Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, про визнання протиправною відмови МВС України щодо надання відповіді на запит стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян (до числа яких входять вищі посадові особи держави) з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї ( тип, марка, калібр) та зобов'язання надати відповідь на зазначений запит.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправною відмови МВС України у наданні ОСОБА_3 відповіді на запит стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян МВС України з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр) та зобов'язання надати таку інформацію, постановлено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Визнано протиправною відмову МВС України щодо надання ОСОБА_3 відповіді на запит стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян МВС України з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр). Зобов'язано МВС України надати відповідь на запит ОСОБА_3 стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян МВС України з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр). В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач звернувся до МВС України з інформаційним запитом про надання інформації щодо осіб, нагороджених відзнаками "Іменна зброя" та їх аналогами, в залежності від органу, який здійснив таке нагородження та можливих варіантів назви відзнаки (нагороди), а також реквізитів такої зброї.

МВС України листом від 8 червня 2015 року № 10/4-С-1051 відмовило у зв'язку з конфіденційністю такої інформації.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

У силу частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Так, приписами частини першої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина друга статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше (частини третя та четверта статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Згідно з частиною п'ятою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Як вбачається зі змісту листа відповідача, в якості підстави для відмови у наданні запитуваної позивачем інформації відповідачем зазначено приписи статті 11 та 21 Закону України "Про інформацію".

У відповідності до статті 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

У свою чергу, положеннями частини другої статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

У той же час, згідно з частиною третьою статті 5 Закону України "Про захист персональних даних", не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

З аналізу наведених законодавчих положень, вбачається, що чинним законодавством визначено перелік інформації з обмеженим доступом, у наданні якої може бути відмовлено. Серед такої інформації визначено, зокрема, конфіденційну інформацію про особу (персональні дані). Разом з тим, наведеними законодавчими положеннями визначено обмеження у дії даного правила, а саме: інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Як вбачається зі змісту запиту позивача, то він спрямований на отримання інформації щодо отримання нагород (іменної зброї), вручених органом державної влади за рахунок бюджетних коштів.

Крім того, доказів того, що оприлюднення (надання) запитуваної інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину відповідачем не надано. При цьому, протилежного з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається.

Також, колегія суддів вважає правильними посилання суду апеляційної інстанції на те, що за своєю суттю державне нагородження, в тому числі вогнепальною зброєю, є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною (стаття 1 Закону України "Про державні нагороди України").

Тобто, така відзнака - це завжди публічний вияв заохочення громадянина державою. Тому інформація про нагороджених осіб за своєю природою є публічною і доступ до неї обмеженим бути не може.

Разом з тим, суб'єкт владних повноважень може надати лише ту інформацію, розпорядником якої він є. У даному випадку, МВС України володіє інформацією щодо власної нагороди іменною зброєю.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідач зобов'язаний був надати відповідачу інформацію про осіб, нагороджених вказаною відзнакою.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.