ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 686/1494/21
Провадження № 51 - 2744 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
та в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6,
його захисників адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за номером 12020240250000488 від 16 листопада 2020 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хмельницький, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 серпня 2019 року за ст.ст. 121 ч. 1, 69 КК України до 3 років позбавлення волі,
за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2021 року ОСОБА_6 засуджено:
- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік,
- за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік і на нього покладено відповідні обов`язки.
Скасовано арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2020 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_9 за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 70 КК України, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_9 з корисливих мотивів, умисно, таємно на території домогосподарства, що розташоване по АДРЕСА_2 вчинили ряд крадіжок:
- 29 жовтня 2020 року близько 09-30 години шляхом вільного доступу викрали чавунну ванну розміром 170х70 см, вагою 117 кг., вартістю 643 грн. 50 коп., після чого разом із викраденим майном покинули територію домогосподарства та в подальшому розпорядились цим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 643 грн. 50 коп.
- 15 листопада 2020 року в першій половині дня повторно, шляхом вільного доступу, проникли до будинку через незачинене вікно, звідки викрали дві м`які частини меблів, вартістю 1 500 грн. та сигналізацію з наявними детекторами руху і блоками живлення до неї, вартістю 741 грн., після чого разом із викраденим майном вийшли з будинку та в подальшому розпорядились цим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 2 241 грн.
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, скасовано вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2021 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_9 і ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено за ст. 185 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ст. 185 ч. 3 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Цим же вироком апеляційного суду дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ст. 185 ч. 2 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, за ст. 185 ч. 3 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у житло. Призначено ОСОБА_9 покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у виді 1 року позбавлення волі, за ст. 185 ч. 3 КК України у виді 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_9 покарання у виді 3 років позбавлення волі.
В решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки є занадто суворим і без врахування обставин, що пом`якшують покарання, та того, що матеріальна шкода була відшкодована і потерпіла просила призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Вважає, що судом першої інстанції було правильно враховано вік засудженого, його щире каяття, сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні хворих батьків та застосовано ст. 69 КК України.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисники та засуджений в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу захисника і просили її задовольнити.
В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного йому покарання.
Приймаючи рішення про неможливість виправлення ОСОБА_6 із звільненням його від відбування покарання і скасовуючи вирок суду першої інстанції в цій частині та ухвалюючи новий вирок, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції приймаючи рішення про можливість застосувати до ОСОБА_6 ст. 75 КК України та звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, не в повній мірі врахував того, що ОСОБА_6, маючи не зняту та не погашену судимість за тяжкий злочин, належних висновків не зробив і через невеликий проміжок часу після звільнення із установи виконання покарань знову вчинив 2 умисних злочини. Також ОСОБА_6 негативно характеризується за місцем проживання як особа, що веде аморальний спосіб життя, порушує громадський порядок та був помічений в компаніях раніше судимих осіб, що на думку колегії суддів апеляційного суду свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання. При цьому апеляційний суд врахував обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_6, в тому числі і ті, на які є посилання у касаційній скарзі захисника, зокрема те, що він щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину. Врахував апеляційний суд також і дані про особу ОСОБА_6, який є людиною молодого віку, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Рецидив злочину судом враховано як обставину, що обтяжує покарання.
Врахувавши вказані обставини, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновку суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства, визнавши неправильним застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України, скасувавши вирок в цій частині та постановивши новий вирок, яким визначив, що ОСОБА_6 має відбувати покарання реально.
Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі захисника та які, на його думку, дають підстави для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України, належним чином були враховані апеляційним судом і їм була дана відповідна належна оцінка. Підстав для призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України апеляційним судом встановлено не було, а судом першої інстанції не приймалось рішення про застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України, у зв`язку із чим доводи касаційної скарги в цій частині також є безпідставними.
Призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 420 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги, скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції чи зміни цього вироку з пом`якшенням призначеного покарання колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_3