Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарі Дудка А.С.

за участю прокурора Гринь О.В.

захисника ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

підсудного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, ніде не працює, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України,

Підсудний ОСОБА_3 згідно наказу від 4 квітня 2006 року № 17 обіймав посаду інспектора ПС 3-го взводу БПС ПМУ ГУМВС України в Полтавській області, маючи спеціальне звання –старшина міліції.

13 листопада 2008 року ОСОБА_3 разом із сержантом міліції ОСОБА_14 заступив на службу по охороні громадського порядку в Октябрському районі м. Полтави.

Приблизно о 2 год. 14 листопада 2008 року, патрулюючи, вони зайшли у підземний перехід, розташований по вул. Жовтневій між кінотеатром ім. Котляревського та Головпоштамтом в м. Полтаві, де побачили потерпілого ОСОБА_5 та громадянина ОСОБА_6, які розпивали слабоалкогольні напої "Рево"навпроти магазину "Святковий".

ОСОБА_3, перевіряючи останніх на стан сп’яніння, почав чіплятись до них, ображати, на що потерпілий попросив, щоб той ставився до них з повагою.

Така поведінка потерпілого обурила ОСОБА_3 і він, явно виходячи за межі наданих йому прав та службових повноважень, передбачених ст. ст. 12, 13 Закону України "Про міліцію", де зазначені виключні випадки застосування працівниками міліції заходів фізичного впливу, а саме: для припинення правопорушення, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на міліцію обов’язків, умисно вдарив потерпілого ОСОБА_5 кулаком в чоло, від чого той упав і вдарився головою об бетонну підлогу, отримавши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеня, лінійного перелому тім’яної кістки справа з розвитком післятравматичного субарахноїдального крововиливу.

При цьому підсудний порушив конституційні права потерпілого на особисту недоторканість, свободу та повагу до його гідності, дискредитував органи міліції, підірвав їх авторитет, завдавши шкоди державним інтересам.

Допитаний в суді підсудний ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що дійсно тієї ночі він разом з колегою по службі ОСОБА_14 ніс службу по охороні громадського порядку. Приблизно о 2 год. 14 листопада 2008 року вони зайшли в підземний перехід по вул. Жовтневій між кінотеатром ім. Котляревського та Головпоштамтом в м. Полтаві, де побачили потерпілого та громадянина ОСОБА_6, які були в нетверезому стані та вели себе зухвало. Після зробленого їм зауваження останні, виявивши незадоволення цим, пішли з підземного переходу, піднімаючись при цьому східцями вгору. Ні він, ні його колега по чергуванню потерпілому ударів не наносили, фізичної сили щодо них не застосовували і зразу ж сами пішли звідти. Хто і як заподіяв потерпілому тілесні ушкодження він не знає, але вважає, що вони могли виникнути при падінні, коли потерпілий, перебуваючи в стані сп’яніння і тяжко утримуючись на ногах, по східцях піднімався вгору. Вважає докази його вини сфальсифікованими слідчим, оскільки потерпілий являється сином працівника прокуратури і саме вказуючи на це, погрожував йому, коли той робив зауваження за зухвалу поведінку. Заперечуючи доведеність вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, він зазначив також, що в ході досудового слідства було допущено його однобічність та неповноту, які виразились у тому, що не були виявлені та допитані всі очевидці події, не проведені окремі слідчі дії, необхідність проведення яких, на його думку, є обов’язковою, а також були грубо порушені вимоги КПК (1001-05) при проведенні окремих слідчих дій, а саме впізнання його потерпілим та свідком ОСОБА_7 Наголосив також на тому, що показання потерпілого та свідка ОСОБА_7, на його думку, є суперечливими, нелогічними, а тому не повинні прийматись до уваги. Виходячи з цього, вважає його вину у вчиненні злочину, не доведеною.

Суд критично оцінює показання підсудного про невизнання ним своєї вини, розцінюючи їх як спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене, а тому до уваги не приймає.

Вважаючи вину підсудного доведеною, суд виходить з таких доказів.

Потерпілий ОСОБА_2 в ході розгляду справи в суді показав, що приблизно о 2 год. 14 листопада 2008 року він разом з ОСОБА_7 знаходився в підземному переході, розташованому по вул. Жовтневій між кінотеатром ім. Котляревського та Головпоштамтом в м. Полтаві, де вживали слабоалкогольний напій "Revo", не порушуючи при цьому громадського порядку. В цей час туди зайшли два працівники міліції в формі, одним з яких був підсудний. Останній в образливій формі, звертаючись до нього, висловив своє незадоволення його присутністю в підземному переході. У відповідь на прохання потерпілого не ображати його підсудний ОСОБА_3 наніс йому удар кулаком в лоб, від чого він впав на бетонну підлогу, вдарившись при цьому потилицею та знепритомнів. Після цього підсудний почав обшукувати його кишені. Коли ж, прийшовши до свідомості, він зробив йому зауваження за це, той наніс йому ще декілька ударів, після чого, звертаючись до ОСОБА_7 підсудний зажадав, щоб той доставив його додому, а сам з місця скоєння злочину зник.

Свої показання потерпілий і свідок ОСОБА_7 підтвердили в ході відтворення обстановки і обставин події з їх участю, в ході якого вони розповіли і показали як про обставини, так і механізм заподіяння підсудним тілесного ушкодження потерпілому (том 1 а. с. 116-123).

Згідно висновків судово-медичної експертизи № 3036 від 25 грудня 2008 року та додаткової судово-медичної експертизи № 282 від 13 лютого 2009 року (том 1 а. с. 112-113, 124-125), у потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми забою головного мозку легкого ступеню, лінійного перелому тім’яної кістки справа, з розвитком післятравматичного субарахноідального крововиливу, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Дане тілесне ушкодження могло утворитись в строк і за обставин, на які посилається потерпілий в той час, коли він знаходився переважно обличчям до травмуючого фактору (нападника).

Показання потерпілого, які він дав 2 лютого 2009 року у ході відтворення обстановки та обставин події злочину з його участю, не протирічать об’єктивним судово-медичним даним судово-медичної експертизи потерпілого.

В ході впізнання, проведеного 5 травня 2009 року потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_7 впізнали підсудного як того, хто 14 листопада 2008 року спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження (том 1 а. с. 127-130, 131-134).

Аналогічні показання про факт і обставини заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень при допиті в суді дав свідок ОСОБА_7, який разом з потерпілим в момент заподіяння тому тілесних ушкоджень підсудним, знаходився в підземному переході. При цьому він наголосив, що саме підсудний безпричинно наніс удар потерпілому кулаком в лоб, від якого той впав на підлогу та вдарився потилицею об неї, знепритомнівши при цьому. Його в цей час утримував інший працівник міліції, який не дозволяв йому допомогти потерпілому. І тільки після того як підсудний зі своїм напарником по патрулюванню пішли з підземного переходу, він допоміг піднятися потерпілому, викликав йому таксі та допомігши сісти в нього, відвіз додому. При цьому він не знав, що потерпілому заподіяні такі тяжкі ушкодження, в зв’язку з чим і не викликав карети швидкої медичної допомоги. Свідок заперечив той факт, що він або потерпілий в підземному переході або в магазині "Святковий"порушували громадський порядок, чіплялись до когось із перехожих чи продавців або охоронців магазину. Зазначив, що у працівників міліції не було ніяких підстав робити йому або потерпілому зауваження тим більше в такій образливій і зухвалій формі як зробив це підсудний, який фактично перевищив свої повноваження. Він також заперечив факт їх з потерпілим знаходження в нетверезому стані, зазначивши, що вони вживали лише слабоалкогольні напої і п’яними не були.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, продавці магазину "Святковий", що у підземному переході, розташованому по вул. Жовтневій між кінотеатром ім. Котляревського та Головпоштамтом в м. Полтаві, в суді підтвердили факт перебування потерпілого і свідка ОСОБА_7 в зазначений день і час в указаному місці. При цьому вони наголосили, що названі особи дійсно придбавали у них слабоалкогольні напої "Revo"і вживали їх в магазині приблизно до 2-ї години, після чого вони попросили їх вийти, так як магазин зачинявся на технічну перерву. Ті погодились і більше в магазин не повертались. Вони також не бачили, щоб ці особи підходили до дверей магазину і смикали їх чи стукали в двері, вимагаючи, щоб їх відчинили. Поведінка потерпілого і свідка ОСОБА_7 не була агресивною і ні до них, ні до будь-кого іншого вони не проявляли неповаги або проявів хуліганства.

Свідок ОСОБА_11, інспектор з охорони ТОВ "Антарес-2000", чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 99-102), також підтвердив факт перебування потерпілого і свідка ОСОБА_7 в зазначений день і час в магазині "Святковий", що у підземному переході, розташованому по вул. Жовтневій між кінотеатром ім. Котляревського та Головпоштамтом в м. Полтаві, де він в той час працював як охоронець. Зазначив, що вони купували слабоалкогольні напої та заявляли йому претензії з приводу належності його до охоронної фірми, в зв’язку з чим він відійшов від них на деякий час. Коли ж приблизно через 15-20 хв. повернувся, то побачив, що ОСОБА_2 "приходив до свідомості", а ОСОБА_7 намагався йому допомогти та попросив, щоб він знайшов таксі. Він попросив одного з водіїв таксі відвезти потерпілого і свідка додому, на що той погодився, а коли повернувся, то повідомив, що вказані особи не розрахувались з ним, заявивши, що не мають грошей. Ні потерпілий, ні свідок ОСОБА_7 порушень громадського порядку в магазині або підземному переході, які б потребували втручання працівників міліції, не допускали.

Із показань свідка ОСОБА_12, таксиста, який підвозив потерпілого після спричинення тому тілесних ушкоджень, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 106-108), слідує, що дійсно він на прохання працівника охоронної фірми в ніч на 14 листопада 2008 року підвозив потерпілого і свідка ОСОБА_7 додому. Коли ж він довіз до місця призначення, то останній сказав йому, що вони не можуть розрахуватися за надані послуги, так як потерпілого побили працівники міліції і відібрали у нього гроші. Повіривши в це, він висадив їх та поїхав до того ж місця, де вони сіли до нього в автомобіль.

Свідок ОСОБА_13, інспектор БПС ПМУ УМВС України в Полтавській області, який разом з підсудним ніс чергування по охороні громадського порядку в ніч на 14 листопада 2008 року, в суді заперечив факт заподіяння останнім потерпілому тілесних ушкоджень, зазначивши, що вони лише зробили зауваження потерпілому ОСОБА_2 і свідку ОСОБА_7, які, перебуваючи в стані сп’яніння в підземному переході, сварилися між собою. Зробивши зауваження, вони пішли звідти і що було далі, він не знає. Ні він, ні підсудний потерпілому ударів не наносили.

Суд критично оцінює показання названого свідка, який є колегою по службі підсудного, а тому зацікавлений у вирішенні справи на користь останнього. В зв’язку з цим суд не приймає до уваги його показання, розцінюючи їх як такі, що не відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних по справі та перевірених в суді доказів.

Винуватість підсудного підтверджується також:

- протоколом огляду місця події від 14 листопада 2008 року, з якого слідує, що підлога на місці пригоди покрита керамічною плиткою квадратної форми сірого кольору (том 1 а. с. 75-77);

- висновком службового розслідування за результатами перевірки звернення ОСОБА_7, відповідно до якого відомості, викладені у зверненні останнього щодо спричинення співробітниками батальону патрульної служби ПМУ ГУМВС України в Полтавській області тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 знайшли своє об’єктивне підтвердження (том 1 а. с. 44-49);

- випискою з історії хвороби № 17809 стаціонарного хворого ОСОБА_2, який був госпіталізований 14 листопада 2008 року о 21 год. 20 хв. в нейрохірургічне відділення ПОКЛ, виписаний 24 листопада 2008 року з діагнозом заключним клінічним: "Закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеню. Лінійний перелом тім’яно-потиличної кістки справа. Післятравматичний САК. Ангіопатія сітківки обох очей. В медичній карті мається направлення в ПОКЛ нейрохірургічне відділення на ім’я обстежуваного. Направляється з травмпункту 1-ї МКЛ м. Полтави з ДЗ: "ЗЧМТ. Забій головного мозку. Перелом тім’яної кістки з переходом на височну справа. Консультація невролога, Р-грами додаються"(том 1 а. с. 66-67);

- іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому суд виходить з того, що показання потерпілого повністю підтверджуються і узгоджуються з іншими доказами по справі.

Судом встановлено, що докази вини підсудного зібрані у визначеному законом порядку, а тому суд приймає їх як допустимі та такі, що підтверджують його вину у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Суд не приймає до уваги твердження підсудного про те, що показання потерпілого ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_7, які вони давали в ході досудового слідства, є суперечливими та непослідовними, оскільки це спростовується їх змістом, який був досліджений в суді під час розгляду справи (том 1 а. с. 8, 9-11, 12, 13-15, 16, 26-28, 29, 33, 63, 82-85, 86-89). Вивченням встановлено, що відмінність їх показань полягає лише в стилістиці їх викладення, що, на думку суду, є свідченням їх об’єктивності та правдивості, а твердження про це підсудного є надуманим та безпідставним.

Суд також критично оцінює показання підсудного про те, що його впізнання потерпілим і свідком ОСОБА_7 було проведено з порушенням вимог КПК України (1001-05) і для впізнання на фотознімках були представлені особи не в міліцейській формі, а в цивільній, що, на думку останнього, свідчить про те, що тим, хто впізнавав, могло бути підказано, хто саме із зображених на фотознімках є ОСОБА_3 Критично оцінюючи це твердження підсудного, суд виходить з того, що підсудний не заперечує факту перебування на місці скоєння злочину та спілкування з потерпілим і свідком ОСОБА_7 в той час, коли було скоєно злочин. Вивчення протоколів проведення цих слідчих дій в суді свідчить про те, що впізнання було проведено відповідно до вимог КПК України (1001-05) і вказані особи впізнали підсудного по рисах обличчя, про що зазначено в протоколах. Виходячи з цього, суд приймає до уваги протоколи цих слідчих дій як докази по справі, оскільки вони були отримані у визначеному законом порядку.

Суд вважає надуманими та такими, що не відповідають дійсності показання підсудного про те, що потерпілий і свідок ОСОБА_7 в підземному переході вели себе зухвало, приставали до працівників і охоронців магазину, стукали в двері магазину, нібито порушуючи порядок при цьому. Оцінюючи так показання підсудного в цій частині, суд виходить з того, що свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, продавці магазину "Святковий", що в підземному переході, де нібито вчинювали хуліганські дії потерпілий і свідок ОСОБА_7, в суді не підтвердили цього факту, зазначивши лише те, що названі особи придбавали в магазині та вживали там слабоалкогольний напій "Revo". Ніхто із них не вказав на зухвалість поведінки потерпілого і свідка ОСОБА_7 та приставання останніх до громадян, зазначивши, що цього вони взагалі не бачили. Вони також заперечили, що вказані особи стукали в двері магазину після того, як він був зачинений на технічну перерву, наголосивши, що то були невідомі особи, яких вони не бачили, а не потерпілий чи свідок ОСОБА_7

Суд також критично оцінює показання підсудного про те, що оскільки потерпілий і свідок ОСОБА_7 не викликали на місце пригоди карету швидкої медичної допомоги, а відправились додому на таксі при наявності тяжких тілесних ушкоджень, то тілесні ушкодження потерпілому могли бути заподіяні в іншому місці. Не приймаючи до уваги це твердження підсудного, суд виходить з показань свідків ОСОБА_11, охоронця охоронної фірми "Антарес-2000", який в ту ніч знаходився на чергуванні в магазині "Святковий", та свідка ОСОБА_12, таксиста, який підвозив додому від підземного переходу в зазначений час потерпілого, які підтвердили, що потерпілий був побитий, не міг самостійно пересуватися та стверджував про те, що його побив працівник міліції, який відібрав у нього і гроші, в зв’язку з чим він не міг розплатитися і за послуги таксі.

Факт побиття потерпілого в зазначений час і в зазначеному місці також підтверджується випискою з історії хвороби № 17809, згідно з якою ОСОБА_2 14 листопада 2008 року поступив в нейро-хірургічне відділення 1-ї МКЛ з діагнозом: "Закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку легкого ступеню. Лінійний перелом тім’яно-потиличної ділянки справа. Післятравматичний САК. Ангіопатія пітківки обох очей"(том 1 а. с. 35-36, 66-67). При цьому він пояснив, що був побитий працівником міліції. Потерпілий в момент звернення в лікарню був тверезий.

Виходячи з наведеного, суд розцінює це твердження підсудного як надумане та таке, що не відповідає дійсності.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 365 КК України як перевищення службовою особою влади та повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадянина та державним інтересам і супроводжувалось насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, і спричинило тяжкі наслідки.

Обставин, які обтяжують або пом’якшують покарання підсудного, суд не знаходить.

При призначенні покарання суд враховує характер і тяжкість вчиненого підсудним злочину, те, що він вперше вчинив злочин та притягається до кримінальної відповідальності, характеристику його особи, наявність на його утриманні малолітньої дитини, відсутність обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання, думку потерпілого, який наполягає на суворому покаранні підсудного, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, перевиховання та соціальної реабілітації.

Зважаючи на те, що підсудним вчинено тяжкий злочин з використанням наданих йому законом службових повноважень, суд відповідно до статті 54 КК України вважає за необхідне застосувати щодо нього додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання –старшина міліції, яке йому було присвоєно на час виконання службових обов’язків.

По справі потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 28000 грн.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" (v0003700-89) (далі - Постанова). При цьому суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудного, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким "мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна".

В добровільному порядку підсудним збитки не відшкодовувались.

Виходячи із доведеності вини підсудного у вчиненні злочину, суд задовольняє цивільний позов потерпілого, оскільки встановлено, що йому внаслідок вчинення підсудним злочину було завдано моральної шкоди, яка полягає в спричиненні значної фізичної болі, моральних страждань та емоційних переживань, в зв’язку з чим він змушений був певний час лікуватись стаціонарно. Завдано значної шкоди його здоров’ю, в зв’язку з чим докладено багато зусиль для його відновлення, чого, незважаючи на це, в повній мірі зробити не вдалось. Незважаючи на це, потерпілого продовжують хвилювати головні болі, у нього значно погіршився сон та спокій. Вчиненням злочину порушено звичайний ритм його життя. При визначенні розміру завданої моральної шкоди суд виходить з тяжкості наслідків, які наступили внаслідок вчинення злочину, засад розумності та справедливості і вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судових витрат по справі немає.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років шість місяців з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки.

Строк відбування покарання рахувати з 5 травня 2009 року, зарахувавши в нього час перебування засудженого під вартою в зв’язку з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі.

Згідно ст. 54 КК України позбавити засудженого ОСОБА_3 спеціального звання старшина міліції.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_3 у вигляді взяття під варту залишити без змін.

Задовольнити заявлений по справі потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов і стягнути з засудженого ОСОБА_3 на його користь 28000 грн. моральної шкоди.

Речові докази, які приєднані до матеріалів справи, зберігати при ній.

вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.