676/1214/21 Про умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння, скоєне під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин - 22.12.2022 Прийняття

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі головуючої ОСОБА_2, суддів ОСОБА_3, ОСОБА_1 постановою від 13 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 51-2401км22 задовольнила касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, скасувала ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 червня 2022 року щодо ОСОБА_5 і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2021 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 22 червня 2022 року вирок суду щодо ОСОБА_5 змінено, перекваліфіковано його дії з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК і за ст. 124 цього Кодексу призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Не погоджуючись із постановленим рішенням, висловлюю окрему думку.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 17:00, перебуваючи за місцем свого проживання, у коридорі будинку АДРЕСА_1 в ході словесної суперечки із ОСОБА_6, яка виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, прийняв рішення про заподіяння останньому тілесних ушкоджень.

Тоді ж ОСОБА_5, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6, умисно завдав руками і ногами близько п`яти ударів по тулубу та голові останнього, заподіявши йому легкі тілесні ушкодженя з короткочасним розладом здоров`я, внаслідок яких останній, втративши рівновагу, впав на підлогу.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 умисно завдав металевою кришкою сім ударів по голові ОСОБА_6, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_6 помер на місці події.

Апеляційний суд, дослідивши фактичні обставини, дійшов висновку, що причиною зазначених дій ОСОБА_5 була агресивна поведінка потерпілого ОСОБА_6, який, будучи психічно хворою людиною, несподівано напав на нього в його ж помешканні та завдав тілесних ушкоджень, що об`єктивно підтверджується висновком судово-медичної експертизи. Зокрема, за показаннями ОСОБА_5, до нього в кімнату зайшов ОСОБА_6, який із собою приніс сік та якісь недоїдки у мисці. Поклавши ці речі, він сказав йому, що є святим, і наказав ОСОБА_5 стати на коліна й поклонятися йому. Він не погодився. Після цього ОСОБА_6 сказав: "Смерть тобі", і тоді ж відразу підбіг до нього, кинув на ліжко та колінами заліз на груди, намагався його душити колінами і руками за шию. Він відштовхував його руками, намагався скинути на підлогу, кричав та кликав на допомогу. ОСОБА_6 кусав йому пальці, плювався в обличчя, запхав пальці в очі, від чого в нього очі були залиті кров`ю. Вивернувшись від ОСОБА_6, він зіштовхнув його, і вони обидва впали на підлогу. Будь-яких ударів він ОСОБА_6 не заподіював, лише відштовхнув його руки своїми руками. Після цього ОСОБА_6 піднявся і побіг у коридор, де, взявши металеву кришку з відра, завдав йому удару тильною стороною кришки в голову та ребром кришки в ліву частину грудей. Після цього, він вирвав кришку з рук потерпілого та, будучи дуже схвильованим, завдав нею двох ударів у голову ОСОБА_6, від чого той впав і втратив свідомість. Більше він не заподіював ударів ОСОБА_6, а відразу ж викликав працівників поліції та швидку допомогу, а також помив кришку й обличчя від крові. Він не мав умислу на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, а завдав йому ударів, обороняючись, побоюючись за власне життя і здоров`я. При цьому він знав, що ОСОБА_6 є психічно хворим і агресивним.

Будь-яких очевидців події не було, тож апеляційний суд обґрунтовано визнав достовірною версію, викладену засудженим. За таких фактичних обставин, на мою думку, апеляційний суд правильно дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 перебував у стані необхідної оборони та, будучи сильно схвильованим, перевищив її межі.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 КК особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Саме такі обставини і були встановлені в цьому провадженні. А тому й вести мову про те, що ОСОБА_5 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_6, коли суспільно небезпечне посягання було завершено, в цьому випадку не можна. Адже саме сильне душевне хвилювання, викликане несподіваним неспровокованим нападом психічно хворої людини, завадило ОСОБА_5 чітко визначити момент завершення нападу та необхідність припинення захисту, що й обумовило вихід за межі захисту. Таким чином, вважаю рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим.