Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі № 808/1252/15 за позовом ОСОБА_4 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправними дій та скасування приписів -,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області третя особа - ОСОБА_5, в якому просила визнати протиправними дій та скасувати приписи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.02.2015 року уповноваженою особою відповідача складено відносно неї протоколи про адміністративне правопорушення, передбачені ч. ч. 7, 12 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено приписи: № 24 - з вимогою про зупинення з 20.02.2015 підготовчих та будівельних робіт; № 25 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою про приведення об'єкта будівництва у первісний стан. Позивач вважав, що фактично перевірка взагалі не проводилася, 21.01.2015 року, оскільки до належного їй домоволодіння уповноважена особа відповідача не з'являлася, а відповідно й не могла пред'явити службове посвідчення та направлення на проведення перевірки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

На постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2014 року позивач подала до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва реконструкція гаражу за адресою: АДРЕСА_1, код об'єкта 1242.1, 2 категорія складності. Проектна документація розроблена ТОВ "Запорожпроект" (ЄДРПОУ 33175792) не потребує містобудівних умов та обмежень (п. 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за N 913/19651 (z0913-11) ). Дана декларація зареєстрована відповідачем 02.10.2014 за № ЗП 082142730506.

Позивачем 06.11.2014 року подано до Департаменту декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка була зареєстрована 13.11.2014 року за № ЗП 142143100518.

Заступником директора Департаменту 12.01.2015 року видано головному державному інспектору Запорізького інспекційного відділу Департаменту Оксаченко С.М. направлення на здійснення позапланової перевірки за адресою: АДРЕСА_1, на об'єкті будівництва реконструкція гаражу.

Посадова особа відповідача, у присутності уповноваженої особи позивача адвоката Куриліна В.О., провела позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_4 на об'єкті будівництва - реконструкція гаражу за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 23.01.2015. Його складено в присутності представника позивача - адвоката Куриліна В.О., який, в свою чергу, відмовився від підписання акту та отримання його копії. Зазначений акт було отримано позивачем поштою 14.02.2015.

На підставі вищевказаного акту відповідачем складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч.ч. 7, 12 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 20.02.2015 й винесено припис № 24 - про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок її виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт; та № 25 - про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20.02.2015 року.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обов'язок суб'єкта містобудівної діяльності щодо реєстрації декларації про початок будівельних робіт перед фактичним початком здійснення таких робіт на об'єкти ІІІ категорії складності визначено чинним законодавством, що регламентує сферу містобудівної діяльності. Підставою для прийняття постанови про застосування санкцій за порушення законодавства в сфері мостобудівної діяльності є фактичне вчинення такого порушення суб'єктом містобудівної діяльності.

Судами попередніх інстанції встановлено, що на об'єкті будівництва виконані наступні будівельні роботи: улаштування залізобетонних фундаментів, зовнішніх стін з газобетону, перегородок з силікатної цегли, монолітного залізобетонного поясу першого поверху. В п. 15 декларації про готовність об'єкта до експлуатації зазначено, що на об'єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи. Але фактично на об'єкті будівництва не виконані наступні роботи: відсутні, як перекриття та покриття будівлі, так і заповнення віконних та дверних отворів, відсутня й конструкція підлоги. В матеріалах справи наявні копії фотознімків стану будівництва на вищевказаному об'єкті станом на час проведення перевірки. Зазначені фотокопії повністю підтверджують висновки акту перевірки щодо неготовності об'єкта до експлуатації, як на момент подання декларації про готовність об'єкта до експлуатації, так і на час проведення перевірки. Третьою особою надані фотокопії стану об'єкту будівництва станом на 22.12.2014 та 26.12.2014, засвідчені підписом голови квартального комітету № 94 Шевченківського району м. Запоріжжя.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що об'єкт не є завершеним будівництвом та не готовий до експлуатації

Також перевіркою відповідача встановлено, що при розробленні проектної документації з реконструкції гаражу містобудівні умови та обмеження щодо забудови земельної ділянки не замовлялися, матеріали технічного паспорту не використовувалися. В декларації про початок виконання будівельних робіт зазначено, що містобудівні умови та обмеження не потрібні відповідно до п. 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011 (z0913-11) . Проте, відповідно до технічного паспорту ЗМБТІ від 06.10.2004, існуючий гараж (літера "Д") має розміри в плані - 3,63 м х 5,84 м, а відповідно до проектної документації, будівля гаражу має розміри в плані - 4,85 м х 10,34 м. Відповідно до вимог п. 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, для реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення містобудівні умови та обмеження не надаються. Проте, згідно, копії технічного паспорту ЗМБТІ на жилий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 та проектної документації, розробленої ТОВ "Запорожпроект" для реконструкції вищевказаного гаражу, позивачем збільшено зовнішню конфігурацію вищевказаного гаражу, тому зазначене будівництво не може відноситися до випадків, визначених п. 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються.

Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що збільшення зовнішньої конфігурації будівлі гаражу позивачем свідчить про необхідність отримання містобудівних умов та обмежень. При цьому, позивачем змінено зовнішні розмірі будівлі гаражу, що в розумінні п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 (z0582-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (z0582-01) відноситься до самочинного будівництва.

Відповідно до пп. 8 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 (553-2011-п) , посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право отримувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю". Таким чином, відповідач має право отримувати та використовувати інформацію та документи з метою проведення перевірок.

Оскільки перевірку проведено відповідачем в позаплановому порядку на вимогу ОСОБА_5, а не з підстав перевірки декларації про початок виконання будівельних робіт, судами попередніх інстанцій встановлено, що строк три місяці не може бути застосований до спірних відносин.

Також суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо безпідставності доводів позивача стосовно незаконності дій та приписів відповідача із посиланням на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2015 у справі № 331/1790/15-а, якою скасовано постанови №№ 26, 27 від 27.02.2015, винесені на підставі протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 12 та ч. 7 ст. 96 КУпАП, та закрито провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно позивача, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як встановлено ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно п. 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ № 533 від 23.05.2011 року (533-2011-п) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Оскільки позивачем в декларації про початок виконання будівельних робіт зазначено, що містобудівні умови та обмеження не потрібні відповідно до п. 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011 (z0913-11) , а перевіркою встановлено, що позивачем збільшено зовнішню конфігурацію гаражу, тому зазначене будівництво не може відноситися до випадків, визначених п. 25 вказаного Переліку.

Згідно з ч. 10 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката. Враховуючи те, що позивачем 06.11.2014 року подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка була зареєстрована 13.11.2014 року за № ЗП 142143100518, а перевіркою відповідача 21.01.2015 року встановлено, що об'єкт не є завершеним будівництвом та не готовий до експлуатації, позивачем порушено вимоги ч. 10 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За приписами ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Оскільки відповідачем під час позапланової перевірки позивача встановлено порушення ч. 8 ст. 36 та ч. 10 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", винесені приписи відповідача № 24 - з вимогою про зупинення з 20.02.2015 підготовчих та будівельних робіт та № 25 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою про приведення об'єкта будівництва у первісний стан прийнято на підставі та в межах повноважень, визначених ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Доводами касаційної скарги наведених обставин не спростовано. В обґрунтування касаційної скарги скаржником фактично покладені доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення.

Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконних рішень судами першої та апеляційної інстанцій, не вбачається.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі № 808/1252/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.