405/7984/19 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне під час сварки на ґрунті виниклих неприязних відносин - 28.02.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 грудня 2022 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там само, раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 грудня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт тривалістю 200 годин.

За цим же вироком суд звільнив ОСОБА_7 від призначеного покарання, на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно з фактичними обставинами, детально наведеними у вироку,09 жовтня 2019 року близько 15:00 на подвір`ї загального користування біля будинку АДРЕСА_2, під час спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбулася сварка в ході якої останній завдав ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 12 квітня 2023 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів і закрити кримінальне провадження.

Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі засуджений звертає увагу на те, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесені відомості стосовно невідомої особи, яка завдала тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . При цьому заява останнього про вчинення злочину є безпідставною і містить неправдиві дані.

Також ОСОБА_7 зазначає, обвинувальний акт не містить даних про місце вчинення кримінального правопорушення, характер та локалізацію спричинених ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.

Касатор наводить докладні мотиви незгоди з оцінкою судом доказів, які покладені в основу обвинувального вироку і помилковості, встановлених фактичних обставин.

На переконання ОСОБА_7, висновок експерта від 22 жовтня 2019 року є суперечливим і жодним чином не підтверджує його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Водночас акцентує на тому, що допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_9, який склав указаний висновок, не усунув протирічь і не дав вичерпних відповідей на поставлені йому запитання.

До того ж, засуджений окремо акцентує на тому, що в ухвалі слідчого судді в одному із питань, прізвище потерпілого вказано "… ОСОБА_10 ...", однак у висновку воно вказано як "… ОСОБА_8 …", тобто експерт сам уніс виправлення щодо прізвища потерпілого.

Крім цього, засуджений уважає, що інші докази у справі, а саме дані слідчих експериментів і показання самого потерпілого не є достатніми для доведення його винуватості, адже вони не узгоджуються між собою.

Додав, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Проте касатор уважає, що всі вищенаведені недоліки судового розгляду, допущені місцевим судом, не були усунуті в ході апеляційного перегляду, зокрема суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги сторони захисту, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, не здійснив їх повної та всебічної оцінки, формально погодившись із висновками суду першої інстанції.

Більше того, апеляційний суд не дотримався положень ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), унаслідок чого безпідставно залишив без задоволення клопотання про повторне дослідження доказів

При цьому касатор зауважує, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням ст. 370 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу останнього, прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Оспорювання засудженим установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, враховуючи вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

З огляду на це, суперечливість між даними протоколів слідчих експериментів як за участю потерпілого, так і за участю свідка ОСОБА_13 та механізмом тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_8, була предметом оцінки суду апеляційної інстанції, який вказав, що ці докази є узгодженими між собою та не суперечать як один одному так і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим у суду не було підстав не приймати їх.

Також місцевий суд навів відповідні мотиви з яких не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14 зважаючи на те, що вони є родичами засудженого, потерпілого і мають упереджене ставлення до подій. Апеляційний суд погодився з такими висновками районного суду.

Судові рішення свідчать, що суди перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Даючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме: показанням обвинуваченого, потерпілого і свідків, які місцевий суд визнав належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 125 КК.

Із такою оцінкою погодився й суд апеляційної інстанції.

На переконання колегії суддів, висновки судів попередніх інстанцій є правильними і не викликають суперечностей.

Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як убачається зі змісту вироку суду, висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7, зроблений на підставі оцінки сукупності доказів, зокрема, суд співставив дані, отримані у ході проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_13 з висновком експерта від 22 жовтня 2019 року № 568 та показаннями ОСОБА_8, наданими в судовому засіданні.

При цьому протоколи зазначених слідчих експериментів, складені у відповідності до вимог КПК (4651-17) , зауваження з боку учасників, які були присутні під час слідчої дії, не надходили, а отже, об`єктивні причини, що вказували б на їх недопустимість як доказів, матеріали кримінального провадження не містять і стороною захисту не наведені (т. 1, а. п. 122,123; 124, 125).

Крім цього, суд не знайшов підстав для визнання показань експерта ОСОБА_9 суперечливими, адже як убачається зі змісту його показань вони не суперечать даним, відображеним у його висновку.

Посилання сторони захисту на самостійне виправлення прізвища потерпілого не впливають на законність висновку експерта, оскільки як убачається з його змісту, експерту на для проведення були надані крім ухвали слідчого судді, медична карта стаціонарного хворого та протоколи проведення слідчих експериментів, які згадані вище. Експерт, маючи відповідні дані, правильно відобразив прізвище потерпілого, адже зміст ухвали недвозначно вказує стосовно кого необхідно провести відповідну експертизу.

Твердження засудженого, що у розпорядженні експерта була відсутня ухвала слідчого судді спростовується даними, складеного ним висновку і є припущеннями (т. 1, а. п. 132, 133).

До того ж експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 КК за відмову або ухилення від дачі висновку, або за дачу свідомо неправдивого висновку.

Колегія суддів дійшла переконання, що аргументи засудженого фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, яку дали суди попередніх інстанцій, що не є предметом перевірки Верховного Суду.

Доводи щодо внесення відомостей в ЄРДР даних про невідому особу не впливають на законність судового рішення, адже як убачається із заяви потерпілого він повідомив про вчинення кримінального правопорушення своїм сусідом і не уточнював його особу.

У свою чергу в процесі досудового розслідування було встановлено особу ОСОБА_7 як особу, яка вчинила протиправні дії стосовно ОСОБА_8 і притягнуто його відповідальності.

Більше того, ОСОБА_8 підтверджує, що тілесних ушкоджень йому завдав саме ОСОБА_7 за обставин викладених в обвинувальному акті.

Аргументи з приводу не зазначення в обвинувальному акті місця вчинення кримінального правопорушення, характеру та локалізації тілесних ушкоджень по-перше спростовуються змістом обвинувального акта, а по-друге ці обставини відносяться до фактичних, які були встановлені у ході судового розгляду в суді першої інстанції і перевірені у ході апеляційного перегляду.

Доводи щодо порушень правил ч. 3 ст. 404 КПК не знайшли підтвердження.

За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується (ч. 3 ст. 404 КПК).

Згідно із журналом та аудіозаписом судового засідання від 12 квітня 2023 року апеляційний суд поставив на обговорення клопотання сторони захисту про дослідження аудіозапису показань свідка - експерта ОСОБА_9, які він дав під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення клопотання.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що переконливих підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, для повторного дослідження аудіозапису стороною захисту наведено не було й судом апеляційної інстанції не виявлено, тому цей суд обмежився аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих місцевим судом. За результатами перегляду вироку апеляційний суд погодився з оцінкою доказів, даною судом першої інстанції, щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

За наслідками касаційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд, керуючись статтями 404, 405, 407, 412- 414 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 за скаргою його захисника, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, вказавши в ухвалі підстави необґрунтованості таких доводів.

Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК, а тому твердження засудженого про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог КПК (4651-17) є безпідставним.

На переконання колегії суддів, аргументи засудженого про відсутність достатніх підстав уважати, що він скоїв інкриміноване йому кримінальне правопорушення, зводяться до незгоди з судовими рішеннями та наданні власної оцінки доказам та обставинам справи.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам попередніх інстанцій повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, Суд не встановив, а тому, касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 грудня 2022 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.