Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційними скаргами Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 809/2401/15 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання роз'яснення та дій неправомірними, -

У червні 2015 року позивачі звернулись до суду з позовом до відповідачів про визнання неправомірним роз'яснення Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 18.03.2015 р. № 02-4035/2014 та визнання неправомірними дії Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо визнання недійсними (відкликання) довідок від 20.09.2013 р. про право на пільги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною службою України з надзвичайних ситуацій неправомірно винесено роз'яснення від 18.03.2015 р. № 02-4035/214, з врахуванням якого Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Івано-Франківській області протиправно, всупереч норм законодавства визнано недійсними безстрокові довідки ГУ МНС України від 20.09.2013 р. про право на пільги позивачів.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Івано-Франківській області щодо встановлення недійсності довідок № 6, № 9, № 11, № 16, № 20, № 24 від 20.09.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області також звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно пенсійних посвідчень громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є пенсіонерами, які проходили службу та були звільнені з підрозділів МНС України.

На підставі безстрокових довідок позивачі користувались 50-відсотковою знижкою на оплату комунальних послуг, а також паливо відповідно до статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку". Проте з 1 липня 2013 року надання пільг на оплату комунальних послуг із 50-ти процентною знижкою позивачам було припинено, в зв'язку з введенням в дію Кодексу цивільного захисту України (5403-17) , відповідно до прикінцевих та перехідних положень якого втратили чинність Закони України "Про пожежну безпеку" (3745-12) та "Про правові засади цивільного захисту" (1859-15) .

З 01.01.2015 позивачам було відновлено надання пільг на оплату комунальних послуг із 50-ти процентною знижкою на підставі довідок Управління ДСНС України в Івано-Франківській області № 6, № 9, № 11, № 16, № 20, № 24 від 20.09.2013 р.

Однак, листом від 06.03.2015 р. № 01-2721/36 Управління ДСНС України в Івано-Франківській області повідомило Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради про недійсність довідок від 20.09.2013 р., виданих позивачам для надання пільг на оплату комунальних послуг із 50-ти процентною знижкою. Вказаний лист відповідача мотивований тим, що дія норми ст. 120 Кодексу цивільного захисту України не поширюється на позивачів, так як вони були звільнені як особи рядового і начальницького складу внутрішньої служби.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на позивачів, як на осіб, звільнених зі служби цивільного захисту за вислугою років (п.3 ст.120 Кодексу) розповсюджуються встановлені цією статтею пільги, а саме знижка у розмірі 50 відсотків плати за користування житлом (квартирна плата) та комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) у жилих будинках незалежно від форми власності у межах норм споживання, передбачених законодавством, та вартості палива, у тому числі рідкого, у межах встановлених норм для осіб, які проживають у будинках, що не мають централізованого опалення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Частинами 6 та 7 статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" передбачено, що особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за жилу площу, комунальні послуги, а також паливо в межах норм, встановлених законодавством, за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом цієї особи за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За особами рядового та начальницького складу державної пожежної охорони, звільненими зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років, зберігається право на пільги відповідно до цього Закону, за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про основні засади цивільного захисту" (1859-15) органи і підрозділи цивільного захисту є правонаступниками органів і підрозділів державної пожежної охорони та військ Цивільної оборони України та утворюються на їх базі.

Судами встановлено, що згідно з вказаними нормами позивачі користувались 50- відсотковою знижкою на оплату житлово-комунальні послуг.

01 липня 2013 року було введено в дію Кодекс цивільного захисту (5403-17) від 2 жовтня 2012 року N 5403-VI, згідно з пунктом 2 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, з дня введення цього Кодексу в дію втратили чинність Закон України "Про Цивільну оборону України" (2974-12) та Закон України "Про пожежну безпеку" (3745-12) .

На думку відповідача, зазначене свідчить про втрату позивачами права на 50-відсоткову знижку плати за житлово-комунальні послуги.

Водночас, в силу положень частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 120 Кодексу цивільного захисту знижка у розмірі 50 відсотків плати за користування житлом (квартирна плата) та комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) у жилих будинках незалежно від форми власності у межах норм споживання, передбачених законодавством, та вартості палива, у тому числі рідкого, у межах встановлених норм для осіб, які проживають у будинках, що не мають централізованого опалення, надається особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали інвалідами під час виконання службових обов'язків, та членам їхніх сімей.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що в розумінні вказаної статті на позивачів, як на осіб, звільнених зі служби цивільного захисту за вислугою років (п.3 ст.120 Кодексу) розповсюджуються встановлені цією статтею пільги, а саме знижка у розмірі 50 відсотків плати за користування житлом (квартирна плата) та комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) у жилих будинках незалежно від форми власності у межах норм споживання, передбачених законодавством, та вартості палива, у тому числі рідкого, у межах встановлених норм для осіб, які проживають у будинках, що не мають централізованого опалення.

При цьому, зміна нормативно-правового акту, яким регулюються спірні правовідносини, в контексті статті 22 Конституції України, не може позбавляти позивачів права на пільги, оскільки підстави набуття таких пільг в новому законодавчому акті збереглися в повному обсязі, тобто, раніше існуюча пільга у Законі України "Про пожежну безпеку" (3745-12) знайшла своє відображення і в Кодексі цивільного захисту України (5403-17) , зокрема, в ст.120 вказаного Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення вимог позивачів в частині визнання протиправними дій Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Івано-Франківській області щодо встановлення недійсності довідок № 6, № 9, № 11, № 16, № 20, № 24 від 20.09.2013 року.

Що стосується позовної вимоги про визнання неправомірними роз'яснення Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 18.03.2015 р. № 02-4035/214, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до роз'яснення Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 18.03.2015 р. № 02-4035/214, надісланого Управлінню ДСНС в Івано-Франківській області, особи, звільнені з державної пожежної охорони та служби цивільного захисту, втратили відповідні пільги з 01.07.2013 р. Державна служба України з надзвичайних ситуацій може підтвердити право на пільги лише тим особам рядового і начальницького складу державної пожежної охорони, служби цивільного захисту, які проходили службу та були звільнені з підрозділів Міністерства надзвичайних ситуацій України.

Згідно з пп. 1.15 п. 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 р. № 20/2013 (20/2013) , ДСНС України відповідно до покладених на неї завдань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції ДСНС України.

Оскільки, лист ДСНС України від 18.03.2015 № 02-4035/214 "Про надання роз'яснень", який адресований підпорядкованим підрозділам, не містить ознак нормативно-правового акта, не встановлює, не змінює та не скасовує норми права, не породжує прав і обов'язків для певних суб'єктів, а є документом, що містить інформаційний характер, тому в силу ч.2 ст. 17 КАС України не підлягає оскарженню як нормативно-правовий акт чи акт індивідуальної дії.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційні скарги Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.