679/405/20 Про закінчений замах на умисне вбивство, скоєне під час сварки на грунті особистих неприязних відносин - 06.12.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240000000340 від 10 грудня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

с. Липове Талалаївського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_13. на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2022 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 вересня

2021 року, залишеним без зміни ухвалою Хмельницького апеляційного суду

від 09 лютого 2022 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим

у незакінченому замаху на вчинення вбивства за таких обставин.

10 грудня 2019 року близько 20:50 між ОСОБА_1, який перебував

у приміщенні кімнати

АДРЕСА_2, під час спільного розпиття алкогольних напоїв із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_4, який проживає у вказаній кімнаті, та ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин виникла суперечка, під час якої у ОСОБА_1, який був обурений словами і поведінкою ОСОБА_2 та перебував у стані алкогольного сп`яніння, раптово виник злочинний умисел, спрямований на вбивство останнього.

З метою реалізації вказаного злочинного наміру ОСОБА_1 задля відшукання знаряддя для вчинення вбивства відійшов від столу, за яким розпивали алкогольні напої, до кухонного столу у вищезазначеній кімнаті, де з підставки для столових приборів взяв кухонній ніж, та, будучи обізнаним про підвищені травматичні його властивості, усвідомлюючи, що ним можна заподіяти смерть іншій людині, утримуючи його у правій руці, підійшов до ОСОБА_2, який, побачивши ніж, підвівся зі стільця.

Надалі ОСОБА_1, який стояв перед потерпілим у кімнаті, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання

їх наслідків, із прикладанням сили цілеспрямовано з метою вбивства

ОСОБА_2 завдав йому одного удару ножем в передню поверхню шиї

справа, заподіявши легких тілесних ушкоджень та тяжких тілесних ушкоджень

за кваліфікуючим критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння та

у випадку не надання медичної допомоги у звичному перебігу таких, що можуть спричинити смерть потерпілого.

Після завданого удару потерпілий ОСОБА_2 відштовхнув від себе

ОСОБА_1 та з метою врятування власного життя, стискаючи рану на шиї, втік із кімнати на перший поверх гуртожитку, де працівниця гуртожитку викликала медичних працівників, які госпіталізували потерпілого до лікарні, де йому вчасно надали кваліфіковану медичну допомогу та врятували його життя.

Таким чином, внаслідок втечі потерпілого ОСОБА_2 та надання йому своєчасної медичної допомоги ОСОБА_1 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення

кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржену ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи такі вимоги, наголошує, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КК України не перевірив та не надав відповідей на всі доводи його апеляційної скарги, в тому числі і щодо спрямованості умислу засудженого та невірної кваліфікації його дій.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Захисник просив задовольнити подану касаційну скаргу.

Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника і просила оскаржену ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни,

а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до положень ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.

При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено

в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

За приписами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу,

які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було досліджено під час судового розгляду й оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Статтею 419 КПК України передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

За обставин цього кримінального провадження висновок місцевого суду

про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні незакінченого замаху

на вбивство іншої людини, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав частково, а саме в частині нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки умислу вбивати останнього в нього не було.

Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання потерпілого ОСОБА_2, свідків

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, експерта ОСОБА_7 .

Показання вказаних осіб місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав в основу свого рішення, оскільки вони узгоджуються

з іншими доказами та підтверджуються даними, що містяться у: витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 грудня 2019 року №12019240000000340

про реєстрацію кримінального провадження за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, що стало підставою для збирання доказів у цьому кримінальному провадженні; рапорті старшого чергового інспектора Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП

в Хмельницькій області про прийняття повідомлення від працівника швидкої медичної допомоги від 10 грудня 2019 року; протоколі огляду місця події

від 11 грудня 2019 року; протоколі огляду та добровільної видачі ОСОБА_4 працівникам поліції футболки червоного кольору, яка належить ОСОБА_2

від 11 грудня 2019 року; довідці щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 від 11 грудня 2019 року; протоколі затримання особи, підозрюваної у вчинення злочину від 11 грудня 2019 року; протоколі №50т/121/14-2019

про результати здійснення негласних слідчих розшукових дій від 03 січня

2020 року; протоколі проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозйомки за участю свідка ОСОБА_4 від 02 січня 2020 року; протоколі слідчого експерименту із застосуванням відеозйомки за участю потерпілого ОСОБА_2 від 01 січня 2020 року; висновку судово-медичної експертизи

№ 111 від 11 січня 2020 року; висновку судово-медичної експертизи № 19

від 17 лютого 2020 року; висновку судово-медичної імунологічної експертизи

№ 303 від 13 грудня 2019 року; висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 302 від 13 грудня 2019 року; висновку судово-медичної токсикологічної експертизи № 2284 від 21 грудня 2019 року; висновку судово-медичних імунологічних експертиз № 3, 5, 6 від 21 січня 2020 року; висновку судово- цитологічної експертизи № 37 від 14 лютого 2020 року; висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 7 від 24 січня 2020 року; висновку судово-психіатричної експертизи № 165 від 18 березня 2020 року.

Указані докази є належними та допустимими, виходячи з положень

статей 85, 86 КПК України. Суд ретельно проаналізував сукупність зібраних

у провадженні доказів, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку

про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Що стосується кваліфікації дій засудженого, то слід зазначити таке.

Частина 1 ст. 115 КК України визначає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а ст. 121 цього Кодексу - відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження.

Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення

для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати з урахуванням сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації поранень та інших тілесних ушкоджень, причин припинення злочинних дій, поведінки винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунків. Визначальним при цьому

є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: під час умисного вбивства настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження умисел спрямований на завдання тілесних ушкоджень,

а не на позбавлення життя; у разі смерті потерпілого ставлення винного

до її настання характеризується необережністю.

Також слід враховувати, що спосіб відображає насамперед причинний зв`язок

між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення

тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів особа обирає відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що сукупністю наведених

у вироку доказів підтверджено те, що поведінка засудженого до та після вчинення злочину, механізм, характер, спосіб заподіяння та локалізація тілесного ушкодження (шия), сила удару, а також знаряддя злочину (ніж), безумовно свідчать про спрямованість дій засудженого саме на позбавлення життя потерпілого.

Виходячи з установлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 3

ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно, про що обґрунтовано ствердив і суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок місцевого суду

за апеляційною скаргою захисника.

Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги захисника, навів

в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.

Таким чином, у ході перевірки матеріалів провадження колегія суддів не встановила підстав для задоволення касаційної скарги захисника.

Покарання призначено ОСОБА_1 з урахуванням положень ст. 65 КК України,

і підстав уважати таке покарання несправедливим через суворість колегія суддів касаційного суду не вбачає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника

ОСОБА_13. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.