466/3020/20 Про скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала такого нападу - 14.02.2023 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 3 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140090001223, за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 14 серпня 2006 року за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, звільненого 26 червня 2019 року умовно-достроково з невідбутим строком тривалістю 1 рік 2місяці 5 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 8 квітня 2019 року за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, звільненого 29 грудня 2019 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком районного суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 14 серпня 2006 року та визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 8 місяців з конфіскацією майна.

Вироком також засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Згідно з вироком суду 4 березня 2020 року приблизно о 10:00 ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, здійснили напад на ОСОБА_9 за таких обставин. Так, перебуваючи на подвір`ї пункту прийому вторинної сировини ( АДРЕСА_3 ) ОСОБА_6 погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я, спрямував на ОСОБА_9 пістолет, який останній сприймав як реальну загрозу його життю і здоров`ю.

Після чого, під час бійки завдав потерпілому декілька ударів в обличчя і голову, чим спричинив йому легких тілесних ушкоджень. В цей час ОСОБА_7 заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 в сумі 5400 грн, які знаходились за шторкою на полиці, та втік в напрямку вул. Лінкольна, а ОСОБА_6 намагався покинути місце злочину, однак був затриманий потерпілим та працівниками поліції.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10, а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку засудженого судовий розгляд кримінального провадження відбувався однобічно, а вирок є необґрунтованим та невмотивованим. Стверджує, що суд позбавив його можливості виступити у судових дебатах, що є підставою для скасування вироку.

У касаційній скарзі з доповненнямизахисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, суд першої інстанції в порушення вимог КПК (4651-17) не надав засудженому ОСОБА_7 можливість виступити у судових дебатах, про що сторона захисту наголошувала під час апеляційного розгляду, проте ці доводи залишились поза увагою суду. Враховуючи викладене обидва рішення судів підлягають скасуванню.

Позиції учасників судового провадження

Засуджені підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК), про що зазначає засуджений в касаційній скарзі з доповненнями, не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.

При цьому ст. 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок про винуватість про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, за наведених у вироку обставин, достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, отриманих в порядку, визначеному КПК (4651-17) , які були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції.

Зокрема, винуватість ОСОБА_7 доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_9, котрий у суді підтвердив, що в день події, коли він перебував на робочому місці, він помітив двох осіб, котрі зайшли у приміщення. Першим зайшов ОСОБА_6 з пістолетом, а за ним ОСОБА_7 . ОСОБА_6 спрямував пістолет на нього притуливши дуло до чола. Тоді ОСОБА_9 відбив пістолет, щоб той не вистрілив, та вхопивши за дуло почав викручувати. Потім схопив ОСОБА_6 за руку та сильно шарпнув в сторону, від чого той впав та вибив пістолет. Далі під час боротьби, вони вдвох впали у калюжу на подвір`ї, ОСОБА_6 намагався взяти трубу, яка стояла біля входу та вдарити потерпілого, але він перешкодив, зробив удушливий захват та почав кликати на допомогу. Сусідка, котра була за воротами, викликала поліцію. В цей час затриманий просив його відпустити, обіцяв що вони все повернуть. Також потерпілий зазначив, що коли приїхали працівники поліції, з`ясував що зникли гроші (5 400 грн), які були за шторкою на полиці. Зрозумів, що гроші вкрав другий чоловік, котрий вибіг з приміщення. Зазначив, що гроші були повернуті співвласнику пункту прийму вторсировини. Свідок ОСОБА_11 у суді підтвердила, що в день події коли прийшла до пункту прийому вторинної сировини, побачила як в куті ОСОБА_9 притримував мужчину. Він був у в крові, тримав пістолет у руці. Зі слів потерпілого дізналась, що на нього вчинили напад, викрали кошти.

Допитані у суді свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили, що коли приїхали на виклик на місце події, побачила двох чоловіків, потерпілий ОСОБА_9 стояв біля нападника. До приїзду слідчо-оперативної групи ОСОБА_6 телефонував до свого друга з проханням повернути гроші. Це також підтверджується дослідженим у суді відеозаписам з нагрудної камери поліцейського, з якого убачається, що ОСОБА_6 телефонує по мобільному телефону та просить особу, яка була разом із ним про необхідність повернення викрадених коштів.

Під час проведення слідчого експерименту потерпілій ОСОБА_9 розповів та показав на місці обставини вчинення на нападу та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень. Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання, потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_7, як особу вчинила відносно нього розбійний напад.

До того ж, сам засуджений ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту в присутності понятих відтворив події, що відбувались в день події на місці вчинення злочину. Показав куди вони прибули разом з ОСОБА_6, де були гроші, які він забрав, а також розповів, як йому зателефонував ОСОБА_6 і просив повернути гроші.

Також суд першої інстанції дослідив та проаналізував інші письмові докази, зміст яких детально викладений у вироку, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні розбою за попередньою змовою групою осіб. Дії ОСОБА_7 суд кваліфікував правильно. Вирок суду повною мірою відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами сторони захисту на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, аналогічні тим, що викладені в касаційних скаргах засудженого та його захисника, і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.

Зокрема суд зазначив, що місцевий суд відповідно до вимог ст. 94 КПК всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, і дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Судом апеляційної інстанції також були перевірені твердження сторони захисту про те, що під час розгляду кримінального провадження місцевий суд позбавив можливості ОСОБА_7 виступити у судових дебатах.

Так, суд зазначив, що згідно із звукозаписом та журналом судового засідання від 31 травня 2021 року суд першої інстанції надав слово ОСОБА_7 в судових дебатах, проте останній не бажав виступити. В судовому засіданні у судових дебатах виступив захисник ОСОБА_14, котрий зазначив про невинуватість засудженого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину.

До того ж, на вимогу ОСОБА_7 судом було викликано швидку медичну допомогу, яка обстежила останнього, що підтверджується довідкою, долученою до матеріалів кримінального провадження. Після цього суд першої інстанції заслухав останнє слово засудженого ОСОБА_6 та оголосив перерву у судовому засіданні у зв`язку із поганим самопочуттям ОСОБА_7 .

В подальшому, у наступному судовому засіданні 3 червня 2021 року суд надав останнє слово засудженому ОСОБА_7, після чого вийшов до нарадчої кімнати. При цьому жодних клопотань від ОСОБА_7 чи його захисника про надання можливості підготуватись до виступу у судових дебатах чи ознайомлення з доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них, до суду не надійшло.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушень вимог ст. 7 КПК щодо рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів не вбачає.

З такими висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції. На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що право засудженого ОСОБА_7 виступити в судових дебатах порушено не було, оскільки таку можливість останньому було надано, проте він нею не скористався.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах сторони захисту. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.