295/4243/22 Про скоєння нападу двома особами з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, скоєне у період воєнного часу, а також незаконне заволодіння чужим мопедом - 13.02.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060400000511, за обвинуваченням

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2022 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, та призначено їм покарання:

ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат і речових доказів.

За вироком суду 20 березня 2022 року приблизно о 16:40 год ОСОБА_6 та ОСОБА_9, достовірно знаючи, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, перебуваючи поблизу буд. № 39 на вул. Труда в м. Житомирі, помітивши раніше незнайомого їм ОСОБА_10, який вів у руках мопед Honda LEAD 50 чорного кольору, діючи за попередньою змовою, з метою заволодіння майном потерпілого, підійшли до нього та, представившись представниками військ територіальної оборони України, висунули йому вимогу про негайну передачу їм мопеда Honda LEAD 50 чорного кольору для потреб збройних сил України. Отримавши відмову останнього, з метою протиправного вилучення транспортного засобу у ОСОБА_10, ОСОБА_6 раптово та несподівано для потерпілого руками штовхнув його, внаслідок чого останній впав на землю, а ОСОБА_9, діючи в межах спільного злочинного умислу, завдав ОСОБА_10 кілька ударів ногами в голову, заподіявши йому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Після чого, ОСОБА_9 незаконно заволодів мобільним телефоном Xiaomi F1 6/64 Gb вартістю 3780 грн, який дістав з кишені жилета потерпілого ОСОБА_10 та незаконно заволодів належним ОСОБА_10 мопедом Honda LEAD 50 чорного кольору, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_1 вартістю 2896 грн усупереч волі потерпілого, а ОСОБА_6 в цей час, перебував поряд та спостерігав за навколишньою обстановкою. В подальшому, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 залишили місце вчинення злочину та розпорядилися майном потерпілого ОСОБА_10 на власний розсуд.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2023 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2022 року - без змін.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що судами неповно з`ясовано обставини в провадженні та не здобуто достатньо доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Стверджує, що судами не встановлено, що між засудженими була попередня змова. Також зазначає про те, що суди не надали належної оцінки:

- показанням свідків, які виправдовують його підзахисного;

- тому факту, що потерпілий керував транспортним засобом, перебуваючи у сильному алкогольному сп`янінні та неодноразово падав з мопеду;

- тому, що ОСОБА_6 не чіпав потерпілого і не застосовував до нього сили, а лише мав розмову, в якій просив його залишити мопед, оскільки останній перебував в сильному алкогольному сп`янінні.

Посилається на те, що його підзахисний діяв з метою попередження більш тяжкого злочину, а тому не чинив перешкод ОСОБА_9, коли останній відбирав мопед у потерпілого, який перебував у сильному алкогольному сп`янінні і при цьому перебував ще й за кермом транспортного засобу. Зазначає, що мопед був тимчасово вилучений з метою недопущення ДТП.

Вказує, що суди також не надали оцінки тому факту, що у потерпілого були відсутні належні документи, що посвідчують право власності на мопед, а тому стверджує, що при таких обставинах мопед не може вважатися викраденим.

Суд апеляційної інстанції на вказані порушення увагу не звернув, не надав вичерпних відповідей на доводи його апеляційної скарги і, залишаючи її без задоволення, свого рішення не мотивував. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить судові рішення щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що судові рішення є незаконними, необґрунтованими та постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а призначене покарання за своїм видом є занадто суворим, несправедливим і не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого. Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та містять істотні суперечності.

Зазначає, що суди не звернули увагу на те, що потерпілий ОСОБА_10 вчинив ряд адміністративних правопорушень, а ОСОБА_9 припинив вчинення таких правопорушень. Вказує, що суди зробили помилковий висновок щодо причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України та ч. 3 ст. 289 КК України.

Вважає, що суди безпідставно не визнали недопустимим доказом протокол обшуку від 21 березня 2022 року на подвір`ї, де проживав ОСОБА_6 і де був виявлений та вилучений мопед Honda LEAD 50 чорного кольору, оскільки на час його проведення ОСОБА_6 був фактично затриманий.

На його думку, апеляційний суд не перевірив і не надав відповідей на доводи його апеляційної скарги та не навів законних підстав, з яких визнав її необґрунтованою.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисників не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6, його захисник ОСОБА_7 і захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційних скарг захисників.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Захисники у касаційних скаргах, серед іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також не погоджуються з оцінкою доказів, ставлять їх під сумнів. Втім наведене, з огляду на положення статей 433, 438 КПК України, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції та не є предметом перегляду.

Водночас, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_6, з огляду на наведені вимоги закону, Суд вважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився і апеляційний суд, відповідно до приписів ст. 370 КПК України вмотивував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК України.

Такими доказами, зокрема, є:

- показання потерпілого ОСОБА_10, який детально розповів суду про обставини розбійного нападу на нього ОСОБА_9 і ОСОБА_6 та як вони, діючи спільно, відібрали у нього мобільний телефон і мопед;

- показання свідка ОСОБА_12 з яких видно, що 20 березня 2022 року о 16:30 год, вона бачила, як двоє осіб шарпали за мопед, а потерпілий кричав, що це його мопед. При цьому хлопець нижчого зросту, як встановлено місцевим судом ОСОБА_9, бив потерпілого, а вищий - ОСОБА_6 говорив потерпілому не чинити опір, бо мопед все рівно заберуть. Потім свідок вийшла на вулицю, де побачила, що ОСОБА_9 забрав мопед і пішов, а ОСОБА_6, дочекавшись дівчину, теж пішов. При цьому потерпілий просив у ОСОБА_6 викликати поліцію, оскільки на нього був вчинений напад і у нього відібрали мобільний телефон та мопед, проте він йому не допоміг. Свідок також вказувала, що бачила на потерпілому тілесні ушкодження;

- дані протоколу слідчого експерименту від 21 березня 2022 року за участю потерпілого ОСОБА_10 ;

- дані протоколу огляду місця події від 20 березня 2022 року за участю потерпілого ОСОБА_10 ;

- дані протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 березня 2022 року за участю потерпілого ОСОБА_10 ;

- дані протоколу обшуку від 21 березня 2022 року на подвір`ї буд. АДРЕСА_3, де проживав ОСОБА_6, виявлено та вилучено мопед Honda LEAD 50 чорного кольору;

- дані висновків експертів № 311 від 04 квітня 2022 року, № СЕ-19/106-22/2355-ТВ від 05 квітня 2022 року та № СЕ-19/106-22/2398-ТВ від 05 квітня 2022 року.

Також судом першої інстанції надано оцінку іншим письмовим доказам, зміст яких детально відтворено у вироку.

Отже, наведені та інші докази, яким місцевий суд дав оцінку в сукупності та взаємозв`язку відповідно до ст. 94 КПК України, свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що ОСОБА_9 і ОСОБА_6 вчинили за попередньою змовою розбійний напад на потерпілого ОСОБА_10 з метою заволодіння майном і незаконно заволоділи транспортним засобом, і це сумніву в колегії суддів не викликають.

Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_13, є безпідставними.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано поставили під сумнів показання вказаного свідка, оскільки механізм утворення у потерпілого тілесних ушкоджень підтверджено показаннями самого потерпілого, свідка ОСОБА_12, а також висновком експерта № 311 від 04 квітня 2022 року, згідно якого виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, за своїм механізмом не протирічать обставинам вказаним потерпілим.

Суд нагадує, що відповідно до ст. 433 КПК України вирішення питання достовірності доказів і їх достатності для встановлення факту, на доведення якого вони надані, є перш за все завданням судів попередніх інстанцій. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів їхні висновки стосовно цього.

Твердження захисника ОСОБА_7 про відсутність у діях засудженого ОСОБА_6 попередньої змови на вчинення кримінальних правопорушень, є безпідставними.

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Із матеріалів провадження видно, що дії ОСОБА_9 і ОСОБА_6 з самого початку були узгодженими та спільними. Так, ОСОБА_9 і ОСОБА_6 удвох підійшли до потерпілого, ОСОБА_9 застосував фізичне насилля до потерпілого, шляхом завдання ударів, а ОСОБА_6 чинив психологічне насилля. Крім того ОСОБА_9 і ОСОБА_6 розійшлися лише після подолання опору потерпілого і досягнення спільної мети, тобто після заволодіння транспортним засобом і мобільним телефоном потерпілого; транспортний засіб був захований ОСОБА_9 на території подвір`я домогосподарства ОСОБА_6 . Свідок ОСОБА_12 при допиті зазначала про спільність та узгодженість дій ОСОБА_9 і ОСОБА_6 . При цьому вказувала, що ОСОБА_6 не зупиняв дії ОСОБА_9, а навпаки говорив потерпілому не чинити опір, оскільки мопед все рівно відберуть, а після відібрання мопеда і телефону проігнорував прохання потерпілого викликати поліцію.

Отже, судами правильно встановлено, що спільність умислу спрямованого на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном і заволодіння транспортним засобом підтверджено конклюдентними діями засуджених(мовчазної змови).

Посилання захисника на те, що невчинення ОСОБА_6 активних дій щодо незаконного заволодіння мобільним телефоном та транспортним засобом потерпілого, жодним чином не свідчать про відсутність попередньої змови між ОСОБА_9 і ОСОБА_6 .

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав ставити під сумнів висновки судових інстанцій і, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_9 та ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України кваліфіковані правильно.

Посилання захисника ОСОБА_7 на те, що його підзахисний діяв у стані крайньої необхідності з метою попередження більш тяжкого злочину, а тому не чинив перешкод ОСОБА_9, коли останній відбирав мопед у потерпілого, який перебував у сильному алкогольному сп`янінні, перевірялися судами попередніх інстанцій і були визнані безпідставними.

Як убачається з судових рішень, суди правильно зазначили про те, що ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_9 не є представниками органів чи формувань влади, уповноваженими на вилучення транспортних засобів чи іншого майна громадян. Крім того матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, які б свідчили про існування небезпеки, що безпосередньо загрожувала охоронюваним суспільним інтересам чи інтересам фізичних осіб, у зв`язку з чим ОСОБА_6 повинен був діяти у стані крайньої необхідності з метою попередження більш тяжкого злочину.

Були предметом перевірки в судах попередніх інстанцій і визнані безпідставними доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_9 припинив вчинення потерпілим ОСОБА_10 адміністративних правопорушень, оскільки вчинення адміністративних правопорушень будь-якою особою має бути підтверджено відповідним рішенням - постановою органу (посадової особи), уповноваженого здійснювати розгляд справ про адміністративні правопорушення, однак таких постанов матеріали кримінального провадження не містять.

Також суд першої інстанції вважав безпідставними посилання захисника ОСОБА_7 про відсутність у потерпілого ОСОБА_14 реєстраційних документів на транспортний засіб.

Так, під час судового розгляду доведено факт володіння мопедом Honda LEAD 50 чорного кольору, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_1, який придбано по оголошенню на сайті "Олх", що підтверджується наданим скріншотом, показаннями потерпілого ОСОБА_10, його дружини ОСОБА_15, а також не заперечувалось обвинуваченими.

Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Доводи захисника ОСОБА_8 про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не визнали недопустимим доказом протокол обшуку від 21 березня 2022 року, який було проведено за участю ОСОБА_6, який на той час вже був затриманий, є необґрунтованими з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 21 березня 2022 року на подвір`ї будинку АДРЕСА_3, де проживає ОСОБА_6, під час обшуку, який визнаний ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 22 березня 2022 року, як існування невідкладного випадку, було виявлено та вилучено мопед Honda LEAD 50 чорного кольору. При цьому, під час вказаної слідчої дії був присутнім ОСОБА_6, який особисто повідомив слідчого про те, що у нього за будинком є неналежний йому мопед, який залишив йому на зберігання ОСОБА_9 . Ці обставини у місцевому суді підтвердили свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які були понятими під час обшуку. Вони також зазначили, що ОСОБА_6 спокійно, вільно, без примусу та насильства показав місцезнаходження мопеда, будь-яких перешкод по виявленню транспортного засобу без показань ОСОБА_6 не було. Вказане також зафіксовано на відеозаписі до протоколу обшуку.Жодних зауважень до проведеного огляду в учасників слідчої дії не було.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вирішуючи питання про допустимість чи недопустимість в цілому протоколу обшуку від 21 березня 2022 року та речового доказу (транспортного засобу), виявленого під час обшуку, дійшов правильного висновку про те, що слідчу дію проведено відповідно до вимог КПК України (4651-17) за достатніх правових підстав.

За таких обставин колегія суддів не вбачає процесуальних порушень з боку судових інстанцій під час оцінки цього доказу і його правильно визнано допустимим.

Крім того колегія суддів зазначає, що захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі не вказує на незаконність обшуку та порушення прав його підзахисного під час його проведення.

Що стосується призначеного ОСОБА_9 та ОСОБА_6 покарання, то колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України метою покарання є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Статтею 65 КК України визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкціях частин статей Особливої частини КК України (2341-14) , які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України (2341-14) , із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного, та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, при призначенні ОСОБА_9 та ОСОБА_6 покарання місцевий суд, з яким правильно погодилася й апеляційна інстанція, зокрема, врахував ступінь тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими, дані про особи засуджених, а саме: вони мають молодий вік, раніше не судимі в силу ст. 89 КК України, на обліках у спеціалізованих медичних закладах не перебувають, характеризуються позитивно, а також відсутність обставин, що пом`якшують покарання.

З огляду на наведені обставини колегія суддів вважає, що покарання засудженим ОСОБА_9 та ОСОБА_6 призначено місцевим судом відповідно до вимог закону, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для їх виправлення й попередження нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Підстав вважати, що таке покарання є явно несправедливим через суворість, немає.

Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням вимог статей 405, 404 КПК України.

Апеляційний суд ретельно перевірив усі доводи апеляційних скарг сторони захисту, надав на них вичерпні відповіді та обґрунтовано залишив скарги без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок із цього приводу.

Вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, немає підстав.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які б давали підстави для скасування судових рішень, не встановлено.

За таких обставин касаційні скарги захисників не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2023 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_7 - без задоволення.