ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 299/2532/20
провадження № 51-5197 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 травня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12020070080000533 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст постановлених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2022 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 06 грудня 2019 року, та визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Вказаним вироком також вирішено питання щодо запобіжного заходу та судових витрат.
Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, будучи раніше засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, та звільненим від відбування такого покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки, 20 липня 2020 року приблизно о 13:00, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, маючи умисел, спрямований на викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливим умислом, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу відчинив хвіртку та зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_2, проник до спальної кімнати будинку, звідки викрав грошові кошти у сумі 110 000 грн та 2 500 доларів США, що за курсом НБУ становило 68 400 грн, золоту чоловічу каблучку вартістю 3 599,75 грн, після чого з місця вчинення злочину зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 181 999,75 грн.
За встановлених фактичних обставин дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковані, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілому.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18 травня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2022 року - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що обвинувачення побудоване на показаннях єдиного свідка обвинувачення ОСОБА_9, який під час допиту в суді повідомив, що бачив засудженого у дворі сусіда ОСОБА_8 в кінці серпня 2020 року, що не узгоджується з датою крадіжки, яка, відповідно до змісту обвинувачення, була вчинена 20 липня 2020 року. Крім того, вказує, що вартість викраденої чоловічої золотої каблучки було визначено на підставі оцінки спеціаліста ОСОБА_10, а не на підставі проведення товарознавчої експертизи, що суперечить вимогам ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ). До того ж у судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано зазначену каблучку для огляду як речовий доказ. При цьому потерпілий під час допиту в суді зазначив, що написавши розписку, каблучку залишив у слідчого та не забрав, оскільки це була не та каблучка, яку у нього викрали. Водночас, вказує про недопустимість як доказу висновку дактилоскопічної експертизи № 3/296 від 14 вересня 2020 року, який був стороною обвинувачення долучений лише під час судового розгляду та стороні захисту у порядку ст. 290 КПК не відкривався, а сліди пальців рук на зразку клейкої стрічки, які вилучені під час огляду місця події, під час досудового розслідування речовими доказами не визнавалися. Крім того, зазначає, що у матеріалах кримінального провадження наявна постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, яка не підписана в.о. керівника Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_11, що вказує про відсутність повноважень у прокурорів на здійснення процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні.
Також вказані обставини залишилися без відповідної уваги суду апеляційної інстанції, який не надав належної відповіді на доводи апеляційних скарг сторони захисту.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Інші учасники належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не направляли.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Приписами ч. 1 ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість судового рішення не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 цього Кодексу завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Натомість, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 за його апеляційною скаргою та апеляційною скаргою захисника, суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не дотримався.
В апеляційній скарзі (т.4 а.п.92-96) захисник ОСОБА_6 в обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку суду першої інстанції наводив доводи, які у більшій мірі є аналогічними доводам, зазначеним ним у касаційній скарзі, проте, судом апеляційної інстанції, усупереч вимогам ст. 419 КПК, вони по суті були проігноровані як при викладені вимог апеляційної скарги та узагальнених доводів особи, яка її подала, так і при мотивуванні судового рішення, яким було відмовлено стороні захисту у задоволенні апеляційних скарг, а вирок місцевого суду залишено без змін.
Так, суд апеляційної інстанції не надав відповідей на наступні доводи сторони захисту, які колегія суддів вважає суттєвими для правильного вирішення кримінального провадження, а саме:
- довід про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту про дослідження речового доказу з огляду на приписи ч. 2 ст. 23 КПК;
- довід про недопустимість висновку оцінювача ОСОБА_12, яким встановлена вартість викраденої чоловічої золотої каблучки з огляду на положення ст.ст. 69, 242 КПК та Закону України "Про судову експертизу" (4038-12) ;
- довід про недопустимість висновку дактилоскопічної експертизи № 3/296 від 14 вересня 2020 року, який був стороною обвинувачення долучений під час судового розгляду, з огляду на положення ч. 12 ст. 290 КПК та усталену практику Верховного Суду (див: наприклад, постанову Верховного Суду від 10 серпня 2023 року у справі №760/19772/21 (провадження № 51-581км23)).
Таким чином під час апеляційного розгляду допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника щодо здійснення процесуального керівництва у цьому провадженні неуповноваженими прокурорами з огляду на відсутність підпису керівника органу прокуратури у постанові про визначення групи прокурорів від 21 липня 2020 року під час ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування у порядку, передбаченому ст. 290 КПК.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що не будь-яке формальне недотримання вимог КПК (4651-17) тягне за собою визнання доказів недопустимими. У таких випадках істотність порушень вимог КПК (4651-17) як критерій допустимості доказів має оцінюватися з огляду на можливість усунення недоліків, допущених під час досудового розслідування, у судових стадіях провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на спростування доводів апеляційної скарги захисника була надана належним чином оформлена постанова про визначення групи прокурорів. Отже, підстав ставити під сумнів повноважність прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво, у колегії суддів Верховного Суду не виникає.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати зазначене, дослідити обставини, які мають правове значення, ретельно перевірити усі доводи, викладені в апеляційних скаргах обвинуваченого та захисника, оцінити докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване судове рішення відповідно до вимог статей 370, 419 КПК.
Згідно положень ч. 3 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 травня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 11 квітня 2024 року включно.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3