161/22209/21 Про порушення Правил дорожнього руху, незупинення на нерегульованому пішоходному переході, внаслідок чого був скоєний наїзд на неповнолітнього пішохода, яка перетинала проїзну частину дороги зправа наліво відносно руху автомобіля, внаслідок чого неповнолітня потерпіла особа отримала тяжкі тілесні ушкодження - 01.02.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030580002264, за обвинуваченням

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там же, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня

2022 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

2. Постановлено стягнути з ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди: на користь неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 в особі її законного представника ОСОБА_7 300 000 грн; на користь ОСОБА_7 - 150 000 грн; на користь ОСОБА_11 - 150 000 грн.

3.Цивільний позов КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" Волинської обласної ради про відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням залишено без розгляду у зв`язку з добровільним відшкодуванням обвинуваченим коштів на лікування.

4. Майно, визнане речовим доказом, - автомобіль "Skoda Octavia" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді від 20 вересня 2021 року, вирішено повернути за належністю ОСОБА_9, а арешт скасовано. Вирішено питання судових витрат.

5. Згідно з вироком ОСОБА_9 19 вересня 2021 року близько 19:54, керуючи автомобілем "Skoda Octavia" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись по проїзній частині вулиці Глушець у м. Луцьку, яка має по одній смузі руху у кожному напрямку, у напрямку вул. Ковельської, усупереч вимогам пунктів 2.3 "б", 12.4, 12.9 "б", 18.1 Правил дорожнього руху проявив безпечність, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перевищив дозволену у населеному пункті швидкість руху, при виявленні на нерегульованому пішохідному переході, що неподалік будинку № 43, неповнолітнього пішохода ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка рухалася зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, не зменшив швидкості та не зупинився, щоб дати їй дорогу, у результаті чого допустив наїзд на потерпілу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди неповнолітня ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

6. Волинський апеляційний суд ухвалою від 12 травня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить змінити вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 травня 2023 року у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, призначивши ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на 2 роки іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Стверджує, що призначене його підзахисному покарання у виді реального позбавлення волі не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даним про його особу, є явно несправедливим. Наголошує на тому, що, беручи до уваги вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення з необережності, ураховуючи дані про його особу: відсутність попередніх судимостей, позитивні характеристики, визнання ним вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди, його сімейний стан і наявність міцних соціальних зв`язків, стан здоров`я дружини та матері засудженого, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, суди мали підстави для звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням за правилами ст. 75 КК, проте зазначену норму закону не застосували.

8. Також адвокат указує на безпідставне призначення його підзахисному додаткового покарання у виді позбавлення керування транспортними засобами. Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що керування транспортним засобом є єдиним джерелом доходу ОСОБА_9 та засобом для існування його родини, а саме двох малолітніх дітей та хворих дружини й матері, а також того, що позбавлення його можливості працювати водієм унеможливить відшкодування заподіяної шкоди. На думку захисника, обране ОСОБА_9 судом покарання суперечить загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

9. Крім того, захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції неправильно вирішив цивільний позов, ухваливши своє рішення без урахування позиції Верховного Суду України щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Вважає, що цивільні позови потерпілої та її законних представників, зважаючи на принципи розумності та справедливості, з урахуванням доходів обвинуваченого, наявності на його утриманні двох малолітніх дітей, дружини й матері, які хворіють тяжкими хворобами, підлягають частковому задоволенню. Тому просить змінити вирок та ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову, ухваливши рішення про стягнення з ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди: на користь неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 в особі її законного представника ОСОБА_7 150 000 грн; на користь ОСОБА_7 - 75 000 грн; на користь ОСОБА_11 - 75 000 грн.

10. Прокурор ОСОБА_13, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, подала заперечення на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, в якому висловлює думку про її необґрунтованість. Вважає, що призначене ОСОБА_9 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим і достатнім для досягнення мети покарання. Інформація про особу ОСОБА_9, яка зазначена у характеристиці з місця проживання, сімейний стан засудженого не впливають на його суспільну небезпечність, не знижують істотно ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і не дають підстав для застосування до нього інституту звільнення від покарання з випробуванням. Також прокурор зазначає, що цивільні позови у справі було вирішено у відповідності з вимогами статей 128, 129 КПК, ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та з дотриманням принципів розумності, виваженості, справедливості, а тому відсутні підстави для зміни судових рішень у цій частині.

11. Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_7 також подав заперечення на касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6, в якому зазначає, що вирок й ухвала щодо ОСОБА_9 є законними та обґрунтованими. З огляду на те, що засуджений у судовому засіданні не попросив вибачення у потерпілої, на чому наголошував адвокат, і свою вину у вчиненому визнав лише після повного дослідження доказів судом, не свідчить про те, що останній щиро розкаявся і сприяв розкриттю злочину, а до того ж невідшкодування шкоди та незацікавленість станом здоров`я потерпілої, дають підстави для висновку про неможливість виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства. Крім того, звертає увагу на те, що адвокат у касаційній скарзі повідомив неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_9 працює водієм в ДП "Луцький ремонтний завод" і керування транспортним засобом є єдиним джерелом його доходу, а також про хворобу його дружини, що не підтверджується жодними наявними в матеріалах кримінального провадження письмовими доказами. Вказує представник потерпілої і на те, що суд правильно вирішив цивільні позови, законом не передбачено призначення психологічної експертизи для установлення розміру моральної шкоди, на чому наполягає захисник засудженого.

Позиції учасників судового провадження

12. Захисник - адвокат ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу, просив задовольнити її та змінити судові рішення щодо ОСОБА_9 .

13. Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_7 і його представник - адвокат ОСОБА_8 заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника, просили залишити судові рішення щодо ОСОБА_9 без зміни.

14. Прокурор ОСОБА_5 також вважав, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню, просив залишити вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 травня 2023 року щодо ОСОБА_9 без зміни.

Мотиви Суду

15. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

16. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

17. Твердження сторони захисту про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування до ОСОБА_9 правил ст. 75 КК, а також невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, є неспроможними, виходячи з такого.

18. Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

19. Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом і розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке мало би бути призначене, ураховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

20. Згідно з приписами ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

21. Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

22. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

23. При призначенні покарання ОСОБА_9 суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону, а також принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

24. Зокрема суд урахував вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення з необережності, а також дані про його особу: відсутність попередніх судимостей, позитивну характеристику за місцем проживання, визнання засудженим своєї вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, його сімейний стан і наявність на утриманні малолітніх дітей, відсутність обставин, які б обтяжували покарання.

25. Водночас суд першої інстанції не вбачав підстав для застосування до засудженого положень ст. 75 КК, оскільки у справі не було встановлено обставин, за яких можливе звільнення ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

26. Потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні в присутності законного представника ОСОБА_7 і педагога ОСОБА_14 наполягала на обранні судом обвинуваченому суворої міри покарання у виді позбавлення волі. Законний представник потерпілої ОСОБА_7 також просив призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі та з позбавленням права керувати транспортними засобами. З огляду на зазначене, суд дійшов обґрунтованого переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_9 можливе в умовах ізоляції його від суспільства.

27. Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_15 та законного представника потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_7, погодився з рішенням суду першої інстанції.

28. Як видно з ухвали, цей суд узяв до уваги позицію законного представника потерпілої, який наполягав на суворій мірі покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, вказував на формальне каяття засудженого, оскільки той не цікавився здоров`ям потерпілої, її потребою в коштах для реабілітації, не вибачився перед ОСОБА_10 та її батьками, частково відшкодував завдану шкоду на момент апеляційного перегляду кримінального провадження, хоча мав достатньо часу, щоб відшкодувати всю моральну шкоду. При цьому апеляційний суд зауважив, що Інформація про особу ОСОБА_9, яка зазначена у характеристиці з місця проживання, хоч і не містить негативних даних, на чому наголошує захисник, та сімейні обставини ОСОБА_9 в достатній мірі не впливають на його суспільну небезпечність, істотно не знижують ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і не дають підстав для пом`якшення призначеного покарання чи застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.

29. А отже доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, про те, що призначене ОСОБА_9 покарання у виді реального позбавлення волі не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про його особу, є явно несправедливим, і що суди мали підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням за правилами ст. 75 КК, не заслуговують на увагу.

30. Також не знайшло свого підтвердження посилання заявника на безпідставне призначення ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами через те, що він працює водієм і саме водіння автомобілем є єдиним джерелом доходу засудженого. Матеріали кримінального провадження не містять даних про таке, так само як і письмових доказів про хворобу дружини ОСОБА_9 .

31. Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_9 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд урахував, що саме грубе порушення засудженим ПДР (1306-2001-п) спричинило неповнолітній потерпілій тяжке тілесне ушкодження, при цьому суд установив, що керування транспортними засобами не є основним джерелом доходу та засобом для існування обвинуваченого, а тому дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк 3 роки. Саме таке покарання суд визнав необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також іншими особами.

32. Що стосується доводів касаційної скарги про неправильне вирішення цивільних позовів у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає таке.

33. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

34. Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред`явлений їхніми законними представниками (ст. 128 КПК).

35. Згідно зі ст. 23 ЦК моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під час визначення розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості.

36. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

37. Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати вимоги учасників, характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

38. Суд першої інстанції дотримався вказаних положень закону під час вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 .

39. Виходячи з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення і т. ін.), стану здоров`я потерпілої, тяжкості вимушених змін у її житті та інших обставин, а разом із тим із урахуванням майнового стану обвинуваченого, місцевий суд справедливо вирішив, що в рахунок відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_9 підлягає стягненню на користь потерпілої ОСОБА_10 300 000 грн, на користь її законного представника ОСОБА_7 150 000 грн, а на користь ОСОБА_16 150 000 грн.

40. З правильністю такого рішення місцевого суду небезпідставно погодився апеляційний суд, належним чином мотивувавши своє рішення.

41. Суд не має підстав вважати рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що суперечать нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.

42. Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, допущених судовими інстанціями у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9, які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено, тому Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.