448/911/21 Про умисне заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, скоєне у стані алкогольного сп'яніння на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків - 21.02.2023 Прийняття

за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_7 на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 10 серпня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Мостиського районного суду Львівської області від 10 серпня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 19 червня 2021 року близько 14:35, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, на узбіччі дороги біля магазину на АДРЕСА_3 під час конфлікту із ОСОБА_7, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому удар кулаком у ліве око, після чого наніс ще кілька ударів обома руками в обличчя, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді рани на правій брові, синець в лівій очній ділянці, садно на нижній повіці лівого ока, перелом нижньої стінки лівої очниці, крововилив в ліву пазуху верхньої щелепи (гемосинус), струс головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, уточнивши вимоги поданої касаційної скарги, просить судові рішення в частині призначення ОСОБА_6 покарання змінити та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 122 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судипід час застосування положень ст. 75 КК не взяли до уваги:

- негативні характеристики особи ОСОБА_6, те, що він ніде не працює, суспільно-корисною працею не займається, посередньо характеризується за місцем проживання, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння;

- вчинення правопорушення щодо інваліда, перед яким засуджений не вибачився у закладі охорони здоров`я, а його вибачення під час розгляду справи в суді слід розцінювати як таке, що має на меті уникнення реального покарання. Також, ОСОБА_6 жодного разу не провідав його (потерпілого) у лікарні, не надав жодної допомоги у лікуванні, не примирився з ним та не відшкодував йому завдані збитки, притому, що внаслідок події він переніс оперативне втручання та йому було встановлено у орбіту ока титанову пластину, є ризики суттєвого порушення зору, однак суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало;

- відсутність у засудженого "реального" щирого каяття;

- що обвинувачений того ж дня 19 червня 2021 року вчинив ще один злочини, що вбачається з ухвали Мостиського районного суду Львівської області від 22 липня 2021 року, яка набрала законної сили 30 липня 2021 року, відповідно до якої стосовно ОСОБА_6 закрито кримінальне провадження у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

- ті обставини, що ОСОБА_6 є особою молодого віку, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, на думку потерпілого, слід враховувати під час призначенні покарання у межах санкції ч. 1 ст. 122 КК, а не такі, які дають підстави для застосування положень ст. 75 КК;

- завдання крім фізичної шкоди, також немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які потягли негативні зміни у житті.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 у касаційній сказі не оскаржуються.

Доводи потерпілого щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через м`якість Суд, ураховуючи надані матеріали кримінального провадження, не може взяти до уваги як обґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 65 КК, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з вироку під час призначення покарання ОСОБА_6 місцевий суд врахував дані про його особу, а саме те, що він ніде не працював, суспільно-корисною працею не займався, посередньо характеризувався за місцем проживання.

Водночас місцевим судом було враховано, що ОСОБА_6 не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебував, є особою молодого віку, у скоєному кримінальному правопорушенні розкаявся, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, висловив готовність нести кримінальну відповідальність, під час кримінального провадження розповідав про обставини, які повністю викривали його у вчиненому, своєю активною поведінкою сприяв розкриттю кримінального правопорушення, а також його поведінку до і після вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням вищенаведених обставин справи та, беручи до уваги думку державного обвинувача, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, дійшовши висновку про можливість застосування положень ст. 75 КК звільнив, його від відбування покарання з випробуванням.

З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за апеляційною скаргою потерпілого. Ухвала суду апеляційної інстанції в цілому обґрунтована та вмотивована.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Таким чином, законодавцем визначено, що явно несправедливим через м`якість або суворість покарання може бути саме за видом чи розміром.

Проте в касаційній скарзі потерпілий, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого через м`якість, фактично просить призначити останньому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, яке за видом і розміром є таким, яке і було призначене місцевим судом. З урахуванням зазначеного доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність підстав для застосування стосовно ОСОБА_6 положень, передбачених ст. 75 КК, колегія зазначає таке.

Так, згідно з положеннями ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається зі змісту вироку щодо ОСОБА_6, суд взяв до уваги тяжкість кримінального правопорушення (яке є нетяжким), особу засудженого, який раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебував, є особою молодого віку, інші обставини справи.

Разом з тим, крім вищезазначених обставин Суд бере до уваги, що згідно з ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 15 серпня 2022 року ОСОБА_6 звільнений від призначеного покарання з випробуванням, у зв`язку з закінченням іспитового строку. З наведеного судового рішення також убачається, що ОСОБА_6 був призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації, де під час виконання бойового завдання отримав важкі травми, і на час винесення ухвали проходив лікування у медичному закладі.

З огляду у тому числі на зазначені обставини, а також на право судової дискреції (повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо), Суд вважає, що з урахуванням установлених судом обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого, призначене ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання та вирішенню питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

З урахуванням вищенаведеного доводи потерпілого стосовно того, що судами не враховано те, що ОСОБА_6 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, на той час ніде не працював, вчинив правопорушення щодо інваліда, перед яким не вибачився у закладі охорони здоров`я, того ж дня 19 червня 2021 року скоїв ще одне правопорушення, у цілому не спростовують правильність висновків суду у частині звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 437 КПК суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання. Проте як убачається зі змісту касаційної скарги, оспорюючи судові рішення щодо ОСОБА_6 у частині застосування положень ст. 75 КК, потерпілий просить їх змінити та призначити останньому реальне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. Однак такі вимоги потерпілого не узгоджуються з ч. 1 ст. 437 КПК, оскільки потерпілий у вимогах касаційної скарги порушує питання щодо погіршення становище засудженого саме судом касаційної інстанції.

З огляду на наведене у касаційній скарзі потерпілого відсутні достатні дані й переконливі доводи, які би спростовували висновки судів попередніх інстанції та давали би підстави для визнання призначеного засудженому покарання явно несправедливим через м`якість, або за вказаних обставин давали би підстави для скасування судових рішень з підстав неправильного застосування положень ст. 75 КК.

З урахуванням вищезазначеного відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

вирок Мостиського районного суду Львівської області від 10 серпня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 - без задоволення.