743/1754/20 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті виниклих неприязних відносин - 06.12.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року щодо нього у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270220000261, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився в м. Ніжині Чернігівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає по АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 8 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 грн.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : 2681 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн - моральної шкоди, 5000 грн - витрат на правову допомогу.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 18 червня 2020 року приблизно о 19:00, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3, на ґрунті неприязних відносин, які виникли під час конфлікту з ОСОБА_2, умисно двічі вистрілив потерпілому в живіт із двоствольного пістолета "MIG F 1,5", калібру 4 мм Флобер, виробництва України, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 8 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 змінено в частині цивільного позову та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 10 000 грн - витрат на правову допомогу. В решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог стверджує, що апеляційний суд, порушивши право на захист, не повідомив його про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_2 -адвоката ОСОБА_8 Зазначає, що апеляційний суд усупереч ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) не навів належних мотивів зміни вироку місцевого суду та достатніх підстав для збільшення розміру моральної шкоди з посиланням на докази, які це підтверджують, а також не врахував усіх обставин, які мають значення для правильного визначення розміру заподіяної моральної шкоди. Посилається на те, що визначений апеляційним судом розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь потерпілого, не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 надійшли заперечення від представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_8, у яких він просить відмовити в задоволенні касаційної скарги засудженого.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 просила частково задовольнити касаційну скаргу засудженого, ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Засуджений ОСОБА_1 указує, що ухвала апеляційного суду щодо нього підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Під час вирішення питання про наявність таких порушень суд має керуватися ст. 412 КПК, частина 1 якої передбачає, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК (4651-17) . Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як визначено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Також ст. 21 КПК передбачає, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 31 цього Кодексу.

Частиною 4 зазначеної норми регламентовано, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Суд апеляційної інстанції дотримався вказаних вимог закону.

Так, із матеріалів провадження вбачається, що, не погоджуючись із вироком місцевого суду щодо ОСОБА_1, представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_8. подав апеляційну скаргу, в якій оскаржив рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення цивільного позову.

Апеляційний суд прийняв цю скаргу до провадження та призначив її розгляд на 13 грудня 2021 року, повідомивши про це учасників провадження (т. 2, а.п. 6-8).

Надалі апеляційний розгляд відкладався на 01 лютого, 01 березня і 21 червня 2022 року, про що сторони провадження були належним чином повідомлені (т. 2, а.п. 10, 12, 16).

Одночасно, будучи неодноразово належним чином повідомленим прочас, дату та місце апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_1 і його захисник ОСОБА_9. жодного разу не висловили свого бажання бути присутніми в ході розгляду апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_8

Також матеріали провадження не містять доказів того, що сторона захисту мала поважні причини неприбуття до апеляційного суду і в установленому порядку повідомляла про це. Участь обвинуваченого в цьому провадженні була необов`язковою.

За таких обставин є безпідставними твердження засудженого про порушення його права на захист через неналежне повідомлення про апеляційний перегляд обвинувального вироку щодо нього.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений ОСОБА_1 не оскаржує правильності рішення суду апеляційної інстанції в частині збільшення розміру відшкодування витрат на правову допомогу.

При цьому колегія суддів уважає безпідставними доводи засудженого, наведені в касаційній скарзі, про те, що суд апеляційної інстанції немотивовано збільшив розмір відшкодування шкоди за цивільним позовом у частині стягнення моральної шкоди.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК (4651-17) , і при цьому застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Частиною 1 ст. 129 КПК визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Положенням п. 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України (435-15) ) визначено, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.

З матеріалів провадження вбачається, що в позовній заяві, крім іншого, висувалася вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 10 000 грн витрат на правову допомогу.

Місцевий суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги та, зокрема, ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн витрат на правову допомогу.

При цьому апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову, правомірно погодився, що грошовий еквівалент моральної шкоди в сумі 5000 грн не відповідає умовам виваженості, розумності та справедливості, глибині страждань, завданих потерпілому ОСОБА_2 неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_1 .

Одночасно, збільшуючи розмір відшкодування моральної шкоди в межах заявленої в позовній заяві суми (50 000 грн), апеляційний суд правильно врахував стан здоров`я потерпілого після вчиненого щодо нього кримінального правопорушення і отриманих тілесних ушкоджень у виді непроникаючих поранень черевної порожнини, його вік (понад 61 рік), спричинення моральних та фізичних страждань, заподіяних незаконними діями обвинуваченого, які потягли негативні зміни в його житті, хвилювання і спогади, насторогу, тривогу, емоційні та тілесні реакції під час згадування, важкість виконання повсякденних домашніх обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей, знижений і нестійкий настрій, емоційну напругу, нервозність.

У касаційній скарзі не наведено таких доводів, які б ставили під сумнів правильність зроблених апеляційним судом висновків, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.

Разом з тим суд вважає безпідставними твердження засудженого про те, що під час вирішення питання про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди апеляційний суд повинен був провести відповідне експертне дослідження.

Згідно зі ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

При цьому потерпілий, подаючи позовну заяву, в якій, крім іншого, заявляв і про завдану йому моральну шкоду, котру оцінив у 50 000 грн, належним чином обґрунтував свої позовні вимоги та надав докази, що їх підтверджують.

Натомість сторона захисту, не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, не вжила жодних передбачених процесуальним законом заходів щодо обстоювання своєї позиції у частині незгоди із заявленим цивільним позовом, зокрема не подала клопотання про призначення судової психологічної експертизи для визначення розміру компенсації за заподіяні моральні страждання, завдані потерпілому ОСОБА_2 . Таке клопотання сторона захисту не заявила й апеляційному суду, до того ж не подала заперечення на апеляційну скаргу представника потерпілого, у якій порушувалося питання про незаконність вироку місцевого суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому, у сумі 5 000 грн і необхідності збільшення цієї суми до 50 000 грн.

Тому апеляційний суд, керуючись принципом диспозитивності, відповідно до якого він вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК (4651-17) , правильно не вирішував питання про призначення судової психологічної експертизи для визначеннярозміру відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому внаслідок вчинення щодо нього кримінального правопорушення.