитись дослідженням тільки відеозапису слідчого експерименту.

В подальшому судом апеляційної інстанції аналогічно було досліджено відеозапис проведення слідчого експерименту від 23 лютого 2020 року за участю свідка ОСОБА_10 та відеозаписи з нагрудних камер інспекторів УПП ДПП у м. Києві.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду не вбачає обґрунтованих підстав, які б свідчили про допущення судом апеляційної інстанції порушень положень, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, під час дослідження наведених у клопотанні сторони обвинувачення доказів, а тому касаційна скарга прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Водночас, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції досліджено лише відеозаписи та не досліджено зміст протоколів слідчих експериментів, у зв`язку з чим, на думку прокурора, були відсутні підстави для надання їм оцінки, прокурор не наводить обґрунтувань того, яким чином зазначене перешкодило чи могло перешкодити постановити законне та обґрунтоване судове рішення з огляду на те, що у зазначених протоколах зафіксовано інформацію, яка, як первинне джерело, міститься на відеозаписах, та які було переглянуто всіма учасниками під час судового засідання.

Таким чином, під час касаційного розгляду встановлено, щосуд апеляційної інстанції, переглядаючи апеляційну скаргу прокурора, в цілому дав належну оцінку викладеним в ній доводам і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення її без задоволення. При цьому тих істотних порушень процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції встановлено не було.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не встановлено, то касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_6 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3