ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 207/3460/20
провадження № 51-1187км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_3,
суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040780000870, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в тому ж місті ( АДРЕСА_2 ), раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 1 березня 2022 року, якою залишено без змін вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 грудня 2021 року щодо нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 грудня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з часу його затримання, тобто з 13 листопада 2020 року.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, 3 липня 2020 року близько 03:30 перебуваючи поблизу торговельного павільйону по вул. Дорожній у м. Кам`янському, реалізуючи свій прямий злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням до приміщення зазначеного павільйону близько о 03:40, впевнившись, що його злочинним діям ніхто не буде чинити опір, підійшов до ролети, якою було прикрите металопластикове вікно цього торговельного павільйону, і, підійнявши її, шляхом віджимання віконної рами металопластикового вікна в місці розташування стулки вікна проник до приміщення. Далі ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні торговельного павільйону, цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи, що своїми діями здійснює безоплатне незаконне вилучення чужого майна поза волею власника, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, умисно, таємно, з корисливих мотивів викрав з каси 1500 грн, належні потерпілій ОСОБА_2 .
Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_1 з місця кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди на вищезазначену суму.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 1 березня 2022 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 1 березня 2022 року щодо нього з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вимог щодо скасування вироку Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 грудня 2021 року в касаційній скарзі немає.
На обґрунтування своїх вимог засуджений зазначив, що:
- на його переконання, суд першої інстанції допустив істотне порушення ст. 376 КПК, оскільки не вручив йому копії вироку, а про те, що суд ухвалив вирок, йому стало відомо лише в січні 2022 року, при цьому в Єдиний державний реєстр судових рішень указаний вирок суд надіслав лише 30 грудня 2021 року;
- місцевий суд не взяв до уваги неодноразові клопотання його та захисника про об`єднання цієї справи зі справою № 207/4/17, яка перебувала на розгляді того ж суду з 5 січня 2017 року, що погіршило його становище, оскільки покарання за вчинення кримінального правопорушення до постановлення попереднього вироку від 8 грудня 2021 року йому було призначено без застосування положень ст. 70 КК;
- суд першої інстанції передчасно прийняв оскаржуване рішення, хоча йому було добре відомо те, що слухається ще одна судова справа за його обвинуваченням. Під час останнього слова він указував стосовно того, що вже є вирок від 8 грудня 2021 року і він не має наміру його оскаржувати;
- суд, порушуючи п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК, не зазначив у вироку того, що він має ряд захворювань, обставинами, які пом`якшують покарання, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- на його переконання, ухвала суду апеляційної інстанції про залишення без змін вироку місцевого суду є незаконною та несправедливою, апеляційний суд мав скасувати чи змінити вирок через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, оскільки як вважає засуджений, що суд першої інстанції повинен був призначити йому покарання з урахуванням покарання, призначеного за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 8 грудня 2021 року, тобто відповідно до ст. 70 КК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений підтримав вимоги касаційної скарги, а прокурор заперечила щодо їх задоволення, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими.
Мотиви Суду
Згідно з приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду першої інстанцій про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК, які суд апеляційної інстанції визнавобґрунтованими й такими, що відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, засуджений у касаційній скарзі не оспорює.
Щодо його доводів у касаційній скарзі про те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, Суд зазначає таке.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі від 3 до 6 років, з урахуванням обставин та тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який повністю визнав вину та розкаявся у скоєному, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не працював; має захворювання, у зв`язку з яким становить істотну епідеміологічну загрозу для оточуючих, перебуває на обліку в нарколога з 2012 року, на обліку у психіатра не перебуває; обставину, що пом`якшує покарання, - щире каяття обвинуваченого; відсутність обставин, які обтяжують покарання, дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Переглянувши вирок суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, з яким погоджується і Суд, що призначене ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, що є мінімальним, за своїм видом і розміром відповідає вимогам статей 50, 65 КК і є обґрунтованим, оскільки під час його призначення суд першої інстанції врахував: тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, страждає на хронічне захворювання, перебуває на обліку в лікаря-нарколога з 2012 року, на обліку в лікаря-психіатра не перебуває; обставину, що пом`якшує покарання, - щире каяття; відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Разом з тим апеляційний суд визнав безпідставними доводи обвинуваченого, аналогічні його доводам у касаційній скарзі, про неврахування місцевим судом того, що він страждає на певні захворювання, з огляду на те, що суд першої інстанції належним чином врахував указану обставину, оскільки призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК.
Суд апеляційної інстанції також надав оцінку вимогам в апеляційних скаргах сторони захисту щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ст. 70 КК з урахуванням вироку Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 8 грудня 2021 року і не взяв їх до уваги у зв`язку з тим, що за цим вироком обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, що за своїм розміром є більшим за покарання, призначене за вироком, який оскаржується, а тому, в разі призначення покарання на підставі ст. 70 КК становище обвинуваченого ОСОБА_1 фактично буде погіршено, що передбачає в цьому випадку ухвалення вироку (ст. 420 КПК). Однак, як зазначив апеляційний суд у своїй ухвалі, в апеляційних скаргах обвинуваченого та захисника вимоги щодо ухвалення вироку стосовно ОСОБА_1 не ставилися, а тому відповідно до статей 404, 420 КПК колегія суддів цього суду була позбавлена можливості ухвалити вирок із підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що, виходячи з положень статей 46, 47 КПК, адвокату забороняється займати у справі позицію, яка погіршує становище підзахисного, тобто захисник обвинуваченого, що брав участь у суді першої інстанції, мав право подати апеляцію тільки в інтересах обвинуваченого, а не всупереч їм, однак в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 ставилося питання щодо погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_1 . Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими.
Доводи про істотне порушення місцевим судом вимог ст. 376 КПК засуджений в касаційній скарзі обґрунтовує, що суд не вручив йому копії вироку, про ухвалення судом вироку йому стало відомо лише в січні 2022 року, при цьому в Єдиний державний реєстр судових рішень суд надіслав указаний вирок лише 30 грудня 2021 року, однак засуджений не зазначає, яким чином це вплинуло на законність та обґрунтованість судового рішення до того ж суд проголосив вирок за його відсутності. Разом з тим зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що предметом апеляційного перегляду були доводи апелянтів про те, що вирок був оголошений за відсутності обвинуваченого та захисника, і колегія суддів апеляційного суду визнала зазначені доводи такими, що не свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке передбачає скасування чи зміну вироку суду, оскільки ОСОБА_1 до ухвалення вироку реалізував надані йому як обвинуваченому права, у тому числі право на захист, надання пояснень, виступ у судових дебатах, з останнім словом та на подачу апеляційної скарги, а тому відсутність обвинуваченого чи його захисника в залі судового засідання під час проголошення вироку жодним чином не вплинула на законність і обґрунтованість ухваленого рішення. Із цією оцінкою погоджується і Суд.
Перевіряючи доводи касаційної скарги засудженого про те, що місцевий суд не взяв до уваги неодноразових клопотань про об`єднання цієї справи зі справою № 207/4/17, яка перебувала на розгляді цього ж суду з 5 січня 2017 року, Суд зазначає таке.
Як вбачається зі змісту матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, внесеного до ЄДРДР за № 12020040780000870, обвинувальний акт у цьому провадженні надійшов до суду 28 грудня 2020 року та йому присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 207/3460/20, номер провадження 1-кп/207/591/20.
Водночас зі змісту оскаржуваного вироку та ухвал від 31 серпня та 6 жовтня 2021 року (т. 2, а. пр. 133, 144) видно, що на час надходження до суду цього кримінального провадження в Баглійському районному суді м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебували інші кримінальні провадження стосовно ОСОБА_1 № 12016040780000730, № 12016040780000609 (єдиний унікальний номер судової справи 207/4/17, провадження № 1-кп-207/16/21).
Відповідно до ч. 2 ст. 334 КПК, у разі якщо на розгляд суду першої інстанції надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об`єднання.
З урахуванням зазначених положень кримінального процесуального закону в цій судовій справі № 207/3460/20, провадження № 1-кп/207/248/21 (кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040780000870) 31 серпня 2021 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_10 для забезпечення всебічного, повного і об`єктивного розгляду провадження та прийняття рішення прийняв рішення об`єднати для спільного розгляду кримінальне провадження №1-кп/207/248/21 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, з кримінальним провадженням № 1-кп-207/16/21, справа № 207/4/17 (суддя ОСОБА_9) за обвинуваченням ОСОБА_1 .
Проте в судовій справі № 207/4/17 (судові рішення у якій не є предметом цього касаційного розгляду) ухвалою від 6 жовтня 2021 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_9 відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об`єднання кримінальних проваджень № 12016040780000730, № 12016040780000609 щодо останнього за обвинуваченням за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК в одне провадження із кримінальним провадженням № 12020040780000870 стосовно нього ж за обвинуваченням за ч. 3 ст. 185 КК, а кримінальне провадження № 12020040780000870 повернув для розгляду судді, визначеному в порядку, передбаченому ст. 35 КПК (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 грудня 2020 року).
З урахуванням зазначеного відсутні підстави для висновку про те, що суд першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження допустив істотне порушення вимог ч. 2 ст. 344 КПК.
Водночас відповідно до положень, передбачених статтями 537, 539 КПК, засуджений та/чи його захисник не позбавлені можливості звернутися до суду першої інстанції щодо вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги тим, що суд першої інстанції передчасно прийняв оскаржуване рішення, хоча йому було добре відомо, що слухається ще одна судова справа за його обвинуваченням, і під час останнього слова він вказував про існування вироку від 8 грудня 2021 року, який він не має наміру оскаржувати, засуджений не зазначив, які вимоги кримінального процесуального закону в цьому випадку порушив місцевий суд.
З урахуванням зазначеного відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги засудженого в цій частині.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого та захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в них доводи, які майже аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, і визнав їх необґрунтованими, належно мотивувавши своє рішення.
Урахувавши наведене, керуючись статтями 434, 436 КПК, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, а судові рішення слід залишити без зміни.
Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 1 березня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5