808/5555/15 Про визнання протиправним та скасування прийнятого Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг розпорядження про застосування заходу впливу - 02.11.2016 Прийняття

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року м. Київ К/800/4762/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року по справі №808/5555/15 за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" звернулося в суд з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому просило: визнати протиправним та скасувати прийняте Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг розпорядження № 1632 від 09.07.2015 про застосування заходу впливу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) не визначені особливості виплати страхового відшкодування шляхом здійснення виплати на рахунок станції з технічного обслуговування, у випадку коли фізична особа-підприємець, на рахунок якої за заявою потерпілої особи була здійснена виплата такого відшкодування, не є платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим вважає протиправним оскаржуване рішення відповідача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване прийняте Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг розпорядження № 1632 від 09.07.2015 про застосування заходу впливу.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що у грудні 2014 за участю забезпеченого транспортного засобу Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася подія, що має ознаки страхового випадку, в результаті якої пошкоджений транспортний засіб Citroen C4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Потерпіла особа ОСОБА_1 04.12.2014 звернулася до позивача із заявою про страхове відшкодування, до якої додала всі документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", необхідні для прийняття мотивованого рішення.

Позивачем 04.02.2015 відмовлено у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2, про що складений страховий акт №ОСГПО-133. Після отримання скарги ОСОБА_1 та вимоги Нацкомфінпослуг позивачем 28.05.2015 визнаний випадок страховим, про що складений страховий акт № ОСГПО-615, згідно якого затверджена сума страхового відшкодування у розмір 13642 грн. 08 коп.

Позивачем сплачене страхове відшкодування на рахунок СТО ФОП "ОСОБА_4" у розмірі 13642 грн. 08 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 29.05.2015 № 1891, також сплачена пеня за прострочення виплати страхового відшкодування у сумі 1928 грн. 58 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 29.05.2015 № 1902.

Відповідно до Звіту від 12.01.2015 № 16715 про проведення незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (далі - Звіт), складеного ФОП "ОСОБА_6", вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen C4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 16370 грн. 50 коп.

Позивачем розмір страхового відшкодування визначений на підставі Звіту без врахування податку на додану вартість у сумі 2728 грн. 42 коп. та здійснена виплата страхового відшкодування, відповідно до заяви про страхове відшкодування ОСОБА_1, на рахунок СТО ФОП "ОСОБА_4".

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 18.06.2015 складений акт про правопорушення, вчинені товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на ринку фінансових послуг № 403/13-15/13/6, згідно якого встановлено безпідставне зменшення позивачем суми, що відповідає розміру оціненої шкоди, на суму податку на додану вартість та здійснення виплати страхового відшкодування не в повному обсязі, що є порушенням вимог абзаців першого-другого п. 36.2 ст. 36, п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

На підставі вказаного акту відповідачем прийняте розпорядження №1632 від 09.07.2015 "Про застосування заходу впливу до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", відповідно до якого позивач зобов'язаний усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін до 30.07.2015 включно.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивач не є платником ПДВ, в силу Закону, тому у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюються у неплатника ПДВ, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування здійснюється без врахування сум ПДВ.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

За обставинами справи предметом спору є правомірність розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1632 від 09.07.2015 про застосування заходу впливу, через безпідставне зменшення позивачем суми, що відповідає розміру оціненої шкоди, на суму податку на додану вартість та здійснення виплати страхового відшкодування не в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин(далі - Закон № 1961-IV (1961-15) ) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст.ст. 2, 4, 8 ч.ч.1,16 ст. 9, ч.1 ст. 16 Закону України "Про страхування" страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Статтею 29 Закону № 1961-IV встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

Згідно з п.196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п.36.4 ст. 36 Закону №1961-IV), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Разом з тим, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

При цьому, висновок незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу не є підставою для виникнення податкових зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.

У відповідності до ч.2 ст. 14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Вищевказане узгоджується із приписами ч.2 ст. 1192 ЦК України, згідно яких розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулась із завою до ТДВ "СК Кредо" про здійснення страхового відшкодування за відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньої пригоди наземного транспортного засобу Citroen C4, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, та просила перерахувати суми страхового відшкодування на рахунок ФОП "ОСОБА_4", який буде здійснювати відновлювальний ремонт.

Позивачем 29.05.2015р. була здійснена виплата страхового відшкодування у розмірі 13642.08 грн. з вирахуванням сум ПДВ, у розмірі 2728.42 грн. на рахунок ФОП "ОСОБА_4 ", як особи, що здійснювала відновлювальний ремонт наземного транспортного засобу.

Також судами встановлено, що ФОП "ОСОБА_4.", який здійснював ремонт автомобіля та якому позивач перерахував спірне страхове відшкодування не є платником ПДВ, тому, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що страхове відшкодування, на стягнення якого має право позивач, має бути виплачено без урахування суми ПДВ.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

Відповідно ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: