822/590/15 Про скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначені суми грошових зобов'язань із ввізного мита та податку на додану вартість - 01.11.2016 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі за позовом приватного підприємства "Гранд Імпорт" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У лютому 2015 року приватне підприємство "Гранд Імпорт" (далі - позивач) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22 жовтня 2014 року №000071/22-01-22-04 на суму 10294,48 грн. та №000072/22-01-22-04 на суму 33712,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що працівниками відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку в частині дотримання законодавства України з питань державної митної справи за період з 16 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 7 жовтня 2014 року №0028/4/22-01-22-04/0037915506 та винесено податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2014 року №000071/22-01-22-04, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: ввізне мито та штраф в розмірі 10294,48 грн., з яких 8235,58 грн. основного платежу та 2058,90 грн. штрафних санкцій, №000072/22-01-22-04, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 33712,53 грн., з яких 26970,02 грн. основного платежу та 6742,51 грн. штрафних санкцій.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення вимог статті 58 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) ( в редакції від 13 березня 2012 року), п. 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) ( в редакції від 2 грудня 2010 року), які полягають у не включенні до митної вартості імпортованих товарів повної суми транспортних витрат, що призвело до заниження митної вартості оцінюваних товарів та несплати у повному обсязі до державного бюджету ввізного мита та податку на додану вартість.

На думку позивача, оскаржувані рішення суперечать нормам митного та податкового законодавства, оскільки висновки акту перевірки не базуються на реальних обставинах під час митного оформлення товару, а тому позивач просив визнати їх протиправними та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, позов задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку в частині дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 16 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами проведення якої виявлено порушення позивачем вимог статті 58 МК України, п. 190.1 статті 190 ПК України, а саме: невключення до митної вартості імпортованих товарів повної суми транспортних витрат, що призвело до заниження митної вартості оцінюваних товарів та несплати у повному обсязі до державного бюджету ввізного мита та податку на додану вартість.

Відповідачем 7 жовтня 2014 року на підставі виявлених порушень складено акт №0028/4/22-01-22-04/0037915506 та винесено податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2014 року №000071/22-01-22-04, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: ввізне мито та штраф в розмірі 10294,48 грн., з яких 8235,58 грн. основного платежу та 2058,90 грн. штрафних санкцій, №000072/22-01-22-04, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 33712,53 грн., з яких 26970,02 грн. основного платежу та 6742,51 грн. штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 26 грудня 2014 року №9866/6/99-99-10-01-06-15 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені статтею 58 МК України. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню

Вищий адміністративний суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Як встановлено судом, за період, який підлягав перевірці, позивач здійснював зовнішньоекономічну діяльність, а саме імпорт товарів, на підставі контрактів з контрагентами. До складу митної вартості товарів пред'явлених до митного оформлення позивач включив вартість транспортних витрат до місця перетину митного кордону на підставі довідок про транспортні витрати, виданих контрагентами.

Водночас правовідносини між позивачем та контрагентами врегульовані договорами про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів, інформація про які знаходиться в матеріалах справи (додаток 1 до акту перевірки). В даних договорах встановлено порядок розрахунків із перевізником, а вартість кожної партії перевезеного товару визначалась окремо.

Розрахунки з перевізниками, які надавали транспортно-експедиторські послуги позивачу, проводились відповідно до пред'явлених перевізником замовнику заявок на перевезення, рахунків, довідок/калькуляцій, рахунків-фактур, актів надання послуг, актів виконаних робіт, актів здачі-приймання робіт (копії знаходяться в матеріалах справи).

Вдовідках з даними контрагентами визначено вартість транспортно-експедиційних витрат по транспортуванню вантажу автопоїздами з розмежуванням до митного кордону, та, відповідно, від митного кордону до місця митного оформлення на території України.

Загальна сума транспортних витрат з перевезення вантажів, що визначені в довідках про транспортні витрати відповідає загальній сумі вартості наданих послуг з перевезення, визначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Підставою прийняття оскаржуваних рішень є висновок відповідача про подання позивачем недостовірних відомостей про вартість ввезеного товару і, як наслідок, сплати останнім митних платежів та ПДВ у заниженому розмірі. Перевіркою було встановлено, що в первинних документах наданих позивачем не зафіксовано розподіл транспортних витрат до митного кордону України та після ввезення на митну територію України, а до митної вартості оцінюваних товарів транспортні витрати повинні включатися в повному обсязі, в тій сумі, що документально підтверджена первинними бухгалтерськими документами.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що вказаний вище висновок відповідача є безпідставним, з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України, для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Згідно із п. 5 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, в даному випадку це витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України (частина третя статті 267 МК України).

Відповідно до п. 2 частини одинадцятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у вказаних вище статтях Митного кодексу України (4495-17) . До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення на територію України.

Витрати на транспортування після ввезення не включаються позивачем до митної вартості за умови дотримання ним вимог виділення з ціни, документального підтвердження та можливості обчислення.

Наказом Держмитслужби України від 31 січня 2007 року №74 затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України (4495-17) , що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України. У пункті 2.1 вказаних методичних рекомендацій зазначено, що відповідно до абзацу 3 статті 260 МКУкраїни в редакції 2002 року, для цілей контролю правильності визначення митної

вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні, які є доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в Законі України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Згідно із п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (1766-2006-п) (далі - Порядок №1766), для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до МК України (4495-17) включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З введенням в дію МК України (4495-17) №4495-VI - Порядок №1766 втратив чинність, а Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 (z0984-12) , що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296 (z0984-12) , затверджено Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення.

Згідно п.1.10. Правил, декларант або уповноважена ним особа самостійно заповнює всі графи ДМВ відповідно до порядку їх заповнення, за винятком граф, призначених для відміток митного органу.

У графі 20 Правил заповнення ДМВ зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із п. 2.3. Правил, запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 МК України, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митного органу" ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

Якщо у митного органу відсутні зауваження щодо заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, відсутні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, то в основному аркуші ДМВ учиняється запис "митну вартість визнано".

Судами встановлено, що в кожному окремому випадку, під час митного оформлення товарів імпортованих позивачем в Україну, митному органу були надані документальні підтвердження вартості перевезення товару до місця ввезення на митну територію України, а саме:

- транспортні (перевізні) документи (міжнародні товарно-транспортні накладні) з зазначенням маршруту перевезення від місця за межами України до пункту на території України;

- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме, довідки/калькуляції, видані нашими перевізниками, про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України;

- договори та рахунки-фактури на послуги перевезення, документи про сплату послуг перевезення, якщо на момент митного оформлення розрахунки з перевізником були здійснені.

Оскільки на бухгалтерський та податковий облік, а також на розрахунки з виконавцями вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України не впливає, для надання інформації митниці перевізниками позивача були складені спеціальні документи, а саме, довідки/калькуляції, що містять всю необхідну інформацію для митного оформлення товарів та надання яких передбачене Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (1766-2006-п) ( чинним на момент митного оформлення).

Довідки про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України, які були надані відповідачу, та які були надані перевіряючим, містять всю необхідну інформацію:

- вказаний адресат довідки;

- чітко прописаний зміст довідки (надання інформації про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України), описаний маршрут, приведені дані про транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення;

- дата складання довідки;

- підпис керівника, який має право вчиняти юридичні дії від імені підприємства.

В кожному окремому випадку, з урахуванням довідок перевізників про вартість перевезення до митного кордону України позивачем задекларовано митну вартість товару, про що до них внесено відповідні відомості у відповідних графах і митним органом було визнано таку митну вартість під час митного оформлення імпортованих позивачем товарів, про що в них проставлено відповідні відмітки.

Тобто позивач, як встановлено судами, під час митного оформлення надав необхідні документи на підтвердження вартості перевезення до місця ввезення на митну територію України, інших документів відповідач не вимагав, а обов'язковість надання під час митного оформлення актів виконаних робіт та податкових накладних не передбачено діючим законодавством.

Відповідно до частини одинадцятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Митним законодавством не передбачено конкретний спосіб, в який вартість перевезення від місця за кордоном до митної границі України повинна бути виділена з ціни окремим рядком в акті надання транспортних послуг, а тільки вказує, що така вартість повинна бути документально підтверджена та піддаватися обчисленню. Крім того, в довідках та інших документах, які надавалися під час митного оформлення, ціна за надання транспортних послуг до митного кордону України, була виділена, відповідно наявність наданих документів під час митного оформлення та первинних документів (актів виконаних робіт, податкових накладних) дозволяє обчислити вартість перевезення від місця за кордоном до митної границі України.

Суди попередніх інстанцій правильно вважають, що аналіз документів, наданих позивачем дає можливість ідентифікації та виділення витрат на транспортування імпортованого товару після ввезення, не включених до ціни, з загального розміру витрат на транспортування до митного кордону України, що в свою чергу не суперечить загальновизнаним принципам бухгалтерського обліку та вказує на безпідставність доводів відповідача.

Вищий адміністративний суд України погоджується з доводами відповідача, що подані при митному оформленні товарів транспортні документи, зокрема договори на перевезення, заявки, калькуляції про вартість перевезення товарів до місця ввезення на митну територію України, не є первинними документами відповідно до положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" з огляду на наступне.

Норми статей 53 та 58 МК України вимагають документального підтвердження витрат на транспортування до і після ввезення на митну територію України, і не містять виразу "первинний документ". МК України (4495-17) не встановлює особливих вимог до форми, типу та вигляду документів, які підтверджують вартість перевезення.

Як встановлено судами, позивачем під час оформлення митних декларацій були надані: міжнародні товарно-транспортні накладні (СМР), заявки на перевезення із зазначенням маршруту перевезення від місця за межами України до пункту перетину кордону та пункту митного оформлення на території України; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме заявки на перевезення та довідки про вартість перевезення, договори та рахунки-фактури на послуги перевезення.

Вартість перевезення імпортних товарів від місця завантаження до пункту перетину митного кордону визначалась на підставі виданих перевізниками довідок про вартість перевезення, які містять вичерпну інформацію щодо виконавця наданих послуг, його місцезнаходження, маршруту доставки, відстані від постачальника до покупця, в т.ч. до перетину митного кордону, а також від митного кордону до місця призначення (Хмельницький); загальної вартості доставки, яка підлягає обчисленню окремо по території іноземної держави та по території України. Ці довідки скріплені печаткою та підписом виконавця наданих послуг і мають всі ознаки документу.

Відповідно до статті 345 МК України, мета перевірки митного органу - переконатися у правильності заповнення митних декларацій та у достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, а також у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних платежів. Тобто, у даному випадку - встановити фактичну, правильну вартість транспортних перевезень до ввезення на митну територію України, підтвердити або спростувати дані, надані підприємством.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про те, що якщо у довідках (калькуляціях), що складені перевізниками з урахуванням реквізитів, про які зазначалось вище, вартість перевезення до кордону з Україною та після виділена окремо, то відсутність окремих сум такого перевезення в актах виконаних робіт не робить такі довідки недійсними документами або документами, які не відповідають вимогам МК України (4495-17) .

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати судове рішення таким, що ухвалене з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.