Постанова

Іменем України

06 червня 2023 року

м. Київ

справа № 518/1454/19

провадження № 51-3638 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Іванівського районного суду Одеської області від 18 липня 2022 року та вирок Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні № 12017160460000448 за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Овідіополь Овідіопольського району Одеської області, жительки АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Іванівського районного суду Одеської області від 18 липня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Вказане кримінальне провадження розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона, обіймаючи посаду спеціаліста та головного спеціаліста першої категорії відділу соціальних допомог та компенсацій управління праці та соціальної політики Ширяївської районної державної адміністрації, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи надані їй повноваження всупереч інтересам служби, з метою розтрати бюджетних коштів, повторно, з корисливих мотивів, порушуючи порядок призначення і виплат державної соціальної допомоги та забезпечення завдань реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, встановлених законодавством про державну соціальну допомогу, знаходячись на своєму робочому місці в приміщенні управління, що на АДРЕСА_2, в період часу 2013-2016 років, достовірно знаючи, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не перебувають на обліку в центрі зайнятості та не мають права на призначення допомоги, в порушення п. 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24 лютого 2003 року (250-2003-п) , використовуючи свій персональний код та унікальний пароль доступу, внесла в електронну базу відомості щодо зазначених осіб, чим створила умови для незаконного призначення допомоги та безпідставно здійснила нарахування грошових коштів в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 . Внаслідок чого протягом 2013 - 2017 років останнім незаконно перераховані грошові кошти, як допомога, а саме: ОСОБА_8 - 66 623,86 грн; ОСОБА_9 - 62 752,44 грн; ОСОБА_10 - 7 678,82 грн; ОСОБА_11 - 18 667,52; ОСОБА_12 - 8 539,84 грн. У зв`язку з чим державному бюджету завдані збитки на вказані суми.

Крім того, ОСОБА_7 у 2016 році, більш точна дата досудовим слідством не встановлена, продовжуючи реалізацію злочинного наміру, направленого на привласнення та заволодіння бюджетними коштами, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_13, в порушення пунктів 2.1, 2.2, 2.7 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, без отримання від ОСОБА_13 заяви та декларації та без внесення цих документів до журналу реєстрації приймання документів для призначення усіх видів соціальної допомоги, однак здійснила реєстрацію персональних даних ОСОБА_13 в електронній базі з метою незаконного нарахування їй грошових коштів, як допомоги, нарахування яких передбачено Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24 лютого 2003 року (250-2003-п) , та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (1751-2001-п) , та ст. 10 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми". Надалі, достовірно знаючи, що ОСОБА_13 не перебуває на обліку в центрі зайнятості, має дитину, народжену у шлюбі, на користь якої стягуються аліменти, та у відповідний час не народжувала дитину, тому не має права на призначення допомоги, в порушення пункту 10 Порядку № 250, пунктів 11, 33 Порядку № 1751, використовуючи свій персональний код та унікальний пароль доступу, внесла в електронну базу відомості щодо зазначеної особи, чим створила умови для незаконного призначення допомоги та здійснила незаконні дії щодо остаточного оформлення та подальшого нарахування бюджетних коштів на індивідуальний рахунок ОСОБА_13, яка після нарахування та отримання допомоги, у невстановленому місці та часі на території колишнього Ширяївського району Одеської області, передавала ОСОБА_7 половину незаконно отриманих як допомога грошових коштів. Внаслідок чого протягом 2016-2017 років ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13, незаконно заволоділи бюджетними коштами у загальній сумі 66 822,93 грн. У зв`язку з чим державному бюджету завдані збитки на вказану суму.

Вироком Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_14 задоволено частково, а вирок Іванівського районного суду Одеської області від 18 липня 2022 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасовано.

Ухвалено новий вирок, яким засуджено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності на строк 2 роки.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, вказуючи на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на те, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 349 КПК України місцевий суд встановив недоцільним дослідження доказів, не роз`яснивши ОСОБА_7 належним чином наслідків такого порядку дослідження доказів. Вважає надуманими твердження місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, а саме привласнення та заволодіння чужим майном шляхом зловживанням службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Наголошує, що суд першої інстанції без дослідження доказів у провадженні дійшов до безпідставного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. При цьому апеляційний суд, як вважає захисник, в порушення вимог статей 404, 419 КПК України не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення, та без дотримання принципу безпосередності дослідження доказів, безпідставно змінив рішення суду першої інстанції та призначив ОСОБА_7 покарання, пов`язане з реальним його відбуттям, не врахувавши повною мірою конкретних обставин провадження.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні:

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, вважала оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, просила залишити їх без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин. Крім того, цей суд переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на думку колегії суддів, є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього

не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.

Як убачається з технічного запису судового засідання від 29 червня 2022 року, вирішуючи питання щодо обсягу доказів, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, та порядку їх дослідження, суддя, встановивши, що фактичні обставини провадження учасниками провадження не оспорюються, дійшов до висновку про недоцільність дослідження доказів обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 191 КК України, обмежившись лише допитом обвинуваченої і дослідженням даних, що характеризують її особу.

Приймаючи таке рішення, суд з`ясував в обвинуваченої, чи правильно вона розуміє зміст обставин, які ніким не оспорюються, та роз`яснив, як убачається з аудіозапису вищевказаного судового засідання, що вона буде позбавлена права оскаржити їх в апеляційному порядку.

Разом із цим ОСОБА_7, визнаючи свою вину повністю та щиро розкаюючись у вчиненому, що суд надалі визнав пом`якшуючою покарання обставиною, погодилась на такий порядок дослідження доказів.

При цьому захисник обвинуваченої ОСОБА_15 підтримав позицію своєї підзахисної, а саме щодо спрощеного порядку дослідження доказів.

Також, як встановлено із звукозапису судового засідання від 11 липня 2022 року, обвинувачена ОСОБА_7 у ході її допиту, зокрема, підтвердила інкриміновані їй дії за попередньою змовою з ОСОБА_13 .

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, після оголошення прокурором короткого змісту обвинувального акта, зокрема, оголошення встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин вчиненого обвинуваченою ОСОБА_7 кримінального правопорушення, зокрема із зазначенням кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, обвинувачена та захисник, як зазначалось вище, погодилися з цими обставинами та надали свою згоду на розгляд провадження за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК України, будучи при цьому попередженими, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім того, слід зазначити, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, у тому числі в ході судових дебатів, де прокурором було озвучено, що судовий розгляд за повного визнання засудженою своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні за викладених в обвинувальному акті фактичних обставинах та після з`ясування добровільності позиції всіх учасників судового провадження був проведений відповідно до вимог закону в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, жодних зауважень про недотримання судом такого порядку або відсутності обов`язкових передумов можливості його здійснення сторона захисту не робила та відповідних клопотань з цього приводу не заявляла.

Більш того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ані засуджена, ані її захисник не подавали апеляційних скарг на вирок Іванівського районного суду Одеської області від 18 липня 2022 року, вважаючи його справедливим і таким, що постановлений відповідно до вимог закону. На цьому захисник обвинуваченої наголосив у судовому розгляді провадження у суді апеляційної інстанції та просив залишити вказане судове рішення без змін, а подану прокурором апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначену позицію захисника, як встановлено із звукозапису судового засідання від 31 жовтня 2022 року, підтримала і обвинувачена ОСОБА_7 .

Тому доводи касаційної скарги захисника про те, що місцевий суд прийняв рішення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, без дотримання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України в частині з`ясування позиції ОСОБА_7 з цього приводу та без роз`яснення їй про позбавлення права на апеляційне оскарження правильності встановлення таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними, як і доводи захисника про безпідставні висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення з кваліфікуючою ознакою - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Також слід зазначити, що рішення апеляційного суду про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання з реальним його відбуванням є законним та обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364 -1, 365 -2, 368-369 -2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366 - 2, 366 - 3 цього Кодексу.

Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині звільнення обвинуваченої від відбування призначеного покарання з випробуванням, врахував вищенаведене та обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, оскільки остання обвинувачувалась у вчиненні корупційного кримінального правопорушення.

При цьому, як убачається зі звукозапису, зафіксованого на технічному носії інформації 31 жовтня 2022 року, колегія суддів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції дослідила характеризуючі дані щодо ОСОБА_7 .

Безпідставними є доводи захисника ОСОБА_6 про неотримання нею та її підзахисною копії вироку Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року, оскільки згідно з матеріалами провадження зазначене рішення апеляційним судом було направлено 02 листопада 2022 року на поштову та електронну адресу обвинуваченої ОСОБА_7 . При цьому адвокат ОСОБА_6 почала брати участь у вказаному провадженні після апеляційного розгляду. Крім того, свою касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 направила до суду касаційної інстанції в межах строків на касаційне оскарження, разом з копією вироку апеляційного суду.

Таким чином доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б вказували про незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, не встановлено, касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а вироки судів першої та апеляційної інстанцій - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вироки Іванівського районного суду Одеської області від 18 липня 2022 року та Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3