759/22719/20 Про таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне повторно, у поєднанні з проникненням у інше приміщення - 08.02.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100080004406, за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Первомайське Котовського району Республіки Молдова та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) вироком Васильківського міського суду Київської області від 11 вересня 2006 року за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 135 КК України до покарання на підставі ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців;

2) вироком Васильківського міського суду Київської області від 17 грудня 2007 року за ч. 2 ст. 393 КК України до покарання на підставі ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

3) вироком Ірпінського міського суду Київського області від 28 липня 2015 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого 29 січня 2018 року з місць позбавлення волі по відбуттю покарання;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

Вирішено питання відносно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 23 листопада 2020 року, приблизно о 02 год, за допомогою заздалегідь підготовленого ключа, проник до складського приміщення за адресою: АДРЕСА_2, звідки повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 17 000 грн, яким розпорядився на власний розсуд.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення щодо нього з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальністьта постановити рішення, яким перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 185 на ч. 2 ст. 185 КК України та зменшити покарання. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом першої і апеляційної інстанцій не було досліджено належним чином докази у цьому кримінальному провадженні, оскільки, на його думку, не було проникнення в складське приміщення, від якого у нього був ключ, у зв`язку з тим, що він працював разом з потерпілим і всередині перебували також спільні речі.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та вважали, що є всі підстави для її задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор під час касаційного розгляду вважала за необхідне касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою засудженого, в якій він оспорював правильність встановлення фактичних обставин, обґрунтовував недопустимість, на його думку, доказів винуватості за ч. 3 ст. 185 КК України, а також стверджував про відсутність в його діях кваліфікуючої ознаки ч. 3 ст. 185 КК України "проникнення до сховища", апеляційний суд в своєму рішенні навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засуджених.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав: показання самого засудженого ОСОБА_7 про крадіжку зварювального апарату через конфлікт з потерпілим, з яким разом працювали, проте заперечив проникнення, оскільки у нього був ключ від приміщення, де вони разом працювали; показання потерпілого ОСОБА_8 про обставини викрадення зварювального апарату ОСОБА_7, проте через конфлікт, останній не повернув ключи від приміщення; дані протоколів: прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28 листопада 2020 року; огляду місця події від 28 листопада 2020 року під час якого ОСОБА_7 віддав ключ, за допомогою якого відкрив приміщення та вкрав звалювальний апарат; проведення слідчого експерименту від 08 грудня 2020 року, де ОСОБА_7 добровільно показав як проник до складського приміщення та вкрав зварювальний апарат, який спочатку заховав у лісопарковій зоні, а потім здав у ломбард.

Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до положень ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають у Суду сумнівів у їх правдивості.

Таким чином, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та за який його засуджено.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_7 доводи щодо неправильної кваліфікації, на його думку, дій за кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 185 КК України "поєднане з проникненням у сховище", які є аналогічними, за своїм змістом, доводам касаційної скарги засудженого та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Вказаний суд не знайшов підстав для зміни вироку саме з наведених у апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_7 мотивів та обґрунтовано не погодився з тим, що в його діях відсутній склад злочину, за який його засуджено.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінального провадження, суди як першої так і апеляційної інстанцій в повній мірі дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Усі твердження щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неналежної оцінки доказів, які аналогічні доводам апеляційної скарги, повністю перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам статтям 370, 419 КПК України та суд касаційної інстанції погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції і його відповідність вимогам ст. 374 КПК України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судовими рішеннями та вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці відповідає засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що узгоджується з вимогами статей 50, 65 КК України.

Таким чином, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, як про це ставить питання засуджений у своїй касаційній скарзі, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.