809/3021/15 Про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків до моменту передачі майна, реалізованого за договором та зобов'язання платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого щодо передачі майна - 02.11.2016 Прийняття

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 року

у справі № 809/3021/15

за поданням Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - заявник, ДПІ у м. Івано-Франківську)

до приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" (далі - відповідач, ПрАТ "Івано-Франківськторф")

про зупинення видаткових операцій на рахунках та зобов'язання виконати вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

ДПІ у м. Івано-Франківську звернулась у липні 2015 року до суду з поданням до ПрАТ "Івано-Франківськторф" про зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача до моменту передачі майна, реалізованого за договором від 10.07.2015 року та зобов'язання відповідача виконати законні вимоги податкового керуючого щодо передачі майна ОСОБА_4

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 року, у задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, заявник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити подання. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу заявника необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 року у справі № 809/154/14, яка набрала законної сили, вирішено стягнути з рахунків в обслуговуючих банках та за рахунок готівки ПрАТ "Івано-Франківськторф" в дохід бюджету кошти на погашення податкового боргу в розмірі 328 585,93 гривень.

В подальшому, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2014 року у справі № 809/154/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 року, яка набрала законної сили, розстрочено виконання зазначеної вище постанови на 12 місяців з моменту набрання ухвалою законної сили.

Так, згідно з платіжним дорученням від 30.07.2015 року ПрАТ "Івано-Франківськторф" сплачено 27 152,87 гривні податкового боргу.

Також, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року ДПІ в м. Івано-Франківську надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 328 585,93 гривень за рахунок майна ПрАТ "Івано-Франківськторф", що перебуває у податковій заставі, на виконання якої заявником вживались заходи щодо оцінки та реалізації майна боржника, що перебуває у податковій заставі, через спеціалізовані організації, зокрема, з товарною біржею "Центральна універсальна товарна біржа" було укладено договір на організацію цільового аукціону по продажу майна, що знаходиться в податковій заставі від 31.03.2015 року.

Так, згідно протоколів проведення цільового аукціону з продажу активів від 10.07.2015 року між заявником та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Однак, 30.07.2015 року керівником відповідача не допущено до майна податкового керуючого Лелека А.О. та покупця реалізованого заставного майна ОСОБА_5 для подальшої його передачі новому власнику.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні подання, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 91.1 ст. 91 ПК України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Положеннями п. 91.3 ст. 91 ПК України встановлено, що податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Згідно з п. 91.4 ст. 91 ПК України, у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За приписами п. 95.13 та п. 95.14 ст. 95 ПК України під час продажу майна на товарних біржах контролюючий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого майна за дорученням контролюючого органу на умовах найкращої цінової пропозиції.

Покупець майна, яке перебуває у податковій заставі, набуває права власності на таке майно відповідно до умов, визначених у договорі (контракті), що укладається за результатами проведених торгів.

Згідно з п. 95.19 ст. 95 ПК України платник податків або будь-яка інша особа, яка здійснює управління майном платника податків або контроль за їх використанням, зобов'язані забезпечити за першою вимогою безперешкодний доступ податкового керуючого та учасників публічних торгів до огляду та оцінки майна, що пропонується для продажу, а також безперешкодне набуття прав власності на таке майно особою, яка придбала їх на публічних торгах.

У ході розгляду справи судами встановлено, що з метою погашення податкового боргу ПрАТ "Івано-Франківськторф" за наявності рішення суду, яким надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, 10.07.2015 року податковим органом укладено з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, на загальну суму 96 523,89 гривні, за умовами якого покупець протягом десяти робочих днів з моменту підписання договору повинен сплатити 87 152,64 гривні, що з урахуванням сплаченого покупцем гарантійного внеску ставить ціну реалізації товару. Право власності на реалізоване майно переходить до покупця лише після повної оплати ціни продажу майна. Також передбачено, що передача покупцю придбаного майна здійснюється в десятиденний термін з моменту оплати, однак, у випадку несплати покупцем повної ціни реалізації майна у визначений строк, сума гарантійного внеску йому не повертається, а результати аукціону підлягають анулюванню.

Як свідчать матеріали справи, 23.07.2015 року ОСОБА_5 здійснено оплату вартості майна в сумі 87 152,64 гривні, що в сумі з внесеним гарантійним внеском становило ціну продажу активів.

Однак, судами встановлено, що 24.07.2015 року ОСОБА_5 звернувся із заявою про повернення частини сплачених ним коштів, внаслідок чого товарною біржею "Центральна універсальна товарна біржа" перераховано на вказаний податковим органом рахунок лише частину коштів, сплачених ОСОБА_5 за реалізоване майно ПрАТ "Івано-Франківськторф" (7322,82 гривні та 1272,20 гривні), а решта коштів згодом була повернута ОСОБА_5

Так, є вірною позиція судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_5 не виконав своїх зобов'язань за згаданим вище договором, а відповідно не міг претендувати на отримання заставного майна.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вимоги податкового керуючого до товариства щодо передачі заставного майна новому власнику за відсутності документів в підтвердження набуття останнім права власності на таке майно є безпідставними та протиправними, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач жодним чином не перешкоджав виконанню податковим керуючим повноважень, визначених ПК України (2755-17) , та більше того, в нього був відсутній обов'язок забезпечити безперешкодне набуття прав власності на таке майно ОСОБА_5

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність вимоги щодо зупинення видаткових операцій платника податків ПрАТ "Івано-Франківськторф".

Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що вимога про зобов'язання відповідача виконати законні вимоги податкового керуючого щодо передачі реалізованого майна покупцю ОСОБА_5 не підлягає розгляду в порядку особливого провадження шляхом внесення подання одночасно з вимогою щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, оскільки право на звернення з такою не передбачене ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні подання.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.