584/1257/20 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті виниклих неприязних відносин - 22.12.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Путивльського районного суду Сумської області від 12 січня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки с. Кабичене Марківського району

Ворошилоградської області, яка проживає за

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Путивльського районного суду Сумської області від 12 січня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Сумського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, ОСОБА_8 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у тому, що вона 23 серпня 2020 року, приблизно о 12 год, знаходячись біля домогосподарства АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_6, яка виникла раптово на ґрунті неприязних відносин, умисно кинула в останнього пилку по дереву, влучивши нею у праву ногу, спричинивши тим самим потерпілому легких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 - закрити. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції:

- безпідставно врахував висновки експерта № 203 від 07 вересня 2020 року та № 238 від 10 вересня 2020 року, які не відповідають вимогам статей 101, 102 КПК України;

- необґрунтовано послався на показання потерпілого та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, оскільки вони перебувають між собою у родинних відносинах та є зацікавленими особами;

- ухвалив вирок, який ґрунтується на припущеннях та не відповідає вимогам КПК України (4651-17) ;

Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції, не перевіривши належним чином доводів її апеляційної скарги, безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Від потерпілого ОСОБА_6 надійшли письмові заперечення, в яких він просить судові рішення стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджена та підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження - закрити.

Прокурор та потерпілий заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Викладені в касаційній скарзі доводи захисника щодо неправильної оцінки показань потерпілого та свідків фактично стосуються переоцінки доказів й неповноти судового розгляду, що не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК України.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У поданій касаційній скарзі захисник ставить питання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке призвело до безпідставного засудження ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Проте зазначені доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.

Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

При цьому суд першої інстанції врахував:

- показання потерпілого ОСОБА_6 про те, що 23 серпня 2020 року приблизно о 12 год ОСОБА_8 спочатку ображала його, нецензурно лаялась, а потім кинула пилку, яку тримала в руках, поціливши нею йому в ногу;

- показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які за своїм змістом є аналогічними, про те, що 23 серпня 2020 року ОСОБА_8 під час сварки з ОСОБА_6 кинула у нього пилкою, яку тримала в руках, поранивши ногу;

- показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - інспекторів ювенальної превенції Відділення поліції № 2 (м. Путивль) Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області про те, що 23 серпня 2020 року вони виїздили на виклик, де ними на місці події були опитані ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ;

а також дані, що містяться в:

- протоколах проведення слідчих експериментів від 08 вересня 2020 року за участю потерпілого, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, під час яких вони вказали на обставини та механізм спричинення ОСОБА_6 тілесного ушкодження;

- висновку судово-медичного експерта № 203 від 07 вересня 2020 року, за яким у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: дві рани на правій гомілці - переривчасте садно та подряпину, які відносяться до легких тілесних ушкоджень;

- висновках експертів № 236, № 240 від 10 вересня 2020 року, за якими встановлено механізм утворення тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_6 .

Суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_8 вчинила інкриміноване їй суспільно небезпечне діяння, та її винуватість доведена поза розумним сумнівом, при цьому не знайшов підстав говорити про те, що потерпілий та свідки, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, обмовили ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85- 87, 89, 94, 95 КПК України.

Судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 проведено з дотриманням вимог ст. 337 КПК України, в межах пред`явленого обвинувачення, та її діям дано правильну юридичну оцінку.

Колегія суддів частково погоджується з доводами захисника щодо невідповідності висновків експерта № 203 від 07 вересня 2020 року та № 238 від 10 вересня 2020 року вимогам ст. 102 КПК України (відсутній докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні), проте не вважає виявлені недоліки істотним порушенням в розумінні ст. 412 КПК України.

До того ж сторона захисту в касаційній скарзі не оспорює факту виявлення у потерпілого експертом тілесного ушкодження та правильності встановлення ступеню його тяжкості.

У судовому засіданні під час дослідження доказів сторона захисту також не висловлювала своїх зауважень до вказаних експертних висновків, не заявляла клопотань ні про допит експерта, ні про призначення експертизи для отримання відповідей на додаткові питання.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді штрафу, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, дані про особу винної, зокрема, те, що вона раніше не судима, є особою похилого віку, пенсіонером, позитивно характеризується за місцем проживання, тобто дотримався вимог ст. 50, ч. 2 ст. 53, статей 65- 67 КК України.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, зокрема, за апеляційною скаргою захисника, доводи якої аналогічні доводам її касаційної скарги, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК України перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

За результатами перегляду вироку суду першої інстанції суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, належним чином умотивувавши свої висновки.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Путивльського районного суду Сумської області від 12 січня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_8 - без зміни.