373/1578/21 Про умисне вбивство, скоєне під час сварки у стані алкогольного сп'яніння на грунті неприязних відносин - 26.02.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_6 на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 89Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

За встановлених фактичних обставин судом першої інстанції та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 27 березня 2021 року близько 01:50, перебуваючи разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 за місцем свого проживання (АДРЕСА_1 ), будучи в стані алкогольного сп`яніння, під час словесного конфлікту, обумовленого побутовими суперечками, що переріс у бійку, діючи умисно, завдав ОСОБА_8 один удар рукою в ліву частину обличчя. У відповідь ОСОБА_8, захищаючись руками, нанесла ОСОБА_6 від чотирьох до шести ударів по тілу, заподіявши йому садна в лобній ділянці праворуч, у виличній ділянці праворуч, синці на лівій бічній поверхні грудної клітини у середній третині, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В результаті цього конфлікту у ОСОБА_6 виник злочинний непрямий умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_8 з мотивів особистої образи та неповаги до нього як чоловіка і співмешканця та розбіжностей на побутовому ґрунті.

Реалізуючи свій злочинний непрямий умисел, допускаючи смерть ОСОБА_8, ОСОБА_6, перебуваючи у кухні квартири за вищевказаною адресою, взяв зі столу кухонний ніж, наблизився до ОСОБА_8, яка перебувала в спальні квартири поруч з ліжком, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у виді можливого настання смерті останньої та не розраховуючи на якісь конкретні обставини, які б могли її відвернути, наніс вказаним кухонним ножом один удар в ліву частину шиї ОСОБА_8, чим заподіяв їй колото-різане поранення шиї, в результаті чого остання померла на місці події.

Київський апеляційний суд ухвалою від 03 травня 2023 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також неповноту судового розгляду, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо нього в суді першої інстанції.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що в матеріалах провадження відсутні докази, які б підтверджували його винуватість та причетність до вбивства ОСОБА_8, зокрема, узагальнюючи свої доводи, акцентує на висновках еспертиз, які уважає недопустимими доказами.

Також засуджений стверджує, що ніхто з допитаних свідків не був безпосереднім свідком вчиненого злочину, а їх показання, на його думку, безпідставно покладено в основу вироку.

Показання свідка ОСОБА_9 уважає надуманими, задля уникнення останнім покарання, а слідчий експеримент за участі цього ж свідка проведено без участі підозрюваного ОСОБА_6, що, на його думку, є грубим порушенням процесуального законодавства.

Звертає увагу на відсутність в матеріалах провадження показань ОСОБА_8, яка б могла підтвердити, хто з нею залишився того вечора - засуджений чи свідок ОСОБА_9, мету та умисел вбивства.

Наголошує, що висновки експертиз досліджувались без експерта, а клопотання сторони захисту про виклик експерта для допиту в судовому засідання залишилось не розглянутим. Додає, що в матеріалах провадження відсутні постанови слідчого про призначення експертиз.

На підставі вищевикладеного, заперечує встановлені судом фактичні обставини справи.

Крім іншого, зазначає про порушення його права на захист в суді першої інстанції, адже йому було відмовлено в клопотанні про заміну захисника ОСОБА_7 .

На думку засудженого, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, не звернув уваги на вищевказані доводи та безпідставно залишив без змін вирок місцевого суду, чим допустив порушення вимог кримнаільного процесуального закону, а також, всупереч положенням ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України ( далі - КПК (4651-17) ), повторно не дослідив доказів.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу засудженого заперечень не надходило.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали доводи, наведені в касаційній скарзі з доповненнями, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти її задоволення, просилаоскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є: істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Тобто, касаційний суд не перевіряє судові рішення щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Оспорювання засудженим установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, враховуючи вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні умисного вбивства, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено в їх сукупності відповідно до закону та правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Даючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме: показанням обвинуваченого і свідків, письмовим і речовим доказам у справі, висновкам експертиз, які місцевий суд визнав належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, не містять суперечностей, доповнюють один одного, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК.

Водночас у касаційній скарзі не порушується питання про недопустимість письмових доказів з огляду на ст. 87 КПК, а йдеться про їх неправильну оцінку, недостовірність та недостатність для висновку про наявність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Проте колегія суддів уважає надану оцінку доказам судами попередніх інстанцій правильною, зважаючи на таке.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Суди першої та апеляційної інстанцій врахували вказаний стандарт та навели мотиви прийнятого рішення зі спростуванням версії сторони захисту.

Згідно з фактичними обставинами кримінального провадження, встановленими місцевим судом, між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на ґрунті вживання алкогольних напоїв стався словесний конфлікт, який перейшов у бійку, під час якого потерпіла заподіяла обвинуваченому садна в лобній ділянці та синці, а ОСОБА_6 у подальшому завдав ОСОБА_8 один удар кухонним ножем в ліву частину шиї останньої, чим заподіяв їй колото-різане поранення шиї, в результаті якого ОСОБА_8 померла на місці події.

За версією сторони захисту, ОСОБА_8 отримала колото-різане поранення шиї не від ОСОБА_6, а можливо від ОСОБА_9, який також разом з ними розпивав спиртні напої того ж вечора, адже, як стверджує засуджений, він пішов раніше спати, ніж ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Проте, спростовуючи цю версію, суд першої інстанції послався на висновки експертиз, зокрема, від 16 червня 2021 року № СЕ-19/111-21/16646-БД, яким встановлено, що на руків`ї та клинку наданого на дослідження ножа виявлено кров людини і клітини з ядрами, а також встановлено їх генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами на руків`ї ножа є змішаними і містять генетичні ознаки зразка букального епітелію обвинуваченого та невстановленої особи жіночої генетичної статі, генетичні ознаки якої виявлено в слідах крові. Тобто, цим висновком підтверджено, що на руків`ї ножа, який є знаряддям вбивства ОСОБА_8, містяться генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_6 .

Більше того, під час судового розгляду було досліджено ряд судово-медичних експертиз, які повністю узгоджуються з іншими доказами.

Також районний суд в судовому засіданні допитав безпосередньо свідка ОСОБА_9, дослідив протокол слідчого експерименту за його участю, та дані про мобільні телефонні з`єднання й інтернет-з`єднання свідка ОСОБА_9 за добу та впродовж доби після смерті ОСОБА_8, від мобільного оператора ПрАТ "Київстар", що були зібрані стороною захисту в якості доказів та надані суду для дослідження в електронному виді, якими встановлено, що спростувати версію ОСОБА_9 про те, що він залишив помешкання обвинуваченого під час його сварки із ОСОБА_8 та, забравши із собою пляшку самогону, пішов пити далі до ОСОБА_10 не вдалося. Його мобільний телефон та вхідні/вихідні телефонні з`єднання з нього, а також інтернет з`єднання були зафіксовані в зоні дії базових станцій оператора мобільного зв`язку, що покриває територію як помешкання обвинуваченого, так і помешкання свідка ОСОБА_10, так і помешкання ОСОБА_9 . Помешкання обвинуваченого та помешкання свідка ОСОБА_10, в якого перебував свідок ОСОБА_9, за його показаннями після гостин в обвинуваченого, мають один азимут.

Проаналізувавши вищенаведене, районний суд дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що версія обвинуваченого про ймовірну причетність до смерті ОСОБА_8 свідка ОСОБА_9, який залишився з нею наодинці, коли ОСОБА_6 пішов відпочивати в свою кімнату, - не підтвердилася належними та допустимими доказами і сприйнята судом як версія приховування своїх дій чи версія про можливість розвитку події в його фантазії в зв`язку з тимчасовою втратою пам`яті та можливості орієнтуватися, внаслідок сильного алкогольного сп`яніння. З таким висновком погоджується і Верховний Суд.

Доводи сторони захисту, що протокол слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_9 є недопустимим доказом, оскільки слідчу дію проведено без участі підозрюваного ОСОБА_6, колегія суддів Верховного Суду також вважає безпідставними, з огляду на ч. 3 ст. 240 КПК, відповідно до якої залучення до участі у слідчому експерименті підозрюваного є правом, а не обов`язком слідчого, що відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду.

Верховний Суд оцінює критично посилання засудженого на те, що висновки експертиз досліджувались без експерта та його допиту, з огляду на ч. 7 ст. 101 КПК, відповідно до якої, експерт надає свій висновок у письмовій формі, а виклик експерта в судове засідання для його роз`яснення здійснюється судом виключно за клопотанням сторін. Зі звукозапису судового засідання від 13 вересня 2022 року вбачається, що суд пояснив сторонам про неможливість безпосередньої участі експерта в судовому засіданні, оскільки остання перебуває за кордоном, та неможливості з`єднатися з експертом через відеозв`язок. Від сторін провадження клопотань щодо необхідності забезпечення явки експерта та роз`яснення її висновків не надходило.

Не ґрунтуються на вимогах закону твердження засудженого про відсутність у кримінальному провадженні постанов слідчого про призначення експертиз, враховуючи, що сторона захисту під час виконання ст. 290 КПК на стадії завершення досудового розслідування скористалася своїм правом на ознайомлення усього об`єму матеріалів провадження, під час розгляду провадження в суді не заявляла клопотання про відсутність постанов про призначення експертиз, а також не наполягала на наданні для ознайомлення цих документів.

Твердження засудженого про те, що суд поклав в основу обвинувального вироку щодо нього, показання свідків, які не були безпосередніми очевидцями події, колегія суддів оцінює критично, зважаючи, що кожен із свідків надав суду ту інформацію, яка допомогла йому відтворити картину подій, як до, так і після вбивства ОСОБА_8, зокрема, в частині нанесення останній тілесних ушкоджень до її вбивства, спільного (майже систематичного) розпиття спиртних напоїв, а також поведінки ОСОБА_6 після вбивства ОСОБА_8 вранці, тобто, не повідомивши поліцію та швидку медичну допомогу про подію злочину або виявлення трупа співмешканки, пішов знову розпивати спиртні напої.

Колегія суддів уважає надуманими доводи засудженого про те, що за відсутності показань померлої ОСОБА_8 неможливо встановити мотиву та умислу, яким міг керуватись ОСОБА_6, вчиняючи злочин.

Статтями 23, 24 КК визначено, що умисел є однією з форм вини, яка включає інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.

Питання про наявність умислу необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Мотив злочину це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

Так, мотив злочину є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони умисного складу злочину лише в тих випадках, коли він, по-перше, безпосередньо передбачений в диспозиції закону; по-друге, коли диспозиція закону його не називає, але наявність такого мотиву випливає з характеру діяння. За характером мотиви поділяються на низькі (мотив помсти, корисливі, хуліганські мотиви тощо) і такі, що не мають характеру низьких (жалість, співчуття та ін.)

Стосовно мети злочину, то обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину вона визнається тільки тоді, коли передбачена в диспозиції відповідного закону.

Для встановлення вищевказаних обставин, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу, мотиву та мети винної особи суд першої інстанції дослідив докази, надавши їм оцінку.

Верховний Суд звертає увагу сторони захисту, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували сукупність всіх обставин вчиненого правопорушення, зокрема, спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранення, від якого настала смерть ОСОБА_8, поведінку обвинуваченого та потерпілої, що передували події, та характер їх відносин.

Більше того, проаналізувавши причини, що передували події, та стосунки між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що їхнє спільне проживання без реєстрації шлюбу, як чоловіка на 16 років старшого за віком від жінки; спільне нехтування настановами їхніх батьків про неможливість та беззмістовність їхнього спільного проживання; спільне, майже систематичне, вживання алкоголю та сварки на побутовому підґрунті могли зумовити вчинення обвинуваченим інкримінованих йому дій під впливом алкоголю.

Разом з тим Верховний Суд акцентує, що судами попередніх інстанцій враховано, що під час судового розгляду встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 склались непрості стосунки, у тому числі, перед вчиненням злочину, про що свідчить наявність в ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, виявлених при проведенні судово-медичної експертизи, які є прижиттєвими та частина яких утворилася незадовго до настанням смерті потерпілої, а частина тілесних ушкоджень утворилася біля 5-7 діб до огляду, від дії тупого твердого предмета (предметів) або при ударі о такий (такі) та які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Дані судово-медичного експерта додатково підтверджуються показаннями допитаних в суді свідків ОСОБА_11 та частково свідка ОСОБА_6 .

Таким чином, на переконання колегії суддів, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано враховано, що нанесення потерпілій одного удару кухонним ножем, на якому збереглися і були встановлені біологічні сліди лише потерпілої та обвинуваченого, саме в шию, в результаті якого були пошкоджені сонна артерія та гортань ОСОБА_8, свідчить про те, що саме ОСОБА_6 своїми діями спричинив смерть потерпілій.

Доводи засудженого ОСОБА_6 про порушення його права на захист, які стосуються заміни йому захисника, спростовуються матеріалами провадження, зокрема, ухвалою від 08 грудня 2022 року (т. 3, а. к. п. 16), відповідно до якої суд звернувся до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області з вимогою надати можливість обвинуваченому залучити захисника в порядку ст. 48 КПК, та відповіддю з цього центру (т. 3, а. к. п. 24), в якому детально зазначено про порядок призначення захисника у кримінальному провадженні та можливість його заміни відповідно до вимог ст. 54 КПК.

Водночас Суд звертає увагу, що адвокат ОСОБА_7 з моменту затримання ОСОБА_6 і протягом судового розгляду здійснював активний захист і сумніву щодо належної кваліфікації адвоката в обвинуваченого під час судового розгляду не викликало. Крім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу свого захисника, та не звертався до суду про відмову від цього адвоката чи його заміни. Тобто, підстав стверджувати, що порушено право на захист ОСОБА_6 в колегії суддів немає.

Також неспроможними є й доводи касаційної скарги засудженого про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 404 КПК не дослідив докази у провадженні.

Частиною ч. 3 ст. 404 КПК встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визначає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так й однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які також можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час апеляційного розгляду від учасників провадження, зокрема, від засудженого та його захисника, клопотань про повторне дослідження доказів не надходило, що підтверджується відеозаписом від 03 травня 2023 року, тому підстав стверджувати про такі порушення в колегії суддів немає.

Разом з тим, на думку колегії суддів, призначене судом покарання ОСОБА_6 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК, є законним, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації, справедливості та співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винного й попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК.

Верховний Суд, перевіривши доводи в касаційній скарзі та матеріали кримінального провадження, погоджується з наведеними місцевим та апеляційним судами висновками на спростування наведених вище доводів, вважає їх обґрунтованими та мотивованими.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 року щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни, а касаційну скаргу з доповненнями засудженого - без задоволення.