Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді Квятковського М .С.

за участю секретаря Куденчук О.М.

прокурора Воробія О.П.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, із середньою-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого вироком Острозького

районного суду Рівненської області 06.11.2006 року за ст.ст. 185 ч.3; 187 ч.3; 119 ч.1; 70 ч.1 КК України (2341-14) до 7-ми років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі відповідно до постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30.06.2011 року умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 26 днів,

за ч.2 ст. 187 КК України, -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1, із середньою освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні неповнолітній син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше несудимого,

за ч.2 ст. 187 КК України, -

Підсудний ОСОБА_3, будучи 06.11.2006 р. засудженим Острозьким районним судом Рівненської області за ч.3 ст. 185; ч.3 ст. 187; ч.1 ст. 119 КК України до семи років позбавлення волі, та 30 червня 2011 року умовно-достроково звільненим від подальшого відбування покарання на 1 рік 6 місяців 26 днів, відповідно до постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив розбій.

Так він, за попередньою змовою із підсудним ОСОБА_4 17 вересня 2011 року, близько 23 –ї год., знаходячись біля продуктового магазину "Берізка", що по вул. Рівненській у м. Луцьку, переслідуючи корисливу зацікавленість та мету заволодіння чужим майном, вчинили напад на потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і, застосувавши до них фізичне насильство, що є небезпечним для здоров’я потерпілих і виразилось в нанесенні ними численних ударів в різні ділянки тіла потерпілому ОСОБА_1, внаслідок чого останній втратив свідомість, та отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на тілі, сколу коронки 2 –го зуба на нижній щелепі справа, 1 –го зуба на верхній щелепі справа, та потерпілому ОСОБА_2, внаслідок чого останній втратив свідомість, та отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на тілі, та краєвого сколу 4-го зуба на нижній щелепі зліва, заволоділи належним їм майном: мобільним телефоном марки "Нокіа 1208"вартістю 300 грн., в якому знаходилась картка оператора мобільного зв’язку "Київстар"вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились грошові кошти у сумі 1 грн., та коштами в сумі 10 грн., а всього майном потерпілого ОСОБА_1 на суму 336 грн.; мобільним телефоном марки "LG"вартістю 300 грн., в якому знаходилась картка оператора мобільного зв’язку "Київстар"вартістю 25 грн., на рахунку якої були грошові кошти у сумі 15 грн., шкіряним паском вартістю 60 грн., а всього майном потерпілого ОСОБА_2 на суму 400 грн.

Допитані у судовому засіданні, з приводу інкримінованого їм злочину, підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 свою винуватість визнали частково.

Дали показання про те, що пізно увечері 17 вересня 2011 р., зустрівши біля продуктового магазину "Берізка", що по вул. Рівненській у м. Луцьку раніше незнайомих їм потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2, після того як останні їм відмовили віддати цигарки, побили їх; ОСОБА_3 –ОСОБА_1, а ОСОБА_4 –ОСОБА_2 Підсудний ОСОБА_3 ствердив, що у той час, коли потерпілі знаходились без свідомості, непомітно для ОСОБА_4 заволодів майном потерпілих: мобільним телефоном марки "Нокіа 1208", належним потерпілому ОСОБА_1, мобільним телефоном "LG"та шкіряним паском належними потерпілому ОСОБА_2

Визнають свою винуватість підсудні частково, оскільки не домовлялися заволодіти майном потерпілих, ОСОБА_3 ствердив, що умисел на заволодіння майна у нього виник у той час, коли потерпілі знаходились без свідомості, крім того, він не заволодівав 10 гривнями, належними потерпілому ОСОБА_1

ОСОБА_4 ствердив, що не заволодівав і не мав наміру заволодівати майном потерпілих.

Не зважаючи на те, що підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їм вироком суду злочині визнали частково, їх винуватість у вчиненні даного злочину, стверджується зібраними та дослідженими по справі доказами.

Зокрема, показаннями потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про те, що пізно увечері 17 вересня 2011 р., коли поверталися додому, поблизу продуктового магазину "Берізка", що по вул. Рівненській у м. Луцьку, їх побили підсудні в зв’язку з тим, що вони відмовилися їм віддати цигарки. Внаслідок нанесених ударів отримали тілесні ушкодження у вигляді синців та саден, втрачали свідомість, у них також підсудними було викрадено, у цей час: у ОСОБА_1 –мобільний телефон марки "Нокіа 1208"та 10 грн., у ОСОБА_2 –мобільний телефон марки "LG"та шкіряний пасок. Крім того, потерпілий ОСОБА_1 ствердив, що під час заволодіння його майном, чув звертання ОСОБА_4 про необхідність заволодіти і його обручкою, однак він перешкодив цьому, зажавши кулак.

Під час досудового слідства потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 серед інших, пред’явлених їм осіб, впізнали ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як таких, що вчинили відносно них розбій та заволоділи майном. Підтвердили вони такі свої показання і під час очних ставок із підсудними. При цьому, ОСОБА_1 зазначав, що наносили йому побої обоє підсудних, ОСОБА_4 не заперечував тієї обставини, що ОСОБА_1 наносив удари і він, підтверджував він такі свої показання і під час очної ставки із ОСОБА_3

/а.с. 33 –35; 36 –38/

/а.с. 73 –74; 71 –72/

/а.с. 48 –50; 51 –53/

/а.с. 87 –89; 84 –86/

/а.с. 96 –97/

Майно, належне потерпілим під час досудового слідства було виявлено та вилучено за місцем тимчасового проживання підсудних –у кімнаті АДРЕСА_2, було вилучено телефон "LG"та шкіряний пасок ОСОБА_2, а мобільний телефон, належний потерпілому ОСОБА_1, був вилучений у гр.-на ОСОБА_8 якому, через свою знайому, його збув ОСОБА_4

/а.с. 5 –8; а.с. 17/.

Вказані мобільні телефони та шкіряний пасок були оглянуті в якості речових доказів та повернуті потерпілим.

/а.с. 63 –65; 66/

/а.с. 64 –67; 68/.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз за №№1851 і 1852 від 22.11.2011 р. потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, внаслідок вчиненого на них нападу, отримали легкі тілесні ушкодження у вигляді синяків та саден, ОСОБА_1, крім того, сколу коронки 2 –го зуба на нижній щелепі справа, 1-го зуба на верхній щелепі справа, ОСОБА_2 –краєвого сколу коронки 4-го зуба на нижній щелепі зліва.

/а.с. 109 –110; 116/.

вироком Острозького районного суду Рівненської області від 06.11.2006 р. підтверджується та обставина, що ОСОБА_3 був засуджений за вчинення злочинів, в тому числі і за ст. 187 ч.3 КК України до 7 –ми років позбавлення волі.

/а.с. 150 –155/.

Відповідно до постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 червня 2011 року ОСОБА_3 був умовно-достроково звільнений від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі на 1 рік 6 місяців 26 днів.

/а.с. 157/.

На підставі наведених по справі доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, направленими на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для здоров’я осіб, які зазнали нападу, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вчинили злочин, передбачений ст. 187 ч.2 КК України, при цьому, дії останнього слід кваліфікувати як такі, що вчинені особою, яка раніше вчиняла розбій.

Кваліфікуючи таким чином дії підсудних, суд виходить із того, що внаслідок вчиненого ними насильства, під час заволодіння майном, потерпілі, від нанесених ударів, втрачали свідомість, про що ствердили як вони так і підсудні, а отже застосоване насильство було небезпечним для здоров’я потерпілих саме за цією підставою.

При цьому, суд враховує, що насильство до потерпілих було підсудними застосовано саме у зв’язку із відмовою передати їм майно, узгодженість дій підсудних під час вчинення злочину, те, що майно потерпілих, в кінцевому результаті було виявлено у обох підсудних.

З огляду на зазначені докази суд не приймає до уваги заперечення підсудного ОСОБА_3 про те, що умисел на заволодіння майном потерпілих у нього виник у той час, коли останні знаходилися без свідомості від отриманих побоїв, що він не заволодівав 10 –ма гривнями ОСОБА_1, що дії його брата ОСОБА_4 не були пов’язані з умислом на заволодіння майном, а також заперечення про це ж підсудного ОСОБА_4, і розцінює їх як намагання пом’якшити свою відповідальність за вчинений злочин.

Разом з тим, суд уважає, що таку обставину, яка обтяжує покарання підсудним ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, слід з обвинувачення виключити, оскільки в справі відсутні будь-які про це докази.

Підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 стверджують, що вчинили злочин будучи тверезими, не вказують на стан алкогольного сп’яніння в цей час підсудних і потерпілі в суді.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно підсудних, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про їх особи.

Суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, а тому покарання йому слід обрати у виді позбавлення волі в межах санкції закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності за правилами, передбаченими ст. 71 КК України.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує, що він повністю відшкодував заподіяну злочином шкоду, думку потерпілих, які просили не карати суворо підсудного –що є обставинами, які пом’якшують покарання, а тому, в сукупності із даними про його особу –вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину є всі підстави для застосування до нього ст. 69 КК України, тобто для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті КК України (2341-14) , за якою він притягується до кримінальної відповідальності. Разом з тим, суд враховує характер і обставини вчиненого тяжкого злочину, а тому покарання йому слід призначити пов’язане із позбавленням волі.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

Визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України та призначити покарання:

ОСОБА_3 за ст. 187 ч.2 КК України –8 /вісім/ років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України, за сукупністю вироків, ОСОБА_3 до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком суду від 06.11.2006 року у виді 6 /шести/ місяців позбавлення волі, та остаточно йому призначити покарання у виді 8 років 6 місяців /восьми років шести місяців/ позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

ОСОБА_4, на підставі ст. 69 КК України, за ст. 187 ч.2 КК України 4 роки /чотири/ роки позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

До вступу вироку в закону силу міру запобіжного заходу: ОСОБА_3 залишити попередню –тримання під вартою; ОСОБА_4 змінити із підписки про невиїзд на утримання під вартою, взявши його під варту із залу суду негайно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати із 01 жовтня 2011 року, ОСОБА_4 з часу взяття його під варту, зарахувавши йому в строк відбуття покарання час перебування його під вартою із 19 жовтня по 21 жовтня 2011 року.

Речові докази по справі –мобільні телефони марки "Нокіа", "LG"та чоловічий пасок залишити власникам, відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженими ОСОБА_3 і ОСОБА_4, в той же строк, з моменту вручення їм копії вироку суду.