734/3220/17 Про неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки - 30.11.2022 Прийняття

За вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 367 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у державних і комунальних лісогосподарських підприємствах України, на строк 2 роки зі штрафом у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (4250 грн).

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Згідно з цим вирокомОСОБА_1, перебуваючи на посаді майстра лісу

ДП "Козелецьрайагролісгосп", під час визначення 23 лютого 2017 року за допомогою бусольної зйомки на місцевості фактичного місця розташування та меж лісової ділянки площею 2.8 га виділу № 14 кварталу № 74 ДП "Козелецьрайагролісгосп", що підлягала включенню до рубки головного користування, маючи реальну можливість виконати належним чином свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них належним чином їх не виконав, а натомість, порушуючи вимоги ч. 8 ст. 70 Лісового кодексу України та своєї посадової інструкції, неправильно провів прив`язку лісової ділянки, що підлягала рубці, до визначеної матеріалами лісовпорядкування

ДП "Козелецьрайагролісгосп" квартальної сітки лісового фонду, що перебуває у постійному користуванні зазначеного лісогосподарського підприємства. У результаті цього ОСОБА_1 безпідставно і незаконно включив у вищевказану рубку головного користування територію виділів № 4 та № 8 кварталу № 1 Остерського лісництва

ДП "Остерське лісове господарство".

На підставі незаконно визначеного ОСОБА_1 у результаті допущеної ним службової недбалості фактичного місця розташування та меж лісової ділянки виділу № 14 кварталу № 74 ДП "Козелецьрайагролісгосп", що підлягала рубці головного користування, працівниками цього підприємства 23 лютого 2017 року було проведено перелік дерев під рубку, які насправді були розташовані на території виділів № 4 і № 8 кварталу № 1 Остерського лісництва ДП "Остерське лісове господарство". На основі цього переліку дерев 28 лютого 2017 року було виконано матеріально-грошову оцінку лісосіки та потім Чернігівське обласне управління лісового та мисливського господарства 02 березня 2017 року видало лісорубний квиток, згідно з яким був наданий дозвіл на проведення рубки. Внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків ОСОБА_1 на частині незаконно визначеної ним під рубку головного користування території лісової ділянки площею 2 га, розташованої в межах виділів № 4 і № 8 кварталу № 1 Остерського лісництва ДП "Остерське лісове господарство", що до лісового фонду ДП "Козелецьрайагролісгосп" не належить і дозволи на проведення рубок на якій не видавалися, у період із 07 березня до 12 квітня 2017 року ДП "Козелецьрайагролісгосп" провело незаконну вирубку 441 дерева листяних порід. Указаними діями завдано шкоду в розмірі 3 889 368,16 грн.

Чернігівський апеляційний суд 13 вересня 2022 року змінив вирок місцевого суду та звільнив ОСОБА_1 від основного та додаткового покарання, призначеного за ч. 2 ст. 367 КК, на підставі ч. 5 ст. 74 цього Кодексу.

В іншій частині вирок суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Захисник Якуба Г.О. у своїй касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_1,

а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК (4651-17) ).

На стадії апеляційного розгляду сторона захисту подала клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, однак суд проігнорував указане клопотання і за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 звільнив останнього від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК.

Такий висновок, суду на переконання, захисника є помилковим, оскільки на підставах, передбачених ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК, особа може бути звільнена судом від покарання, лише у випадку, коли вона заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на цій підставі.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, якщо під час здійснення судового провадження сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, звільняє таку особу від кримінальної відповідальності і закриває кримінальне провадження.

Захисник вважає, що звільнення апеляційним судом ОСОБА_1 від призначеного покарання, а не закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки згідно зі ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Представник публічного обвинувачення в касаційній скарзі просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, при цьому посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно звільнив обвинуваченого від призначеного місцевим судом покарання,

а не закрив кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Позиції учасників судового провадження

Захисник у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у її касаційній скарзі та скарзі представника публічного обвинувачення, просила їх задовольнити, скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_1, звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Прокурор у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в касаційних скаргах, просила їх задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, вислухавши позицію захисника, прокурора, перевіривши доводи касаційних скарг та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що касаційні скарги захисника ОСОБА_7 і представника публічного обвинувачення підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Перевіряючи ухвалу суду апеляційної інстанції на предмет її відповідності процесуальному та матеріальному закону в межах доводів касаційних скарг, колегія суддів установила нижченаведене.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що на стадії апеляційного розгляду сторона захисту подала клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 внаслідок закінчення строків давності, визначених ст. 49 КК та про закриття кримінального провадження з цих підстав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК (т.3, а.с. 203-205)

Згідно із звукозаписом перебігу судового засідання від 13 вересня 2022 року захисник, обвинувачений та представник публічного обвинувачення підтримали подане клопотання й не заперечували проти закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження, залишив без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, а вирок місцевого суду змінив. Звільнив ОСОБА_1 від основного та додаткового покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК.

При цьому Суд, звільняючи ОСОБА_1 саме від призначеного покарання, а не від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, у своєму рішенні зазначив, що обвинувачений повинен бути звільнений саме від кримінального покарання, а не від кримінальної відповідальності, оскільки кримінальне провадження було розпочато і завершено в межах строків притягнення до кримінальної відповідальності. Ці строки на момент ухвалення вироку судом першої інстанції не сплинули, а сплинули вони лише під час апеляційного розгляду справи. Крім цього обвинувачений ОСОБА_1 своєї винуватості не визнав.

Така позиція суду апеляційної інстанції є хибною, не узгоджується з процесуальним законом і суперечить сталій судовій практиці, зокрема позиції, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК (4651-17) , і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій усупереч ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягне неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частина 4 ст. 286 КПК визначає, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду в разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди такої особи на звільнення на підставі спливу строків давності. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.

Стаття 49 КК, зокрема, передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили за нетяжкі злочини минуло 5 років.

Відповідно до ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Як видно з обвинувачення, службову недбалість ОСОБА_1 вчинив 23 лютого 2017 року (наслідки від його дій настали 12 квітня 2017 року), тобто на час прийняття апеляційним судом рішення (13 вересня 2022 року) закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за інкриміновані дії. Злочин, визначений ч. 2 ст. 367 КК, на час його вчинення передбачав покарання у виді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років із позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та зі штрафом від 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого. Згідно зі ст. 12 КК цей злочин належить до нетяжких злочинів, оскільки передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років. Водночас матеріали кримінального провадження не містять даних, що ОСОБА_1 переховувався від слідства або суду.

Суд апеляційної інстанції розглянув провадження по суті, погодився з кваліфікацією дій ОСОБА_1, при цьому встановив, що строки давності притягнення особи до відповідальності за вчинення цього злочину спливли, тому маючи усвідомлену згоду обвинуваченого на звільнення від кримінальної відповідальності, висловлену в судовому засіданні, повинен був на підставі положень ст. 417 КПК скасувати вирок місцевого суду, звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, встановлених ст. 49 КК, та закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Таким чином, апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_1, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, не застосувавши закону, який підлягав застосуванню, та істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом кримінального провадження його не було закрито.

За правилами ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Враховуючи викладене, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 2 ст. 367 КК, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Що стосується невизнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_1, то Суд виходить із такого.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення з визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності в передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.