465/8859/13 Про напад на особу похилого віку з метою заволодіння грошовими коштами потерпілої та її вбивство, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров`я останньої - 12.12.2022 Прийняття

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 21:30, достовірно знаючи, що його прабаба ОСОБА_11 перебуває за місцем свого проживання ? у квартирі АДРЕСА_2, де зберігає свої грошові кошти (пенсію та заощадження), маючи умисел на вчинення умисного вбивства останньої, з корисливих мотивів, з метою заволодіння її грошовими коштами та вчинення розбійного нападу, використовуючи родинні стосунки, шляхом обману і зловживання довірою потерпілої зайшов у згадану вище квартиру.

ОСОБА_6, перебуваючи у вказаному приміщенні, діючи умисно, з корисливих мотивів, з єдиною метою вбивства ОСОБА_11, розуміючи характер своїх дій і бажання настання тяжких наслідків у вигляді смерті останньої, вчинив розбійний напад на потерпілу із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, у ході якого, використовуючи свою переважаючу фізичну силу, утримуючи та долаючи опір потерпілої, позбавляючи останню можливості закликати на допомогу, завдав їй кулаками і ногами у взутті численних ударів у голову та інші ділянки тіла, а також, здавлюючи руками її шию, закриваючи руками отвори рота і носа, заподіяв ОСОБА_11, згідно з висновком судово-медичної експертизи від 20 серпня

2013 року № 553/2013, тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці очей, більше справа, в ділянці рота справа, на шиї спереду справа, в ділянці підборіддя спереду і зліва, в ділянці правої ключиці, яремної ямки (над руків`ям груднини), на руках, правій гомілці, поясниці справа, сідницях, у ділянці правої пахової складки, у правій скроневій ділянці, у вигляді підшкірних крововиливів ? по одному великоплямистому в правій скроневій (у ділянці відміченого синця) і в потиличній ділянці зліва, у ділянці лівої лопатки, на зовнішньо-задній поверхні верхньої та середньої третини правого стегна, просочуючих крововиливів у м`які тканини в ділянці між ріжками під`язикової кістки і щитоподібним хрящем справа і зліва, кінчика язика, на слизовій оболонці нижньої губи справа, у вигляді майже суцільного крововиливу в сполучні оболонки правого ока, крапкових крововиливів у сполучні оболонки лівого ока, на серці й на легенях, у вигляді двох поверхневих ран у ділянці правого ока на межі з виличною ділянкою, які належать до легких тілесних ушкоджень, та тілесні ушкодження у вигляді діапедезних крововиливів у м`які мозкові оболонки потиличної та скроневої часток справа, тім`яної та скроневої часток зліва, з нерівномірно вираженим набряком головного мозку, які належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя як у момент спричинення, так і в післятравматичному процесі, а також тілесні ушкодження ? крововиливи в ділянці каротидних вузлів сонних артерій справа і зліва, які належать до тяжких тілесних ушкоджень, були небезпечними для життя в момент заподіяння і в цьому випадку спричинили смерть потерпілої, тобто умисно вбив ОСОБА_11, яка померла на місці події.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6, переслідуючи корисливий мотив, заволодів майном ОСОБА_11 ? грошовими коштами в розмірі 4697,90 грн, після чого втік з місця події, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2022 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишив без зміни.

Вимоги та доводи, викладені в касаційних скаргах

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК (4651-17) ). Вважає, що рішення судів ґрунтується на недопустимих доказах, а саме протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (на думку захисника, слідчі дії проведено з порушенням порядку впізнання) та висновках експертизи № 761/2013ім і 769/2013ім, складених за результатом експертиз, які було розпочато 22 квітня 2013 року та які тривали до 25 квітня 2013 року, тобто за два місяці до злочину. Зазначає, що достеменно не встановлено, яким чином нападник потрапив у помешкання загиблої, оскільки згідно з протоколом огляду від 8 липня 2013 року двері у квартиру не мали ознак пошкодження, а на фототаблиці, долученій до протоколу, видно пошкодження дерев`яних дверей та дерев`яної дверної рами, крім цього, в ухвалі слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 9 липня 2013 року про обшук зазначено, що вхідні двері до квартири пошкоджено. До того ж зазначає, що вчинення злочину з корисливих мотивів базується виключно на припущеннях, так ніким не доведено і не встановлено, що потерпіла мала будь-які заощадження чи цінності. Посилається на те, що не взято до уваги показань свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, більше того, показання трьох останніх взагалі не відображено у вироку, отже, їм не надано оцінки в сукупності з іншими доказами та вони не спростовані судом. Також зазначає про те, що суди двох інстанцій не встановили ні точного часу смерті, ні механізму вбивства, ні мотиву злочину, ні жодного свідка чи очевидця події. За твердженням захисника, всі речові докази у справі втрачено і на момент розгляду справи судом були відсутні та не оглядались. Також він зауважив, що на одягу засудженого не виявлено жодного сліду крові. Крім цього, ставить інші вимоги, які стосуються фактичних обставин кримінального провадження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 вказує, що рішення судів є протиправними й незаконними, мало місце неправильне застосування норм матеріального та процесуального права і надано неправильну правову оцінку обставинам, у зв`язку з цим просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. За твердженням захисника, показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_18 перекручено та змінено, вони стосуються подій, які відбувалися 7 липня 2013 року, в той час як злочин було скоєно ІНФОРМАЦІЯ_3. Зазначає про порушення права на захист засудженого, зокрема під час впізання, оскільки в ході цієї слідчої дії не було забезпечено участі ні засудженого, ні захисника. Покликається, що відеозаписи з камер спостереження є розмитими, нечіткими, без зазначення дати зйомки та їх не досліджено апеляційним судом. На переконання касатора апеляційний суд безпідставно відмовив сторонам у дослідженні ряду доказів, оскільки суди в рішеннях посилались на докази, які відсутні в реєстрі, не були відкриті стороні захисту та подані до суду через 5 років. Захисник вказує на протиріччя в матеріалах справи, а саме з приводу того, що речові докази у справі суд дослідив 27 червня

2014 року, адже в матеріалах справи міститься лист від 14 серпня 2020 року, у якому зазначено, що речові докази у справі було знищено внаслідок підпалу в ніч з

18 на 19 лютого 2014 року. Також вказує про неправильний розрахунок відбутого терміну покарання. Крім цього, ставить інші вимоги стосовно фактичних обставин кримінального провадження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Захисник, зазначає про те, що суди не врахували обставин справи, на які вказувала сторона захисту, однак не конкретизує, які саме. Зауважує, що на одязі засудженого не виявлено слідів злочину. Покликається, що відповідно до обвинувачення вбивство було скоєно ІНФОРМАЦІЯ_3, однак на камерах спостереження біля будинку у вказану дату засудженого не було зафіксовано, він зафіксований лише 7 липня

2013 року. Відзначає, що всі речові докази у справі було знищено в лютому 2014 року та не було досліджено судом. Також зазначає, що суд у вироку не надав оцінки показанням свідків ОСОБА_15, ОСОБА_17 та ОСОБА_16, а показання свідка ОСОБА_14, надані під час судового засідання 27 липня 2018 року, належним чином не описано, оскільки відсутній аудіозапис зазначеного судового засідання (акт суду від 13 липня 2021 року). За твердженням захисника, якість досліджених у судовому засіданні відеозаписів з камер спостереження є неналежною, не можна ідентифікувати предмети, що мав при собі засуджений. Також захисник стверджує, що відповідно до показань свідка ОСОБА_19 й потерпілої ОСОБА_10 між загиблою та засудженим були хороші відносини. Сторона захисту зазначає, що не надано оцінки показанням свідка ОСОБА_20 щодо отримання тілесних ушкоджень засудженим у клубі, даним мобільного оператора "Київстар" про відсутність ІНФОРМАЦІЯ_3 мобільного термінала, належного засудженому, біля будинку загиблої. Також зазначає, що в обвинувальному акті та вироку вказано, про вчинення злочину ІНФОРМАЦІЯ_3 о 21:30, а за висновком експерта від

20 серпня 2013 року № 553/2013 смерть настала близько двох діб від часу проведення експертизи, яка почалася 9 липня 2013 року. Експерт додатково підтвердив це під час допиту слідчим 28 серпня 2013 року, однак у вироку вказано, що експертиза почалась 8 липня 2013 року. Посилається на те, що згідно з актом Франківського районного суду м. Львова від 13 липня 2021 року у справі відсутні записи судових засідань від 27 липня та 26 грудня 2018 року, під час яких було допитано свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_18 та ОСОБА_13 . Захисник указує, що показання цих свідків під час судових засідань не відповідають показанням, зазначеним у вироку суду. Стверджує про недоведеність такої кваліфікуючої ознаки злочину, як корисливий мотив. Скаржиться на те, що апеляційний суд без жодної мотивації відмовив сторонам обвинувачення і захисту в повторному дослідженні доказів, а також у дослідженні нових доказів. Крім цього, покликається, що відповідно до записів судових засідань від 9 червня та 4 липня

2022 року апеляційний суд не допитав і всіляко обмежував засудженого у висловленні його позиції та намаганні дати пояснення стосовно справи. Сторона захисту вказує про те, що в судовому засіданні 4 липня 2022 року апеляційний суд дав оцінку показанням свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, хоча у вироку жодної оцінки їхнім показанням не було надано та не було зазначено. Також апеляційний суд дав оцінку показанням свідків ОСОБА_18, ОСОБА_13 і ОСОБА_21, хоча в матеріалах справи є акт про відсутність записів судових засідань під час дачі показань зазначеними свідками. Водночас указує про неправильний розрахунок відбутого терміну покарання та зазначає характеризуючі дані особи засудженого, які не було враховано. Крім цього, ставить інші вимоги, які стосуються фактичних обставин кримінального провадження.

Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі, стверджуючи про свою невинуватість у пред`явленому обвинуваченні, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Вказує про те, що апеляційний суд не надав оцінки показанням свідка

ОСОБА_15 та не дав оцінки доводам, що всупереч ч. 1 ст. 76 КПК слідчі судді, які брали участь у провадженні під час досудового розслідування, також брали участь під час судового розгляду (судді ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ). Зазначає, що за висновком експерта від 20 липня 2013 року № 553/2013 проведення експертизи почалось 9 липня 2013 року, однак у вироку та ухвалі апеляційного суду вказано, що вона почалася 8 липня 2013 року. Покликається на те, що відповідно до обвинувачення його визнано винуватим за вбивство, скоєне ІНФОРМАЦІЯ_3, однак згідно з свідоцтвом про смерть потерпілої її смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджує, що судово-медичну експертизу від 9 липня 2013 року № 1156 з ним не було проведено, а інші експертизи не підтверджують його вини. На його думку, показання свідків перекручені, спотворені, вирвані з контексту, трактовані проти нього, узяті для вироку з протоколів допиту свідків, а не отримані під час судових засідань, їх частину не зафіксовано відповідно вимог КПК (4651-17) , інші ж показання свідків не відображено у вироку, а деяких свідків взагалі не допитано. Зауважує, що на місці події знайдено скотч іншого розміру, ніж указав свідок ОСОБА_18, а на відеозаписі, де він його бере у свідка, не видно, якого розміру скотч. Також зазначає про протиріччя між протоколом огляду від 8 липня 2013 року, згідно з яким двері у квартиру не мали ознак пошкодження, та ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 9 липня 2013 року про обшук, у якій вказано, що вхідні двері до квартири пошкоджено. Засуджений убачає протиріччя в матеріалах справи, а саме стосовно того, що під час винесення ухвали від 27 червня 2014 року про застосування щодо засудженого примусових заходів медичного характеру, суддя ОСОБА_25 дослідив речові докази у справі, однак у матеріалах справи міститься лист від 14 серпня 2020 року, у якому зазначено, що речові докази у справі було знищено внаслідок підпалу в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року, а тому їх не було досліджено під час судового розгляду. Також скаржиться на те, що апеляційний суд постійно чинив на нього тиск, у відводі суддів йому було відмовлено, а засідання

17 березня 2022 року було проведено з істотним порушенням вимог КПК (4651-17) . Крім цього, ставить інші вимоги щодо фактичних обставин кримінального провадження.

Потерпіла ОСОБА_10 у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує про відсутність записів судових засідань. Як зауважує потерпіла, апеляційний суд не дав оцінки доводам апелянтів щодо зазначених у вироку показань свідків, яких було допитано під час судових засідань 31 березня, 26 травня, 3 липня 2017 та 26 грудня 2018 року. Вказує про те, що всупереч ч. 1 ст. 76 КПК слідчі судді, які брали участь у провадженні під час досудового розслідування, також брали участь під час судового розгляду. Крім цього, вважає стягнуту суму за позовом несправедливою, що суд не аргументував, чому саме вказана ним сума є достатньою. Крім цього, ставить інші вимоги, які стосуються фактичних обставин кримінального провадження.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений, його захисники та потерпіла підтримали касаційні скарги.

Прокурор у судовому засіданні просив касаційні скарги залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, захисників, потерпілої, прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційних скаргах, та матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, правильності установлення фактичних обставин кримінального провадження, а також достовірності доказів, про що порушено питання в касаційній скарзі.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За статтею 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим

і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України

від 21 січня 2016 року у справі № 5-249кс15, апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією в реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими.

За статтею 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам статей 370, 419 КПК, у тому числі бути законною, обґрунтованою та мотивованою.

Перевіривши доводи касаційних скарг, Суд дійшов таких висновків.

Доводи сторони захисту про те, що експертизи було проведено за два місяці до події злочину, яке має наслідком визнання отриманих фактичних даних недопустимими, є необґрунтованими. Як вбачається зі вступної частини висновку експертизи № 761/2013-ім, її проведено на підставі постанови старшого слідчого-криміналіста СУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_26 від 9 липня 2013 року. В описовій частині постанови слідчого, зазначено, що матеріали надано на дослідження 10 липня 2013 року.

Крім того, у вступній частині висновку експертизи № 769/2013-ім вказано про те, що така проведена на підставі постанови старшого слідчого - криміналіста СУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_26 від 9 липня 2013 року. Так, в описовій частині постанови слідчого, зазначено, що матеріали надано на дослідження 10 липня 2013 року.

Тому Верховний Суд погоджується з оцінкою, наданою судами попередніх інстанцій, які вказали, що неправильне зазначення дат початку проведення вищезгаданих експертиз є опискою, що у свою чергу не дає підстав для визнання таких доказів недопустимими.

З матеріалів провадження встановлено, що апеляційний суд дав оцінку доводам щодо показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Так, він зазначив, що ці свідки можуть лише характеризувати засудженого та потерпілу та врахував, що очевидцями події вони не були.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку доводам сторони захисту щодо дати вчинення злочину і обґрунтували свою позицію на підставі сукупності досліджених доказів та належним чином аргументували свої висновки.

Доводи сторони захисту про порушення процедури впізнання є необґрунтованими, оскільки, як видно з протоколів впізнання, слідчу дію було проведено за участю понятих, а захисники та засуджений не залучались. Протоколи пред`явлення особи для впізнання відповідають вимогам ст. 228 КПК. Залучення тих чи інших осіб для проведення впізнання є правом, а не обов`язком сторони обвинувачення.

Посилання захисту на протиріччя щодо дослідження доказів, у зв`язку з тим, що згідно матеріалів справи речові докази у справі суд дослідив 27 червня 2014 року, а за даними листа від 14 серпня 2020 року, наявного в цих матеріалах речові докази у справі було знищено внаслідок підпалу в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року, є необґрунтованими, оскільки вони стосуються іншого судового рішення (застосування заходів медичного характеру), а суд під час винесення вироку на вказані докази як підтвердження винуватості не посилався.

Крім того, в ухвалі Франківського районного суду м. Львова від 27 червня 2014 року відсутні відомості про дослідження речових доказів, які перебували на зберіганні у поліції, в ній зазначено лише ті докази, що зберігались при матеріалах справи і саме на них посилався суд (експертизи та відеозаписи з камер спостереження).

Також з доводами потерпілої про те, що суди, приймаючи рішення стосовно задоволення розміру позовних вимог, не обґрунтували свого рішення та не в повному обсязі задовольнили її вимоги Суд не погоджується, оскільки відповідно до рішень підстав для стягнення із засудженого на користь потерпілої моральної шкоди в більшому розмірі не встановлено.

Водночас обґрунтованими є доводи захисту та потерпілої про те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 370, 419 КПК, навівши в ухвалі конкретні доводи сторони захисту, дав на них неповну відповідь, а на деякі взагалі не відповів.

Так залишились без будь-якої відповіді доводи захисту й потерпілої про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні звукозаписи судових засідань, під час яких було допитано свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_18,показання яких покладено в основу вироку та свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22 і

Доводи про відсутність записів судових засідань підтверджуються актом від

13 липня 2021 року (т. 15, арк. справи 46). Однак апеляційний суд, порушуючи вимоги

ст. 419 КПК, не лише не дав відповіді на них, але й відповідно до вимог ст. 404 КПК не вжив будь-яких заходів для усунення вказаних порушень шляхом повторного допиту свідків під час апеляційного розгляду у випадку підтвердження відсутності записів. Крім цього, апеляційний суд не дав відповіді на доводи сторони захисту, що у вироку були посилання на докази, які відсутні у реєстрі, ці докази не були відкриті й подані до суду через 5 років.

Не дано оцінки доводам щодо пошкодження дверей квартири потерпілої та можливості впливу цих тверджень на встановлення обставин злочину. Оскільки, як вказувала сторона захисту, то у протоколі огляду зазначено, що двері пошкоджень не мають, однак на фототаблиці, долученій до протоколу, видно пошкодження дерев`яних дверей та дерев`яної дверної рами, а також в ухвалі слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 9 липня 2013 року про дозвіл на обшук житла зазначено, що вхідні двері до квартири пошкоджено.

Крім цього, не надано оцінки доводам про відеозаписи з камер спостереження, які, за твердженням сторони захисту, є розмитими, нечіткими та на яких не зазначено дати зйомки, що на них неможливо ідентифікувати особу.

Без будь-якої відповіді залишися доводи про відмінність осіб, яких було залучено до проведення впізнання особи свідками, що вплинуло на достовірність результатів цих слідчих дій.

Також без відповіді залишись доводи про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції брали участь судді всупереч ч. 1 ст. 76 КПК. Апеляційний суд не перевірив цих фактів та не дав оцінки тому, чи могли вказані доводи вплинути на законність прийнятих рішень.

Не обґрунтовано в судових рішеннях, чому у строк відбування покарання не зараховано період з 24 травня по 23 червня 2015 року, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження (т. 9, арк. справи 1?19), лише 19 червня

2015 року за ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська було припинено застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_6 і даних про те, що він до 24 червня 2015 року (дати обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Франківським районним судом м. Львова) звільнявся

з-під варти, немає.

Крім цього, належним чином не дано оцінки доводам сторони захисту щодо необхідності зарахування у строк покарання часу дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6, обраного в порядку ст. 508 КПК у вигляді поміщення до Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня", з 29 травня по 9 вересня 2014 року з розрахунку один день утримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Так, згідно з матеріалами кримінального провадження Франківський районний суд

м. Львова ухвалою від 28 травня 2014 року змінив ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою в умовах СІЗО на запобіжний захід, передбачений ст. 508 КПК, у вигляді поміщення до Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" в умовах, що виключають його небезпечну поведінку. Однак, згідно вироку було здійснено подвійне зарахування, строку тримання під вартою, лише до 28 травня 2014 року включно.

За ухвалою цього ж районного суду від 27 червня 2014 року (т.8, арк. справи 150?153) до ОСОБА_6 було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, а запобіжний захід обраний згідно з п. 2 ч. 1 ст. 508 КПК до набрання рішенням законної сили залишено без змін і він тривав до 9 вересня 2014 року включно (дати прийняття рішення Апеляційним судом Львівської області).

Перевіряючи в цій частині доводи сторони захисту з дотриманням приписів ст. 419 КПК необхідно врахувати положення ч. 3 ст. 72 КК (в редакції від 4 липня 2013 року, що діяла на час вчинення злочину), положення Закону України "Про попереднє ув`язнення" (3352-12) , співставивши його положення та положення статей 508, 515 КПК та взяти до уваги пояснювальну записку до проекту Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (2341-14) (щодо порядку удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання), врахувавши цілі і завдання прийняття законопроекту.

Інші доводи сторони захисту стосуються оцінки фактичних обставин події, повноти судового розгляду, оцінки достовірності доказів та оцінки їх сукупності як достатності для прийняття рішення в порядку ст. 94 КПК, що не є предметом касаційного розгляду.

Оскільки допущені порушення є істотними та могли перешкодити прийняти законне рішення, колегія суддів уважає за необхідне на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід виконати вказівки касаційного суду, оцінити доводи учасників процесу та кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність ? із точки зору достатності, а також взаємозв`язку, із дотриманням вимог статей 370, 419 КПК постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Під час нового апеляційного розгляду суду необхідно з дотриманням вимог статей 364, 405 КПК забезпечити право учасникам на необхідний час для висловлювання своїх доводів, а також у судових дебатах не обмежувати тривалість виступів, у той же час спрямовуючи судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для провадження та вжиття заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.