953/3309/22 Про крадіжку, скоєну за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів з проникненням у гаражний бокс та до нежитлового приміщення навчального закладу - 16.02.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Харківського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221130000499 за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Харківської області, Куп`янського району, с. Ківшарівка, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_4, громадянина України, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі положень ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років і 3 місяці та ОСОБА_9 - за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років і 3 місяці.

Згідно з вироком ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнані винними у тому, що вони 05 травня 2021 року о 03:30 год. за попередньою змовою між собою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проникли до приміщення кафедри фізики металів та напівпровідників за адресою: м. Харків, вул. Кирпичова, 2 НТУ "ХПІ", звідки таємно викрали майно, належне Національному технічному університету "Харківський політехнічний інститут", на загальну суму 58 718,00 грн.

Крім того, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 25 грудня 2021 року в невстановлений час, діючи за попередньою змовою між собою, проникли до гаражного боксу № НОМЕР_1 гаражного кооперативу "ХВУ", що розташований за адресою: м. Харків, в`їзд Толкачівський, 24, звідки таємно викрали майно, належне ОСОБА_10, загальною вартістю 6 216,40 грн.

Також 08.01.2022 року ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за попередньою змовою, повторно проникли до гаражного боксу № НОМЕР_2 гаражного кооперативу "ХВУ", що розташований за адресою: м. Харків, в`їзд Толкачівський, 24, звідки таємно викрали майно, належне ОСОБА_11, на суму 3 477,60 грн.

Окрім цього, 10.01.2022 року ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за попередньою змовою, повторно проникли до гаражного боксу № НОМЕР_3 указаного кооперативу, звідки таємно викрали майно, належне ОСОБА_12, загальною вартістю 12 108,90 грн.; до гаражного боксу № НОМЕР_4, звідки таємно викрали майно, належне ОСОБА_13, на суму 177 619,20 грн.; до гаражного боксу № НОМЕР_5, звідки таємно викрали майно, належне ОСОБА_14, загальною вартістю 6 795,57 грн.

Також 11.01.2022 року ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за попередньою змовою повторно проникли до гаражного боксу № НОМЕР_6 гаражного кооперативу "ХВУ", що розташований за адресою: м. Харків, провулок Ново-Толмачівський 12-А, звідки таємно викрали майно, належне ОСОБА_15, загальною вартістю 6 000,00 грн.

Харківським апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 12 квітня 2023 року. Цим вироком ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 змінити й на підставі положень ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Вказує на те, що апеляційним судом провадження розглянуте формально, й належним чином не були враховані всі обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_7 частково відшкодував потерпілим завдану шкоду, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, й це було визнано обставинами, які пом`якшують покарання.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в поданій касаційній скарзі захисника не оспорюються.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, обставинам справи та даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання, яке потрібно відбувати реально.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Статтею 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті, й повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання.

Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно з положеннями ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) КК України (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке мало бути призначене, враховуючи обставини, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.

Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких. Окрім того взято до уваги мету та спосіб вчинених ОСОБА_7 діянь, їх мотиви.

При цьому суд апеляційної інстанції, зваживши на зазначені обставини в їх сукупності, із урахуванням наведених в касаційній скарзі, дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та обґрунтовано визнав неможливим застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових правопорушень, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для скасування чи зміни вироку апеляційного суду, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.