404/3767/20 Про крадіжку, скоєну з корисливих мотивів за попередньою змовою двома особами з проникненням до нежитлового приміщення - 06.12.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_10. в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 листопада 2021 року й ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020120020003300 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у цьому ж місті ( АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

Короткий зміст оскаржених судових рішень:

За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 листопада 2021 року засуджено:

ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки;

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим тривалістю 1 рік.

ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2022 року вирок районного суду залишено без зміни.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

14 травня 2020 року, о 23:30 ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 перебували на території автозаправної станції "БРСМ-нафта", що розташована за адресою: м. Кропивницький, вул. Салтикова-Щедріна, 1б. В цей час у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, діючи умисно, таємно викрали належний ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" вогнегасник порошковий ВП-45, пересувний, вартість якого згідно з висновком експерта № 382 від 25 травня 2020 року становить 4812 грн. Після цього, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" майнову шкоду на загальну суму 4812,00 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник ОСОБА_9. в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження щодо засуджених у зв`язку з відсутністю в їх діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Свої вимоги мотивує тим, що в діях засуджених відсутній корисливий мотив, а тому в діях їх відсутній і склад злочину. При цьому стверджує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 керувалися іншим мотивом - пожартувати над працівниками АЗС.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник та засуджений ОСОБА_1 виступили на підтримку поданої касаційної скарги, прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суди першої і апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи сторони захисту, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за викладених у вироку обставин, ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених в судовому засіданні.

Так в основу обвинувального вироку було покладено ряд доказів, зокрема:

1) показання представника потерпілого ОСОБА_3, яка в судовому засіданні суду першої інстанції показала, що про факт крадіжки знає після перегляду відео з камер спостереження. Підтвердила факт того, що засуджені самі привезли вогнегасник до АЗС та в подальшому привели його до ладу. Зі слів засуджених знає, що вони нібито пожартували; 2) протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 травня 2020 року, 3) відеозапис з камер спостереження, з якого вбачається факт заволодіння вогнегасником засудженими 14 травня 2020 року; 4) висновок експерта №382 від 25 травня 2020 року, яким визначено вартість викраденого вогнегасника в сумі 4812 грн.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України .

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Обов`язковою суб`єктивною ознакою викрадення є прямий умисел, корисливий мотив та мета. Тобто суб`єкт злочину, протиправно вилучаючи майно, усвідомлює незаконний характер своїх дій, розуміє, що не має на майно, яке він вилучає, жодного права; вилучення цього майна здійснюється всупереч волі його власника чи іншої особи, у володінні якої воно перебуває, але, незважаючи на це, винний бажає незаконно вилучити відповідне майно і позбавити власника чи законного володільця можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися відповідним майном.

Крім того, об`єктивними ознаками викрадення є об`єкт посягання - право на майно (право власності), предмет - чужа рухома річ, суспільно небезпечне діяння - протиправне звернення (вилучення) та суспільно небезпечний наслідок - завдання майнової шкоди.

При цьому протиправність означає, що суб`єкт (винна особа) не має жодного права і будь-яких підстав для вилучення майна, воно для нього є чужим. Крім того, таке вилучення є безоплатним, тобто майно не повертається, не оплачується, не відшкодовується власнику еквівалент його вартості.

Повертаючись до матеріалів даного кримінального провадження, суд першої інстанції, з яким у подальшому погодився і апеляційний суд, спростовуючи позицію сторони захисту про те, що засуджені, заволодівши майном, мали намір лише пожартувати над працівниками АЗС, розраховуючи, що останні, побачать їх дії з відеокамер та заберуть вогнегасник, зазначив, посилаючись на досліджені судом докази, що:

- засуджені заховали вогнегасник та повернулися до АЗС, де перебували ще деякий час та бачили, що жоден працівник не звернув увагу на зникнення вогнегасника, а тому жарт був непомічений;

- вогнегасник перебував в кущах ще кілька днів і ним могла заволодіти інша особа;

- бажаючи пожартувати над працівниками АЗС, заволоділи не їх майном, а майном юридичної особи без її дозволу, порушуючи її право власності.

Таким чином, суди, аналізуючи докази кримінального провадження, дійшли висновку, що дії засуджених були спрямовані на заволодіння майном потерпілого. З цими висновками погоджується і колегія суддів.

Стосовно доводів сторони захисту про відсутність корисливого мотиву у діях засуджених.

Так, як було вказано вище, суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 185 КК України, характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч.2 ст. 24 КК України).

Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально-осуджуваним, шкідливим для суспільства. Зокрема, при вчиненні крадіжки винний усвідомлює, що він порушує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим завдає потерпілому майнової шкоди.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

Мотивом вчинення злочину є внутрішнє спонукання, рушійна сила кримінально караного вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

Отже, засуджені усвідомлювали, що вони скоюють осуджуване діяння, порушують право власності володільця майна. Сам факт того, що вони ховають вогнегасник та повертають його після того, як їх правопорушення було виявлено, свідчать, що останні мали намір в подальшому використати його в своїх корисливих цілях. Крім того, колегія судді звертає увагу, що крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням). Таким чином посилання захисника щодо порядку розпорядження викраденим не можуть свідчити про відсутність корисливого мотиву в діях засуджених.

Окрім того, за встановленою практикою Верховного Суду при кваліфікації дій особи мотив має кримінально - правове значення тільки у випадках, коли він безпосередньо вказаний в диспозиції кримінально-правової норми (постанова Верховного Суду у справі№ 751/7320/20, провадження № 51-555 км 22).

За таких обставин, кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) за попередньою змовою групою осіб є правильною.

Підсумовуючи наведе, колегія суддів зазначає, що у цьому кримінальному провадженні суд дослідив і з`ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженими кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння, в касаційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.

Аналогічні за змістом доводи касаційної скарги сторони захисту розглядалась і в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, діючи в межах своїх повноважень із дотриманням вимог ст. 404 КПК України, при перевірці апеляційної скарги захисника дійшов висновку про доведеність у ході судового розгляду винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення.

Водночас, апеляційний суд, проаналізувавши встановлені у справі фактичні обставини, дійшов мотивованого висновку, що суд першої інстанції дав правильну кримінально-правову оцінку вчиненим протиправним діянням засуджених та надав при цьому відповіді на всі доводи апеляційної скарги сторони захисту.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Інші доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, то касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 листопада 2021 року й ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2022 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_10. в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - без задоволення.