214/3642/16-к Про неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки - 14.12.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2022 року, постановлені у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, жителя того ж міста ( АДРЕСА_1 ),

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 06 грудня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік, без штрафу.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 цього Кодексу.

Цим же судовим рішенням ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК, на підставі частини 5 статті 74, пункту 3 частини 1 статті 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він, обіймаючи посаду начальника дільниці спуску-підйому №11 шахти "Октябрська" ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", тобто будучи службовою особою, всупереч посадової інструкції, договору про повну індивідуальну відповідальність від 13 вересня 2014 року, укладеного між ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" та засудженим, неналежно виконував свої обов`язки через несумлінне ставлення до них, чим завдав шкоди охоронюваним інтересам юридичної особи на суму, яка більш ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками.

Так, ОСОБА_6, обіймаючи зазначену вище посаду, відповідно до відомостей лімітно-забірних карток за березень, червень 2014 року та лютий 2015 року одержав, серед інших товарно-матеріальних цінностей, зі складу підприємства ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" канати 45,0-ГЛ-В-Н-Р 1770 (180) у кількості 1260 м, 45,0-ГЛ-В-Н-Р 1770 (180) у кількості 2520 м, 49,0 ГЛ-В-Н-Р 1670 (170) у кількості 1340 м та канат Метапласт 45,5-Б-ГЛ-В-Н-Р 1770 (180) у кількості 1460 м.

У подальшому ОСОБА_6 не проконтролював, що навішування цих канатів відповідно до накладних вимог на відпуск (внутрішнє переміщення на дільниці шахти) не здійснювалося, не вжив заходів по збереженню переданих йому товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого за результатами перевірки комісія, утворена на підставі розпорядження від 28 липня 2915 року №245, встановила факт не використання стальних канатів за їх цільовим призначенням та їх нестачу на підприємстві. У результаті вищезазначеного, ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" було завдано збитків на загальну суму 1 602 022, 80 грн.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також заперечення на касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 не погоджується із постановленими стосовно його підзахисного судовими рішеннями, просить їх скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 закрити.

В обґрунтування своїх вимог стверджує про недопустимість доказів, зібраних стороною обвинувачення, на підтвердження винуватості ОСОБА_6, зокрема вказує на висновок судово-почеркознавчої експертизи від 13 вересня 2019 року, висновок судово-економічної експертизи від 29 жовтня 2015 року №26-15, а також копії долучених до матеріалів кримінального провадження документів.

Окрім того, стверджує про безпідставність посилань суду на те, що обов`язок по збереженню матеріальних цінностей підприємства покладався на засудженого договором про матеріальну відповідальність від 13 вересня 2014 року, тоді як за версією сторони обвинувачення канати одержані ОСОБА_6 у період часу з 11 березня 2014 року по 28 липня 2015 року.

Відтак, на думку захисника, винуватість ОСОБА_6 не доведено поза розумним сумнівом, більше того, враховуючи, що у кримінальному провадженні за фактом викрадення матеріальних цінностей винуватість особи не встановлено.

Попри посилання сторони захисту на вищезазначені обставини суд апеляційної інстанції всупереч приписам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) залишив їх поза увагою та не надав вичерпних відповідей на доводи, викладені у поданій захисником апеляційній скарзі.

У запереченні на касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_9 стверджує, що висновки місцевого та апеляційного судів ґрунтуються на матеріалах справи та є достатньо вмотивованими, а відтак не вбачає підстав для їх скасування.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник просив касаційну скаргу задовольнити, з підстав, викладених у ній.

Засуджений підтримав касаційну скаргу свого захисника, наполягав на своїй невинуватості, а тому просив кримінальне провадження стосовно нього закрити.

Прокурор стверджував про законність та вмотивованість вироку та ухвали, постановлених у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6, а відтак відсутність підстав для задоволення касаційних вимог.

Представник потерпілого у судовому засіданні наполягав на доведенні винуватості засудженого у вчиненні службової недбалості, яка завдала потерпілому ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" збитків у розмірі 1 602 022, 80 грн, а тому просив у задоволенні скарги захисника відмовити. Окрім того, просив врахувати доводи, наведені у запереченні на касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_9 .

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, засудженого, прокурора, представника потерпілого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами статті 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.

Як зазначено в частині 2 статті 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.

За встановлених фактичних обставин кримінального провадження, на підставі доказів, досліджених та оцінених з точки зору належності, допустимості та достовірності у судовому засіданні, місцевий суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 в службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, яке спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК.

Із вказаними висновками суду погодився також і суд апеляційної інстанції, який, здійснюючи перевірку кримінального провадження за доводами апеляційної скарги сторони захисту, аналогічними тим, що викладені захисником у касаційній скарзі, дійшов висновку про їх необґрунтованість, належно вмотивувавши своє рішення, згідно з вимогами статті 419 КПК.

Відповідно до частини 1 статті 367 КК України службова недбалість - це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

У разі спричинення тяжких наслідків внаслідок службової недбалості,

відповідальність настає за частиною 2 статті 367 КК України.

Об`єктивна сторона службової недбалості включає в себе наявність наступних складових: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (частиною 1 статті 367 КК України) або тяжких наслідків (частиною 2 статті 367 КК України); 3) причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.

Службова недбалість може виявлятися у формі: а) бездіяльності, коли суб`єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов`язки, або б) дії, коли покладені на нього службові обов`язки хоча і виконуються, але неналежним чином - не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком тощо.

Під час розгляду справи місцевим судом засуджений ОСОБА_6 під час свого допиту повідомив, що вину у скоєному не визнає, натомість вказав, що оскільки в силу займаної посади був матеріально відповідальною особою, то ставив свій підпис після отримання матеріально-технічних цінностей, однак наявності їх не перевіряв. Додатково зазначив, що підписував документи, не завжди їх читаючи. Про зникнення канатів дізнався від керівництва.

Відповідно до наказу від 12 липня 2013 року №1842-к ОСОБА_6 було переведено на посаду начальника дільниці №11. Того ж дня засуджений ознайомився зі змістом посадової інструкції начальника дільниці спуску-підйому від 05 жовтня 2012 року, затвердженою наказом голови правління від 05 жовтня 2012 року №1052, про що свідчить його підпис (аркуш справи 26, том 2).

Згідно зі змістом посадової інструкції, начальник дільниці спуску-підйому, у тому числі, керує роботами при заміні канатів, контролює організацію якісного огляду підйомних установок, здійснює прийняття робіт від ремонтних бригад, контролює отримання та витрачання на дільниці матеріалів, організовує ефективне їх використання, забезпечує збереження оборотних та необоротних активів, отриманих виробничих запасів, господарського інвентарю, їх оновлення та поповнення, забезпечує правильне та своєчасне оформлення первинних документів по прийому та списанню необоротних активів, закріплених за дільницею, а також матеріально-технічних цінностей, тощо. При цьому начальник дільниці спуску-підйому несе повну матеріальну відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду підприємству.

Матеріали справи містять договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність засудженого від 13 вересня 2014 року, а також посадову інструкцію начальника дільниці спуску-підйому, затверджену наказом від 22 травня 2015 року №1030, підписану ОСОБА_6 25 травня 2015 року.

У цій частині колегія суддів вважає частково слушними доводи захисника про помилковість посилання місцевим судом на посадову інструкцію від 22 травня 2015 року, із підписом засудженого від 25 травня 2015 року, як на письмовий доказ, що підтверджує винуватість ОСОБА_6, оскільки висунуте йому обвинувачення стосувалося періоду часу з березня 2014 по лютий 2015 року.

Водночас вказані обставини, аж ніяк не спростовують того факту, що при переведенні ОСОБА_6 на посаду, яка передбачала повну матеріальну відповідальність за збереження матеріальних цінностей підприємства, що надходили у підконтрольність начальника дільниці, його було ознайомлено зі змістом покладених на нього обов`язків, про які йшлося вище, у той же день.

Що стосується договору про повну матеріальну відповідальність від 13 вересня 2014 року, то він впливає на обсяг цивільно-правової відповідальності засудженого, але не на обсяг його посадових обов`язків, а отже дата його укладання не має значення для кваліфікації його дій та кримінальної відповідальності.

Відтак судами належно встановлено які саме обов`язки було не виконано засудженим, та невиконання яких з них, призвело до завдання юридичній особі збитків.

Окрім вищезазначених доказів, вина ОСОБА_6 підтверджується актом комісії ПАТ "Кривбасзалізрудком" від 29 липня 2015 року, протоколом огляду місця події від 03 лютого 2016 року з додатками до нього, висновком судово-почеркознавчої експертизи від 13 вересня 2019 року №21586/21587/19-32/24976?25005/19-32, а також висновком судово-економічної експертизи від 29 жовтня 2015 року №26-15 та копіями документів, як то лімітно-забірних карток та актів про заміну канатів, виділених із кримінального провадження.

Як слідує з матеріалів кримінальної справи, 22 липня 2015 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) про вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 КК, та присвоєно кримінальному провадженню за фактом вчинення ОСОБА_6 та іншими невстановленими особами розтрати товарно-матеріальних цінностей, шляхом внесення недостовірних даних до виробничих звітів, №12015040230000367.

01 вересня 2015 року ухвалою слідчого судді Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області слідчому було надано тимчасовий доступ до речей і документів, зокрема до лімітно-забірних карток та актів про заміну промислових канатів, які перебували у володінні ПАТ "Кривбасзалізрудком" з можливістю їх подальшого вилучення. Вказані документи згідно з протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 09 вересня 2015 року було вилучено та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Згідно з висновком експерта від 29 жовтня 2015 року №26-15, одержаного, зокрема, на підставі вилучених органом досудового розслідування оригіналів документів, розмір збитків ПАТ "Кривбасзалізрудком", завданих протиправними діями ОСОБА_6, складає 1 602 022,80 грн. А відтак твердження захисника про недопустимість висновку експерта від 29 жовтня 2015 року №26-15 внаслідок використання під час дослідження копій документів є безпідставними.

30 жовтня 2015 року до ЄРДР було внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК, та присвоєно кримінальному провадженню №12015040230000589 за фактом вчинення ОСОБА_6 службової недбалості.

Того ж дня постановою прокурора з кримінального провадження від 22 липня 2015 року №12015040230000367 було виділено матеріали досудового розслідування в окреме провадження за частиною 2 статті 367 КК - копії дефектних актів, карток складського обліку, накладних вимог на відпуск продукції, лімітно-забірних карток, а також оригінал висновку судово-економічної експертизи від 29 жовтня 2015 року та супровідні до нього матеріали.

З огляду на висунуту під час слухання справи версію сторони захисту про те, що підпис, що міститься в актах про заміну канатів від 22 березня 2014 року, 15, 19 та 22 лютого 2015 року, а також в лімітно-забірних картках за березень, червень 2014 року, лютий 2015 року ОСОБА_6 не належить, з метою об`єктивності судового розгляду кримінального провадження ухвалами від 25 травня 2018 року було задоволено клопотання прокурора про проведення у цій справі судово-почеркознавчої експертизи, а також надано органу досудового розслідування тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", з метою відібрання вільних та умовно-вільних зразків підпису і рукописних текстів, виконаних ОСОБА_6 .

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 13 вересня 2019 року №21586/21587/19-32/24976?25005/19-32, підписи від імені ОСОБА_6 в лімітно-забірних картках за березень, червень 2014 року, лютий 2015 року, а також в актах про заміну канатів від 22 березня 2014 року, 15, 19 та 22 лютого 20215 року виконав сам засуджений.

Посилання захисника на недопустимість експертного дослідження від 13 вересня 2019 року не заслуговують на увагу, оскільки як вже зазначалося вище, воно проводилося на підставі документів, вилучених у процесуальний спосіб. Підстав стверджувати, що вказані документи, одержані в цьому кримінальному провадженні з порушенням правил КПК (4651-17) , у Суду відсутні.

З аналогічних підстав колегія суддів вважає надуманими доводи ОСОБА_7 про те, що у цій справі копії документів, які виділені з іншого кримінального провадження, не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки за правилами частини 4 статті 99 КПК копії лімітно-забірних карток та актів про заміну канатів, які досліджувалися судами, вилучені та виготовлені у процесуальний спосіб, а відтак є оригіналами документів у цьому кримінальному провадженні.

Окрім наведених доказів, в основу рішення про винуватість ОСОБА_6 покладено також показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, належність та допустимість яких у поданій касаційній скарзі не оспорюється.

Також, попри посилання сторони захисту, постанова про призначення на стадії судового розгляду у справі прокурора ОСОБА_17, який здійснюватиме повноваження у кримінальному провадженні №12015040230000589, відповідає передбаченим КПК (4651-17) вимогам до процесуального рішення у формі постанови, та, у тому числі, підписана службовою особою, яка її прийняла, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15. А відтак порушень у цій частині Суд не вбачає.

Колегія суддів звертає увагу, що мета викладення мотивів рішення полягає у тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватись прав сторін. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, було вивчено, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини.

Апеляційний суд у ході апеляційного провадження, частково задовольнивши клопотання сторони захисту та дослідивши письмові докази у справі, здійснив належну перевірку вироку місцевого суду у порядку статті 404 КПК, у ході якої дав вичерпні відповіді на доводи апеляційних скарг сторони захисту, відповідно до вимог статті 419 цього Кодексу. З мотивами, викладеними у судовому рішенні погоджується і колегія суддів.

За встановлених обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни судових рішень за доводами захисника, а тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 06 грудня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2022 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.