Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді С.М. Дєдова,

при секретарях Н.М. Отрошко, Л.В. Колодійчук,

за участю прокурора Р.А. Джежик,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

представника потерпілої –адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайсині справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки с. Кіблич Гайсинського р-ну Вінницької обл., вул. Шкільна,4, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючої, неодруженої, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, несудимої, - в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 познайомились у жовтні 2007 року у м. Гайсині, з листопада 2007 року по лютий 2008 року проживали разом як подружжя у с. Кіблич Гайсинського р-ну у будинку матері підсудної ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу. 29.07.2008 року у ОСОБА_3 народився син ОСОБА_4, батьком якого записаний у свідоцтві про народження ОСОБА_5, який за життя визнавав вказану новонароджену дитину своїм сином. У період з лютого 2008 року до дня смерті 23.12.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на ґрунті ревнощів періодично виникали сварки. Після народження у ОСОБА_3 дитини, ОСОБА_5 періодично приїжджав провідувати свого малолітнього сина ОСОБА_4, який проживав зі своєю матір’ю ОСОБА_3 по вул. Шкільній, 4 в с. Кіблич Гайсинського р-ну Вінницької обл.

23.12.2008 року в денний час ОСОБА_5 приїхав в с. Кіблич Гайсинського р-ну провідати свого малолітнього сина ОСОБА_4, в зв’язку із чим перебував з дозволу господаря у в належному ОСОБА_6 житловому будинку по вул. Шкільній, 4, де погравшись із своїм малолітнім сином, ОСОБА_5 заснув. В наступному 23.12.2008 року приблизно о 17-00 год. ОСОБА_5, перебуваючи у вказаному будинку, прокинувся, попросив ОСОБА_3Д зробити йому чай, на що вона погодилась і зробила йому чай; потім ОСОБА_5 попросив ОСОБА_3 поцілувати його, на що вона відмовилась; після цього ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_3 по стаціонарному телефону домовлявся про зустріч зі своєю знайомою дівчиною ОСОБА_7, запитуючи чи вона за ним скучає; ОСОБА_3 це не сподобалось і вона заплакала, попросила ОСОБА_5 негайно залишити її будинок і їхати додому, діставши при цьому його куртку; ОСОБА_5 продовжував говорити по телефону, зробивши вигляд що нічого не чує, після чого заявив про відсутність необхідних для поїздки додому грошей; ОСОБА_3 позичила йому 5 грн. в сусідки, а її матір ОСОБА_6 зробила ОСОБА_5 зауваження з приводу його телефонної розмови з ОСОБА_7, вказавши, що їх будинок не переговорний пункт, та вимагала від нього негайно залишити їх будинок і їхати додому; після чого ОСОБА_5 агресивно відреагував на зауваження ОСОБА_6, викрикував в її адресу образливі слова, лаявся, між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 розпочалась сварка, під час якої ОСОБА_6 взяла в руки мобільний телефон та зробила вигляд, що викликає міліцію; ОСОБА_5 продовжував лаятись, штовхав ОСОБА_6, розірвав її футболку; вона вирвалась, пішла до веранди сказати своєму сину та брату підсудної ОСОБА_8, який в цей час розмовляв по мобільному телефоні у веранді, щоб він викликав дільничного інспектора міліції; в цей час ОСОБА_3, поклавши свого малолітнього сина ОСОБА_4 на ліжко, не будучи позбавлена можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, перебуваючи в стані вираженої емоційної напруги, викликаної психотравмуючою ситуацією, - сваркою із ОСОБА_5, лайкою на адресу її матері та будучи психологічно зосереджена на об’єкті її психотравми, - вказаній сварці, вийшла до кухні, де взяла кухонний ніж, підійшла з ножем в правій руці до ОСОБА_5, який стояв лицем до неї у дверному отворі між кухнею і прихожою кімнатою, та умисно, з метою вбивства нанесла кухонним ножем зверху вниз, справа на ліво удар в ліву половину грудної клітки ОСОБА_5, спричинивши йому тілесні ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням міжреберних м’язів 6-7-го міжребер’я лівої половини грудної клітки, ушкодження навколосерцевої сорочки та серця супроводжуваного крововтратою і тампонадою серця кров’ю, крововиливу в серцеву сорочку та ліву плевральну порожнину серцевої сорочки, від яких ОСОБА_5 протягом кількох хвилин помер.

Підсудна ОСОБА_3 вину визнала частково, і пояснила, що з ОСОБА_5 деякий час співмешкала при добрих взаєминах, потім викликане ревнощами до її минулих зв’язків з чоловіками систематичне з його боку щодо неї психологічне та фізичне насильство спричинило їх розлучення, під час рідких зустрічей впродовж її вагітності та після народження сина ОСОБА_5 також бив її, ображав та принижував, але з огляду на його жорстокий характер в міліцію заявляти вона боялася; 23.12.2008 р. вона дозволила йому відвідати сина, приблизно о 17-00 год. з їх домашнього стаціонарного телефону ОСОБА_5 в її присутності домовлявся про зустріч зі своєю знайомою ОСОБА_7, в зв'язку з чим вона попросила його їхати додому, він не реагував, потім заявив про відсутність грошей, вона йому їх позичила в сусідки, її мама ОСОБА_6 також зауважила йому за телефонні розмови з ОСОБА_7 і попросила їхати додому, він її вилаяв, вона та її мама знову попросили їхати додому, що його розсердило, він лаяв їх, розкидав речі, штовхнув маму в груди і розірвав на ній футболку, що миттєво викликало в неї нестерпний душевний біль і вона, не тямлячи себе, вдарила його схопленим кухонним ножем в груди; вона не мала наміру вбивати ОСОБА_5; для чого завдала удару йому ножем в грудну клітку пояснити не може; вимоги про відшкодування матеріальних на 12 735 грн. збитків визнала повністю, а моральних на 350 000 грн. –частково в сумі 175 000 грн.

Поряд з частковим визнанням вини винуватість підсудної в скоєнні злочину підтверджується ще й такими доказами.

Показами потерпілої ОСОБА_9 про те, що її син ОСОБА_5 проживав разом з ОСОБА_3 кілька місяців на початку 2008 року в с. Кіблич Гайсинського р-ну, у них є спільна дитина ОСОБА_4; через сварки, які виникали на ґрунті ревнощів, вони розірвали свої стосунки, її син повернувся додому в м. Гайсин; ні ОСОБА_3, ні її мати ОСОБА_6 ніколи не скаржилась на протиправну поведінку її сина ОСОБА_5, не говорили, що він бив, знущався із ОСОБА_3; її син ОСОБА_5 розповідав їй, що у жовтні 2008 року ОСОБА_3 приїздила до нього додому з ножем, намагалась вдарити його ножем, якого він у неї вихватив; ОСОБА_3 ревнувала її сина, говорила, що він буде її і більше ні чий; 23.12.2008 року по телефону від ОСОБА_6 вона дізналась, що ОСОБА_3 під час сварки із її сином ОСОБА_5 завдала удару в груди від чого він помер. Потерпіла ОСОБА_9 вимагала стягнути з підсудної 12 735 грн. матеріальних збитків, завданих їй витратами на поховання вбитого сина, та 350 000 грн. моральних збитків на відшкодування заподіяних злочином моральних страждань, - безкінечних невимовних душевних мук від втрати єдиного сина, просила призначити покарання підсудній, пов’язане з позбавленням волі.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що 23.12.2008 р. ОСОБА_5 з дозволу дочки приїхав відвідати сина, був з ним весь день, приблизно о 17-00 год. по їх домашньому стаціонарному телефону домовлявся з якоюсь ОСОБА_7 про зустріч, ОСОБА_3 його попросила їхати додому, він її не слухав, заявив про відсутність грошей, та їх йому ОСОБА_3 позичила в сусідки; вона-Кмітович А.П., зробила йому зауваження з приводу телефонних розмов з ОСОБА_7, він її за це вилаяв, вони з дочкою почали його просити їхати додому, він розсердився, вилаяв їх, порозкидав речі, збив плафон з люстри, побив скло в дверях, штовхнув її-Кмітович А.П. в груди, розірвав на ній футболку, після чого вона почула крик і побачила як ОСОБА_3 замахнулася на ОСОБА_5, він вдарив ОСОБА_3 і її, сам впав, вона розстебнула на ньому сорочку, побачила рану на грудях, від якої він помер.

Свідок ОСОБА_8, - брат підсудної, - підтвердив, що 23.12.2008 р. між 17-00 та 18-00 год. почув крик та, зайшовши до кімнати, побачив, як ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_3 по потилиці, зігнувся і впав на підлогу, сестра викликала швидку допомогу і плакала над ним, казала, що не хотіла його вбивати.

Свідок ОСОБА_10 –лікар швидкої медичної допомоги – дав показання про те, що 23.12.2008 р. ввечері в будинку ОСОБА_3 у с.Кіблич констатував смерть ОСОБА_5, над яким побивалася ОСОБА_3 і просила його врятувати, обстановку у будинку була не порушена.

Судовий експерт-психіатр ОСОБА_7 підтвердила висновки акту стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи № 29 від 12.02.2009 року та акту додаткової стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи № 219 від 13.08.2009 року та роз’яснила, що в період вчинення злочину та проведення експертиз ОСОБА_3 була осудною, вона не була позбавлена можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; в період коли ОСОБА_3 брала ніж і наносила удар вона усвідомлювала та розуміла свої дії; разом з тим ОСОБА_3 в цей час перебувала в стані вираженої емоційної напруги, викликаної психотравмуючою ситуацією, - сваркою із ОСОБА_5, лайкою на адресу її матері; під час перебування її в стані вираженої емоційної напруги, в момент коли вона наносила удар, емоції ОСОБА_3 були зосереджені на сварку ОСОБА_5 та її матері, в цей час свідомість її звузилась, тому вона не сприйняла момент нанесення нею удару ножем, та не запам’ятала цей момент.

Судовий експерт-психіатр ОСОБА_11 підтвердив висновки акту стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи № 29 від 12.02.2009 року та акту додаткової стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи № 219 від 13.08.2009 року та роз’яснив, що з точки зору психіатрії ОСОБА_3 у період вчинення нею злочину усвідомлювала значення своїх дій.

Судовий експерт-психолог ОСОБА_12 підтвердила висновки акту стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи № 29 від 12.02.2009 року та акту додаткової стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи № 219 від 13.08.2009 року та роз’яснила, що на поведінку підсудної у період скоєння нею злочину впливали такі індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_3 як ранимість, вразливість, чутливість, схильність до застрявання на психотравмуючих ситуаціях з невмінням їх відреагування; ОСОБА_3 з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей може усвідомлювати реальний зміст власних дій та у повній мірі свідомо керувати ними, передбачати їх наслідки; в період вчинення злочину ОСОБА_3 в стані класичного фізіологічного афекту не перебувала, а перебувала в стані вираженої емоційної напруги, який міг суттєво вплинути на її свідомість і діяльність; зазначений емоційний стан міг значно обмежити її здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними; виникнення у підсудної вказаного стану емоційної напруги, пов’язане з її ранимістю, вразливістю, чутливістю, схильністю до застрявання на психотравмуючих ситуаціях, тривалим накопиченням у неї негативних емоцій, пов’язаних можливо із ревнощами, конфлікту її матері та ОСОБА_5, сварок, образ, втомою в зв’язку із народженням та піклуванням за малолітньою дитиною; разом з тим ОСОБА_12 зазначила, що вказати чітко наскільки звузилась свідомість у ОСОБА_3 неможливо, а питання щодо встановлення чи перебувала ОСОБА_3 у стані душевного хвилювання є прерогативою суду.

Судово-медичний експерт ОСОБА_13 підтвердив висновок експерта № 225 від 24.12.2008р. - 30.12.2008 р. та роз’яснив, що смерть ОСОБА_5 настала 23.12.2008 р. внаслідок проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням міжреберних м’язів 6-7-го міжребер’я лівої половини грудної клітки, ушкодження навколосерцевої сорочки та серця супроводжуваного крововтратою і тампонадою серця кров’ю, крововиливу в серцеву сорочку та ліву плевральну порожнину серцевої сорочки; з урахуванням форми поранення, особливостей раневого каналу виявленого у ОСОБА_5, а також особливостей фізичного розвитку, зросту, віку ОСОБА_3 вказане проникаюче колото-різане поранення могло бути спричинено потерпілому нанесенням підсудною удару ножем зверху вниз, справа на ліво.

З протоколу огляду місця події з фото-таблицею від 23.12.2008 року видно, що місцем події є будинок по вул.Шкільна, 4 в с. Кіблич Гайсинського р-ну; 23.12.2008 р. в період з 19 год. 30 хв. до 21 год. 45 хв. в належному ОСОБА_6 будинку по вул. Шкільна, 4 с. Кіблич виявлено труп ОСОБА_5 з раною в області серця, з місця події вилучено кухонний ніж з коричневою ручкою, зелену жіночу розірвану футболку; загальна обстановка в кімнатах будинку ніяким чином не порушена (а.с.а.с.4,5,6);

Протоколом огляду трупа ОСОБА_5 від 24.12.2008 року (а.с.а.с. 20, 21) доведено наявність на тілі останнього колото-різаної рани на грудній клітці розміром 1,5 см. х 3 см., під час огляду вилучено штани, шкарпетки та сорочку покійного.

Висновком експерта № 225 від 24.12.2008р.-30.12.2008 р. (а.с.а.с.75-79) підтверджено, що смерть ОСОБА_5 настала 23.12.2008 р. внаслідок проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням міжреберних м’язів 6-7-го міжребер’я лівої половини грудної клітки, ушкодження навколосерцевої сорочки та серця супроводжуваного крововтратою і тампонадою серця кров’ю, крововиливу в серцеву сорочку та ліву плевральну порожнину серцевої сорочки.

З висновку експерта № 4 від 02.01.2009 р.-23.01.2009р. (а.с.а.с.90-95) видно, що кров на лезі вилученого з місця події кухонного ножа може походити від ОСОБА_5

Згідно із висновком експерта № 495 від 24.12.2008 р., під час судово-медичного освідування ОСОБА_6, яке проводилось відразу наступного дня після виниклого між ОСОБА_5 та Кмітовичами конфлікту, що мав місце 23.12.2008 року, у ОСОБА_6 будь-яких тілесних ушкоджень або їх слідів не виявлено (а.с.87).

Згідно із висновком експерта № 496 від 24.12.2008 р., під час судово-медичного освідування ОСОБА_3, яке проводилось відразу наступного дня після виниклого між ОСОБА_5 та Кмітовичами конфлікту, що мав місце 23.12.2008 року, у ОСОБА_3 будь-яких тілесних ушкоджень або їх слідів не виявлено (а.с.87).

Протокольно оглянуто (а.с.а.с.96-97), а постановою (а.с.98) приєднано до справи речовими доказами розірвану футболку жіночу зеленого кольору, кухонний ніж з коричневою ручкою, чорні спортивні штани, різнокольорові шкарпетки, сорочку чоловічу (а.с.98).

Оглянутими в судовому засіданні речовими доказами, - розірваної жіночої футболки зеленого кольору, чорних спортивних штанів, різнокольорових шкарпеток, чоловічої сорочки сірого кольору.

Згідно із актом стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи № 29 від 12.02.2009 року, в період скоєння злочину ОСОБА_3 не страждала на хронічне психічне захворювання, перебувала поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, в період вчинення злочину повною мірою могла усвідомлювати свої дії та керувати ними; в теперішній час на хронічне душевне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, може усвідомлювати свої дії та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; такі індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_3 як ранимість, вразливість, чутливість, схильність до застрявання на психотравмуючих ситуаціях з невмінням їх відреагування могли вплинути на її поведінку під час вчинення нею протиправних дій; ОСОБА_3 з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей може усвідомлювати реальний зміст власних дій та у повній мірі свідомо керувати ними, передбачати їх наслідки; в період вчинення злочину ОСОБА_3 в стані класичного фізіологічного афекту не перебувала; перебувала в стані вираженої емоційної напруги, який міг суттєво впливати на її свідомість та діяльність (а.с.а.с. 100-104).

Відповідно до акту додаткової стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи № 219 від 13.08.2009 року в період скоєння злочину ОСОБА_3 не страждала на хронічне психічне захворювання, перебувала поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, в період вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії та керувати ними; в теперішній час на хронічне душевне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, може усвідомлювати свої дії та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; в період вчинення злочину ОСОБА_3 знаходилась в стані вираженої емоційної напруги, який міг суттєво вплинути на її свідомість і діяльність, зазначений емоційний стан міг значно обмежити її здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними (а.с.а.с.248-249).

Враховуючи наведені докази, суд вважає встановленим вину ОСОБА_3 в скоєнні поставленого їй за вину злочину.

Дії підсудної ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 115 ч.1 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Заперечення вини ОСОБА_3 саме у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5, суд розцінює як незаборонену законом позицію захисту власних інтересів, шляхом спроби уникнути покарання за скоєне, - а тому до уваги не бере, оскільки вони спростовуються наведеними вище беззаперечними доказами, які підтверджують вчинення нею особливо тяжкого злочину.

При цьому суд не може прийняти до уваги показання підсудної, в тій частині, де вона вказує на систематичне з боку ОСОБА_5 щодо неї психологічне та фізичне насильство, а також те, що під час рідких зустрічей впродовж її вагітності та після народження сина ОСОБА_5 також бив її, ображав та принижував, але з огляду на його жорстокий характер в міліцію вона заявляти боялася.

Також суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_5 систематично на ґрунті ревнощів бив, ображав та принижував ОСОБА_3, оскільки на їх відповідність дійсним обставинам справи могли вплинути родинні відносини ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_6, брата ОСОБА_8, вітчима ОСОБА_14, які з незрозумілих для суду причин, знаючи з їх слів про тривале фізичне, психологічне знущання ОСОБА_5 над ОСОБА_3, протиправну на їх думку поведінку жодного разу не звертались до правоохоронних органів, не скаржились матері та іншим родичам ОСОБА_5 на його протиправні дії, не просили родичів ОСОБА_5 вплинути на його протиправну поведінку.

Суд при постановленні вироку не приймає до уваги вказані покази підсудної свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_14 ще й з огляду на покази потерпілої ОСОБА_9, а також покази свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, які спростовують покази підсудної та її близьких щодо протиправної поведінки ОСОБА_5

Допитані в судовому засіданні свідки, - колишній дільничний інспектор міліції ОСОБА_15 та дільничний інспектор міліції ОСОБА_16 заперечили твердження підсудної ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 про те, що з їх боку були неодноразові звернення до дільничних інспекторів міліції ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з приводу протиправних дій ОСОБА_5, який систематично на ґрунті ревнощів бив, ображав та принижував ОСОБА_3 та, що вони просили працівників міліції вжити заходів щодо припинення протиправних дій ОСОБА_5

Допитані свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 охарактеризували ОСОБА_5 виключно з позитивної сторони, вказували, що він був доброю, чуйною, товариською людиною, з його боку вони ніколи не помічали агресії, за життя він любив ОСОБА_3, свого малолітнього сина ОСОБА_4 та піклувався про них, не дивлячись на те, що розірвав стосунки із підсудною.

З наявних у матеріалах справи характеристик, листівок, дипломів, довідок (а.с.а.с.174-185, 253, 254), вбачається, що ОСОБА_5 характеризується виключно позитивно.

Також при постановленні вироку суд не приймає покази свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25, які є медичними працівниками, та пояснювали, що бачили у вагітної ОСОБА_3 на руках та обличчі синці, оскільки їм достеменно невідомо про виникнення цих тілесних ушкоджень, особисто ОСОБА_3 їм не повідомляла про обставини їх спричинення їй, тому їх твердження про протиправну поведінку ОСОБА_5 відносно ОСОБА_3 суд визнає припущенням і з цих підстав до уваги не бере.

Суд при постановленні вироку не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_26 про те, що вона бачила як ОСОБА_5 бив вагітну ОСОБА_3, та покази свідка ОСОБА_27 –сусідки ОСОБА_3 –про систематичну з боку ОСОБА_5 агресію щодо ОСОБА_3 під час їх спільного проживання, оскільки вони безпосередніми свідками цього не були, а чули про це лише від жителів села Кіблич, сусідів ОСОБА_3, об’єктивних доказів про таке немає.

Крім того, суд визнає недостовірними показання потерпілої ОСОБА_9, свідків ОСОБА_28, ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_29 про те, що ОСОБА_3 раніше вчиняла ножем замах на ОСОБА_5, оскільки вони свідками цього не були, чули про це лише від покійного, об’єктивних доказів про таке немає, а підсудна його заперечує.

Суд критично ставиться до показів підсудної ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 про те, що 23.12.2008 року приблизно о 17-00 год. у в належному ОСОБА_6 житловому будинку по вул. Шкільній, 4 ОСОБА_5 під час сварки із ОСОБА_6 та ОСОБА_3 розкидав подушки, кинув стілець, вибив скло в дверях, побив плафон люстри, наніс кілька ударів в груди ОСОБА_6, штовхав її на одвірок, оскільки вказані твердження спростовуються протоколом огляду місця події з фото-таблицею від 23.12.2008 року, з якого видно, що було виявлено труп ОСОБА_5 з раною в області серця, загальна обстановка в кімнатах будинку ніяким чином не порушена (а.с.а.с.4,5,6); що також підтвердили свідки, - слідчий Паньков І.І., який проводив 23.12.2008 р. слідчу дію - огляд місця події, працівники швидкої медичної допомоги ОСОБА_10, ОСОБА_30, які приїхали на виклик ОСОБА_6 до їх будинку; а також висновками експерта № 495 від 24.12.2008 р. і № 496 від 24.12.2008 р., за якими ні у ОСОБА_6 ні у ОСОБА_3 будь-яких тілесних ушкоджень або їх слідів не виявлено, а тому ці покази підсудної ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 до уваги при постановленні вироку не беруться.

Суд не приймає позицію підсудної та її захисника про те, що на їх переконання дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ст. 116 КК України як умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства з боку потерпілого, в зв’язку із протиправними діями ОСОБА_5, які раптово викликали у ОСОБА_3 стан сильного душевного хвилювання, - виражену емоційну напругу, - яка значно обмежила її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, під впливом якої вона схопленим на столі кухонним ножем умисно вдарила ОСОБА_5 в область серця і протиправно заподіяла йому смерть.

Оскільки на переконання суду стороною захисту не було доведено наявності в діях ОСОБА_5 протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи відносно ОСОБА_3, зокрема насильства фізичного (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), або психічного (наприклад, погрози завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди), тяжкої образи –у виді явно непристойної поведінки

потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб, які є необхідною умовою при кваліфікації дій винного за ст. 116 КК України, як роз’яснюється у п. 23 Постанови Пленум Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" (v0002700-03) , то дії ОСОБА_3 кваліфікуються саме як умисне вбивство, а не як умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства з боку потерпілого.

Крім того, досліджені в судовому засіданні докази по справі, роз’яснення судових експертів психіатрів та психолога вказують на те, що в період вчинення злочину ОСОБА_3 була осудною, не перебувала в стані фізіологічного афекту, не була позбавлена можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; в період коли ОСОБА_3 брала ніж і наносила удар вона усвідомлювала та розуміла свої дії; разом з тим вона знаходилась в стані вираженої емоційної напруги, який міг суттєво вплинути на її свідомість і діяльність. Зазначений емоційний стан міг значно обмежити її здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними; виникнення у підсудної вказаного стану емоційної напруги, пов’язане з її ранимістю, вразливістю, чутливістю, схильністю до застрявання на психотравмуючих ситуаціях, тривалим накопиченням у неї негативних емоцій, пов’язаних можливо із ревнощами, конфлікту її матері та ОСОБА_5, сварок, образ, втомою в зв’язку із народженням та піклуванням за малолітньою дитиною; за висловами експертів вказати чітко наскільки звузилась свідомість у ОСОБА_3 неможливо.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудній ОСОБА_3, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

При цьому суд враховує, визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Обираючи ОСОБА_3 покарання, суд, за відсутності обтяжуючих, пом’якшуючими його обставинами враховує відсутність судимості, молодий вік, позитивні характеристики, наявність на утриманні малолітнього спільного з покійним ОСОБА_5 сина.

Разом з тим, суд приймає до уваги також і позицію потерпілої ОСОБА_9, яка вимагала суворої кари вбивці єдиного сина.

Крім того, суд враховує, що підсудна скоїла особливо тяжкий злочин стосовно ст. 12 КК України –вбивство, позбавивши ОСОБА_5 життя.

За таких обставин суд визнає, що виправити підсудну ОСОБА_3 і запобігти скоєнню нею нових злочинів можливо лише за умови призначення їй покарання у виді реального позбавлення волі.

Питання про речові докази вирішується на підставі ст. 81 КПК України.

Враховуючи визнання підсудною цивільного позову, доведеність його матеріалами справи (а.с.а.с.254-268) та поясненнями потерпілої про наявність у неї безкінечних невимовних душевних мук від втрати єдиного сина, з урахуванням засад розумності та справедливості ( ст. 23 ч.3 ЦК України), суд визнає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 12 735 грн. матеріальної шкоди (ст. 1167 ЦК України) та 175 000 грн. моральної шкоди (ст. 1167 ЦК України).

Керуючись ст.ст. 323- 335 КПК України, -

ОСОБА_3 визнати винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

До набуття вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишити попередній –підписку про невиїзд.

Речові докази:

- футболку жіночу зеленого кольору, кухонний ніж з ручкою коричневого кольору, –знищити,

- спортивні штани чорного кольору, різнокольорові шкарпетки і сорочку чоловічу сірого кольору, –повернути ОСОБА_9

Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 12 735 грн. майнової шкоди та 175 000 грн. моральної шкоди, разом –187 735 грн.

вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Гайсинський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення.