297/1113/18 Про таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, скоєне шляхом проникнення до іншого приміщення - 01.12.2022 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 31 липня 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 7 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070060000276, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Яноші Берегівського району, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого, останнього разу за вироком Берегівського районного суду від 28 березня 2018 року за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді громадських робіт строком 140 годин,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК (таємне викрадення чужого майна вчинене повторно, поєднаному з проникненням у інше приміщення) за обставин детально викладених у вироку.

Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу захисника без задоволення, а вирок - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Вказує на те, що судовий розгляд кримінального провадження проведено за участю перекладача, функції якого виконувала секретар судового засідання ОСОБА_10. без приведення її до присяги, натомість зазначений у вироку суду секретар судових засідань ОСОБА_3. була відсутня. Крім цього вказує на те, що судом першої інстанції, в порушення вимог ч. 4 ст. 29 КПК, йому не було вручено копію вироку, в перекладі на угорську мову. Також вказує на те, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання належним чином не врахував обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, зокрема, визнання ним вини, щире каяття та відсутність у потерпілого претензій до засудженого.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікацію дій засудженим у касаційній скарзі не оспорює. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.

Доводи засудженого на порушення його права на захист, яке виявилося незалученні до судового розгляду перекладача, нездійсненні перекладу судових рішень рідною мовою засудженого, не є слушними.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК при розгляді кримінального провадження в суді обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Участь перекладача у кримінальному провадженні зумовлена конституційною засадою рівності перед законом і судом (ч. 2 ст. 24 Конституції України, ст. 10 КПК), за якою, серед іншого, не допускається привілеїв чи обмежень (в т. ч. й у процесуальних правах, передбачених КПК (4651-17) ) за мовними ознаками.

Проявом принципу "рівності можливостей", згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, розглядаються й права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплені у підпунктах "а", "е" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенції):

а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього;

e) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.

Згідно зі ст. 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Як зазначено у ч. 1 ст. 68 КПК, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).

При цьому кримінальним процесуальним законом не регламентовано самого порядку залучення перекладача, зокрема не встановлено й безумовного обов`язку слідчого судді, суду, прокурора, слідчого самостійно (за відсутності відповідного клопотання з боку учасника провадження) залучати перекладача.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час його досудового розслідування ОСОБА_1 заявляв, що потребує перекладача з угорської на українську мову, у зв`язку з чим у кримінальному провадженні був залучений перекладач з угорської мови на українську мову.

Під час судового розгляду, зважаючи на те, що ОСОБА_1 є громадянином України, проте не розуміє українську мову, був присутній перекладач ОСОБА_2, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий переклад та за відмову від виконання покладених на неї обов`язків, передбачених статтями 384, 385 КК, в той час як секретарем судового засідання у вироку суду зазначена інша особа - ОСОБА_3 .

З аудіозапису судового засідання в суді першої інстанції, який міститься на технічному носії інформації, вбачається, що засуджений та його захисник відводів ні секретарю судового засідання, ні перекладачу не заявляли, будь-яких зауважень, заяв або клопотань з боку сторони захисту стосовно особи перекладача чи секретаря не було. Жодних скарг з приводу неналежного перекладу стороною захисту також заявлено не будо.

Здійснення ж перекладу перекладачем ОСОБА_11., яка в судовому засіданні 31 липня 2018 року не була секретарем, не суперечить вимогам ст. 79 КПК.

Доводи засудженого про порушення судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 29 КПК, а саме не вручення йому перекладу вироку на угорську мову є слушними, разом з тим, це не є відповідно до ст. 412 КПК тим істотним порушенням, що тягне за собою безумовне скасування судового рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 31 липня 2018 року, одразу після проголошення судом вироку, його копію на українській мові, згідно розписки, було вручено засудженому.

Крім того, право на апеляційне оскарження захисником було використано. Також використано право на касаційне оскарження засудженим, при цьому касаційну скаргу останнім подано на українській мові.

Таким чином, колегія суддів касаційного суду не вбачає жодних даних, які би свідчили про обмеження за мовними ознаками ОСОБА_1 у його процесуальних правах чи про несправедливість судового розгляду щодо нього в цілому, а тому дійшла висновку про відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону, про які зазначається в касаційній скарзі засудженого.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, є необґрунтованими виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й розміру покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Зокрема, обставинами, що пом`якшують покарання суд визнав ті обставини, на які посилається засуджений в касаційній скарзі, а саме щире каяття та визнання вини, відсутність претензій потерпілого. Обставинами, що обтяжують покарання судом визнано вчинення злочину щодо особи похилого віку, перебування в стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів.

Також судом враховано досудову доповідь Берегівського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Закарпатській області, згідно якої ОСОБА_1 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, до адміністративної відповідальності, по місцю проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, і враховуючи спосіб життя обвинуваченого, історію вчинених ним правопорушень, середній ризик небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.

З врахуванням особи винного, конкретних обставини справи, те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та відсутність критичного ставлення до вчиненого, суд прийшов до висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на мінімальний строк, що буде необхідним для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним в майбутньому нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, суд дотримався вимог статей 50, 65 КК та призначив ОСОБА_1 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, Суд не знаходить.

Інших доводів щодо незаконності оскаржуваних судових рішень, які могли би бути безумовними підставами для їх скасування чи зміни, касаційна скарга не містить. Враховуючи викладене, касаційну скаргу засудженого необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 31 липня 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 7 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.