591/5948/22 Про скоєння в період воєнного стану нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала такого нападу - 29.02.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Сум від 22 травня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022200480002163, за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Річки Білопільського району Сумської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

1. Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

2. Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_7 на користь держави 1510, 24 грн процесуальних витрат.

3. Вироком установлено, що 14 жовтня 2022 року близько 20:40 ОСОБА_7 на зупинці громадського транспорту "СКД", що на вул. Харківській у м. Сумах, в умовах воєнного стану вчинив розбійний напад на ОСОБА_8, завдавши тому декілька ударів руками в ділянку голови та тулуба, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та заволодів його майном на суму 953 грн.

4. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

5. У касаційній скарзі захисник заявив вимогу скасувати судові рішення, постановлені щодо ОСОБА_7, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

6. На обґрунтування зазначеної вимоги навів такі доводи:

6.1. місцевий суд під час розгляду справи всупереч вимогам ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) безпосередньо не дослідив та не надав оцінку речовим доказам;

6.2. дії ОСОБА_7 помилково кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості.

Позиції учасників судового провадження

7. Захисник підтримав доводи касаційної скарги.

8. Прокурор вважала, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_7 мають бути залишені без зміни.

Мотиви Суду

9. За правилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

10. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

11. Перевіряючи правильність судових рішень щодо ОСОБА_7, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 370 КПК поклав в основу обвинувального вироку належні, допустимі та достовірні докази, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.

12. Такими доказами, зокрема, є: показання потерпілого ОСОБА_8 щодо обставин вчиненого на нього нападу, завдання тілесних ушкоджень та заволодіння майном; показання свідка ОСОБА_9 про те, що в зазначені у вироку день та час до неї в магазин заходив чоловік з ознаками побиття, в крові, просив викликати поліцію та сказав, що в нього викрали речі; дані протоколу пред`явлення особи для впізнання, з якого видно, що ОСОБА_8 упізнав ОСОБА_7 як особу, що вчинила злочинні дії; дані висновку експерта, згідно з яким потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, в тому числі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Також, під час проведення обшуку в порядку ст. 208 КПК у присутності захисника в ОСОБА_7 були вилучені речі потерпілого (дані відповідного протоколу від 15 жовтня 2022 року).

13. Таким чином зазначені вище, а також інші докази, на які суд послався у вироку та яким надав оцінку як кожному окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, свідчать про обґрунтованість висновків судових інстанцій стосовно вчинення ОСОБА_7 розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8 .

Щодо доводу про недослідження місцевим судом речових доказів

14. Колегія суддів звертає увагу на те, що суд під час розгляду справи не наділений повноваженнями з власної ініціативи збирати докази. Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, він лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК).

15. Подавати суду той чи інший доказ, заявляти клопотання про їх дослідження є правами, а не обов`язками, сторони кримінального провадження, які вона використовує на власний розсуд, обстоюючи перед судом відповідну правову позицію.

16. Як убачається з матеріалів провадження, під час обшуку, який проводився слідчим в прядку ст. 208 КПК, у ОСОБА_7 були виявлені речі потерпілого (т. 1, а. с. 149-153), які постановою слідчого від 15 жовтня 2022 року визнані речовими доказами. Крім того, постановою слідчого від 16 листопада 2022 року речовим доказом визнана куртка, в яку потерпілий ОСОБА_8 був одягнений у момент вчинення стосовно нього злочинних дій.

17. Як свідчить технічний запис судового засідання від 05 травня 2023 року, сторона обвинувачення речові докази суду не надавала, а сторона захисту не скористалась своїм правом заявити клопотання про їх витребування та дослідження. За таких обставин, ці докази не були предметом безпосереднього дослідження і оцінки суду, відповідно, місцевий суд не обґрунтовував ними обвинувальний вирок щодо ОСОБА_7 .

18. Отже, порушень судом першої інстанції вимог ст. 23 КПК, як про це йдеться в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає та відхиляє цей довід захисника.

Щодо доводу про помилковість кваліфікації дій ОСОБА_7 та про невідповідність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого

19. У касаційній скарзі захисник не навів жодного аргументу на користь свого твердження про помилковість кваліфікації дій засудженого. Однак з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, Суд робить висновок, що дії ОСОБА_7 отримали правильну юридичну оцінку за ч. 4 ст. 187 КК.

20. Покарання засудженому ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК, у межах, встановлених в санкції частини статті Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, із урахуванням ступеня тяжкості правопорушення (яке відноситься до особливо тяжких), даних про особу винного (раніше не судимий, посередньо характеризується), відсутності обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

21. Застосований до ОСОБА_7 захід примусу за своїм видом і розміром є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідає меті, визначеній ст. 50 КК. Підстав вважати його суворим, колегія суддів не вбачає.

22. Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК.

23. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника, ретельно перевірив та проаналізував наведені в скарзі доводи та надав на них вичерпні відповіді, належним чином мотивувавши свій висновок щодо залишення скарги сторони захисту без задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

24. Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_7 . Судом не встановлено.

25. Отже постановлені у справі судові рішення відповідають вимогам ст. 370 КПК, оскільки є законними, обґрунтованими і вмотивованими.

26. Із огляду на викладене касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.