1-37/12 Про наїзд автомобіля на пішохода, від чого потерпілий помер на місці пригоди - 06.02.2012 Прийняття

07.04.2000 року, близько 14 год. 30 хв., ОСОБА_7, перебуваючи у трудових відносинах з ВАТ "Сумихімпром" на посаді водія, у робочий час, під час виконання своїх функціональних обов’язків водія, керував на підставі шляхового листа виданого ВАТ "Сумихімпром" автомобілем VOLVO S70 (реєстраційний номер НОМЕР_1) та рухався на вказаному автомобілі по вул. Харківській м. Суми від центру міста у напрямку ВАТ "Сумихімпром". Проїхавши перехрестя вул. Харківської та вул. СКД, рухаючись у крайньому лівому ряді відносно руху автомобіля, в районі зупинки громадського транспорту "СКД", перед зміною напрямку руху не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, виїхав на суцільну розділову смугу зустрічних напрямків руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, який знаходився на ній, чим порушив пункти 10.1 та 11.9 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , порушення яких згідно висновку судової автотехнічної експертизи знаходиться в прямому причинному зв’язку з ДТП. Внаслідок наїзду ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток черепу із забоєм головного мозку та перелому 1-го грудного хребта із розривом спинного мозку, які спричинили його смерть та які знаходяться в прямому причинному зв’язку з доржньо-транспортною пригодою.

Свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, ОСОБА_7 в судовому засіданні не визнав та пояснив, що 07.04.2000 року, працюючи водієм ВАТ "Сумихімпром", близько 14.30 год. рухався по вул. Харківська в сторону ВАТ "Сумихімпром", їхав за викликом секретаря так як необхідно було забрати директора. На перехресті вул. Харківської та вул. СКД він зупинився на червоне світло світлофору. На зелене світло він почав рух, рухався в 3-му ряді, а саме по крайньому лівому рядіі в попутному напрямку. За перехрестям, приблизно напроти зупинки "СКД" із-за маршрутного таксі, яке рухалось перед ним по другій смузі руху, вибіг на дорогу хлопчик, це було трохи не доїжджаючи до зупинки "СКД", при цьому маршрутне таксі ледь не збило хлопчика. На першій смузі перед ним стояв тролейбус. В той момент, коли він побачив хлопчика, відстань до нього була приблизно 30 метрів, відстань між його автомобілем та автомобілем маршрутки була приблизно на відстань маршрутки. В цей час він їхав на 2-й передачі, набирав швидкість та рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год. Побачивши хлопчика він застосував екстренне гальмування, в сторону не звертав але уникнути зіткнення не вдалося. Зіткнення відбулося на крайньому лівому ряді та до зіткнення він їхав по крайньому лівому ряді. Допускає, що після наїзду на хлопчика він міг виїхати на суцільну розділову смугу зустрічних напрямків руху так як гальмував. Була складена схема ДТП з якою він не погодився, а саме не погодився з тим що виїхав на розділову смугу та не погодився з гальмівним шляхом, зазначеним в схемі ДТП, участі в огляді місця події він не приймав. Пояснив, що на місце ДТП виїжджали працівники ВАТ "Сумихімпром" але їх не включили до протоколу огляду, також були інші поняті, які відмовилися підписати протокол огляду та були запрошені інші, однак в письмовому вигляді він ніде про це та нікому не пояснював. Після ДТП він жодного свідка не навіщав. Таким чином фактично підсудний не визнає того що він здійснив наїзд на хлопчика виїхавши на суцільну розділову смугу та вважає, що за виниклих обставин він не міг уникнути ДТП.

Не зважаючи на такі покази підсудного його вина у вчиненні злочину при зазначених вище обставинах повністю підтверджується наступними дослідженими по справі доказами.

Зокрема з пояснень потерпілого ОСОБА_9, даних на досудовому слідстві (т.1 а.с. 28) та оголошених в судовому засіданні вбачається, що він проживає разом з дружиною ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_8 є їх сином. 07.04.2000 року він ходив до школи та після занять в післяобідній час повинен був йти на тренування спортом. Правила дорожнього руху ОСОБА_8 знав. Про дорожньо-транспортну пригоду почув по радіомовленню та по прикметам здогадався що потерпілий є його сином. В цей же день перебуваючи в моргу він впізнав свого сина.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні дали пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_9 даним на досудовому слідстві та додатково пояснили, що очевидцями дорожньо-транспортної пригоди не були, частково витрати на похорони ОСОБА_8 були понесені ПАТ "Сумихімпром" а частково були понесені ОСОБА_9

З показів свідка ОСОБА_10, даних на досудовому слідстві та оголошених в судовому засіданні (т.2 а.с.6-7) вбачається, що він був очевидцем ДТП та бачив автомобіль "Вольво" який рухався в сторону від центра в зустрічному до нього напрямку та розділова смуга знаходилась у нього між колес, також бачив що між розділових ліній розмітки стояв хлопець, спостерігав хлопця з відстані приблизно 50 м., самого наїзду не бачив в зв’язку з тим що перед ним по третій смузі в попутному напрямку рухався інший автомобіль, коли під’їхав ближче, то побачив, що хлопець вже збитий.

З протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_10 (т.2 а.с. 16-18) вбачається, що під час зазначеної слідчої дії він давав покази аналогічні тим які давав під час допиту, вказав місце, з якого спостерігав ДТП та місце наїзду на потерпілого.

Пояснення свідка ОСОБА_10, дані на досудовому слідстві 21.09.2000 року та оголошені в судовому засіданні (т.1 а.с. 101-102) не містять розбіжностей з іншими оголошеними в судовому засіданні його показами та доповнюються ними.

З показів свідка ОСОБА_11, даних на досудовому слідстві та оголошених в судовому засіданні (т.1 а.с.98-99) вбачається, що вона на час ДТП працювала на ринку СКД та коли переходила дорогу в сторону озера чеха то спостерігала ДТП. Підтвердила, що бачила як по центру дороги, там де не повинні рухатись автомобілі, стояв хлопчик та його збив автомобіль що рухався на великій швидкості.

З протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_11 (т.1 а.с. 105-107) вбачається, що під час зазначеної слідчої дії вона давала покази аналогічні тим які давала під час допиту, зокрема вказала що хлопчик стояв по центру дороги між суцільними смугами і автомобіль скоїв на нього наїзд рухаючись по суцільним смугам.

Пояснення свідка ОСОБА_11, дані на досудовому слідстві, в частині що вона бачила обставини дорожньо-транспортної пригоди, підтверджуються даними в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_12, яка пояснила, що є донькою ОСОБА_11 та на даний час остання померла. 07.04.2000 року до неї додому ввечері прийшла її мати ОСОБА_11 та розповіла, що бачила, як автомобіль збив хлопчика в районі зупинки "СКД". Більше нічого про те, що розповідала їй мати не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив що більш ніж 10 років тому на початку квітня в післяобідній час йшов до ринку "СКД" по вул. Харківській, коли підійшов до підземного переходу зі сторони озера "Чеха" то бачив, як автомобіль Вольво збив хлопчика. Підтвердив, що бачив, як хлопчик стояв на розділовій смузі в районі зупинки "СКД", як він там з’явився він не бачив, а автомобіль марки "Вольво" темного кольору рухався зі сторони міста також по розділовій смузі зі швидкістю більшою ніж швидкість інших автомобілів а потім скоїв наїзд на хлопчика, був дуже сильний удар, хлопець пролетів і упав біля автомобіля з лівого боку ближче до передньої частини автомобіля. Бачив як іномарка проїхала по розділовій смузі близько 15 метрів, звуку від гальмування не чув, коли побачив хлопчика відстань між ним та автомобілем "Вольво" була близько 20 метрів. Після то, що він побачив, він на ринок СКД вже не пішов а пішов в сторону озера "Чеха" щоб прийти в себе.

З пояснень свідка ОСОБА_13, даних на досудовому слідстві та оголошених в судовому засіданні (т.2 а.с. 308-309) вбачається, що він бачив момент удару, а саме, що хлопчик перебував на подвійній розділовій смузі та автомобіль рухався також по подвійній розділовій смузі руху.

З пояснень свідка ОСОБА_13, даних на досудовому слідстві та оголошених в судовому засіданні (т.3 а.с. 107-108) вбачається, що він давав пояснення аналогічні тим які дав в судовому засіданні та підтверджував, що бачив як хлопчик стояв на острівку безпеки та бачив, як автомобіль також рухався по острівку безпеки та збив хлопчика.

Таким чином з усіх показів свідка ОСОБА_13 вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 в момент зіткнення знаходився на розділовій смузі, деякі розбіжності в його показах відносно деталей ДТП не мають суттєвого значення і пояснюються спливом значного часу між подією ДТП та його допитами.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що обставини справи пам’ятає погано, більш точні пояснення вона давала на досудовому слідстві, в день ДТП керувала тролейбусом, стояла на зупинці "СКД", почула звук удару, вийшла з тролейбусу через 30 секунд після того як все сталося, коли вийшла то збоку від тролейбусу стояло маршрутне таксі. Не бачила чи стояв хлопчик на розділовій смузі. Також пояснила, що ОСОБА_7 заходив до неї додому та просив щоб вона повідомила як сталося ДТП оскільки він нічого не пам’ятає.

З пояснень свідка ОСОБА_14, даних на досудовому слідстві (т. 1 а.с. 30), оголошених та підтриманих свідком в судовому засіданні в судовому засіданні вбачається, що вона 07.04.2000 року знаходилась на роботі та керувала тролейбусом. Приблизно в 14 год. 25 хв. вона знаходилась на зупинці громадського транспорту "СКД" в напрямку заводу "РТІ". Як тільки вона зупинилась для того, щоб здійснити висадку пасажирів, почула зі сторони проїзджої частини зліва від себе звук удару та після нього звук гальмів. Повернувши голову наліво вона побачила, що хлопчик вже летів в повітрі та автомобіль проїхавши невелику відстань перед нею зупинився. Хлопчик упав в районі розділової смуги зліва від автомобіля. Також в момент, коли хлопчик був в повітрі, зліва від неї проїхав автомобіль "Газель". По якій смузі руху їхав автомобіль "Вольво", що збив хлопчика вона не бачила, але після зупинки він був в районі розділових смуг.

З пояснень свідка ОСОБА_14, даних на досудовому слідстві (т. 3 а.с. 98-99), оголошених та підтриманих свідком в судовому засіданні в судовому засіданні вбачається, що вона давала пояснення аналогічні тим, які давала під час попереднього допиту (т.1 а.с. 30) та додатково пояснила, що коли почула звук удару та повернула голову то побачила, що в повітрі летить хлопчик, поруч з її тролейбусом зупинилося маршрутне таксі "Газель", за ним зупинився автомобіль світлого кольору і за ним вже був автомобіль марки "Вольво". Також пояснювала, що на слідуючий день до неї приходив водій автомобіля "Вольво" та просив щоб вона повідомила як сталося ДТП оскільки він нічого не пам’ятає.

З протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_14 (т.3 а.с. 25-27) вбачається, що під час зазначеної слідчої дії вона давала покази аналогічні тим які давала під час допиту.

Розбіжність в показах ОСОБА_14 між даними на досудовому слідстві та в судовому засіданні пояснюється спливом значного часу, що підтвердила і сама свідок.

З протоколу огляду місця події та додатків до нього (т.1 а.с.6-11) вбачається, що ширина проїжджої частини в районі ДТП складає 24,95 м., зустрічні потоки руху транспортних засобів розділені двома суцільними лініями, відстань між лініями розмітки 1,9 м., ширина смуги руху в попутному напрямку з рухом автомобіля "Вольво" складає 11,4 м., сліди гальмування автомобіля "Вольво" знаходяться між суцільними розділовими смугами, на момент огляду передня частина автомобіля розвернута в сторону від суцільних смуг, частина автомобіля знаходилася на розділовій смузі.

Протокол огляду місця події та схема ДТП були складені в присутності двох понятих та двох експертів, про що свідчать їх підписи, також під час огляду проводилася фотозйомка, порушення вимог КПК України (1001-05) під час проведення зазначеного огляду місця події судом не встановлено а тому суд вважає, що зазначений протокол огляду місця події є належним та допустимим доказом.

З експертизи технічного стану автомобіля від 20.04.2000 року (т.1 а.с.63-67) вбачається, що гальмівна система, рульове управління та ходова частина на час ДТП знаходились в справному стані та відповідали технічним вимогам Правил дорожнього руху.

З висновку трасологічної експертизи від 10.04.2000 року (т.1 а.с.50-54) вбачається, що на дослідженій одежі потерпілого виявлені сліди плавління та розриви характерні для дорожньо-транспортної пригоди, виявлені сліди та розриви характерні для утворення при контактуванні потерпілого лівою заднє-боковою частиною тулуба з транспортним засобом.

З висновку судово-медичної експертизи від 10.04.2000 року (т.1 а.с. 46-47) вбачається, що ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток черепу із забоєм головного мозку та перелому 1-го грудного хребта із розривом спинного мозку, які спричинили його смерть.

З висновку судової автотехнічної експертизи (т.1 а.с.71-78) вбачається, що місце наїзду на пішохода знаходиться в зоні слідів гальмування автомобіля перед початком ділянки осипу.

З висновку додаткової судової автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи від 23.04.2001 року (т.1 а.с. 112-117, 121) вбачається, що у випадку розвитку подій за версією водія ОСОБА_7 технічна можливість попередити наїзд на пішохода ОСОБА_8 полягала у додержанні ним пунктів 12.2, 12.4 Правил дорожнього руху, згідно яких водієві належало не пізніше моменту виявлення пішохода вжити заходів для зменшення швидкості без зміни смуги руху.

З висновку комісійної автотехнічної експертизи від 18.02.2002 року (т.1 а.с.129-135) вбачається, що виходячи зі слідової інформації на проїжджій частині згідно протоколу огляду місця події місце наїзду на пішохода знаходилось в зоні розділової смуги приблизно посередині між лініями розмітки і до початку слідів гальмування.

З висновку судової автотехнічної експертизи від 22.05.2003 року (т.1 а.с.160-165) вбачається, що версія водія автомобіля "Вольво" ОСОБА_7 щодо механізму наїзду має суттєві з технічної точки зору протиріччя і по багатьох обставинах є технічно неспроможною, дії ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху.

З висновку комісійної судової автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи № 5382/5383 (т.1 а.с. 229-238) вбачається, що у випадку розвитку подій за версією ОСОБА_11 водій автомобіля "Вольво" ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8

Наявність причинного зв’язку між наїздом на потерпілого ОСОБА_8 та його смертю підтверджується також висновком комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи №102/2331 (т.2 а.с. 52-62).

З висновку транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 23 липня 2007 року (т.2 а.с.64-69) вбачається, що місце наїзду автомобіля "Вольво" на пішохода розташовано на розподільчій смузі до початку осипу грунту в районі початку лівого сліду гальмування, свідчення водія ОСОБА_7 про розташування місця наїзду та його покази при відтворенні обстановки та обставин з місця події від 29.01.2007 року про зміщення автомобіля ліворуч є технічно неспроможними, дії водія ОСОБА_7 не відповідали вимогам пунктів 10.1 та 11.9 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) та знаходились в причинному зв’язку з ДТП, технічна можливість уникнути наїзду на пішохода, який стоїть на розподільчій смузі або рухається вздовж неї, для водія ОСОБА_7 визначалась виконанням вимог пунктів 10.1 та 11.9 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

З висновку судової комплексної медико-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 18.03.2008 року (т. 2 а.с. 85-92) вбачається, що місце наїзду на пішохода повинне було знаходитись на роздільній смузі, водій перед застосуванням екстреного гальмування рухався по роздільній смузі, комплекс вихідних даних, викладених у показах водія ОСОБА_7 є необгрунтованим з технічної точки зору, в досліджуваних умовах водій автомобіля "Вольво" ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода у разі руху в межах своєї сторони руху і своєчасного застосування екстреного гальмування без виїзду на роздільну смугу, з технічної точки зору в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля "Вольво" ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п.34.1 ПДР (1306-2001-п) , якими забороняється перетинання суцільної лінії розмітки 1.1 і саме ці невідповідності знаходяться в причинному зв’язку з ДТП.

З висновку комісійної судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи від 29.10.2010 року (т.3 а.с.78-83) вбачається, що місце наїзду автомобіля "Вольво" на пішохода розташовувалося на смузі, яка розподіляла зустрічні напрямки руху автомобілів, перед першим осипом грунту і перед початком сліду гальмування лівих коліс, швидкість автомобіля "Вольво" до початку гальмування становила біля 63 км./год., ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 11.9 та 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , технічна можливість уникнути наїзду на пішохода, який рухається вздовж по смузі, яка розділяла зустрічні напрямки руху автомобілів, або стоїть на ній, для водія ОСОБА_7 визначалася виконанням зазначених пунктів ПДР (1306-2001-п) , дії водія ОСОБА_7 не відповідали пунктам 10.1, 11.9 та 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) та знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв’язку з виникненням даного ДТП.

З висновку комісійної судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи від 18.05.2011 року (т.3 а.с.119-130) вбачається, що місце наїзду автомобілем "Вольво" під керівництвом ОСОБА_7 на пішохода ОСОБА_8 розташоване в поперечному напрямку на суцільній двійній лінії дорожньої розмітки, яка розподіляє зустрічні напрямки транспортних засобів та в повздовжньому напрямку перед початком лівого сліду гальмування та першого осипу грунту, згідно слідової картини, зафіксованої при огляді місця події, сліди гальмування коліс автомобіля "Вольво" були утворені після наїзду на пішохода ОСОБА_8, згідно найбільшого сліду гальмування мінімальна швидкість автомобіля "Вольво" складала 63,1 км./год., свідчення водія ОСОБА_7 щодо механізму розвитку дорожньо-транспортної події є технічно неспроможними, в дорожній ситуації що склалася, водій ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 11.9 та 12.4 Правил дорожнього руху України, технічна можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 вирішувалася виконанням ним вимог п.п. 10.1, 11.9 ПДР, в дорожній ситуації що склалася ОСОБА_7 з технічної точки зору повинен був врахувати дорожню обстановку і відмовитися від виїзду на смугу, яка розділяла зустрічні напрямки руху транспортних засобів, щоб не створювати своїми діями небезпеки для інших учасників руху та запобігти наїзду на пішохода, який на момент наїзду розташовувався на даній смузі.

З висновку трасологічної експертизи від 25.04.2000 року (т.1 а.с.58-60) вбачається, що на наданих на дослідження черевиках маються динамічні сліди тертя характерні для утворення при ДТП, пішохід в момент контакту з автомобілем вірогідно йшов чи біг, наїзд на пішохода був здійснений з задньої та лівої частини.

З висновку медико-трасологічної експертизи від 19.08.2003 року (т.1 а.с.176-178) вбачається, що в момент наїзду потерпілий стояв.

З висновків комісійних судово-медичних експертиз від 01.12.2003 року (т.1 а.с.180-182, 184-186) вбачається, що локалізація та характер ушкоджень на тілі потерпілого, на його одежі та на його взутті вказують на те, що в момент наїзду ОСОБА_8 стояв, повернутий задньо-лівою частиною до автомобіля, що відповідає показам свідка ОСОБА_11 та не відповідає показам водія ОСОБА_7

Ті обставини, біг чи стояв на розділовій смузі ОСОБА_8 та якою частиною тіла був повернутий до автомобіля не має значення для кваліфікації дій підсудного оскільки потерпілий ОСОБА_8 в момент наїзду знаходився між суцільними розділовими лініями дорожньої розмітки.

Крім того вина ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України підтверджується протоколом огляду та перевірки технічного стану автомобіля (т.1 а.с. 12-13), копією подорожнього листа та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с. 24), випискою з наказу (т.1 а.с. 26), протоколами виїмки (т.1 а.с. 44, т.2 а.с. 80), протоколом огляду предметів (т.2 а.с. 102).

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 в судовому засіданні не допитувалися, так як на час розгляду справи в суді померли.

З протоколу огляду місця події від 22.05.2011року (т.3 а.с.12-21) вбачається, що дорожня розмітка на час проведення зазначеної слідчої дії з моменту ДТП змінилася.

До пояснень ОСОБА_7, даних як на досудовому слідстві під час відтворення обстановки та обставин події (т.1 а.с.18-21, т.2 а.с. 11-13) так і в судовому засіданні, в частині, що він скоїв наїзд на потерпілого не на розділовій смузі, суд відноситься критично так як такі його покази суперечать поясненням свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_13 та висновкам експертиз, згідно яких потерпілий в момент наїзду знаходився на розділовій смузі. Крім того суд враховує, що відповідно до висновків кількох експертиз покази ОСОБА_7 відносно механізму ДТП є технічно неспроможними. Такі пояснення ОСОБА_7 суд вважає наміром ухилитися від кримінальної та цивільної відповідальності. Також при оцінці показів ОСОБА_7 суд враховує пояснення свідка ОСОБА_14, яка пояснювала що після ДТП ОСОБА_7 звертався до неї з проханням розповісти про обставини ДТП, так як він нічого не пам’ятає. Тому виходячи з таких пояснень ОСОБА_14 виникають сумніви відносно того чи взагалі ОСОБА_7 пам’ятає обставини ДТП.

До пояснень ОСОБА_7, згідно яких він не погоджується зі складеною схемою ДТП, суд відноситься критично та такі пояснення не можуть бути взяті до уваги з наступних підстав. В судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що гальмівний шлях, визначений пунктиром на схемі ДТП, не відноситься до його автомобіля, також не погодився з довжиною гальмівного шляху. Такі пояснення підсудного спростовуються самим протоколом огляду місця події, який був проведений за участю двох експертів, двох понятих, з застосуванням фотозйомки та іншими доказами по справі, зокрема показами свідків та проведеними експертизами.

З оголошених в судовому засіданні пояснень ОСОБА_15 (т.1 а.с. 37, 256-257) вбачається, що він був очевидцем ДТП та боковим зором в зеркало заднього виду бачив як автомобіль "Вольво" рухався в 3-му ряду, не виїжджаючи на зустрічну смугу руху та скоїв наїзд на хлопчика. До таких показів суд відноситься критично оскільки під час допиту зазначеного свідка не уточнювалося питання чи міг автомобіль "Вольво" рухатися по розділовій смузі, чи знаходився хлопчик в момент зіткнення на розділовій смузі, тобто зазначені допити на досудовому слідстві були проведені неповно, невідомо які відповіді міг дати свідок на поставлені питання. Крім того суд враховує, що обставини ДТП свідок сприймав боковим зором та у зеркало заднього виду а тому міг помилитися. Суд вважає, що покази свідка ОСОБА_15 в частині що автомобіль "Вольво" рухався по 3-му ряду спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та іншими дослідженими доказами.

До пояснень свідка ОСОБА_5, даних на досудовому слідстві та оголошених в судовому засіданні (т.1 а.с. 258) в частині, що ОСОБА_11 не могла бачити ДТП так як цей момент знаходилася поруч з нею а лише після ДТП пішла подивитися на його наслідки суд також відноситься критично з наступних підстав. Такі покази вона давала приблизно через чотири роки після ДТП а тому могла помилитися. Крім того такі пояснення суперечать іншим її показам на досудовому слідстві (т.3 а.с. 105). Також такі покази спростовуються показами ОСОБА_5 в судовому засіданні, де вона пояснила, що обставини справи пам’ятає погано, чи була ОСОБА_11 поряд з нею на момент ДТП точно сказати не може, також пояснила що і працівникам міліції під час допитів категорично не стверджувала що ОСОБА_11 на момент ДТП була поряд з нею а виказувала лише припущення про це, протоколи допитів підписувала та повністю не перечитувала, вважає що працівник міліції міг помилитися в записі її пояснень. В той же час покази ОСОБА_11 узгоджуються з іншими доказами по справі.

З висновку експерта № 587 від 10.06.2000 року (т.1 а.с. 71-77) вбачається, що місце наїзду на пішохода розташоване в зоні слідів гальмування автомобіля "Вольво" перед початком ділянки осипу, в висновках зазначеної експертизи відсутні більш точні відомості про місце зіткнення автомобіля та пішохода, зокрема висновок експерта не містить категоричного висновку де сталося ДТП –на розділовій смузі чи ні. Згідно зазначеної експертизи в діях водія ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, що знаходяться в прямому причинному зв’язку з ДТП та він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування. Суд вважає, що такі висновки зазначеної експертизи не можуть бути взяті до уваги та спростовуються іншими доказами. По перше вихідними даними для проведення зазначеної експертизи були зокрема покази водія ОСОБА_7, пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_13, які визнані судом такими, що відповідають обставинам справи, при проведенні експертизи враховані не були. Крім того з висновків медико-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 18.03.2008 року (т. 2 а.с. 85-92), транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 23 липня 2007 року (т.2 а.с.64-69), комісійної судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи від 29.10.2010 року (т.3 а.с.78-83) та комісійної судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи від 18.05.2011 року (т.3 а.с.119-130) також вбачається, що місце наїзду на пішохода розташоване в зоні слідів гальмування автомобіля "Вольво" перед початком ділянки осипу та крім того зазначеними експертизами було встановлене більш точне місце наїзду на пішохода, а саме що місце наїзду знаходиться на розділовій смузі. Зазначеними експертизами спростовується висновок експерта № 587 від 10.06.2000 року в частині, що в діях водія ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , що знаходяться в прямому причинному зв’язку з ДТП.

В висновку експерта № 1098/1099 від 23.04.2001 року (т.1 а.с. 112-117, 121) також зазначено, що місце наїзду на пішохода ОСОБА_8 знаходиться поблизу ближньої по ходу руху автомобіля суцільної лінії горизонтальної дорожньої розмітки однак в висновках зазначеної експертизи також відсутні більш точні відомості про місце зіткнення автомобіля та пішохода.

Також суд критично відноситься до висновку комісійної автотехнічної експертизи від 18.02.2002 року (т.1 а.с.129-135) в частині, що у випадку розвитку подій за версією ОСОБА_7, та зокрема при перетинанні ним лінії суцільної розмітки, в його діях не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, що знаходяться в прямому причинному зв’язку з ДТП та вважає що вона не може бути взята до уваги в цій частині з наступних підстав. По-перше зазначена експертиза не дає ніякої оцінки можливості порушення ОСОБА_7 пунктів 10.1 та 11.9 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) порушення яких йому інкримінується в обвинуваченні. По друге висновки експертизи в цій частині є умовними так як вихідними даними слугували покази самого ОСОБА_7, які суперечать іншим доказам та рядом експертиз визнані технічно неспроможними. Згідно мотивувальної частини експертизи перетинання водієм ОСОБА_7 суцільної лінії дорожньої розмітки, яку не дозволено перетинати, не знаходиться в причинному зв’язку з ДТП, оскільки цільова направленість норми про заборону перетинання суцільної лінії дорожньої розмітки пов’язана з виїздом транспортних засобів на смугу зустрічного руху та не пов’язана з наїздом на пішоходів. Суд вважає зазначену експертизу в цій частині недостатньо мотивованою, оскільки експертами не мотивовано можливість уникнення наїзду на пішохода у випадку дотримання вимог ПДР (1306-2001-п) пов’язаних з виїздом на розділову смугу. Висновки зазначеної експертизи в цій частині також спростовуються та доповнюються висновками медико-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 18.03.2008 року (т. 2 а.с. 85-92), транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 23 липня 2007 року (т.2 а.с.64-69), комісійної судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи від 29.10.2010 року (т.3 а.с.78-83) та комісійної судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи від 18.05.2011 року (т.3 а.с.119-130).

З висновку експерта № 253/18 від 02.04.2004 року (т.1 а.с. 195-200) вбачається, що місце наїзду на пішохода знаходиться до розташування першої пластмасової деталі, визначити місце наїзду на пішохода ОСОБА_8 як геометричну точку відносно ширини проїжджої частини не є можливим, в зазначеному висновку відсутні більш точні відомості про місце зіткнення автомобіля та пішохода. Згідно висновків додаткової комісійної комплексної судово-трасологічної та судово-автотехнічної експертизи № 123 від 22.06.2009 року (т.2 а.с. 230-240) та додаткової комісійної судової автотехнічної експертизи № 94 від 23.07.2010 року (т.3 а.с.46-57) місце наїзду на пішохода знаходиться на початку слідів гальмування перед початком осипу, визначити координати місця наїзду на пішохода у вигляді геометричної точки не надається можливим. Аналогічні висновки зроблені у висновку експерта ОСОБА_16 (т.3 а.с.130-131) та викладені в його поясненнях під час допиту в якості експерта в судовому засіданні. Зазначені експертизи не дають відповідь на питання, відбулося зіткнення на розділовій смузі чи ні. Ці висновки не суперечить висновкам медико-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 18.03.2008 року (т. 2 а.с. 85-92), транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 23 липня 2007 року (т.2 а.с.64-69), комісійної судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи від 29.10.2010 року (т.3 а.с.78-83) та комісійної судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи від 18.05.2011 року (т.3 а.с.119-130) та доповнюються ними. Також зазначені експертизи не дають ніякої оцінки можливості порушення ОСОБА_7 пунктів 10.1 та 11.9 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п)

Згідно висновків трасологічних експертиз від 09.03.2004 року (т.1 а.с. 202-204), № 117-МК (т.2 а.с. 48-50), № 102/2331 (т.2 а.с.52-62) та № 43-мк (т.2 а.с.93-98) не є можливим встановити стояв чи рухався пішохід в момент наїзду за відсутністю інформативних слідів. З мотивувальної частини експертизи від 09.03.2004 року видно, що відсутність інформативних слідів може бути пов’язана зі видозміною об’єкту дослідження, наприклад в результаті миття чи чистки взуття. Зазначені експертизи не мають суттєвого значення для кваліфікації дій підсудного як і обставина стояв чи рухався потерпілий по розділовій смузі.

Висновок комісійної судової автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи № 5382/5383 (т.1 а.с. 229-238) в частині того, що є підстави вважати, що пояснення водія ОСОБА_7 відносно місця наїзду на пішохода є технічно спроможними, є вірогідним, цією експертизою не встановлено місця наїзду на пішохода відносно елементів проїзної частини, такі висновки спростовуються іншими зазначеними експертизам а тому висновок цієї експертизи в частині визначення технічної спроможності показів водія ОСОБА_7 не можуть бути взяті до уваги.

Суд вважає необхідним виключити з обвинувачення посилання на те, що перевищення швидкості ОСОБА_7 більш ніж на 60 км./год. знаходиться в прямому причинному зв’язку з ДТП, оскільки докази на підтвердження цього в матеріалах кримінальної справи відсутні. Навпаки згідно висновку комісійної автотехнічної експертизи від 18.02.2002 року (т.1 а.с.129-135) порушення ОСОБА_7 п. 12.4 Правил дорожнього руху України не знаходиться в причинному зв’язку з ДТП, згідно висновку експерта від 11.05.2006 року (т.1 а.с.229-238) навіть при своєчасному застосуванні гальмування водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_7 доведена в повному обсязі та його дії слід кваліфікувати за ст. 286 ч. 2 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні підсудному ОСОБА_7 виду і міри покарання суд враховує ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

За місцем роботи ОСОБА_7 характеризуються позитивно (т.3 а.с. 154), вину у вчиненні злочину не визнав.

Обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_7, суд вважає наявність на утриманні неповнолітніх дітей (т.3 а.с. 150, 153).

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7, судом не встановлено.

Враховуючи зазначені вище обставини суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_7 у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, так як саме це покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення.

Злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Пунктом 4 ч.1 ст. 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 10 років.

Зі змісту ст. 49 КК України вбачається, що звільнення від кримінальної відповідальності в зв’язку з закінченням строків давності є безумовним.

Як встановлено в судовому засіданні злочин підсудним було вчинено 07.04.2000 року, тобто станом на час надходження кримінальної справи до суду та на час винесення вироку минуло більш ніж 10 років.

Підстав для зупинення чи переривання перебігу давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України в судовому засіданні не встановлено.

Згідно ч.5 ст. 74 КК України та ч.6 ст. 7 КПК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

Тому суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_7 від покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України в зв’язку з закінченням строків давності.

Під час досудового слідства потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 були заявлені цивільні позови до ПАТ "Сумихімпром". Зокрема потерпіла ОСОБА_4 просила стягнути на її користь з ПАТ "Сумихімпром" 1000000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, потерпілий ОСОБА_9 просив стягнути на його користь з ПАТ "Сумихімпром" 1000000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 5318,13 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, потерпіла ОСОБА_3 просила стягнути на її користь з ПАТ "Сумихімпром" 500000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 а також представник потерпілого ОСОБА_9 цивільні позови підтримали.

Представник цивільного відповідача ПАТ "Сумихімпром" цивільні позови не визнав, вважає що відсутні підстави для задоволення позову так як вина підсудного не доведена, крім того вважає, що позивачами був пропущений строк звернення до суду.

Суд вважає, що позов потерпілого ОСОБА_9 в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає повному задоволенню а в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню з наступних підстав, позов потерпілої ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити за необгрунтованістю.

Так, статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода завдана неправомірними діями фізичної особи потерпілому відшкодовується особою, яка завдала шкоду. У відповідності зі ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника ці витрати. Відповідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями іншої особи відшкодовується цією особою. У відповідності до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується зокрема її батькам та іншим особам, які проживали з нею однією сім’єю. Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов’язків. Як вбачається з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої смертю.

Зібраними доказами встановлено, що ОСОБА_7, перебуваючи у трудових відносинах з ВАТ "Сумихімпром" на посаді водія, у робочий час, під час виконання своїх функціональних обов’язків водія, керуючи на підставі шляхового листа виданого ВАТ "Сумихімпром" автомобілем VOLVO S70 (реєстраційний номер НОМЕР_1), який належав на той час ВАТ "Сумихімпром", допустивши порушення правил дорожнього руху які знаходяться в причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, скоїв наїзд на ОСОБА_8, в результаті чого останній помер. Потерпілим ОСОБА_9 на поховання ОСОБА_8 були витрачені кошти в сумі 5318,13 грн., що підтверджується наданими документами (т.3 а.с. 158-159). Надані потерпілим ОСОБА_9 на досудовому слідстві документи цивільним відповідачем не спростовані.

Тому суд вважає, що заявлений потерпілим ОСОБА_9 позов про стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

В результаті вчинення ОСОБА_7 злочину потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_4 втратили дитину, що спричинило і спричиняє їм глибокі моральні страждання, підсудний вину у вчиненні злочину не визнавав та збитки потерпілим на протязі тривалого часу не відшкодовувалися. З врахуванням зазначених обставин суд вважає, що розмір моральної шкоди, завданої потерпілим ОСОБА_9 та потерпілій ОСОБА_4 складає по 500000 грн. кожному.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити за необгрунтованістю, так як нею не доведено та не надано ніяких доказів, що вона проживала однією сім’єю з потерпілим ОСОБА_8 Навпаки з матеріалів кримінальної справи вбачається, що вона та її чоловік ОСОБА_2 проживали за іншою адресою. Зокрема з пояснень ОСОБА_9, даних 19.04.2000 року на досудовому слідстві (т.1 а.с. 28), вбачається що він проживав лише зі своєю дружиною ОСОБА_4