головуючої –судді Головко Н.П.,

при секретарі Якимчук І.І.,

з участю прокурора Давидченка А.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Дев’ятир Нестерівського (Жовківського) району Львівської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, на даний час військового пенсіонера, підполковника, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України,-

ОСОБА_4, обіймаючи посаду заступника командира військової частини А4127 із виховної роботи, будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими функціями, діючи з корисливих мотивів, використовуючи службове становище, маючи умисел на отримання матеріальної винагороди отримав хабар від ОСОБА_1 за отримання останнім матеріальної допомоги при наступних обставинах.

Так, на початку травня 2011 року ОСОБА_4 у своєму службовому кабінеті запропонував водію-шліфувальнику –старшому солдату даної військової частини ОСОБА_1 посприяти в отриманні ним матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2011 рік у розмірі 1170 грн. За сприяння в отриманні матеріальної допомоги, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 надати йому незаконну винагороду у розмірі 800 грн. Після чого, ОСОБА_1 власноручно, під диктовку ОСОБА_4 написав рапорт на отримання матеріальної допомоги.

У подальшому, 4.05.2011 року ОСОБА_4, переслідуючи корисливий мотив, використовуючи свої службові повноваження, звернувся до командира військової частини ОСОБА_5 з проханням задовольнити рапорт ОСОБА_1 щодо виплати останньому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2011 рік, надавши рапорт останнього. В цей же день командир військової частини видав наказ № 89 від 4.05.2011 року про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2011 рік.

Після зарахування на зарплатну картку ОСОБА_1 матеріальної допомоги, 16 та 17 травня 2011 року ОСОБА_4 при особистих зустрічах з ОСОБА_1 запропонував передати йому раніше обумовлену винагороду у розмірі 800 грн. за сприяння, з використанням службового становища, в отриманні матеріальної допомоги.

23.05.2011 року ОСОБА_4 за посередництва ОСОБА_6 повторно звернувся до ОСОБА_1 щодо передачі останнім раніше обумовленої винагороди у розмірі 800 грн. за вжиті ним заходи.

25.05.2011 року близько 08год. 30хв. у службовому кабінеті ОСОБА_6, ОСОБА_1, виконуючи попередню домовленість, надав ОСОБА_6 для подальшої передачі ОСОБА_4 хабар в розмірі 800 грн.

Надалі, близько 08год. 40хв. того ж дня у службовому кабінеті ОСОБА_4 в приміщенні штабу військової частини А4127 ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 отримані від ОСОБА_1 кошти у розмірі 800 грн.

Близько 9год. 55хв. того ж дня, співробітниками відділу протидії хабарництву УДСБЕЗ УМВС України в Хмельницькій області під час проведення огляду місця події, у службовому кабінеті №4 ОСОБА_4 на робочому столі останнього під аркушем паперу виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 800 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що проходив військову службу на посаді заступника командира з виховної роботи, та не мав жодних повноважень щодо вирішення питань надання військовослужбовцям матеріальної допомоги. На 7 липня 2011 року було заплановано святкування ювілею військової частини, і він за рішенням загальних зборів займався його організацією. На загальних зборах особового складу військової частини прийнято рішення про збір коштів на ювілейний знак кожному військовослужбовцю по 120 грн. Оскільки ОСОБА_1 відмовлявся здавати кошти на ювілейний знак, на початку травня 2011 року в першій половині дня, він викликав його до свого кабінету, щоб з’ясувати причини відмови. ОСОБА_1 повідомив, що здавати гроші не буде тому, що подав рапорт на звільнення з військової служби. В розмові з останнім зазначив, що невідомо, чи він звільниться до 7 липня, на що ОСОБА_1, сказав, що у нього мінімальний оклад, але якщо йому нададуть матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, то він може здати і більше. Він, ОСОБА_4 повідомив, що на святкування ювілею не вистачає 800 грн., тобто на 5 ювілейних знаків для запрошених ветеранів, на замовлення автобуса для перевезення ветеранів та на придбання фотопаперу. ОСОБА_1 погодився надати таку суму грошей, і він допоміг ОСОБА_1 написати рапорт на матеріальну допомогу. Умислу на отримання хабара не мав, погодився на прийняття вказаних коштів від ОСОБА_1 на святкування ювілею. З розмови з начальником фінансової служби ОСОБА_7, яка відбулася в кінці квітня 2011 року знав, що у 2011 році змінився порядок отримання матеріальної допомоги, тепер для її отримання було достатньо рапорту військовослужбовця без будь-яких додаткових довідок. Після складання ОСОБА_1 рапорту, поклав його до тих документів які мав віднести на підпис командиру частини. При розгляді командиром частини рапорту ОСОБА_1, на слова командира "служити не хоче, а матеріальну допомогу хоче", зазначив, що всі військовослужбовці мають право на отримання матеріальної допомоги не залежно від бажання служити, підстав для відмови у виплаті допомоги не має, і командир підписав рапорт ОСОБА_1 16 травня 2011 року, зустрівши ОСОБА_1, запитав, чи він отримав матеріальну допомогу, нащо останній відповів, що картка у його дружини, і він не знає чи поступили кошти. Запропонував йому подивитися картку і принести кошти. Наступного дня 17 травня 2011 року на його запитання ОСОБА_1 відповів, що кошти на картку поступили, але дружина їх не дає. В зв’язку з тим, що ОСОБА_1 відмовлявся надати кошти через проблемні відносини із дружиною, він сказав, що грошей давати не треба, святкування пройде без його грошей, і зауважив, щоб він служив нормально, щоб претензій до нього не було. Після відмови ОСОБА_1 надавати гроші на святкування, порадившись з командиром військової частини, вирішили закласти за ветеранів свої власні кошти. 19 травня 2011 року, зустрівши ОСОБА_1, в розмові сказав, що було б добре, якби була спонсорська допомога, але якщо не має той не треба, всі питання уже вирішені. 23 травня 2011 року на запитання ОСОБА_1, чи може командир частини вплинути на те, щоб його не звільнили із служби, запевнив останнього, що до нього ніяких претензій немає, і що особисто зателефонує на Київ, щоб з’ясувати, що з документами на його звільнення із служби. Того ж дня командир частини дав розпорядження провести службове розслідування щодо ОСОБА_1, про що він сказав ОСОБА_6, який приніс рапорт на проведення службового розслідування і доповів, що у ОСОБА_1 вже є дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність у 2010 році і останній не може бути вдруге притягнутий, та надав його службову картку. Тоді ж ОСОБА_6 сказав, що раз ОСОБА_1 обіцяв принести гроші, то він їх з нього "зніме". Він, ОСОБА_4 категорично сказав ОСОБА_6 грошей з ОСОБА_1 не брати. Дізнавшись про наявність у ОСОБА_1 стягнення, командир частини змінив своє рішення щодо службового розслідування. 25 травня 2011 року до нього в службовий кабінет зайшла ОСОБА_8 і здала 200 грн. на святкування за картографічний відділ, в цей час в кабінет зайшов ОСОБА_6 Він подумав, що останній хоче з’ясувати чи всі здали кошти, бо давав ОСОБА_6 завдання по збору коштів, а сам підійшов до шафи, щоб переодягнутися на шикування - на сіно. ОСОБА_6, знаходячись біля столу, сказав "з грошима все, дозвольте йти", нащо він кивнув. Вийшовши на шикування, залишив службовий кабінет відкритим. Через 30-40 хвилин його викликали до штабу, де його зустріли працівники СБУ і запропонували пройти в службовий кабінет. В кабінеті цікавилися про святкування ювілею частини, розпитували про списки, про гроші, які він збирав на святкування. На їх прохання надавав документи, які брав з робочого столу. Лише через 30-40 хвилин прийшли поняті, після чого було проведено огляд кабінету та виявлено помічені кошти в сумі 800 грн. Показав, що не знає звідки у нього в кабінеті взялися гроші, він їх до рук не брав. Ствердив, що у нього на руках було виявлено незначне нашарування спеціальної фарби, якою були позначенні купюри хабара у вигляді двох цяток. Такі ж цятки були виявлені і у понятих. Вважає, що вони виникли від надання документів, які він брав зі столу на вимогу працівників служби безпеки. Змиви з рук проводили через 1,5 години спілкування в кабінеті. Протокол огляду місця події та ряд інших процесуальних документів вважає такими, що складені з порушенням вимог законодавства, а тому вони не можуть бути покладені в обґрунтування його обвинувачення. При проведенні огляду місця події, на його прохання не допустили його захисника ОСОБА_2, чим порушили його право на захист. Ствердив, що умислу на отримання хабара не мав, оскільки, виконуючи покладені на нього обов’язки по організації святкування ювілею частини, погодився на отримання від ОСОБА_1 спонсорської допомоги в сумі 800 грн., від якої в подальшому сам добровільно відмовився. Зазначив, що судячи з витрат ОСОБА_1, його одягу та мобільного телефону, вважав його забезпеченою людиною. Вважає, що в його діях не має складу будь-якого злочину, і він підлягає виправданню.

Однак, покази підсудного ОСОБА_4 щодо відсутності умислу та корисливого мотиву на отримання хабара, а також причетності до вчинення злочину спростовуються, а його вина у вчиненні злочину повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, показами потерпілого ОСОБА_1, який показав, що в кінці лютого 2011 року з дружиною, яка була вагітна, і у неї була загроза викидня, їздили в лікарню в м. Хмельницький на консультацію. За порадою ОСОБА_9, яка працює в стройовій частині, написав рапорт на матеріальну допомогу та подав довідку про вагітність дружини. Однак в наданні матеріальної допомоги було відмовлено. На початку травня його запросив до себе в кабінет заступник командира частини ОСОБА_4, запитав як справи, і повідомив, що у зв’язку із звільненням з військової частини він може отримати 300 гривень матеріальної допомоги, а 800 гривень необхідно віддати на святкування ювілею частини. Він повідомив ОСОБА_4, що тричі писав рапорт на матеріальну допомогу, в т.ч. в 2010 році, однак її не отримував. ОСОБА_4 наполіг на написанні рапорту, сказавши, щоб він не хвилювався, при цьому зазначив, що у разі незгоди передати кошти, у нього будуть проблеми по службі. Під диктовку ОСОБА_4 написав рапорт, і залишив у нього в кабінеті. 15 травня 2011 року, перевіривши зарплатну картку, побачив, що надійшли кошти. Наступного дня 16 травня 2011 року, його зустрів ОСОБА_4 і запитав, чи надійшли кошти на його картку. Йому було шкода віддавати гроші, а тому він сказав, що картка в дружини, і він ще не дивився. Нащо ОСОБА_4 відповів, що гроші надійшли і запропонував передати йому 800 грн. Наступного дня ОСОБА_4 знову запитав про гроші, і він відповів, що ще не дивився. ОСОБА_4 відповів, що він його підставляє, і буде мати проблеми по службі. Через день чи два його знову зустрів ОСОБА_4 і запитав, навіщо він, ОСОБА_1, його підставляє. Він запитав у ОСОБА_4 чи буде у нього все нормально, якщо він віддасть гроші. ОСОБА_4 сказав, що вже не потрібно віддавати гроші, він зателефонує в м. Київ і поцікавиться, що з документами на його звільнення із служби. Через декілька днів до нього підійшов його безпосередній командир ОСОБА_6 і запитав, що за проблеми у нього з командуванням частини, за що вони хочуть позбавити його премії. Він розповів ОСОБА_6, що за те, що отримав матеріальну допомогу повинен віддати ОСОБА_4 800 грн. Того ж дня, ОСОБА_6 також повідомив йому, що ОСОБА_4 вимагає у нього, ОСОБА_1, передати обіцяні гроші. Не бажаючи віддавати гроші, повідомив ОСОБА_6, що грошей при собі не має, і звернувся до працівників СБУ. 25 травня 2011 року помічені кошти в сумі 800 грн. приніс у кабінет ОСОБА_6, і поклав їх в робочий зошит, на який вказав останній. Потерпілий зазначив, що не хотів віддавати гроші, на той час вони були йому потрібні, оскільки з дружиною збирали гроші на пологи, бо в дружини була загроза викидня, на даний час дитина померла. Вважає, що ОСОБА_4 відмовився від отримання коштів в сумі 800 грн. із зневагою до нього, така відмова не була добровільною, він зрозумів, що в подальшому у нього можуть бути проблеми по службі, в т.ч. його можуть позбавити премії.

Показаннями свідка ОСОБА_6, з яких слідує, що після виходу з відпустки, 23 травня 2011 року його викликав до себе ОСОБА_4, і сказав написати рапорт для проведення службового розслідування щодо старшого солдата ОСОБА_1 з приводу незадовільних результатів з фізичної підготовки. Така вимога його здивувала, оскільки ОСОБА_1 звільнявся за службовою невідповідністю і у нього завжди були проблеми із службовою підготовкою, але вимоги для проведення службового розслідування ніколи не ставились. Вийшовши з кабінету ОСОБА_4, пішов до ОСОБА_1, щоб з’ясувати причини призначення службового розслідування, який розповів що ОСОБА_4 у нього вимагає 800 гривень за те, що допоміг отримати матеріальну допомогу. Повідомив ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 звільняється у зв’язку з службовою невідповідністю, у нього вагітна дружина, і запитав навіщо це службове розслідування. ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 не виконує обіцянку надати 800 грн., і сказав якщо він не виконає обіцянку, то у ОСОБА_1 будуть проблеми по службі. Він передав слова ОСОБА_4 ОСОБА_1, а наступного дня ОСОБА_1 повідомив, що готовий надати ОСОБА_4 кошти. 25 травня 2011 року ОСОБА_1 приніс і поклав гроші у його робочий зошит. Він зайшов в кабінет ОСОБА_4Р, підійшов до столу, за яким сидів останній, протягнув зошит, і гроші випали на стіл. ОСОБА_4 кивнув головою і сказав "добре", при цьому накрив гроші рукою, в якій був невеликий аркуш паперу. Під час передачі коштів ОСОБА_4 розумів, що принесені ним кошти передані ОСОБА_1, а також розумів їх призначення. Він підтвердив, що є безпосереднім командиром ОСОБА_1, знає його майновий стан, а тому гроші в сумі 800 грн. є для ОСОБА_1 значною сумою. Повідомив, що негативна характеристика ОСОБА_1 не відповідає дійсності, і складена з метою сприяння звільненню ОСОБА_1 із Збройних Сил України. Показання щодо причетності до вимагання хабара командира частини ОСОБА_5 давав будучи введений в оману ОСОБА_4, через неоднозначні висловлювання про причетність до отримання коштів командування частини, в протоколі заяви зазначав про тиск на ОСОБА_1 з боку ОСОБА_5, маючи на увазі погрози про зняття премії. В подальшому дані обставини не підтвердилися.

Показаннями свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні показав, що він є командиром військової частини А4127. Роз’яснюючи процедуру отримання матеріальної допомоги, зазначив, що військовослужбовець пише рапорт на його ім’я, він ставить резолюцію - "начальнику штабу до наказу", а начальник штабу готує наказ який підписує командир. ОСОБА_1 особисто не звертався до нього з рапортом про виплату йому матеріальної допомоги, про матеріальне становище останнього нічого не відомо. Зазначив, що ОСОБА_4 користується у нього авторитетом, і він прислуховується до його думки. Не пам'ятає, яким саме чином до нього потрапив рапорт ОСОБА_1 на виплату матеріальної допомоги. Прийняв рішення про виплату матеріальної допомоги ОСОБА_1, оскільки на нього були подані документи про звільнення із служби. Підтвердив, що 25 травня 2011 року до нього по телефону звертався ОСОБА_4, просив допустити захисника ОСОБА_2, але йому заборонив це зробити працівник контррозвідки ОСОБА_10 Про обставини отримання коштів ОСОБА_4 від ОСОБА_1 йому нічого невідомо, до вимагання цих коштів він не причетний. Особисто не вживав будь-яких заходів для отримання від ОСОБА_1 коштів, і не погрожував останньому.

Показаннями свідка ОСОБА_9, яка суду показала, що до її обов’язків належить написання наказів, реєстрація вхідних та вихідних документів. Рапорти військовослужбовців військової частини реєструються у книзі вхідної кореспонденції, після чого передаються на підпис командиру військової частини для накладення резолюції. Підтвердила, що довідка про вагітність дружини ОСОБА_1 була підшита в особову справу солдата ОСОБА_1 Як вказана довідка потрапила в стройову частину пояснити не змогла.

Показаннями свідка ОСОБА_8, яка суду показала, що збирала гроші у працівників відділу на святкування ювілею військової частини. З п’яти офіцерів їхнього відділу - четверо, а саме ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_29 додатково здали по 50 грн. на загальну суму 200грн., які вона 25.05.2011 року вранці віднесла в кабінет ОСОБА_4 Повідомила, що на святкування "Дня військової частини" військовослужбовці військової служби за контрактом здавали по 120 грн. для закупівлі ювілейних медалей.

Показаннями свідка ОСОБА_14, який в суді показав, що в кінці лютого 2011 року подав рапорт на виплату матеріальної допомоги. Матеріальну допомогу отримав в червні –липні 2011 року.

Показаннями свідка ОСОБА_15, з яких слідує, що у зв’язку з народженням дитини, в квітні 2011 року звернувся про виплату матеріальної допомоги та долучив відповідні документи. Матеріальну допомогу отримав в липні 2011 року.

Показаннями свідка ОСОБА_16, з яких слідує, що на початку квітня 2011 року звернувся до командування частини про виплату грошової допомоги, яку отримав протягом червня –липня 2011 року.

Показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 з яких слідує, що останні на початку 2011 року зверталися про виплату грошової допомоги, яку отримали в період червня –серпня 2011 року. В цей час допомогу отримали близько 30-40 чоловік.

Допитана в суді свідок ОСОБА_7 повідомила, що для прийняття рішення командиром військової частини А4127 ОСОБА_5 про виплату матеріальної допомоги вона надає останньому список військовослужбовців, яким належить до виплати матеріальна допомога та з урахуванням залишку коштів. При цьому у даному списку зазначений номер та дата наказу у відповідності до якого військовослужбовцю належить виплатити матеріальну допомогу. Зазначила, що в першочерговому порядку матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям в яких склались складні життєві обставини. В травні 2011 року не вистачало коштів, щоб всім виплатити матеріальну допомогу. Показала, що рішення про виплату матеріальної допомоги ОСОБА_1 прийняв командир.

Показаннями свідка ОСОБА_21, з яких слідує, що 25 травня 2011 року його та ОСОБА_22 запросили бути присутніми у якості понятих під час огляду місця події у службовому кабінеті ОСОБА_4 Під час огляду, працівниками міліції виявлено та вилучено гроші у сумі 800 грн., на яких при освічуванні спеціальним приладом виявлено яскраво-синє світіння та надпис "хабар". Гроші, які світились було поміщено у пакети, заклеєно та опечатано. При освічуванні рук ОСОБА_4, у останнього виявлено незначне світіння двох цяток яскраво синього кольору. Зазначив, що ОСОБА_4 руки освічувались спеціальним приладом двічі, перед початком огляду та перед проведенням змивів. Підтвердив, що на прохання ОСОБА_4 було освітлено його руки, які теж мали світіння.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 показали, що 25.05.2011 року в їх присутності та присутності ОСОБА_1 працівники СБУ помітили спеціальним порошком кошти в сумі 800грн., на купюрах яких здійснено напис "хабар".

Крім того, факт вчинення підсудним злочину стверджується даними протоколу усної заяви про скоєння злочину, з якого вбачається, що 25 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до УДСБЕЗ УМВС України в Хмельницькій області з приводу вимагання в нього хабара заступником командира військової частини А4127 ОСОБА_4, (т.1 а.с.4) та протоколу заяви, з якого вбачається, що 25 травня 2011 року ОСОБА_6 звернувся до УДСБЕЗ УМВС України в Хмельницькій області з заявою про звільнення від кримінальної відповідальності за посередництво у передачі ОСОБА_1 хабара ОСОБА_4 (т.1 а.с.24);

З протоколу огляду грошових коштів (т.1 а.с.15) слідує, що відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, в присутності понятих ОСОБА_24 та ОСОБА_23, складено протокол про те, що в період часу з 07год. 35хв. до 07год. 45хв. оглянуті кошти надані ОСОБА_1: купюру номіналом 50 гривень серії ЗГ №7592290, купюру номіналом 50 гривень серії АЄ №0579200; купюру номіналом 100 гривень серії ЗФ №61190133, купюру номіналом 100 гривень серії ВХ №9619231, купюру номіналом 100 гривень серії АЗ №9690684, купюру номіналом 100 гривень серії ЗД №7249536, купюру номіналом 100 гривень серії ВЛ №7137267; купюру номіналом 100 гривень серії ЕВ №8358104, які передбачалися для передачі хабара підсудному. Гроші були оглянуті з зазначенням їх серії та номеру, оброблені спеціальним порошком, який невидимий при звичайному освітленні, в результаті чого кожна купюра при освітленні за допомогою приладу УФЛ-1 б/н світиться яскраво-голубим кольором, залишається на руках та інших предметах при дотику. З лівого боку на лицьовій стороні кожної грошової купюри за допомогою люмінесцентного олівця зроблено напис "хабар", який при ультрафіолетовому освітленні за допомогою приладу УФЛ-1 б/н світиться яскраво-голубим кольором та невидимий при звичайному освітленні. В процесі огляду зроблено контрольний зразок порошку, яким проводилася обробка грошових коштів та люмінесцентного олівця, яким зроблено напис "хабар". Вказані грошові кошти, після їх обробки, повернуті ОСОБА_1 для подальшого використання під час проведення заходів направлених на перевірку інформації вимагання та отримання хабара;

Допитані в судовому засіданні поняті ОСОБА_24 та ОСОБА_23 підтвердили наведену у протоколі огляду грошових коштів інформацію та факт нанесення на вищезазначені грошові купюри спеціальної речовини.

З даних протоколу огляду місця події від 25 травня 2011 року з додатками до нього (т.1а.с.16-22) вбачається, що в службовому кабінеті ОСОБА_4, на його робочому столі під аркушами паперу, на яких віддруковані списки особового складу військової частини виявлено грошові кошти, складені вдвоє в сумі 800 грн.: купюру номіналом 50 гривень серії ЗГ №7592290, купюру номіналом 50 гривень серії АЄ №0579200; купюру номіналом 100 гривень серії ЗФ №61190133, купюру номіналом 100 гривень серії ВХ №9619231, купюру номіналом 100 гривень серії АЗ №9690684, купюру номіналом 100 гривень серії ЗД №7249536, купюру номіналом 100 гривень серії ВЛ №7137267; купюру номіналом 100 гривень серії ЕВ №8358104. З лівого боку на лицьовій стороні кожної грошової купюри при ультрафіолетовому освітленні за допомогою приладу УФЛ-1 б/н виявлено напис "ХАБАР", який світиться яскраво-голубим кольором та невидимий при звичайному освітленні. Під час освітлення долоней та пальців рук ОСОБА_4 за допомогою приладу УФЛ-1 б/н на середніх фалангах вказівного та безімяного пальців лівої руки виявлено світіння двох майже не помітних точок. На запитання про походження вказаних грошових коштів у сумі вісімсот гривень ОСОБА_4 повідомив, що дані кошти на його стіл міг покласти ОСОБА_6, або будь-хто так як кабінет був не зачинений. В процесі огляду були зняті змиви потожирових відкладень на правій та лівій руці марлевими серветками, які було розпечатано з заводської упаковки.

З протоколу огляду від 25.05.2011 року (т.1 а.с.23) вбачається, що при огляді в службовому кабінеті ОСОБА_6 виявлено блокнот зеленого кольору, при освітленні середини якого за допомогою приладу УФЛ б/н виявлено світіння яскраво-голубим кольором. В процесі огляду було здійснено змиви з рук ОСОБА_6

Наказом командира військової частини А4127 №231 від 10.11.2010 року стверджується, що підсудного ОСОБА_4 призначено заступником командира частини з виховної роботи –заступником начальника центру з виховної роботи, (т.2 а.с.90), протоколом огляду функціональних обов’язків посадових осіб з виховної роботи (т.1а.с. 239-244), витягом функціональних обов’язків зі Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (т. 2а.с.128-129) підтверджується, що ОСОБА_4 відповідає за гуманітарну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців, членів їх сімей, працівників військової частини, їх соціальний захист. Підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу військової частини А4127, тобто є службовою особою.

Відповідно до ст.ст.32,59,73 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ОСОБА_4 є начальником за військовим званням, на нього покладені обов'язки знати потреби і запити особового складу, вживати заходів для вирішення скарг і задоволення заяв, підтримувати зв'язок із сім'ями військовослужбовців, піклуватися про їх здоров'я, харчування, поліпшення матеріально-побутового становища особового складу.

З протоколу огляду від 18 липня 2011 року, слідує, що рапорт водія шліфувальника старшого солдата ОСОБА_1 на отримання матеріальної допомоги у зв’язку із скрутним матеріальним становищем датований 04.05.2011 р. (т.1 а.с 246-247);

Протоколом огляду книг реєстрації рапортів офіцерів, прапорщиків та військовослужбовців за контрактом в/частини А4127, журналом обліку рапортів та заяв військової частини А4127 встановлено, що рапорт ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги не зареєстрований, тобто не містить відбитку реєстраційного штампу військової частини (т.1 а.с. 213-225), та речовим доказом - рапортом ОСОБА_1 від 04.05.2011 на отримання матеріальної допомоги (т.1 а.с. 47, 248-249) підтверджується той факт, що підсудний ОСОБА_4, маючи намір сприяти в отриманні матеріальної допомоги потерпілим ОСОБА_1, за отримання неправомірної винагороди (хабара) в сумі 800 грн., особисто заніс рапорт потерпілого ОСОБА_1 на підпис командиру військової частини.

З протоколу очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 8 червня 2011 року (т.1 а.с.170-181) вбачається, що потерпілий прямо вказав на ОСОБА_4, як на особу, яка за винагороду в сумі 800 грн., запропонувала йому сприяти в отриманні матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Даними протоколу очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 16.06.2011 року (т.1 а.с.182-195) підтверджується, що ОСОБА_6 вказав на ОСОБА_4 як на особу, яка 23 травня 2011 року розказала йому, що ОСОБА_1 обіцяв надати 800 грн. за виплату йому матеріальної допомоги, однак відмовляється виконувати свої обіцянки. ОСОБА_4 зазначив, що уточнив для ОСОБА_6, що гроші ОСОБА_1 обіцяв добровільно на святкування ювілею військової частини, а це потрібно для всієї військової частини, а більше всього для командира. Викладене підтверджує показання свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо його хибного розуміння ОСОБА_4 про те, що вимога про передачу хабара виходила від командира військової частини ОСОБА_5

Даними висновку №2333 криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин стверджується, що на вилучених 25 травня 2011 року в кабінеті підсудного ОСОБА_4 банкнотах номіналом 100 (сто) грн. серій та номерів: ЗФ №6119013, ВХ №9619231, A3 №9690684, ЗД №7249536, ВЛ №7137267, ЕВ №8358104, ВЄ №8165456; номіналом 50 (п'ятдесят) грн. серій та номерів: ЗГ №7592290, АЄ №0579200, виявлена порошкоподібна речовина є спецхімречовиною і має спільні родові ознаки із зразком спецхімречовини. Речовина, якою виконано напис "хабар" на поверхнях грошових банкнот номіналом 100 та 50 грн. співпадає за окремими родовими ознаками із зразком речовини, якою виконано напис "хабар" на аркуші паперу формату А4. Порошкоподібна речовина, виявлена на поверхнях двох ватних тампонів із змивами з лівої та правої долонь рук ОСОБА_4 є спецхімречовиною і має спільні родові ознаки із зразком спецхімречовини.

Порошкоподібна речовина, виявлена на поверхнях ватного тампону із змивами з лівої та правої долонь рук ОСОБА_6 є спецхімречовиною і має спільні родові ознаки із зразком спецхімречовини.

Порошкоподібна речовина, виявлена на внутрішніх поверхнях зошита гр. ОСОБА_6 є спецхімречовиною і має спільні родові ознаки із зразком спецхімречовини (т.1 а.с. 207-210).

Речовими доказами: - два марлевих тампони за допомогою яких проводилися змиви з рук ОСОБА_4; серветка медична марлева, якою проводилися змиви з рук; - зошит зеленого кольору; - рукавички оглядові"; - рукавички оглядові латексні хірургічні"; - рукавички медичні латексні за допомогою яких проводився огляд грошових коштів; - латексні стерильні рукавички за допомогою яких проводилися змиви з рук ОСОБА_4; - латексні стерильні рукавички за допомогою яких проводився огляд місця події, службового кабінету ОСОБА_4; - контрольний зразок люмінесцентного олівця; - контрольний зразок спеціального порошку; - контрольний зразок спеціального порошку та дрібнодисперсною порошкоподібною речовиною; - купюра номіналом 50 гривень серії ЗГ №7592290, купюра номіналом 50 гривень серії АЄ №0579200; купюра номіналом 100 гривень серії ЗФ №61190133, купюра номіналом 100 гривень серії ВХ №9619231, купюра номіналом 100 гривень серії АЗ №9690684, купюра номіналом 100 гривень серії ЗД №7249536, купюра номіналом 100 гривень серії ВЛ №7137267; купюра номіналом 100 гривень серії ЕВ №8358104 (т.2 а.с 30-32).

Вартість отриманого підсудним ОСОБА_25 хабара стверджується показами потерпілого ОСОБА_1, даними протоколу огляду місця події (т.1 а.с.16-22), протоколом огляду грошових коштів (т.1 а.с.15), протоколом огляду та фото-таблиць до нього (т.2 а.с. 20-29), постановою про визнання речовими доказами та приєднання до справи речових доказів (т.2 а.с.32).

Суд відхиляє покази підсудного ОСОБА_4, які він давав в процесі судового розгляду в тій частині, що до вчинення злочинів не причетний, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 показання останнього, за якими він добровільно відмовився від отримання грошей, оскільки, як встановлено в процесі судового розгляду, така відмова не вказує на остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на нього. Як слідує з пояснень підсудного та потерпілого, ОСОБА_4 заявив про відмову отримати кошти від ОСОБА_1, після того, як останній відмовлявся їх передавати, а тому на думку суду така відмова ОСОБА_4 не є добровільною, про що свідчать подальші узгоджені дії ОСОБА_4 по підготовці службового розслідування щодо ОСОБА_1 як вплив на волю останнього щодо необхідності передачі ним хабара з метою запобігання настання для потерпілого негативних наслідків, як-то позбавлення премії, внаслідок порушення дисциплінарного провадження, а також розмова з ОСОБА_6, під час якої ОСОБА_4 однозначно дав зрозуміти останньому про необхідність виконання ОСОБА_1 обіцянки щодо передачі грошей, а в подальшому прийняв отриманий від потерпілого хабар в своєму службовому кабінеті.

Твердження сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_4 відсутня об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 368 ч.1 КК України та такі обов’язкові ознаки суб’єктивної сторони складу злочину, як прямий умисел на отримання хабара та корисливий мотив не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, ОСОБА_4, запропонувавши потерпілому ОСОБА_26 сприяти у вирішенні питання про надання матеріальної допомоги, за умови передачі йому 800 грн., усвідомлював, що отримує незаконну винагороду як хабар за виконання певних дій з використанням службового становища, і бажав отримати таку винагороду.

Показання підсудного ОСОБА_4, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_1 сам запропонував, що у разі отримання матеріальної допомоги він зможе здати більшу суму суд оцінює критично. Як слідує з показань потерпілого ОСОБА_1 він перебував у складних матеріальних умовах, гостро потребував коштів, неодноразово звертався до командування військової частини з клопотанням про отримання матеріальної допомоги. Такі його показання підтверджені в суді і показаннями свідка ОСОБА_6

Як вбачається з матеріалів справи, показань потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6, підсудний обіймаючи посаду заступника командира військової частини, що є керівною посадою, від якої залежить прийняття управлінських рішень, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, за якими останній прислухався до думки свого заступника, шляхом систематичних нагадувань потерпілому ОСОБА_1 під час особистих зустрічей з останнім, та в розмовах із свідком ОСОБА_6, переконав потерпілого та свідка у необхідності передачі ОСОБА_4 хабара за сприяння у виплаті матеріальної допомоги та щоб запобігти притягненню ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, як вбачається з тверджень потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6 останні сприймали такі дії ОСОБА_4 та можливі негативні наслідки для потерпілого ОСОБА_27 виключно реально, як такі, що виходять від заступника командира військової частини, тобто вчинений підсудним злочин безпосередньо та прямо пов’язаний з займаною ним посадою, як службовою особою.

Підсудний ОСОБА_4, вимагаючи від потерпілого ОСОБА_1 глибоких знань порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, а також порядку преміювання військовослужбовців військової частини А4127, вказує на те, що не є суб’єктом прийняття управлінських рішень, хоча відповідно до ст.9 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заступники командирів військових частин користується щодо підлеглих дисциплінарною владою на один ступінь нижчою, ніж їх безпосередні командири, а тому суд визнає підставними твердження потерпілого ОСОБА_1 щодо реального сприйняття ним можливості порушення ОСОБА_4 відносно нього дисциплінарного провадження та позбавлення премії, що стало приводом для прийняття ОСОБА_1 рішення про передачу хабара ОСОБА_4 за сприяння в отриманні матеріальної допомоги.

В судовому засіданні підтверджено, що ОСОБА_4 діяв з корисливих мотивів. Так, з показів ОСОБА_4 слідує, що будучи особою, призначеною рішенням загальних зборів військової частини відповідальною за організацію заходів з нагоди святкування 70-річниці військової частини А4127, ОСОБА_4 був особисто зацікавлений в організації святкування ювілею. Відсутність бюджетного фінансування святкових заходів, спонукала організаційний комітет до збирання коштів на їх проведення із військовослужбовців. Разом з тим, зібрані кошти не перекривали витрат, пов’язаних із запрошенням гостей –ветеранів військової частини, що тягло додаткові витрати для ОСОБА_4 та офіцерського складу військової частини. Таким чином, з метою уникнення від несення матеріальних затрат, ОСОБА_4 вирішив відшкодувати понесені матеріальні витрати на святкування ювілею за рахунок інших осіб, зокрема ОСОБА_1

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику у справах про хабарництво" (v0005700-02) склад злочину одержання хабара наявний не лише тоді, коли службова особа одержала хабар для себе особисто, а й тоді коли вона це зробила в інтересах близьких їй осіб (родичів, знайомих тощо). При цьому не має значення, як саме фактично було використано предмет хабара.

Не знайшло свого підтвердження в процесі судового розгляду і твердження сторони захисту про те, що заява-повідомлення про злочин ОСОБА_6 (т.1 а.с. 24) спростовує факт давання хабара ОСОБА_4, оскільки в ній він вказав, що хабар призначався командиру військової частини ОСОБА_5, який ніби-то вчиняв тиск на ОСОБА_1, оскільки жодних даних та матеріалів, які б стверджували названий факт досудовим слідством не здобуто, не ствердив наявності таких і свідок ОСОБА_6 як на досудовому слідстві та і в судовому засіданні.

Жодним чином не спростовує факту вчинення злочину та не впливає на кваліфікацію дій підсудного твердження останнього та його захисників щодо неналежного оформлення органами УДСБЕЗ усної заяви про злочин потерпілого ОСОБА_1 (т.1 а.с.14) та протоколу заяви свідка ОСОБА_6(т.1 а.с.24), а також прийняття постанов про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 (т.2 а.с.33-34) та ОСОБА_6 (т.2. а.с.36, 37) з порушенням процесуального законодавства.

Не спростовує факту вчинення злочину та не впливає на кваліфікацію дій підсудного твердження останнього та його захисників про те, що інформація про вимагання ОСОБА_4 у ОСОБА_1 хабара надійшла до працівників контррозвідки СБУ 23 травня 2011 року, які в свою чергу повідомили УДСБЕЗ України в Хмельницькій області, а в журналі реєстрації заяв та повідомлень Шепетівського МВ УМВС заява ОСОБА_1 зареєстрована лише 25 травня 2011 року, і передана на розгляд лише 26 травня 2011 року, оскільки як слідує з показань свідка - працівника УДСБЕЗ ОСОБА_28 та потерпілого ОСОБА_1 про вимагання хабара останнім було повідомлено працівників контррозвідки СБУ в телефонному режимі.

Є надуманими та підлягають відхиленню твердження ОСОБА_4 відносно залишення слідів фарби, якою були позначенні кошти хабара, на його руці в результаті контактів з документами, що були на столі, і які він передавав на вимогу працівників служби безпеки оголеними руками, оскільки, як вбачається з показань свідка ОСОБА_21, що був понятим при огляді місця події, руки ОСОБА_4 освітлювали двічі, перед початком огляду та після огляду документів перед проведенням змивів. З показів свідка слідує, що після другого освітлення рук, світіння збільшилося, але не значно, що свідчить про те, що до грошей ОСОБА_4 торкався відразу після отримання суми хабара, а в подальшому торкався стола та паперу, які безпосередньо контактували з купюрами хабара.

Твердження сторони захисту, що протокол огляду грошових коштів є не допустимим доказом, спростовується наступним. Поняті не перебувають у службовій залежності від працівників міліції, не заінтересовані у результатах розгляду даної кримінальної справи. В ході допиту в судовому засіданні поняті підтвердили дійсність наведених у протоколі огляду даних.

Суд відхиляє твердження сторони захисту щодо неможливості одночасного перебування ОСОБА_1 у відділі міліції при написанні заяви про злочин та перебування останнього під час помічення грошей в приміщенні військової контррозвідки, оскільки обов’язок по реєстрації заяв та повідомлень про злочини покладається на працівників міліції і ОСОБА_1 при поданні ним заяви працівнику міліції не зобов’язаний знаходитись у відділі до моменту реєстрації заяви у журналі реєстрації заяв та повідомлень про злочини. Таким чином, незначний проміжок у часі з моменту подання заяви та її реєстрації не являється доказом, що спростовує злочинні дії підсудного.

Судом також не приймаються до уваги твердження сторони захисту про те, що огляд місця події проводився з порушенням норм КПК України (1001-05) , тобто без порушення кримінальної справи, оскільки ч. 2 ст. 190 КПК України передбачено у невідкладних випадках проведення огляду місця події до порушення кримінальної справи. З огляду на те, що ОСОБА_1 офіційно повідомлено про вимагання ОСОБА_4 хабара у день передачі коштів, тому процес документування даного злочину хоча і здійснювався за допомогою спеціальних засобів, однак до системи пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, які входять до оперативно –розшукової діяльності не належить, а тому порушень вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) судом не встановлено.

Посилання сторони захисту на порушення при проведенні огляду місця події пов’язані з проведенням змивів потожирових відкладень з рук ОСОБА_4 є безпідставними з огляду на те, що учасниками даної дії, в тому числі понятими, жодних зауважень в протоколі огляду не зазначено. Зауваження ОСОБА_4 на дії працівників міліції суд розцінює, як спробу уникнути відповідальності.

Твердження сторони захисту, що змиви з рук ОСОБА_4 проводились серветками, і про це зазначено у протоколі огляду місця події, а до протоколу долучені тампони, а тому вказані докази не можуть бути покладені в основу обвинувачення викликають об’єктивний сумнів та не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на розмірковуваннях щодо тлумачення термінів "тампон" та "серветка" працівниками міліції. При огляді в судовому засіданні речових доказів ОСОБА_4 не заперечив того факту, що саме оглянутими у судовому засіданні тампонами (серветками) проводились змиви з рук, які в подальшому у присутності понятих були поміщені у пакет, який належним чином опечатаний та доставлений на експертизу у цілісній упаковці, без пошкоджень.

Твердження підсудного щодо визнання висновку криміналістичної експертизи (предметів, вилучених під час огляду місця події) неналежним та недопустимим доказом, з огляду на те, що з постановою про призначення експертизи та висновком експерта ознайомлений в один день, суд відхиляє, оскільки клопотання про призначення повторної експертизи на досудовому слідстві та в судовому засіданні не заявляв, інших підстав визнання висновку експерта недійсним суду не навів.

Суд вважає, що право на захист ОСОБА_4 під час проведення досудового слідства не порушено, оскільки з моменту порушення кримінальної справи перед початком проведення слідчих дій з останнім, йому роз’яснені процесуальні права, в тому числі мати захисника та побачення з ним до першого допиту, яким ОСОБА_4 одразу ж скористався. Під час проведення слідчих дій ОСОБА_4 користувався кваліфікованою допомогою адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у зв’язку з чим, доказів порушення права на захист ОСОБА_4 судом не здобуто.

Аналізуючи всі досліджені в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 одержав хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабар, дій з використанням службового становища, тобто, вчинив злочин, передбачений ст. 368 ч. 1 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особливості, особу винного, зокрема характеристики, сімейний стан, думку потерпілого ОСОБА_1, який підтримує позицію прокурора та вважає, що підсудному слід призначити суворе покарання, обтяжуючі та пом’якшуючі покарання обставини.

ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, є військовим пенсіонером, за місцем військової служби характеризується виключно позитивно, є здоровим та працездатним.

Обставиною, що обтяжує його покарання є вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в службовій залежності.

Пом’якшуючою його покарання обставиною є наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 вчинив злочин невеликої тяжкості, підпадає під дію п. "в"ст.ст. 1, 6 Закону України "Про амністію у 2011 році", однак від застосування норм даного закону категорично відмовився, думку потерпілого ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід обрати покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів у виді штрафу, з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Підстав для застосування до підсудного ОСОБА_4 інституту призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом відповідно до ст. 69 КК України, суд не вбачає.

Суд знаходить необхідним питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України,

Судові витрати по справі за проведення криміналістичної експертизи підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_4, оскільки повністю стверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами (т.1. а.с.207).

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в сумі 8500 (вісім тисяч п’ятсот) гривень, з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній –підписку про невиїзд.

Речові докази по справі:

1. Рапорт ОСОБА_1 –зберігати при матеріалах кримінальної справи. (т.1 а.с 248-249);

2. Книгу реєстрації рапортів офіцерів, прапорщиків та військовослужбовців за контрактом (Т.2 №42, 2011) та журнал обліку рапортів та заяв військової частини А4127 (Т.1 №42, 2011) військової частини А4127 –повернути військовій частині А4127 (т.1 а.с. 226-227);

3. Два марлевих тампони за допомогою яких проводилися змиви з рук ОСОБА_4; серветка медична марлева якою проводилися змиви з рук; - зошит зеленого кольору; - рукавички оглядові L"; - рукавички оглядові латексні хірургічні"; - рукавички медичні латексні за допомогою яких проводився огляд грошових коштів; - латексні стерильні рукавички за допомогою яких проводилися змиви з рук ОСОБА_4; - латексні стерильні рукавички за допомогою яких проводився огляд місця події - службового кабінету ОСОБА_4; - контрольний зразок люмінесцентного олівця; - контрольний зразок спеціального порошку; - контрольний зразок спеціального порошку та дрібнодисперсною порошкоподібною речовиною; - зберігати при матеріалах кримінальної справи. (т.2 а.с. 30-32);

4. Купюру номіналом 50 гривень серії ЗГ №7592290, купюру номіналом 50 гривень серії АЄ №0579200; купюру номіналом 100 гривень серії ЗФ №61190133, купюру номіналом 100 гривень серії ВХ №9619231, купюру номіналом 100 гривень серії АЗ №9690684, купюру номіналом 100 гривень серії ЗД №7249536, купюру номіналом 100 гривень серії ВЛ №7137267; купюру номіналом 100 гривень серії ЕВ №8358104, передані на відповідальне зберігання в касу військової частини А0553 м. Хмельницький –передати власнику –ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_4 на рахунок асигнувань загального фонду Державного бюджету України судові витрати по справі за проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин у розмірі 1582,20 грн. (т.1 а.с. 207).

вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.