Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року зазначена касаційна скарга залишена без руху, а скаржникові у строк до 10 вересня 2016 року запропоновано усунути зазначені в ній недоліки виконавши вимоги статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено наслідки невиконання вимог ухвали.

Зокрема, скаржнику необхідно було у строк, встановлений цією ухвалою, привести касаційну скаргу у відповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, сплативши судовий збір у розмірі, встановленому чинним, на час подання касаційної скарги, законодавством з одночасним наданням до суду документу про оплату такого.

23 серпня 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника про усунення недоліків касаційної скарги, однак документ про сплату судового збору до заяви не додано.

Натомість, відповідач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору посилаючись на відсутність коштів, призначених на цю мету.

Так, за змістом частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічне правило закріплене і у статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", в редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) .

У своїй заяві відповідач просить звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю такого виду витрат в бюджеті Пенсійного фонду України на 2016 рік і кошторисі Управління.

Разом з тим, скаржник повинен врахувати, що обставини, які унеможливлюють сплату судового збору мають носити постійний характер, тобто існувати як на час звернення з касаційною скаргою, так і в подальшому, бути об'єктивними (не залежати від волі особи - скаржника).

У даному випадку, вказані скаржником обставини є тимчасовими, існують у період 2016 року і можуть бути усунені шляхом ініціювання питання щодо виділення цих коштів з Державного бюджету.

Окрім цього, за змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 484-VІІІ (484-19) Кабінет Міністрів України повинен був забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Враховуючи викладене, доводи, зазначені у вищевказаному клопотанні не свідчать про наявність підстав для його задоволення і звільнення скаржника від сплати судового збору.

Таким чином, недоліки касаційної скарги не усунуто, зокрема, вимоги частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо надання документу про оплату судового збору скаржником не виконані.

У відповідності до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, якою передбачено повернення касаційної скарги.

За таких обставин, згідно приписів частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, дану касаційну скаргу слід повернути скаржникові.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, разом з доданими до неї матеріалами, повернути скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.