164/963/16-к Окрема думка що стосується викладених у мотивувальній частині постанови змісту доказів, оцінки обставин справи, а також висновків щодо необґрунтованості визнання судами окремих доказів недопустимими та встановлення нових обставин кримінального провадження - 16.02.2024 Прийняття

30 січня 2024 року колегією суддів Верховного Суду у складі головуючого ОСОБА_2, суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розглянуто у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанцій, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року в кримінальному провадженні № 12015030000000377 від 29 вересня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України.

В ході касаційного розгляду вказану касаційну скаргу було задоволено, а оскаржуване рішення скасовано, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

З вищенаведеним рішенням колегії суддів суду касаційної інстанції про скасування ухвали Волинського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції в цілому погоджуюсь.

Проте, що стосується викладених у мотивувальній частині постанови змісту доказів, оцінки обставин справи, а також висновків щодо необґрунтованості визнання судами окремих доказів недопустимими та встановлення нових обставин кримінального провадження (з огляду на зміст рішень судів попередніх інстанцій та доводи касаційної скарги прокурора), вважаю за необхідне зазначити наступне.

Розділом VК ПК України (2755-17) , з-поміж іншого, встановлено повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження.

Главою 31 вказаного розділу передбачено порядок провадження в суді апеляційної інстанції.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, до повноважень якого входить перевірка вироків суду першої інстанції на предмет: неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України), невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи (ст. 411 КПК України), наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), та який має процесуальну можливість досліджувати наявні в матеріалах кримінального провадження докази, надавати їм оцінку і встановлювати обставини справи (ст. 404 КПК України), - при призначенні нового розгляду в суді першої інстанції, з огляду на положення, передбачені ч. 2 ст. 415 КПК України, позбавлений можливості вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Тобто законодавцем встановлено відповідні обмеження у повноваженнях суду апеляційної інстанції (який має право з підстав, передбачених КПК України (4651-17) оцінювати докази та встановлювати обставини справи) при скасуванні рішення місцевого суду.

Главою 32 КПК України (4651-17) передбачено порядок провадження в суді касаційної інстанції.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Отже, з огляду на вищенаведені положення процесуального закону, суд касаційної інстанції взагалі позбавлений можливості досліджувати наявні в матеріалах кримінального провадження докази, надавати їм оцінку та встановлювати обставини справи. Які не були встановленні в оскаржуваному судовому рішенні.

Водночас відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, з-поміж іншого, зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, а також мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

З огляду на зазначене, підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, є порушення вказаних положень ст. 419 КПК України, яке полягає у:

- не наведенні обґрунтованих мотивів визнання окремих доказів недопустимим або неналежними, а також мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали;

- не зазначенні належних підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 442 КПК України визначено, що при скасуванні або зміні судових рішень в постанові має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення.

Таким чином, Верховний Суд, встановивши, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, має ухвалити своє рішення, в якому звернути увагу на вказані недоліки із вказівкою про необхідність надання їм належної правової оцінки під час нового судового розгляду.

Ураховуючи вищенаведене, а також з огляду на положення статей 433, 442 КПК України, вважаю, що суд касаційної інстанції не має права:

- викладати в мотивувальній частині свого рішення зміст доказів, який не був викладений у рішеннях судів попередніх інстанцій та не наведений у такій редакції у касаційній скарзі прокурора, а також оцінювати докази, зокрема, протоколи НСРД, в яких зафіксовано розмову ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 щодо обставин вирішення питання про повернення автомобіля, підміни бурштину, який зберігався в якості речового доказа та передачі грошових коштів (неправомірної вигоди);

- встановлювати обставини справи, зокрема: хто саме наполягав на найскорішому обміну бурштину, який зберігався в якості речового доказа; визначення параметрів і умов розрахунку неправомірної вигоди;

- наперед вирішувати питання щодо оцінки наведених у вироку місцевого суду доказів (протоколів НСРД, показань обвинуваченого та свідка) та виходити за межі доводів касаційної скарги в цій частині.

Крім того, зауважую, що суд касаційної інстанції, з огляду на положення ч. 1 ст. 412, ст. 419, ст. 433, ч. 3 ст. 442 КПК України, встановивши порушення норм матеріального та процесуального права, повинен зазначити, які саме статті закону порушено та в чому полягає таке порушення, водночас оцінка вказаним обставинам та доказам, в силу положень ст. 419 КПК України, має бути надана лише під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції, про, що саме і було зазначено в кінці мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 30 січня 2024 року за наслідками касаційного розгляду в цьому провадженні.