307/3712/18 Про порушення Правил дорожнього руху та скоєння наїзду на пішохода, який рухався вздовж проїзної частини дороги зправа відносно руху автомобіля, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження - 22.12.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_8 на вирок Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070160001207, за обвинуваченням

ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 вересня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Як визнав установленим суд, ОСОБА_7 07 жовтня 2018 року приблизно о 07:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись із с. Новобарово Тячівського району Закарпатської області по правій смузі дорожнього руху у напрямку с. Вонігово Тячівського району Закарпатської області, маючи технічну можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, порушив вимоги п. 1.5, 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не впорався з керуванням транспортного засобу та передньою правовою частиною вказаного автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасовано. Призначено ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах засуджений та потерпіла просять скасувати вирок апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворості.

На обґрунтування своїх вимог зазначають, що вирок апеляційного суду в частині призначення покарання є надто суворим. Вважають, що апеляційний суд безпідставно скасував вирок суду першої інстанції в частині застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК, не надавши належної оцінки обставинам, що пом`якшують покарання, а саме, що ОСОБА_7 визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану шкоду, попросив вибачення у потерпілої, продовжує їй надалі допомагати, потерпіла при цьому не наполягала на позбавленні волі засудженого та даним про особу засудженого, що його характеризують, який раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину і хвору дружину.

Також стверджують, що апеляційним судом не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_7 вчинив злочин з необережності, не переховувався від слідства, що сам з`явився на місце ДТП та зізнався в його вчиненні.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали касаційні скарги, а прокурор заперечувала проти їх задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновки місцевого суду щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційних скаргах не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Твердження засудженого та потерпілої у касаційних скаргах щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що потягло призначення занадто суворого покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та даним про його особу і можливості застосування до засудженого положень ст. 75 КК, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання, яке потрібно відбувати реально.

Відповідно до положень ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.

Зокрема, суд апеляційної інстанції врахував, що кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких, дані про особу засудженого, який по місцю проживання характеризується позитивно, вину визнав частково, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, його молодий вік, має на утриманні малолітню дитину та хвору дружину, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відшкодував матеріальні збитки, позицію потерпілої, яка не має претензій до ОСОБА_7 та не наполягає на його позбавленні волі. Обставину, що обтяжує покарання, перебування в стані алкогольного сп`яніння,

Водночас, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, апеляційний суд урахував, що він вчинив хоча і з необережності, проте тяжкий злочин, що ОСОБА_7 допустив грубі порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9, який отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Доводи засудженого про те, що апеляційний суд безпідставно визнав обтяжуючою обставиною його покарання - перебування в стані алкогольного сп`яніння (легкого), не є слушними.

Так, склад злочину, передбачений ст. 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР (1306-2001-п) , а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків. Отже, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 286 КК, може розглядатися як обставина, що обтяжує покарання винуватої особи згідно з п. 13 ч. 1 ст. 67 КК, незважаючи на вказівку на такий стан особи у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Крім того, перебування засудженого у стані навіть легкого алкогольного сп`яніння підлягає врахуванню при призначенні покарання, хоча й він не перебуває в причинному зв`язку з настанням ДТП, оскільки керуючи автомобілем у нетверезому стані, ОСОБА_7 грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків. Уникнення особою реального покарання за таких обставин може негативно вплинути на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху (див. постанову Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 484/3291/16).

Отже, урахувавши обставини, що пом`якшують покарання, та інші обставини, на які посилаються засуджений і потерпіла у своїх касаційних скаргах, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_7 мінімального покарання, передбаченого санкцією частини статті, за якою його визнано винуватим, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та з наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав, що застосування до засудженого інституту умовного звільнення суперечить загальним засадам призначення покарання і не забезпечить досягнення його мети. При цьому думка потерпілої щодо даного питання сама по собі не може бути вирішальною, оскільки це відноситься до дискреційних повноважень суду.

Позитивна характеристика засудженого, за обставин цієї справи, та те, що ОСОБА_7 частково визнав вину, не свідчать про можливість виправлення останнього без відбування покарання.

Погоджуючись із висновками апеляційного суду та підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом і розміром відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_7 . Суд не встановив.