526/764/21 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті виниклих неприязних відносин, та необережне заподіяння потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження - 28.02.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12022170560000093 за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 листопада 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, та покладено на нього обов`язки, передбачені у ст. 76 КК.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 89 899,22 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 12 березня 2021 року приблизно о 00:59, перебуваючи у приміщенні магазину " Маркетопт", що на пл. Соборній, 5, у м. Гадяч Миргородського району Полтавської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, в ході сварки з потерпілим ОСОБА_7, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен і міг їх передбачити, тобто діючи необережно (злочинна недбалість), притримуючи потерпілого за праву руку та шию, натиснув масою свого тіла на тулуб останнього, та завдав один удар лівою ногою по правій нозі ОСОБА_7 . Від вказаного удару потерпілий ОСОБА_7, не встигнувши зігнути праву опорну ногу у природнє положення, упав на спину та при контакті з твердою поверхнею кахельної підлоги, отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Крім того, відразу після падіння потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_6, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, завдав один удар кулаком правої руки у обличчя потерпілому, який перебував у положенні лежачи на спині, чим заподіяв йому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 задоволено частково, а вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 листопада 2022 року змінено. Збільшено розмір моральної шкоди, яку необхідно стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 до 50 000 грн.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що суд апеляційної інстанції, збільшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, переоцінив тяжкість вимушених змін у житті потерпілого, а також ступінь впливу наслідків отриманої ОСОБА_7 травми на його працездатність, яка була компенсована за рахунок матеріальної шкоди, а отримані негативні емоції та стрес могли лише незначно вплинути на загальний стан організму потерпілого. Вказує, що апеляційний суд не взяв до уваги, що одне з вчинених ним кримінальних правопорушень відноситься до кримінальних проступків, а інше - до нетяжких злочинів, що вчинене з необережності, не враховано його щире каяття та скрутне матеріальне становище, що в сукупності є підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до того, який був визначений судом першої інстанції.

У письмових запереченнях потерпілий ОСОБА_7, вказуючи про безпідставність доводів засудженого, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просила оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК, й правильність кваліфікації його дій, а також рішення судів попередніх інстанцій в частині розміру стягнення матеріальної шкоди, у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

У касаційній скарзі засуджений вказує про безпідставне збільшення апеляційним судом розміру відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим просить оскаржувану ухвалу скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Однак, з наведеними доводами засудженого колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Крім того, як визначено пунктом 1 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

При цьому, абзацом 2 ч. 2 ст. 23 ЦК передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 7 ч. 1 ст. 368 КПК зазначено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються серед іншого підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому, залишення його без розгляду, а в резолютивній частині - рішення про цивільний позов.

Тобто при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер правовідносин, що склалися між учасниками, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Як вбачається зі змісту вироку, розглядаючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_7, зокрема, вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної йому моральної шкоди, місцевий суд обмежився лише вказівкою про те, що з огляду на засади розумності, виваженості та справедливості, такий розмір має бути меншим, ніж заявлений потерпілим.

При цьому, на підставі чого суд першої інстанції дійшов такого висновку, та якими саме критеріями з огляду на конкретні фактичні обставини справи він керувався, мотивувальна частина вироку не містить.

Перевіряючи вирок суду в порядку апеляційної процедури за апеляційною скаргою потерпілого, апеляційний суд дійшов висновку, що під час визнання розміру відшкодування моральної шкоди, місцевий суд не врахував належним чином перенесені потерпілим фізичні та моральні страждання у наслідок отримання травм.

Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що від умисних дій засудженого потерпілий отримав тілесні ушкодження у виді закритого перелому зовнішньої щиколотки лівої гомілки (середньої тяжкості тілесні ушкодження), та перелом носа та гематоми стінки носа з переходом на повіки обох очей (легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я).

Крім того, як вказав апеляційний суд у своїй ухвалі, поза увагою місцевого суду залишилося те, що у потерпілого виявлено закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку, через що він скаржився на головний біль та нудоту.

Також у мотивувальній частині ухвали апеляційний суд вказав, що потерпілий протягом тривалого часу був змушений пересуватися на милицях, тобто пристосовуватися до негативних умов існування, а також був позбавлений можливості працювати, що свідчить про порушення його звичайного ритму життя, а також втрату значного обсягу часу і зусиль для відновлення попереднього стану.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені обставини свідчать про те, що потерпілий зазнав значних душевних страждань, оскільки у зв`язку з хвилюванням за своє здоров`я отримав негативні емоції та стрес через отримані травми, які були йому заподіяні у приміщенні магазину у присутності інших людей, а тому збільшив розмір відшкодування моральної шкоди, яку необхідно стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 до 50 000 грн.

На думку колегії суддів, апеляційний суд належним чином врахував усі обставини кримінального провадження, характер та обсяг душевних страждань потерпілого, та його стан здоров`я.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, ретельно перевірив зазначені в апеляційній скарзі потерпілого доводи, проаналізував та надав на них переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави ухваленого рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 та збільшення розміру стягнення моральної шкоди ґрунтується на вимогах закону, узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілого.

За таких обставин колегія суддів вважає непереконливими доводи засудженого про несправедливий та завищений розмір моральної шкоди, які апеляційний суд ухвалив стягнути з нього на користь потерпілого.

При цьому твердження засудженого про те, що одне з вчинених ним кримінальних правопорушень відноситься до кримінальних проступків, а інше - до нетяжких злочинів, що вчинене з необережності, його щире каяття та скрутне матеріальне становище, на переконання колегії суддів, не впливає на правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду, а тому не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали.

Отже, ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою, відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а тому відсутні підстави для її скасування або зміни.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційну скаргу засудженого необхідно залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.