722/889/21 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті виниклих неприязних відносин - 14.02.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника ОСОБА_6 на вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 07 листопада 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 07 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин, 26 січня 2021 року приблизно о 19:30, перебуваючи біля магазину "24/7", в урочищі "Грибок", що в адміністративних межах АДРЕСА_1, під час словесної суперечки зі ОСОБА_8, схопив останнього за верхній одяг та завдав одного удару у вигляді поштовху кулаком руки в область грудної клітини, спричинивши тим самим ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді синця в проекції мечеподібного паростка грудини, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 27 грудня 2022 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 без змін.

Верховний Суд постановою від 05 липня 2023 року скасував ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, а справу направив на новий апеляційний розгляд.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 30 серпня 2023 року залишив вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 07 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_7 без змін.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_7 від призначеного судом покарання за ч. 1 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення та кримінально правову кваліфікацію дій підзахисного, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закрити кримінальне провадження.

В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що апеляційний суд, попри заявлене клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строків давностіта закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, звільнив останнього від призначеного покарання.

Захисник вважає, безпідставною позицію суду апеляційної інстанції про те, що відсутня згода ОСОБА_7 для закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків давності, оскільки така згода була надана йому, як захиснику і подаючи клопотанні він діяв від імені підзахисного.

На переконання захисника подане ним клопотання, яке наявне у матеріалах кримінального провадження, було узгоджено з підзахисним, а тому апеляційний суд в порушення процесуального та кримінального законів, безпідставно прийняв рішення про звільнення підзахисного від призначеного покарання.

Заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

До суду касаційної інстанції 14 лютого 2024 року надійшла згода ОСОБА_7 на звільнення його від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строків давності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні

Захисник підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_7 звільнити його від кримінальної відповідальності і закрити кримінальне провадження з підстав закінчення строків давності. При цьому просив взяти до уваги згоду ОСОБА_7 на звільнення від кримінальної відповідальності, що була направлена на адресу касаційного суду.

Прокурор, підтримала доводи касаційної скарги захисника, просила скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_7 звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції зокрема є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК є обґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК (в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення) кримінальне провадження закривається судом зокрема у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КК (в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення), особа звільняється від кримінальної відповідальності, зокрема, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Статтею 12 КК (в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення)визначено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 125 КК є кримінальним проступком оскільки карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Суди попередніх інстанцій встановили, що кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК, ОСОБА_7 вчинив 26 січня 2021 року.

На час розгляду кримінального провадження апеляційним судом (30 серпня

2023 року) визначені ст. 49 КК строки давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 цього Кодексу, а саме два роки, минули.

Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не було розглянуто в повному обсязі.

Приписи ст. 285 КПК, зобов`язують суд роз`яснити особі право бути звільненим від кримінальної відповідальності, однак суд в порушення вимог цієї норми процесуального закону, не вжив достатніх заходів для роз`яснення ОСОБА_7 права бути звільненим від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 Цього кодексу, що є правовою підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2

ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти такого закриття з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Отже, приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, не застосувавши закон, який підлягав застосуванню.

Така позиція узгоджується з висновками викладеними в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18) відповідно до якої: за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК (4651-17) , і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог

ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи специфіку касаційного перегляду, наявність передбачених ст. 440 КПК повноважень у касаційного суду на закриття кримінального провадження при встановленні обставин, передбачених ст. 284 цього Кодексу, подану ОСОБА_7 до суду касаційної інстанції згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставіп. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, суд касаційної інстанції у цьому кримінальному провадженні має процесуальну можливість ухвалити остаточне рішення.

З урахуванням викладеного вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 підлягають скасуванню, а кримінальне провадження щодо нього - закриттю відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, а касаційна скарга захисника ОСОБА_6 - задоволенню.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 440, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 07 листопада 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 - скасувати.

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2