Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ФО-П ОСОБА_4 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі № 823/1046/15 за позовом ФО-П ОСОБА_4 до Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У грудні 2014 року ФО-П ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просила визнати неправомірними дії Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо недоплати їй допомоги по вагітності та пологам в розмірі 7 008,85 грн., та зобов'язати відповідача виплатити недоплачену їй допомогу по вагітності та пологами у зазначеному розмірі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФО-П ОСОБА_4 протягом 4 місяців 2014 року, а саме з травня по серпень 2014 року, здійснювала нараховування та сплату єдиного страхового внеску, отже сплачені нею суми повинні увійти у розрахунок середнього оподаткованого доходу для розрахунку відповідачем допомоги по вагітності та пологах.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

На постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року надійшла касаційна скарга ФО-П ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.02.2013 року між ФО-П ОСОБА_4 та управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області було укладено договір № 7 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Листом Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області № 7182/23-12-17-027 від 06.10.2014 р. повідомлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 станом на 10.06.2014 р. являється платником спрощеної системи оподаткування (єдиного податку).

Позивач 06 жовтня 2014 року звернулася до Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності із заявою щодо виплати допомоги по вагітності та пологами за рахунок коштів Фонду згідно листка непрацездатності серії АГЛ № 402666, виданого 24.09.2014 р. ДЗКЛ ДТГО "ЛЗ". Наказом Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 06 жовтня 2014 року призначено допомогу по вагітності та пологах у сумі 7 149,60грн..

Позивач 21 жовтня 2014 року звернулася до Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності із заявою про надання роз'яснення, згідно якої норми закону було здійснене нарахування та виплата допомоги по вагітності та пологам. Листом від 29 жовтня 2014 року № 833/02-1-29 Звенигородська міжрайонна виконавча дирекція Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомила ОСОБА_4 про те, що нарахування та оплата допомоги по вагітності та пологах по листу непрацездатності серії АГЛ № 402666, виданого 24.09.2014 р. проведено відповідно до норм чинного законодавства. Сума допомоги по вагітності та пологах за 180 календарних днів склала 7 149,60 грн. Виплата матеріального забезпечення здійснена 16.10.2014 р. через установу банку в безготівковому порядку на картковий рахунок.

03 листопада 2014 року ФО-П ОСОБА_4 повторно звернулася до відповідача із заявою про надання роз'яснення щодо суми нарахованої допомоги по вагітності і пологах та підтвердити або заперечити правильність її нарахування. Листом від 07.11.2014 р. № 2971/04-16 Звенигородська міжрайонна виконавча дирекція Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомила фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 про те, що відповідно до п. 3.4. договору № 7 від 08.02.2013 р. застрахована особа, яка сплачує мінімальний страховий внесок сплачує його у новому розмірі на підставі отриманого повідомлення від Пенсійного фонду. Новий Договір у даному випадку не укладається. В інших випадках до цього Договору вносяться зміни шляхом укладення додаткової угоди в письмовій формі. Таким чином, враховуючи відсутність укладеної додаткової угоди до договору, підстав для перерахування позивачу допомоги по вагітності та пологах у відповідача відсутні.

ФО-П ОСОБА_4 11 листопада 2014 року знову звернулася із заявою до відповідача, на що листом № 5-44/Д-2724з-404 від 26.11.2014 р. останню повідомлено про те, що сума допомоги розраховується шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів, що підлягають оплаті. Необхідно дохід - сума зазначена у договорі про добровільну участь у страхуванні за розрахунковий період березень-серпень 2014 року, поділити на кількість календарних днів у цьому періоді. Тобто, 1 218 грн. х 6 міс. : 184 к.дні = 39,72 грн. - середньоденний розмір допомоги. Сума допомоги розраховується: 39,72грн. х 180 к.дні = 7 149,60 грн. Таким чином, Звенигородською міжрайонною виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності платіжним дорученням № 4034 від 16.10.2014 р. перераховано на картковий рахунок допомогу по вагітності та пологах на суму 7 149,60 грн..

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ФО-П ОСОБА_4 08.02.2013 р. уклала з УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування № 7. Пунктом 2.2. Договору визначено, що застрахована особа зобов'язується, зокрема, сплачувати єдиний внесок в порядку і строки, визначені цим Договором та Законом. Згідно з п. 3.1. Договору застрахована особа сплачує єдиний внесок у сумі не менше мінімального розміру страхового внеску за кожен місяць, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць залежно від виду страхування.

З 01.01.2014 р. розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік" склав 1 218,00 грн., а відповідно з 01.01.2014 р. і розмір єдиного соціального внеску збільшився до 445,79 грн. (36,6 відсотка від 1 218 грн.). Згідно з п. 3.2 Договору № 7 фізична особа-підприємець ФО-П ОСОБА_4 протягом січня-квітня 2014 року сплачувала мінімальний страховий внесок в розмірі 445,79 грн. щомісячно, що підтверджується довідкою Звенигородської об'єднаної податкової інспекції Черкаської області № 7044/23-12-17-013 від 30.09.2014 р. Починаючи з травня 2014 року (за 4 місяці до настання страхового випадку) по серпень 2014 року фізична особа-підприємець ФО-П ОСОБА_4 в порушення п. 3.2 Договору № 7 сплачувала єдиний соціальний внесок не у розмірі мінімального страхового внеску визначеного Договором, а у розмірі 1 098 грн. При цьому, Договором № 7 визначено виключні умови зміни розміру страхового внеску добровільно застрахованими особами. Зокрема, відповідно до п. 3.4 Договору № 7 застрахована особа, яка сплачує мінімальний страховий внесок, сплачує його у новому розмірі на підставі повідомлення отриманого від Пенсійного фонду. Новий договір у даному випадку не укладається. В інших випадках до цього договору вносяться зміни шляхом укладення додаткової угоди в письмовій формі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Згідно вимог п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 27 цього Закону страхувальники (роботодавці) зобов'язані нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески в розмірі, встановленому ст. 21 вказаного Закону. У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний надавати та виплачувати застрахованим особам відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону. За приписами ч. 1 ст. 38 вищенаведеного Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (2464-17) р. (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 4, 5 ст. 45 та ст. 10 Закону № 2464 фізичні особи-підприємці, в тому числі ті які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які забезпечують себе роботою самостійно мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У абз. 3 ч. 11 ст. 8 Закону № 2464 визначено, що у разі бажання осіб, зазначених в абзаці першому цієї частини, брати участь на добровільних засадах у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,21 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону № 2464 з особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Типова форма договору про добровільну участь затверджена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5 (z0994-10) . Згідно п. 5.7 вказаної Інструкції № 21-5 (z0994-10) особи, зазначені в підпункті 5.1.1 пункту 5.1 цього розділу, сплачують єдиний внесок у розмірі та в строки, установлені в договорі про добровільну участь.

Враховуючи наведене, позивачу здійснено нарахування та оплату допомоги по вагітності та пологах по листу непрацездатності серії АГЛ № 402666, виданого 24.09.2014 р. відповідно до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) та договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем. Оскільки згідно п. 3.4 Договору № 7, укладеного між позивачем та відповідачем, застрахована особа, яка сплачує мінімальний страховий внесок, має право сплачувати його у новому розмірі без укладення нового договору лише на підставі повідомлення отриманого від Пенсійного фонду, а в інших випадках до такого договору мають бути внесені зміни шляхом укладення додаткової угоди в письмовій формі, вимоги позивача щодо врахування відповідачем до розрахунку сум оплати допомоги по вагітності та пологах сум переплат страхових внесків за відсутності додаткової угоди суперечать п. 3.4 Договору № 7.

Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ФО-П ОСОБА_4 відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі № 823/1046/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.