946/4711/20 Про незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу (психотропної речовини) з метою його збуту заарештованому у слічому ізоляторі під час передавання передачі з продуктами харчуваня, а також таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, скоєне шляхом проникнення до приміщення торгівельного павільйону - 12.12.2022 Прийняття

За вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 травня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 307 КК - 6 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Запобіжний захід до набрання вироком щодо ОСОБА_6 законної сили у виді тримання під вартою залишено без змін.

Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_6 попереднє ув`язнення в період з 22 по 23 липня 2019 року, та з 08 липня 2020 року до набрання вироком законної сили.

Вирішено питання процесуальних витрат, речових доказів та арешту майна у провадженні.

За вироком суду, у невстановлені дату і час ОСОБА_6, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання та збут наркотичних засобів, у невстановленому місці, час та невстановлений спосіб придбала психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін. Далі заздалегідь підготувала чоловічі кросівки чорного кольору, в одну з яких з метою маскування під устілкою помістила полімерний пакет із пазовим замком із порошкоподібною речовиною білого кольору, після чого помістила кросівки в пакет з іншими речами.

Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6 29 жовтня 2018 року прибула до Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор", розташованої за адресою: просп. Суворова, 70, м. Ізмаїл, Одеська обл., з метою передачі цієї речовини в місця позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_9 .

Потім ОСОБА_6 прослідувала в кімнату прийому передач для засуджених, де власноручно заповнила заяву від імені ОСОБА_10 про прийняття передачі, у якій вказала вміст пакета з продуктами, приховавши від інспектора наявність психотропної речовини.

Під час огляду інспектором вищевказаної передачі під устілкою в одній із кросівок було виявлено полімерний пакет із пазовим замком із порошкоподібною речовиною білого кольору масою 0,528 г, що містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін. Кількісний вміст наркотичного засобу в порошкоподібній речовині, який ОСОБА_6 шляхом передавання, незаконно збувала заарештованому ОСОБА_9, становить 0,315 г.

Крім того, 22 липня 2019 року близько 02:15 особа, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, перебуваючи разом із ОСОБА_6 біля автостанції "Ізмаїл", яка розташована на вул. Пушкіна, 70 у м. Ізмаїлі, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, спрямованих на таємне викрадення чужого майна, запропонувала ОСОБА_6 проникнути до торгового приміщення торгового кіоску, розташованого за вищезазначеною адресою, з метою виявлення та таємного викрадення там чужого майна, на що остання погодилася.

Далі ОСОБА_6, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, за попередньою змовою з особою, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, діючи за раніше досягнутою домовленістю, умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, разом із цією особою 22 липня 2019 року близько 02:24 підійшли до торгового кіоску, де остання шляхом віджимання ролет на вхідних дверях та розбиття скла проникла до приміщення, а ОСОБА_6 залишилася біля входу до кіоску з метою попередження співучасника про появу сторонніх осіб.

У свою чергу особа, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, діючи умисно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, за попередньою домовленістю з ОСОБА_6, перебуваючи в торговельному приміщенні, оглянула його, внаслідок чого на полицях виявила та таємно викрала: 50 штук газових запальничок багаторазового використання з заводським маркуванням "КулаК" (загальною вартістю 187 грн); одну газову запальничку багаторазового використання із заводським маркуванням "Cricket by Swedush Match" (вартістю 8,85 грн); 24 стіки напою кавового розчинного "Jacobs3 b1 original" з цукром та підсолоджувачами, масою 12 г (загальною вартістю 62,75 грн); жувальну гумку торговельної марки "Оrbitwhite класичний білосніжний" без цукру із підсолоджувачем з ароматом м`яти кількістю 9 шт. (загальною вартістю 74,25 грн); жувальну гумку торговельної марки "Оrbitевкаліпт" без цукру з підсолоджувачем із ароматом ментолу та евкаліпту кількістю 5 шт. (загальною вартістю 41,25 грн); жувальну гумку торговельної марки "Оrbitwhiteсвіжа м`ята" без цукру з підсолоджувачем з ароматом м`яти та ментолу кількістю 5 шт. (загальною вартістю 41,25 грн); цукерки "Ролл" зі смаком апельсину кількістю 2 шт. (загальною вартістю 4,88 грн); цукерки "Ролл" зі смаком яблука кількістю 2 шт. (загальною вартістю 4,88 грн); цукерки "Ролл" зі смаком м`яти кількістю 2 шт. (загальною вартістю 4,88 грн); грошові кошти в розмірі 2159 грн, належні ОСОБА_11, чим було завдано останній матеріального збитку на загальну суму 2588,99 грн.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 02 листопада 2021 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 - без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 просить скасувати вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 травня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року і призначитиновий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги мотивує тим, що розгляд кримінального провадження щодо неї в судах першої та апеляційної інстанцій було проведено без участі перекладача, чим порушено її право на захист, оскільки вона є громадянкою Російської Федерації, в Україні проживає з 2014 року, українську мову не вивчала та не володіє нею.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні засуджена ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_7 касаційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення скарги, оскаржувані судові рішення просив залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Частина 1 ст. 438 КПК регламентує, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК, та кваліфікація її дій у касаційній скарзі не оспорюються й не заперечуються.

Доводи засудженої про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону через незалучення перекладача є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Участь перекладача у кримінальному провадженні зумовлена конституційною засадою рівності перед законом і судом (ч. 2 ст. 24 Конституції України, ст. 10 КПК), за якою, серед іншого, не допускається привілеїв чи обмежень (зокрема, у процесуальних правах, передбачених КПК (4651-17) ) за мовними ознаками.

Проявом принципу "рівності можливостей", згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості та жодна зі сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, розглядаються й права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплені у підпунктах "а", "е" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція):

а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього;

e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, -отримувати безоплатну допомогу перекладача.

Згідно зі ст. 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють.

Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

Залучення перекладача для проведення процесуальних дій має на меті забезпечити особам, які беруть участь у кримінальному провадженні та не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, можливість користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють (п. 18 ч. 3 ст. 42, п. 9 ч. 1 ст. 56, п. 11 ч. 3 ст. 64-1, п. 4 ч. 1 ст. 66 КПК).

Як зазначено в ч. 1 ст. 68 КПК, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).

При цьому кримінальним процесуальним законом не регламентовано самого порядку залучення перекладача, зокрема не встановлено й безумовного обов`язку слідчого судді, суду, прокурора, слідчого самостійно (за відсутності відповідного клопотання з боку учасника провадження) залучати перекладача.

Відповідно ж до ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїй практиці, наприклад, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 760/20369/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 189/1195/17, питання про дотримання вимог ст. 29 КПК щодо залучення перекладача слід вирішувати в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу "рівності можливостей") та несправедливості судового розгляду в цілому в розумінні положень ст. 6 Конвенції.

Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування ОСОБА_6 було призначено захисника із Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області. Надалі судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за участю захисника ОСОБА_12, яка надавала ОСОБА_6 правову допомогу.

У ході ознайомлення з матеріалами справи під час їх відкриття та надання доступу до них у порядку ст. 290 КПК, а також у процесі вручення копії обвинувального акта і копії реєстру матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 293 КПК ні сама ОСОБА_6, ні її захисниця будь-яких зауважень та клопотань не заявляли, у тому числі щодо неволодіння чи недостатнього володіння ОСОБА_6 державною мовою, якою було складено процесуальні документи.

Згідно з аудіозаписом судового засідання в суді першої інстанції, який міститься на технічному носії інформації, під час встановлення особи обвинуваченого ОСОБА_6 у присутності захисниці остання повідомила про те, що розуміє українську мову, але розмовляє російською, їй було роз`яснено її права та обов`язки; після оголошення прокурором обвинувального акта обвинувачена зазначила, що суть пред`явлених обвинувачень їй зрозуміла, самостійно розповідала про обставини скоєних кримінальних правопорушень і на всі питання, поставлені українською мовою, надала відповіді. ОСОБА_6 брала участь у судових дебатах та виступала з останнім словом.

До того ж під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції ОСОБА_6 не вказувала про необхідність залучення перекладача. Складнощів у розумінні української мови в неї не було, вона самостійно висловлювала свою думку щодо поданої нею апеляційної скарги, а також виступала в судових дебатах та з останнім словом.

За таких обставин і враховуючи те, що ні сама ОСОБА_6, ні її захисниця ОСОБА_12 в суді першої інстанції, ні її захисник ОСОБА_13 у суді апеляційної інстанції не вказували про необхідність залучення перекладача у кримінальному провадженні, у суду не було об`єктивних підстав для залучення перекладача за власною ініціативою.

Таким чином, колегія суддів касаційного суду не вбачає жодних даних, які би свідчили про обмеження за мовними ознаками ОСОБА_6 у її процесуальних правах чи про несправедливість судового розгляду щодо неї в цілому, а тому дійшла висновку про відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону, про які зазначено в касаційній скарзі засудженої.

Крім іншого, під час касаційного розгляду засуджена ОСОБА_6 стверджувала про невідповідність призначеного їй покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та її особі, однак з огляду на висновки судів попередніх інстанцій щодо виду та розміру призначеного покарання колегія суддів не вбачає підстав для зміни судових рішень.

Зокрема, за матеріалами провадження, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, врахував характер і міру громадської небезпеки вчинених злочинів, дані, які характеризують особу обвинуваченої, висновок органу пробації, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, котрі обтяжують покарання, та дійшов висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченої ОСОБА_6 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства із призначенням покарання в мінімальних межах санкцій статей, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК.

Вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання в апеляційному порядку не оскаржувався.

Водночас з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу засудженої, наявних обставин, які пом`якшують покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про призначення ОСОБА_6 покарання в мінімальних межах санкцій вчинених кримінальних правопорушень, та не вбачає підстав для застосування до неї положень статей 75, 69 КК.